Начало нашей прогулки:
« САРАНСК — незнакомый старый знакомый. Часть 1. Вступительно-парадная»
" САРАНСК — незнакомый старый знакомый. Часть 2. Ностальгическая"
Если Вам Саранск еще не надоел, то пойдемте дальше : ). В этой части рассказа я покажу саранские театры и музеи. Не все — но самые популярные.
Напомню, что в данном тексте очень неумело, но очень искренне попыталась сделать что-то вроде « как было — как стало» . А фото 80-х и 90-х годов прошлого века взяты отсюда , а какие-то просто из яндекс-картинок.
На противоположной стороне Советской улицы от 4-го корпуса МГУ (там мы остановились в предыдушей главе) сейчас находится новое здание (2007 года выпуска) Национального драматического театра , здесь играют спектакли на мордовских языках с переводом на русский. Как это выглядит — к сожалению, не знаю. Когда я жила в городе, национальная культура как-то была не в почете что ли, мордовского языка стеснялись даже. Школьных выходов в этот театр не было почему-то, в общем, даже и не знала о таком театре до года открытия нового здания. А сейчас очень даже любопытно посмотреть, надо будет как-нибудь сообразить культурно-массовый поход.
И на этом же перекрестке, напротив Национального театра, находится чудом сохранившееся здание начала 20-го века, когда-то принадлежавшее местному купцу, потом чего только не располагалось в нем: во время Гражданской войны здесь был мобилизационный отдел 1-й армии (Восточный фронт РККА), затем в нём находились Дом союзов, больница, Верховный суд Мордовской АССР, правление союза писателей Мордовии...
Когда-то этот перекресток выглядел так (справа - " розовый" дом, слева теперь площадь перед Национальным театром)
Перекресток Рабочей и Советской улиц
В настоящее время в этом здании разместился музей мордовской народной культуры — это филиал Мордовского республиканского музея изобразительных искусств им. С. Д. Эрьзи . Музей мордовской культуры вполне обычный, тем не менее, очень нужный для сохранения традиций и истории местного населения, такой же, как сотни других национальных музеев средней России, разве что национальными костюмами отличаются друг от друга, и посещать или не посещать его — вопрос открытый. А вот музей изобразительных искусств, в простонародье музей Эрьзи, рекомендую.
Современный вид музея изобразительных искусств
Музей им. С. Д. Эрьзи до реконструкции
Основное место в экспозиции музея занимает собрание работ скульптора С. Д. Эрьзи и художников Ф. В. Сычкова и И. К. Макарова — уроженцев Мордовии. Коллекция постоянно пополняется работами современных авторов, периодически проводятся временные выставки. Экспозиция довольно большая, поэтому если замахнуться на осмотр всей, то очень бегло, а лучше для начала выбрать наиболее интересное для себя. Я совершенно не смыслю в скульптурах, натюрмортах и портретах, могу рассуждать на уровне « нравится — не нравится» . Мне нравится! В детстве несколько раз была в музее, сначала с классом, потом одна, потом маму привела. Зимой 2018 г. еще раз побывала, теперь уже со своими детьми. Ну, шестилетнему сыну было как-то не очень интересно, разве что очень волновал вопрос: почему так много голых тетенек. А вот дочку (7.5 лет) увлекло. Она задавала мне те же самые вопросы, что крутились когда-то и у меня в голове, как, мама, как так можно придумать, как в дереве скульптор увидел такое или другое лицо…
По-соседсву с музеем Эрьзи есть очередное реконструированное здание города — Республиканский дворец культуры — в прошлом Дворец культуры профсоюзов. По сей день — это главная концертная площадка города.
До реконструкции здание было таким (с другого ракурса)
Если от этого Дворца спуститься вниз по Пролетарской улице,
то выйдем к самолету, когда-то было популярным местом свиданий
Он был установлен в 1975 г. в память о боевых подвигах авиаторов во время Великой Отечественной войны, уроженцах Мордовии.
Здесь же еще одна культурная достопримечательность города — Государственный русский драматический театр , который ведет свою историю с 1932 года. В создании театра участвовали актеры, командированные из Москвы, впоследствии так и оставшиеся в Саранске. В 1935 г. театр переехал вот в это здание
К концу 20-го века здание сильно обветшало. Плюс все те же пресловутые оползневые процессы. Поговаривали о сносе этого строения. Уж не стала выискивать в сети все подробности, но здание отремонтировали, процессы, наверное, остановили. А еще в студенчестве мы ходили сюда, здесь был заросший овраг, на практические занятия изучать оползни
А так когда-то выглядел подъем к театру и самолету с противоположного берега реки Саранки, от Низов
Именно при посещении этого Драмтеатра мы получали от своих школьных учителей первые наставление: как одеваться, как подобает вести себя в театре, как правильно проходить к своему месту… А для нас самым главным был буфет : )) и огромная люстра, я всегда боялась, что она упадет : )) (фото из интернета)
фото из интернета
На зимних каникулах в этом году, совершили вылазку в Русский драматический театр, пить-то надоедает : ))
И люстра на месте, и занавес тот же самый, как и 20-30 лет назад... Еще одно место, где время остановилось
Наверное, при каждом советском театре было кафе " Театральное" ))
А сейчас здесь МХАТик . Да - вот так )). На самом деле, конечно же, это игра слов, и очень удачная, глаз цепляет.
