Отзыв отражает мои наблюдения и впечатления от отдыха в спа-отеле « Русский дом Дивный» с 19 по 30 июля 2019 года. Местоположение спа-отеля – местечко Уч-Дере. Это между Дагомысом и Лоо.
Прилёт в Адлер был ранним. Багаж выдали довольно оперативно. В районе шести утра местного времени мы уже получили чемоданы. Для преодоления 47 км до спа-отеля было заказано такси за 1070 руб. Время в дороге составило примерно час. Так как мы прибыли значительно раньше времени расселения, нам предложили оставить вещи в багажной комнате. Время подходило к завтраку. Отдыхающие неспешно тянулись в сторону столовой. На ресепшене нам предложили заплатить по 250 руб. за человека и пойти завтракать. С чеками на руках вместо опознавательных браслетов, которые носят все отдыхающие в спа-отеле, мы отправились перекусить. Ибо законный обед будет только в районе 13 ч. Опознавательные пластиковые браслеты имеют цвета красный, оранжевый и зеленый. Завтрак в столовой спа-отеля не впечатлил, но и голодными мы не ушли. Спустя несколько часов нам одели зелёные браслетики.
Территория Дивного выгодно отличается от соседей своей ухоженностью и внешним видом. Напоминает заграничные отели. Небольшую площадь можно обойти минут 10 спокойным шагом. Вечером перед главным зданием проводят увеселительные мероприятия для детей. Там же можно попить пивка или газировку. Вечером со вспышкой получаются отличные фотки на фоне диковинной растительности. Глядя на них, не скажешь, что фото сделано в России. На открытой крыше есть обзорная площадка с летним садом. С крыши можно обозревать окрестности, включая вид на море. На территории можно осмотреть орнитоуголок. На плане спа-отеля нанесены два уровня терринкуров, но мы так и не добрались до них. В главном здании спа-отеля расположены все медкабинеты. Есть крытый спортзал. В дождливые дни мы несколько раз играли там в большой/малый теннис, баскетбол, бадминтон. Ватага пацанов увлеченно гоняла мяч (мини-футбол). Есть душ и раздевалка. Все это входит в стоимость путевки. Есть отдельностоящее здание бассейна. Нам не повезло. В те дни обновили воду. Ее температура на момент нашего посещения составляла 18 градусов во взрослой купальне. Я не рискнул сделать заплыв.
Выяснилось, что отдыхающих по ДМС от Согаза в высокий сезон селят в соседнем пансионате « Ларимар» и одевают на руку зеленые браслеты с надписью « Дивный» . Такой браслет позволяет заходить на территорию спа-отеля « Дивный» , в его главный корпус (включая обзорную крышу), на его пляж, а также находиться на территории своего пансионата, посещать три раза в сутки свою столовую и отдыхать на своём пляже. В пансионат сказали раньше 13:30 не ходить. Поэтому сходили поплавать, затем забрали чемоданы и в районе обеда пришли в пансионат « Ларимар» . Идти недалеко. Без чемоданов я преодолевал сей путь минуты за 4.
Пансионат недавно ремонтировался. Всё очень хорошо сделано. Всё свежее: кровати, двери, шторы, ламинат, сантехника, телевизоры. Везде установлены кондиционеры фирмы Сантек. Грусно представить, как люди раньше в этих номерах обходились без кондиционеров, в номере бывает довольно душно при большой влажности. Часть номеров имеет вид на море. Солнце там жарит с обеда и до заката. Противоположная часть номеров смотрит на горы, дома и гостиницы. Вид попроще, но и жарит там много меньше. Солнце светит до обеда. Сначала мне с дочкой выдали ключи от комнаты с совместной кроватью. Пришлось идти на ресепшен пансионата и напоминать о предварительном письме с просьбой найти номер с раздельной кроватью. Такой номер был свободен. В небольших номерах площадью около 12 кв. м умещаются две кровати, двустворчатый шкаф-купе и совмещенный санузел. Холодильник очень маленький, примерно до колена высотой. В коридоре бесплатно утюг и гладильная доска.
