1. Причал. Все кто решил посетить этот отель, воспользовавшись водным трансфером (яхта, корабль или другое плавсредство) должны понимать, что при высадке или посадке вас будет ожидать неприятный сюрприз. Какой именно опишу исходя из нашего опыта: Длинный путь из Москвы до Сейшел приближался к концу, стремительная яхта несла путешественников к конечной точке маршрута острову Северный (North). Впереди четыре дня лета. Капитан сбрасывает ход и останавливает яхту. От берега к нам стартует резиновая лодка, пересаживаемся в нее, последние 70 метров пути. Метров за двадцать до берега до меня доходит мысль, что сухим из воды выбраться будет непросто, да что там непросто, просто невозможно. Быстро закатав джинсы до максимально возможной высоты выскакиваю из лодки в надежде успеть добежать на безопасное расстояние от быстро приближающейся волны. Увы, безуспешно. На берег вышел по пояс мокрым. Неприятно. На берегу нас встречала большая группа работников отеля с теплыми влажными полотенцами для рук, подобные дают в самолетах, хотя, на мой взгляд уместнее были бы полотенца для ног. Так как пляж песчаный, а ноги мокрые, то песок моментально «приклеивается» к ногам, который вы впоследствии разнесете по своей вилле. Мое резюме по первому пункту: при посадке и высадке будьте готовы быть окачены водой с силой, зависящей от капризов океана. Так же на обратном пути к аэропорту неплохо иметь запасную одежду. Я не думаю, что кому то будет лететь в самолете в мокрых брюках или юбке. Но самый разумный выход - это построить причал, комфортно и главное безопасно. Есть второй способ добраться до острова, вертолет, но тут тоже есть нюансы, которые не написаны на сайте отеля. Погода и перевес. Если вас больше двух человек или вы не худы, а так же с вами больше двух чемоданов багажа будьте готовы к отказу пилота от взлета. 2. Батлер. (от лица Андрея Вадимовича. )Мы отдыхали в отеле в феврале, у нас было три виллы. По правилам отеля к каждой вилле приставлен персональный батлер. Наш батлер отлично справлялся с работой горничной, на большее его просто не обучили. Все, абсолютно все, его приходилось просить по нескольку раз, не говоря про умение предугадывать пожелания клиента и предложения оказать какую-либо услугу. Его постоянно приходилось искать, вызванивать. После очередных получасовых поисков вынужден был обратиться к администрации отеля, на что получил ответ: - «да что Вы, он у нас хороший просто очень скромный». Я не оплачивал скромность-я оплачивал нормального батлера. В один из дней во время завтрака друзья рассказали о том, что вечером в их виллах батлеры сделали сюрприз для гостей. В одной вилле батлер налил ванну, украсил все помещение лепестками роз, расставил свечи, поставил в ведерко со льдом шампанское, красиво разложил на подносе фрукты и сладости. В другой вилле батлер затащил телевизор и DVD под полог кровати, там же разложил фрукты и шампанское, но самое интересное, откуда-то взял три диска с русскими фильмами, пустячок, но приятно. Наш же просто поставил вазу с фруктами на стол, даже без шампанского. Куда он его дел? Выпил, наверное. 3. Рыбалка. (от лица Андрея Вадимовича. )В мой день рождения мы с друзьями с утра поехали на рыбалку. Наловили достаточно рыбы, но самое главное нам попалась акула. Капитан яхты рассказал нам очень аппетитный рецепт приготовления акулы по-креольски. Так как на острове есть услуга от шеф-повара «любой каприз» гостя, то я решил его попросить сделать рыбу по этому рецепту. Но этим мечтам не суждено было сбыться, неприятности начались сразу после швартовки яхты. Нас встречал англичанин, как впоследствии оказалось, директор отеля. Он в категоричной форме отказал нам в приготовлении блюда из акулы, мотивировав тем, что на данном острове нельзя потреблять в пищу мясо акул, так как они борятся за сохранность окружающей среды. Странно, а как же другие виды рыб, животных и дичи, разве не являются частью этой самой среды? Мы пытались убедить его тем, что по законам Сейшельских островов любая рыба, пойманная на леску может быть употреблена в пищу. На что получали ответ, что остров частный и законы на нем тоже частные. Нормальные отели публикуют во всех доступных туристам средствах коммуникаций о тех или иных ограничениях на своей территории. Тут небыло ничего, никто не предупредил, хотя весь менеджмент отеля был в курсе о предстоящей рыбалке. В итоге по незнанию мы убили рыбу и не смогли из этого извлечь пользу, просто выкинули ее, хорошая забота об окружающей среде. День рождения был окончательно испорчен. 4. Ресторан. До поездки мы просматривали отзывы об отеле. Наибольшее количество негативных отзывов было на работу ресторана. Конечно же в это верить ужасно не хотелось, капризные клиенты-думал я. На деле все оказалось правдой или близко к правде. Все сайты, продвигающие данный отель пестрят данными о персональной заботе отеля за желудок каждого гостя. Якобы шеф повар проводит личную беседу выясняя ваши предпочтения в еде, после чего вас ждут персональные блюда с учетом ваших пожеланий. Все может конечно и так, но не в нашем случае. Нам же каждое утро батлер приносил ежедневное меню на обед и ужин. Вот и все личные предпочтения. Немного о работе официантов: я понимаю, что Африка это круглый год жарко, от этого люди утомленные зноем никуда не спешат, но всех нас поразил следующий случай. Во время ужина мы выбрали себе блюда, заказали вина и не спеша, попивая вино вели беседу. Незаметно для себя выпили все вино, заказали еще, снова выпили. Тут к нам подошла официантка и сообщила, что основное блюдо