Так и не удалось сходить на свою мечту : ))
Так что город меняет не только внешний облик, но и внутреннее, в данном случае театральное, содержимое. Активно кипит и бурлит, не останавливается на классических канонах, появляются альтернативы.
Театральная площадь (пересечение Пролетарской и Советской улиц)
Там впереди собор Ушакова, площадь Победы
Общее начало с Русским драматическим театром имеет Государственный музыкальный театр им. И. М. Яушева, они когда-то вместе были Театром оперы и балета, которые пошли самостоятельными дорогами в 1969 г. Тогда и произошло разделение на Мордовский государственный театр драмы и Театр музыкальной комедии, которые впоследствии стали Русским драматическим театром и музыкальным театром. А с 2011 г. музыкальный театр начал новую жизнь в стенах нового здания (фото из интернета)
Фото из интернета
Это здание не совсем новое, как может показаться, на самом деле и это тоже реконструкция строения еще советского периода — Дома политического просвещения.
Если вдруг при посещении Саранска захочется разнообразить досуг посещением театров, все можно заранее спланировать: билеты продаются на сайтах и по очень демократичным ценам.
Вот кто еще не дождался обновления, надеюсь это временное упущение, так это Кукольный театр. Своих фото не оказалось, а ведь была летом в тех краях. Верхний снимок - современный вид, ниже - так было раньше
Современный театр кукол
Театр кукол моего детства
По-моему, раньше было лучше. В это здание театр переехал в 1979 г. , а существует с 1938 г. Нам частенько устраивали культурно-массовые походы от школы в театр - это ж такое счастье! Во-первых: нам нравилось ездить на здоровых Икарусах, чуть меньше на ЛиАЗах, прям гадалки устраивали, какому классу какой автобус достанется : )) — это ж целое СОБЫТИЕ было! А во-вторых: детям действительно всегда нравились и нравятся кукольные спектакли.
В первой части своего повествования я упоминала о краеведческом музее, вернемся к нему
Последний раз в краеведческом музее была в январе 2018 г. и ужасно разочаровалась. Раньше музей находился в здании бывшей Трехсвятительской церкви. Маленький такой, уютный…
Уже бывший краеведческий музей и пока бывшая Трехсвятительская церковь
Впервые, конечно, я попала туда с классом, а потом, не поверите, просто так с подружками ходили. Нравилось. Настали времена, когда здание церкви надо вернуть для использования по прямому назначению в РПЦ, а столичному городу срочно нужен соответствующий званию столицы музей. Здание строилось долго, нудно, потом спешно строительство закончилось, быстренько в сентябре 2017 года открылся новый Мордовский республиканский объединенный краеведческий музей, потом многое переделывалось, ремонтировалось, латалось… На зимних каникулах в январе 2018 г. , когда уже надоело ходить по гостям, повела свое семейство в музей моего детства, но в обновленном формате. На тот момент осмотр основной экспозиции для всех категорий граждан был бесплатным. А за что брать деньги? Признаться, я была расстроена. Ладно я — взрослая тетка, но и дети недоумевали — и это все? Один зал с имитациями деревенских изб, несколько национальных костюмов, и немного утвари и черепков. Мало того, не было ни одной сопроводительной подписи. На мой вопрос служителям « А где остальное? » мне ответили: « Ну, мы же только открылись» . Ну-ну… Очень надеюсь, что сейчас довели все до ума. Скоро поеду в Саранск — проверю : )
Виды на город от Русского драматического театра
В Саранске есть еще всевозможные музейчики, музеи-квартиры выдающихся деятелей. Но мы уж не будем так углубляться : )
И это еще не все, продолжение следует
САРАНСК - незнакомый старый знакомый. Часть 1. Вступительно-парадная
САРАНСК - незнакомый старый знакомый. Часть 2. Ностальгическая
САРАНСК - незнакомый старый знакомый. Часть 4. Про церкви
САРАНСК - незнакомый старый знакомый. Часть 5. Житейская
Початок нашої прогулянки:
«САРАНСЬК — незнайомий старий знайомий. Частина 1. Вступно-парадна»
"САРАНСЬК — незнайомий старий знайомий. Частина 2. Ностальгічна"
Якщо Вам Саранськ ще не набрид, то ходімо далі : ). У цій частині розповіді я покажу саранські театри та музеї. Не всі – але найпопулярніші.