У пансионата своя столовая. Это плюс. Все кушают в одну смену, в отличие от спа-отеля. Кормят неплохо. Шведский стол. Обычно всех блюд по два-три вида. Обычно есть салаты 3-4 видов, тушеная зелень в различных вариантах, утром и вечером есть каши. Днём всегда есть суп. Из мясных продуктов обычно нарезки колбас, жареные сосиски. На обед несколько раз была свинина кусочками. Часто курица, рыба типа минтай. Почти всегда есть горошек, кукуруза, огурцы и помидоры. Несколько раз давали арбузы, постоянно персики, сливы и яблоки. Выпечка среднего уровня типа кексов. Тортов и каких-то кулинарных наворотов я не встречал. Здесь вам не Турция. Завтрак 8.30-10.00, обед 13.00-14.30, ужин 18.00-19.30. В наш заезд утром еще работала кофемашина, через месяц ее уже не было. Обычно я нейтрально отношусь к любителям кофе, но тут приноровился утром выпивать несколько чашек этого напитка. В обед и вечером чай и компоты. По рациону мне показалась более интересна столовая « Ларимара» , чем у спа-отеля « Дивный» . Площадь столовой « Ларимара» больше, чем у спа-отеля « Дивный» . На первом этаже продают экскурсии как по Большому Сочи, так и в соседнюю Абхазию от турфирмы « Одиссей» . В последнем случае выезд ранним утром. Возвращение поздно вечером. Часто кондеры в автобусах морозят пассажиров.
В корпусе « Ларимара» на каждом этаже имеется кулер с водой. Постельное белье и полотенца должны менять на каждые 3 день пребывания в пансионате. С двух торцов здания на каждом этаже стоят сушилки для белья. Они расположены сбоку от пожарных выходов на открытом воздухе. К ним есть свободный доступ у всех. Ничего не пропадает. За ночь высыхает все – футболки, купальники и прочее. На пляж можно брать полотенца. Достаточно оставить депозит в 500 руб. за полотенце и можно каждый раз, возвращаясь с пляжа, менять его на новое. По дороге на пляж есть магазинчики. В них можно купить еду и вещи пляжного назначения.
Теперь о самой важной части рассказа. Жарких солнечных дней у нас и дома хватает. А моря, увы, нет. Основной целью поездки было поплавать и подышать лечебным воздухом, пропитанным фитонцидами и морскими испарениями. 1 день было всё отлично. Вода была тихая и спокойная. К тому же относительно прозрачная. На следующий день ситуация поменялась. Сначала прошли дожди. Ожидаемо они принесли в море потоки грязи и мусора, смытых с берегов горных рек. Природную грязь ещё можно было понять. Это неизбежно. Но туалетную бумагу, всякие вещи интимной гигиены можно было бы исключить. Очень неприятно плавать среди этого. Кроме того, сильный боковой ветер около 8 м в секунду тоже малоприятен. Волны разной высоты. Есть крупные волны. Есть мелкие волны. Они идут из разных направлений – « решетка» . Да ещё и с барашками. К сожалению, на пляже нет места, где бы можно было укрыться от ветра. Сначала температура воды была около 24, затем она поднялась до 26 градусов. В прошлые годы два раза были в Крыму. Есть с чем сравнить. Если вода в Крыму холоднее на 4 градуса, то чистотой моря там могут похвалиться. Ибо там я много нырял в очках, любовался морскими обитателями, морем и дном. В Учдере же вода все 11 дней была мутной. Редко, когда в воде я мог увидеть дальше своей ноги.
Врач в спа-отеле сказала, чтобы мы ни в коем случае не полоскали горло морской водой. Как не старались, инфекции не избежали. На всякий случай с собой у нас было полчемодана аптечки на все случаи. Увы, но в дальнейшем нам пришлось использовать и « дальнобойную артиллерию» . Об этом чуть дальше. Еще добавка по пляжу. Примерно через месяц в этих же краях отдыхали мои родственники. Они обратили внимание, что спасатели были очень напряженными. Чуть поднимается волна, тут же всех выгоняют на берег. Кто сопротивляется, фотографируют и вызывают представителя администрации пансионата для разбора. Оказалось, что неделей ранее тут утонули несколько человек. Будучи крепко поддатыми. Вот спасателям хвосты и накрутили. Между пляжами пансионата и спа-отеля есть небольшой кусочек городского пляжа. Обычно спасатели игнорируют эту часть и там можно купаться при разумной волне.
