Подорож довжиною о четвертій годині, або Золота осінь у Нижегородському Кремлі (фото-прогулянка)
Трохи історії мого міста, як свідчить літопис, Нижній Новгород заснував володимирський князь Юрій Всеволодович у 1221 році. Місто стало однією з найважливіших фортець на південному сході Русі, його військо захищало межі держави від набігів татар. Дерев'яно-земляні укріплення з'явилися тут ще XIII столітті. Першу кам'яну фортецю збудували у 1370-х роках. Нинішній кам'яний кремль із 13 вежами звели за наказом Василя III у 1508 році. Будівництвом керував італійський архітектор П'єтро Франческо. За всю історію цю фортецю ніколи не захоплювали.
І ще трохи з офіційних джерел. Розташований Кремль на правому високому березі, у місці злиття річок Волги та Оки. Північно-західна частина Кремля спускається майже до підніжжя схилів, південно-східна частина виходить на площу Мініна та Пожарського, а південно-західна – височить над глибоким Почаїнським яром та площею Народної Єдності. Двокілометрова стіна мала 13 веж: 5 – прямокутних у плані – є проїзними (або ворітними) та 8 веж – круглі глухі.
От так виглядає наш Кремль з висоти (фото з инета):
У серпні був ювілей нашого міста: йому виповнилося 800 років, а оскільки на день міста було не прорватись, та й побачити щось було просто не можливо від кількості народу, а куди вдавалося потрапити перед святом приносило один розлад, але вистачить про сумне.
І раптом робочий день та подарунок від керівництва з обіду абсолютна вільна, сонце, золота осінь, гарний настрій, вирушаю на прогулянку Нижегородським кремлем (а вірніше по стіні нашого кремля, її відкрили повністю), подивитися що було зроблено до ювілею. І це було правильне рішення, запрошую і вас прогулятися разом зі мною, для мене це одне з улюблених місць прогулянок, зустрічей, місце де можна посидіти в кафешці в Кладовій вежі, і крикнути в центрі Микільської вежі і послухати як розлітається луна по вежі, і як найшвидше потрапити на вул. Різдвяну (тоді вул. Маяковського), походи на концерти. І було трохи страшнувато, що пропаде все диво, спогади та краса всього цього місця.
А так кремль виглядав на фото нашого відомого фотографа М. Дмитрієва
Як завжди вхід через Дмитрівську вежу (по стіні свого Кремля ходили і не раз, але було відкрито лише половину стіни, а зараз відкрито повністю, треба ж подивитися). На вході цікавлюся, чи можна почати подорож по стіні з іншого боку. Категорично: «Ні» вже йдучи стіною – зрозуміла чому.
Погода хороша і багато екскурсійних груп як дорослих, так і дитячих – діти з великим задоволенням та цікавістю обстежують військову техніку. Багато гостей міста, та й місцеві жителі теж не проти погуляти та насолодитися останніми добрими днями.
І ось серед листя проглядає гарну будівлю. Будівля міської Думи – пам'ятник містобудування та архітектури в історичному центрі міста. Побудовано у 1899-1904 роках. Автор проекту – петербурзький архітектор Ст. П. Цейдлер.
Обеліск зі скульптурою покровителя російського воїнства Георгія Побідоносця в Нижегородському кремлі встановлено 1995 р.
А тут прокинувся фото-мисливець і тут я вже просто йду і фоткаю що трапляється на шляху та насолоджуюся гарною погодою.
А тут відзначено літній та зимовий маршрут, зимовий короткий був пройдений і не один раз, а зараз треба здолати і літній.
А це наша крута сходинка, але якщо пристосуватися спуститься буде зручно і навіть комфортно.
А роботи йдуть і після ювілею ще багато чого потрібно зробити. Повністю відновлено церкву Миколи Чудотворця при Військовому манежі, правда довкола ще йдуть роботи.
От так все виглядало давним-давно, поряд була пожежна каланча.
Багато зроблено симпатичних дитячих майданчиків.
А заглянувши у бійницю, можна пофантазувати, що це погляд у минуле.
Це стрілка злиття річок Оки та Волги вигляд просто заворожував і не мене одну, розповідала гостям міста як проїхати та подивитися Собор та стадіон.
Ідуть ще такі грандіозні роботи і здається кінця зовсім не видно.
У багатьох вежах ще ідуть реставраційні роботи, і коли всі відновлять у вежах будуть відкриті невеликі музеї.
А в цьому красивому місці при ожеледиці завжди було жахливо спускатися вниз, а вірніше, мабуть, сказати з'їхати на п'ятій точці, іноді проходи були просто перекриті, так тут завжди було слизько. Правда зараз сходинки чергуються з плиткою, так ще й перила зробили, будемо сподіватися що все буде добре і тут можна буде гуляти в будь-який час.
Коли стіна кремля була відкрита не повністю це був вихід зі стіни, а зараз відреставрували та відкрили Іванівську вежу та вихід закрили.
Але нас не покинули і зробили інший вихід для людей, які реально розуміють, що здолати все не зможуть.
А це покажчик скільки я пройшла і скільки ще доведеться пройти, але мені цікаво пройти все до кінця і я вирушаю вже в незнайоме та незвідане.
Продовження тут >>>