Нагадаю, що в даному тексті дуже невміло, але дуже щиро спробувала зробити щось на кшталт «як було як стало». А фото 80-х і 90-х років минулого століття взято звідси, а якісь просто з яндекс- картинок.
На протилежному боці Радянської вулиці від 4-го корпусу МДУ (там ми зупинилися в )зараззнаходитьсяновабудівля(2007рокувипуску)Національного драматичного театру, тут грають спектаклі на мордовськими мовами з перекладом російською. Як це виглядає – на жаль, не знаю. Коли я жила в місті, національна культура якось була не в пошані, мордовської мови соромилися навіть. Шкільних виходів у цей театр не було чомусь загалом навіть не знала про такий театр до року відкриття нової будівлі. А зараз дуже цікаво подивитися, треба буде якось збагнути культурно-масовий похід.
І на цьому ж перехресті, навпроти Національного театру, знаходиться будівля початку 20-го століття, що дивом збереглася, колись належала місцевому купцю, після чого тільки не розташовувалося в ньому: під час Громадянської війни тут був мобілізаційний відділ 1-ї армії (Східний фронт РСЧА), потім у ньому знаходилися Будинок союзів, лікарня, Верховний суд Мордовської АРСР, правління спілки письменників Мордовії. . .
Колись це перехрестя виглядало так (праворуч - "рожевий" будинок, зліва тепер площа перед Національним театром)
Перехрестя Робочої та Радянської вулиць
В даний час у цьому будинку розмістився музей мордівської народної культури — це філія Мордівського республіканського музею образотворчих мистецтв ім. С. Д. Ерзі. Музей мордовської культури цілком звичайний, проте дуже потрібний для збереження традицій та історії місцевого населення, такий же, як сотні інших національних музеїв середньої Росії, хіба що національними костюмами відрізняються один від одного, і відвідувати чи не відвідувати його – питання відкрите. А ось музей образотворчих мистецтв, у народі музей Ерзі, рекомендую.
Сучасний вид музею образотворчих мистецтв
Музей ім. С. Д. Ерзі до реконструкції
Основне місце в експозиції музею займає зібрання робіт скульптора С. Д. Ерзі та художників Ф. В. Сичкова та І. К. Макарова — уродженців Мордовії. Колекція постійно поповнюється роботами сучасних авторів, періодично проводять тимчасові виставки. Експозиція досить велика, тому якщо замахнутися на огляд всієї, то дуже швидко, а краще для початку вибрати найцікавіше для себе. Я зовсім не тямлю у скульптурах, натюрмортах та портретах, можу розмірковувати на рівні «подобається — не подобається». Мені подобається! У дитинстві кілька разів була у музеї, спочатку із класом, потім одна, потім маму привела. Взимку 2018 року ще раз побувала, тепер уже зі своїми дітьми. Ну, шестирічному синові було якось не дуже цікаво, хіба що дуже хвилювало питання: чому так багато голих тітоньок. А ось доньку (7.5 років) захопило. Вона задавала мені ті самі питання, що крутилися колись і в мене в голові, як, мамо, як так можна придумати, як у дереві скульптор побачив таке чи інше обличчя…
По-сусідсьві з музеєм Ерзі є чергова реконструйована будівля міста — Республіканський палац культури — у минулому Палац культури профспілок. Досі це головний концертний майданчик міста.
До реконструкції будівля була такою (з іншого ракурсу)
Якщо від цього Палацу спуститися вниз Пролетарською вулицею,
Вийдемо до літака, колись було популярним місцем побачень
Він був встановлений у 1975 р. на згадку про бойові подвиги авіаторів під час Великої Вітчизняної війни, уродженців Мордовії.
Тут ще одна культурна пам'ятка міста — Державний російський драматичний театр , який веде свою історію з 1932 року. У створенні театру брали участь актори, відряджені з Москви, які згодом так і залишилися в Саранську. У 1935 р. театр переїхав ось до цієї будівлі
До кінця 20-го століття будівля сильно занепала. Плюс ті самі горезвісні зсувні процеси. Подейкували про знесення цієї будівлі. Не стала вишукувати в мережі всі подробиці, але будівлю відремонтували, процеси, напевно, зупинили. А ще у студентстві ми ходили сюди, тут був зарослий яр, на практичні заняття вивчати зсуви.