От пансионата до моря спокойным шагом идти 10 минут. Туда дорога идет под горку, обратно – в гору. Замерял трекером длину маршрута – 720 м. Это расстояние до пляжа пансионата. Если пройти ещё метров 100, то можно оказаться на пляже спа-отеля « Дивный» . Там всегда больше народа. Первые 9 дней мы предпочитали пляж пансионата. И быстрее, и меньше народу. Тот же самый берег с крупными булыжниками, зонтами и бесплатными белыми пластиковыми лежаками. Для отдыхающих с браслетами лежаки бесплатные. Для всех других эта услуга платная – 100 руб. Затем, когда вода полосами стала стабильно грязная, переключились на дальний пляж. По моему убеждению, грязная вода в море создавалась стоками, протекающими в полутрубе, уложенной под дорогой. Сверху полутруба закрыта мощной решеткой. Хорошо слышно журчание воды.
На пляже стационарно установлены большие зонты коричневые цвета. Под каждым могут располагаться около 8 лежаков. Еще есть стационарно установленные белые зонты на четыре лежака. На пляже преимущественно крупная закругленная плоская галька, размером с кулак. По ней можно ходить даже без сланцев. Из моря выбираться довольно проблематично из-за высокого откоса из этих галек. Встречаются небольшие ареалы с песочком. На пляже пансионата нет развлекательных аттракционов. Зато они есть на пляже спа-отеля. Там катают на бананах, на таблетках, даже на парашюте. На скутере висит прейскурант 1000 руб. за десяток минут. Между пляжем спа и самим отелем курсирует бесплатная маршрутка типа « Газель» . Движется по расписанию с точностью до минуты – проверено. Промежуточных остановок не имеет. В сторону моря она обычно едет пустая, обратно возвращается переполненная. Так, что люди в ней стоят. Время на подъем минимальное – около 4 минут. Мы не пользовались маршруткой.
Здесь довольно рано темнеет. По состоянию на 25 июля солнце садилось где-то в половине 9 вечера. Гулять можно от пляжа спа-отеля до Батумского шоссе. Освещение встречается редко. Поэтому ходим с телефоном, на нём включаем фонари. Это делается для того, чтобы водителям нас было видно издалека. Было бы нелишним надевать световозвращающие браслеты. Часто мы стояли у поворота на Батумское шосее и смотрели на грандиозную пробку в сторону Лоо. Машины практически стояли. Яндекс-навигатор показывал красную линию от Дагомыса до Лоо. Надо учитывать то, что рельеф местности своеобразный, постоянный большой подъём в гору. Можно было увидеть « пробку» и через приложение на смартфоне. Примечательно, что с приходом сентября « пробка» резко уменьшилась и почти исчезла. Также мы ходили гулять по дороге вдоль « Ивушки» в сторону АкваЛоо. Больше маршрутов для прогулок там нет.
Немного о живности. Здесь кошки с собаками практически не воюют. Собаки не гоняются за кошками. Могут спокойно и мирно рядом сидеть. На время подкармливания приходилось их разводить по разным местам – собак кормить в одном месте, кошек в другом. Здесь есть очень красивый шоколадный лабрадор по кличке Джек.
Теперь о том, что повлияло на мое отношение к отдыху на ЧПК. Это грязная вода. Уборщица номеров не удивилась, узнав, что мы подцепили заразу на море. Таких « счастливчиков» полно там. Через месяц родственники с моим ребенком отдыхали в тех же краях. Наслушавшись моих рассказов, они вооружились по полной. Даже с использованием сильных препаратов пять дней были омрачены и у них. Включая и день вылета с температурой 38. Рядом с ними отдыхали коллеги. Тем пришлось еще тяжелее, температура доходила до 39. Неоднократно случалось видеть, как к спа-отелю и пансионату вызывали « скорую» . За день до нашего вылета домой ребенка продуло на море – был ветер с барашками. Получился острый отит. Температура подскочила между 39 и 40. Дочь принимала антибиотик, взятый с собой. Жаропонижайка через каждые 6 часов. Остальное и так можно представить. Еще и в аэропорту Адлера была задержка рейса « поздним прибытием самолета» . В итоге за отпуск нервов было потрачено немеряно.
Вывод: слава Богу, что вернулись. Нафиг-нафиг такой отдых с таким грязным морем.
Відгук відображає мої спостереження та враження від відпочинку в спа-готелі «Русский дом Дивный» з 19 по 30 липня 2019 року. Розташування спа-готелю – містечко Уч-Дере. Це між Дагомисом та Лоо.
Приліт до Адлера був раннім. Багаж видали доволі оперативно. Близько шостої ранку місцевого часу ми вже отримали валізи. Для подолання 47 км до спа-готелю було замовлено таксі за 1070 руб. Час у дорозі становив приблизно годину. Оскільки ми прибули значно раніше за час розселення, нам запропонували залишити речі в багажній кімнаті. Час наближався до сніданку. Відпочиваючі повільно тяглися у бік їдальні. На ресепшені нам запропонували заплатити по 250 руб. за людину і піти снідати. З чеками на руках замість розпізнавальних браслетів, які носять усі відпочиваючі у спа-готелі, ми вирушили перекусити. Бо законний обід буде лише в районі 13 год. Розпізнавальні пластикові браслети мають кольори червоний, оранжевий та зелений. Сніданок у їдальні спа-готелю не вразив, та й голодними ми не пішли. За кілька годин нам одягли зелені браслетики.
Територія Дивного вигідно відрізняється від сусідів своєю доглянутістю та зовнішнім виглядом. Нагадує закордонні готелі. Невелику площу можна обійти 10 хвилин спокійним кроком. Увечері перед головним будинком проводять розважальні заходи для дітей. Там же можна попити пивка чи газировку. Увечері зі спалахом виходять чудові фотки на тлі дивовижної рослинності. Дивлячись на них, не скажеш, що фото зроблено у Росії. На відкритому даху є оглядовий майданчик із літнім садом. З даху можна оглядати околиці, включаючи вид на море. На території можна оглянути орнітокуток. На плані спа-готелю нанесено два рівні терринкурів, але ми так і не дісталися до них. У головному будинку спа-готелю розташовані всі медкабінети. Є критий спортзал. У дощі ми кілька разів грали там у великий/малий теніс, баскетбол, бадмінтон. Ватага пацанів захоплено ганяла м'яч (міні-футбол). Є душ і роздягальня. Все це входить у вартість путівки. Є окрема будівля басейну. Нам не пощастило. Ті дні оновили воду. Її температура на час нашого відвідування становила 18 градусів у дорослій купальні. Я не ризикнув зробити заплив.
З'ясувалося, що відпочиваючих по ДМС від Согаза у високий сезон селять у сусідньому пансіонаті «Ларімар» та одягають на руку зелені браслети з написом «Дивний». Такий браслет дозволяє заходити на територію спа-готелю «Дивний», в його головний корпус (включно з оглядовим дахом), на його пляж, а також перебувати на території свого пансіонату, відвідувати три рази на добу свою їдальню та відпочивати на своєму пляжі. До пансіону сказали раніше 13:30 не ходити. Тому сходили поплавати, потім забрали валізи та в районі обіду прийшли до пансіону «Ларімар». Іти недалеко. Без валіз я долав цей шлях хвилини за 4.
Пансіонат нещодавно ремонтувався. Все дуже добре зроблено. Все свіже: ліжка, двері, штори, ламінат, сантехніка, телевізори. Всюди встановлені кондиціонери фірми Сантек. Жахливо уявити, як люди раніше в цих номерах обходилися без кондиціонерів, у номері буває досить душно при великій вологості. Частина номерів має вид на море. Сонце там смажить з обіду і до заходу сонця. Протилежна частина номерів дивиться на гори, будинки та готелі. Вид простіше, але й смажить там набагато менше. Сонце світить до обіду. Спочатку мені з донькою видали ключі від кімнати із спільним ліжком. Довелося йти на ресепшен пансіонату і нагадувати про попередній лист із проханням знайти номер із роздільним ліжком. Такий номер був вільний. У невеликих номерах площею близько 12 кв. м вміщуються два ліжка, двостулкова шафа-купе і суміщений санвузол. Холодильник дуже маленький, приблизно до коліна заввишки. У коридорі безкоштовно праска та прасувальна дошка.