А так колись виглядав підйом до театру та літака з протилежного берега річки Саранки, від Низів
Саме при відвідуванні цього Драмтеатру ми отримували від своїх шкільних вчителів перші настанови: як одягатися, як належить поводитися в театрі, як правильно проходити до свого місця...А для нас найголовнішим був буфет : )) і величезна люстра, я завжди боялася, що вона впаде : )) (фото з інтернету)
фото з інтернету
На зимових канікулах цього року, здійснили вилазку до Російського драматичного театру, пити-то набридає : ))
І люстра на місці, і завіса та сама, як і 20-30 років тому. . . Ще одне місце, де час зупинився
Напевно, за кожного радянського театру було кафе "Театральне" ))
А зараз тут МХАТік . Та ось так )). Насправді, звичайно, це гра слів, і дуже вдала, око чіпляє.
Так і не вдалося сходити на свою мрію : ))
Так що місто змінює не лише зовнішній вигляд, а й внутрішній, у цьому випадку театральний вміст. Активно кипить і вирує, не зупиняється на класичних канонах, з'являються альтернативи.
Театральна площа (перетин Пролетарської та Радянської вулиць)
Там попереду собор Ушакова, площа Перемоги
Загальний початок із Російським драматичним театром має Державний музичний театр ім. І. М. Яушева, вони колись разом були Театром опери та балету, які пішли самостійними дорогами у 1969 р. Тоді й стався поділ на Мордовський державний театр драми та Театр музичної комедії, які згодом стали Російський драматичний театр та музичний театр. А з 2011 р. музичний театр розпочав нове життя у стінах нової будівлі (фото з інтернету)
Фото з інтернету
Ця будівля не зовсім нова, як може здатися, насправді і це також реконструкція будівлі ще радянського періоду — Будинки політичної освіти.
Якщо раптом при відвідуванні Саранська захочеться урізноманітнити дозвілля відвідуванням театрів, все можна заздалегідь спланувати: квитки продаються на сайтах і за дуже демократичними цінами.
От хто ще не дочекався оновлення, сподіваюся це тимчасове упущення, так це Ляльковий театр. Своїх фото не виявилося, адже була влітку в тих краях. Верхній знімок – сучасний вигляд, нижче – так було раніше
Сучасний театр ляльок
Театр ляльок мого дитинства
На мою думку, раніше було краще. У цей будинок театр переїхав у 1979 р. , а існує з 1938 р. Нам часто влаштовували культурно-масові походи від школи до театру - це ж таке щастя! По-перше: нам подобалося їздити на здорових Ікарусах, трохи менше на ЛіАЗах, прям ворожки влаштовували, якому класу який автобус дістанеться : )) - це ж ціла ПОДІЯ була! А по-друге: дітям справді завжди подобалися та подобаються лялькові вистави.
У
Останнього разу у краєзнавчому музеї була у січні 2018 р. та страшенно розчарувалася. Раніше музей знаходився у будівлі колишньої Трьохсвятительської церкви. Маленький такий, затишний…
Вже колишній краєзнавчий музей і поки що колишня Трьохсвятительська церква
Вперше, звичайно, я потрапила туди із класом, а потім, не повірите, просто так із подружками ходили. Подобалося. Настав час, коли будівлю церкви треба повернути для використання за прямим призначенням у РПЦ, а столичному місту терміново потрібен відповідний звання столиці музей. Будівля будувалась довго, нудно, потім спішно будівництво закінчилося, швиденько у вересні 2017 року відкрився новий Мордівський республіканський об'єднаний краєзнавчий музей, потім багато що перероблялося, ремонтувалося, латалося… На зимових канікулах у січні 2018 р. , коли вже набридло ходити по гостях, повела свою родину до музею мого дитинства, але в оновленому форматі. На той момент огляд основної експозиції для всіх категорій громадян був безкоштовним. А за що брати гроші? Зізнаюся, я була засмучена. Гаразд, я — доросла тітка, але й діти дивувалися — і це все? Один зал з імітаціями сільських хат, кілька національних костюмів, і трохи начиння та черепків. Мало того, не було жодного супровідного підпису. На моє запитання служителям «А де решта? »Мені відповіли: «Ну, ми ж тільки відкрилися». Ну-ну… Дуже сподіваюся, що зараз довели все до пуття. Скоро поїду до Саранська — перевірю : )
Види на місто від Російського драматичного театру
У Саранську є ще всілякі музейники, музеї-квартири видатних діячів. Але ми вже не будемо так заглиблюватись : )
І це ще не все, продовження слідує
САРАНСЬК - незнайомий старий знайомий. Частина 1. Вступно-парадна
САРАНСЬК - незнайомий старий знайомий. Частина 2. Ностальгійна
САРАНСЬК - незнайомий старий знайомий. Частина 4. Про церкви
САРАНСЬК - незнайомий старий знайомий. Частина 5. Життєва