У пансіонату своя їдальня. Це плюс. Всі їдять в одну зміну, на відміну від спа-готелю. Годують непогано. Шведський стіл. Зазвичай всіх страв по два-три види. Зазвичай є салати 3-4 видів, тушкована зелень у різних варіантах, вранці та ввечері є каші. Вдень завжди є суп. З м'ясних продуктів зазвичай є нарізки ковбас, смажені сосиски. На обід кілька разів була свинина шматочками. Часто курка, риба на кшталт мінтай. Майже завжди є горошок, кукурудза, огірки та помідори. Кілька разів давали кавуни, постійно персики, сливи та яблука. Випікання середнього рівня типу кексів. Тортів та якихось кулінарних наворотів я не зустрічав. Тут не Туреччина. Сніданок 8.30-10.00, обід 13.00-14.30, вечеря 18.00-19.30. У наш заїзд уранці ще працювала кавоварка, через місяць її вже не було. Зазвичай я нейтрально ставлюся до любителів кави, але тут призвичаївся вранці випивати кілька чашок цього напою. В обід та ввечері чай та компоти. За раціоном мені здалася цікавіша їдальня «Ларімара», ніж у спа-готелю «Дивний». Площа їдальні «Ларимара» більша, ніж у спа-готелю «Дивний». На першому поверсі продають екскурсії як Великим Сочі, так і в сусідню Абхазію від турфірми «Одіссей». В останньому випадку виїзд рано вранці. Повернення пізно ввечері. Часто кондери в автобусах морозять пасажирів.
У корпусі «Ларимара» на кожному поверсі є кулер із водою. Постільна білизна та рушники повинні міняти на кожні 3 дні перебування в пансіонаті. З двох торців будівлі на кожному поверсі стоять сушарки для білизни. Вони розташовані збоку від пожежних виходів на свіжому повітрі. До них є вільний доступ у всіх. Нічого не пропадає. За ніч висихає все – футболки, купальники та інше. На пляжі можна брати рушники. Достатньо залишити депозит у 500 руб. за рушник і можна щоразу, повертаючись із пляжу, міняти його на нове. Дорогою на пляж є магазинчики. У них можна купити їжу та речі пляжного призначення.
Тепер про найважливішу частину оповідання . Спекотних сонячних днів у нас і вдома вистачає. А моря, на жаль, немає. Основною метою поїздки було поплавати та подихати лікувальним повітрям, просоченим фітонцидами та морськими випарами. 1 день було все чудово. Вода була тиха та спокійна. До того ж щодо прозора. Наступного дня ситуація змінилася. Спочатку пройшли дощі. Очікувано вони принесли в море потоки бруду та сміття, змиті з берегів гірських річок. Природний бруд ще можна було зрозуміти. Це неминуче. Але туалетний папір, усілякі речі інтимної гігієни можна було б виключити. Дуже неприємно плавати серед цього. Крім того, сильний бічний вітер близько 8 м/с теж малоприємний. Хвилі різної висоти. Є великі хвилі. Є дрібні хвилі. Вони йдуть із різних напрямків – «ґрати». Та ще й з баранчиками. На жаль, на пляжі немає місця, де можна було б сховатися від вітру. Спочатку температура води була близько 24 градусів, потім вона піднялася до 26 градусів. У минулі роки двічі були у Криму. Є із чим порівняти. Якщо вода у Криму холодніша на 4 градуси, то чистотою моря там можуть похвалитися. Бо там я багато пірнав в окулярах, милувався морськими мешканцями, морем та дном. В Учдері ж вода усі 11 днів була каламутною. Рідко, коли у воді я міг побачити далі за свою ногу.
Лікар у спа-готелі сказала, щоб ми в жодному разі не полоскали горло морською водою. Як не намагалися, інфекції не уникли. Про всяк випадок з собою у нас було піввалізи аптечки на всі випадки. На жаль, але надалі нам довелося використати і «дальнобійну артилерію». Про це трохи далі. Ще добавка на пляжі. Приблизно через місяць у цих краях відпочивали мої родичі. Вони звернули увагу на те, що рятувальники були дуже напруженими. Ледве піднімається хвиля, тут же всіх виганяють на берег. Хто чинить опір, фотографують і викликають представника адміністрації пансіонату для розбору. Виявилося, що тижнем раніше тут потонули кілька людей. Будучи міцно підданими. Ось рятувальникам хвости й накрутили. Між пляжами пансіонату та спа-готелю є невеликий шматочок міського пляжу. Зазвичай рятувальники ігнорують цю частину і там можна купатися за розумної хвилі.
Від пансіонату до моря спокійним кроком йти 10 хвилин. Туди дорога йде під гору, назад – у гору. Заміряв трекером довжину маршруту – 720 м. Це відстань до пляжу пансіонату. Якщо пройти ще 100 метрів, то можна опинитися на пляжі спа-готелю «Дивний». Там завжди більше народу. Перші 9 днів ми віддавали перевагу пляжу пансіонату. І швидше, і найменше народу. Той самий берег з великими бруківками, парасольками та безкоштовними білими пластиковими лежаками. Для відпочиваючих із браслетами лежаки безкоштовні. Для інших ця послуга платна – 100 руб. Потім, коли вода смугами стала стабільно брудна, перейшли на далекий пляж. На мою думку, брудна вода в морі створювалася стоками, що протікають у напівтрубі, укладеній під дорогою. Зверху напівтруба закрита потужними ґратами. Добре чути дзюрчання води.
На пляжі стаціонарно встановлені великі парасольки коричневі кольори. Під кожним можуть розташовуватися близько 8 лежаків. Ще є стаціонарно встановлені білі парасольки на чотири лежаки. На пляжі переважно закруглена плоска галька, розміром з кулак. Нею можна ходити навіть без сланців. З моря вибиратися досить проблематично через високий укос з цих галек. Трапляються невеликі ареали з пісочком. На пляжі пансіонату немає розважальних атракціонів. Натомість вони є на пляжі спа-готелю. Там катають на бананах, на таблетках, навіть на парашуті. На скутері висить прейскурант 1000 руб. за десяток хвилин. Між пляжем спа та самим готелем курсує безкоштовна маршрутка типу «Газель». Рухається за розкладом з точністю до хвилини – перевірено. Проміжних зупинок немає. У бік моря вона зазвичай їде порожня, назад повертається переповнена. Тож люди в ній стоять. Час на підйом мінімальний – близько 4 хвилин. Ми не користувалися маршруткою.
Тут досить рано темніє. Станом на 25 липня сонце сідало десь о пів на 9 вечора. Гуляти можна від пляжу спа-готелю до Батумського шосе. Висвітлення зустрічається рідко. Тому ходимо з телефоном, на ньому вмикаємо ліхтарі. Це робиться для того, щоб водіям нас було видно здалеку. Було б не зайвим одягати браслети. Часто ми стояли біля повороту на Батумське шосе і дивилися на грандіозний затор у бік Лоо. Машини майже стояли. Яндекс-навігатор показував червону лінію від Дагомису до Лоо. Потрібно враховувати те, що рельєф місцевості своєрідний, постійний великий підйом у гору. Можна було побачити «пробку» і через програму на смартфоні. Примітно, що з приходом вересня «корок» різко зменшився і майже зник. Також ми ходили гуляти дорогою вздовж «Івушки» у бік АкваЛоо. Більше маршрутів для прогулянок там нема.
Трохи про живність. Тут кішки із собаками практично не воюють. Собаки не ганяються за кішками. Можуть спокійно і мирно сидіти поруч. На час підгодовування доводилося їх розводити на різні місця – собак годувати в одному місці, кішок в іншому. Тут є дуже красивий шоколадний лабрадор на прізвисько Джек.
Тепер про те, що вплинуло на моє ставлення до відпочинку на ЧПК. Це брудна вода. Прибиральниця номерів не здивувалася, дізнавшись, що ми підчепили заразу на морі. Таких "щасливчиків" повно там. Через місяць родичі з моєю дитиною відпочивали у тих же краях. Наслухавшись моїх оповідань, вони озброїлися на повну. Навіть із використанням сильних препаратів п'ять днів були затьмарені і в них. Включно з днем вильоту з температурою 38. Поруч із ними відпочивали колеги. Тим довелося ще важче, температура сягала 39. Неодноразово траплялося бачити, як до спа-готелю та пансіонату викликали «швидку». За день до нашого вильоту додому дитину продуло на морі – був вітер із баранчиками. Вийшов гострий отит. Температура підскочила між 39 та 40. Дочка приймала антибіотик, узятий із собою. Жарознижка через кожні 6 годин. Решту і так можна уявити. Ще й в аеропорту Адлера була затримка рейсу "пізнім прибуттям літака". У результаті за відпустку нервів було витрачено неміряно.
Висновок: Слава Богу, що повернулися. Нафіг-нафіг такий відпочинок із таким брудним морем.