попадут минут через 40, так как мясо слишком медленно размораживается. Что делать, кушать хочется. Но соседние два столика поднялись и ушли. Отдельно хочется сказать для гостей с детьми. С нами были два ребенка, и мы почувствовали сервис практически на себе. Перец в том, что детскую еду практически каждый раз приносили в последнюю очередь. Представляете проголодавшихся детей, которые наблюдают, как едят взрослые? Немного об официантах: будьте готовы к тому, что вам принесут не то блюдо, которое вы заказали, забудут о заказанном вами чае или кофе, просыпят на стол молотый перец с блюдца и не позаботятся убрать его до конца трапезы. Еще позабавил вот такой случай. Вернувшись с очередной рыбалки из всего улова мы взяли на ужин двух красных снепперов. Отдали на кухню и попросили приготовить их просто на гриле с перцем и солью. Сказанно, сделано. Вечером нам подали первым большую рыбину, не могу точно сказать по весу, но шестеро взрослых были практически сытыми. Официанты попытались начать убирать тарелки и приборы, но были остановлены вопросом: - А где вторая рыба? Несите. Последовала почти десятиминутная пауза, после чего на столе появилась вторая наша рыба. Каково же было наше удивление, что по вкусу она была приготовлена совершенно по-другому. Для кого они ее готовили? В надежде, что мы насытимся одной, для других гостей, а может быть для себя осталось для нас загадкой. Напоследок о ресторане еще один кулинарный штришок. Два дня подряд мы ловили и забирали по тунцу абсолютно одной разновидности. Два раза мы получали на выходе абсолютно разные сашими. В первом случае мясо было заветренным и жестким. Во втором свежайшим и нежным. После долгих споров мы пришли к выводу, что в первый раз его приготовили часа за 4 до ужина, а во второй раз мы забыли сказать на кухне что мы хотим видеть из рыбы и сделали заказ на сашими непосредственно перед самым приемом пищи. 5. Терраса в дождь. Большая часть дома представляет собой террасу. Не знаю для чего, но половина полов покрыта лаком, а половина нет. В дождь ходите осторожно по лакированной части. Ветер захлестывает капли дождя по всей террасе и становится очень скользко. Я два раза едва не упал. Особенно опасно данное явление для детей, они любят побегать и попрыгать. 6. Комары. Не знаю, что на острове бывает с комарами в другие месяца, но в феврале их просто немерено. Вечерами комары повсюду, в жилых помещениях находиться просто невозможно. Создается ощущение, что ты попал на тверские или Костромские болота. Без укусов обойтись никак нельзя, просто не успеваешь их убивать. Мы с женой спросили у администратора, как бороться с этим явлением? На что получили ответ: - «Сделайте кондиционер похолоднее, они замерзнут и улетят». - «Зачем нам холоднее, температура воздуха в спальне вполне для нас комфорта, поставьте лучше два фумигатора»- ответили мы. -«А что это такое-фумигаторы? » -последовал вопрос милой девушки. -«Это такой приборчик, который вставляется в розетку. Он бывает либо с пластинами пропитанными инсектицидом, либо жидкостными. »-« О таком приборе впервые слышим, можем предложить спирали от комаров. » -«Так они же воняют, как спать? »- « К сожалению больше ничего предложить не можем» заявила девушка. Пришлось согласиться. Спать-то надо. 7. Купание в океане. Разглядывая фотографии острова, невольно представляешь себя купающимся в голубых водах теплого океана. Даже мысли в голову не приходит, что осуществить задуманное может и не получиться. А дело в том, что красивый песчаный пляж мигрирует вокруг острова. Со слов местных жителей с ноября по май океан вполне себе миролюбив, а вот с июня по сентябрь он неспокоен. Не знаю, может быть это так. В нашем случае все 4 дня бил приличный прибой. Заселившись ближе к вечеру мы не стали пытаться купаться в океане, выйдя на пляж и увидев набегающие немаленькие волны, решили просто погулять по чистейшему белому песку вдоль уреза воды, отложив купание на следующее утро. Как же мы были шокированы, увидев на месте прекрасного песчаного пляжа серые каменные плиты. За ночь усилившаяся волна просто смыла песок с пляжа. Мы решили попытать счастья на других пляжах острова. Нас ждала похожая картина на трех пляжах из четырех имеющихся. Зайти в воду было крайне опасно из-за сильного прибоя, но я все же решился. Устояв на ногах при атаках трех волн я все же не устоял от четвертой. Волна все же сбила меня с ног и понесла спиной к берегу. Благо я успел встать на ноги до того, как волна ударилась о каменную плиту, иначе мне пришлось бы не сладко. Выйдя на берег, я оставил затею искупаться в теплых водах Индийского океана на другие дни. Но как показало время, не на ближайшие. Прибой каждый день только усиливался вплоть до нашего отъезда. На четвертом пляже в той самой маленькой бухточке, где мы высаживались на берег было гораздо спокойнее, но супруга отказалась там купаться из-за кучи «лишних глаз» рабочих с острова и команд двух пришвартованных яхт.
1. Причал. Всі хто вирішив відвідати цей готель, скориставшись водним трансфером (яхта, корабель або інший плавзасіб) повинні розуміти, що при висадці або посадці на вас чекатиме неприємний сюрприз. Який саме опишу виходячи з нашого досвіду: Довгий шлях з Москви до Сейшел наближався до кінця, стрімка яхта несла мандрівників до кінцевої точки маршруту Північний (North). Попереду чотири дні літа. Капітан скидає хід та зупиняє яхту. Від берега до нас стартує гумовий човен, пересідаємо в нього, останні 70 метрів шляху. Метрів за двадцять до берега до мене приходить думка, що сухим із води вибратися буде непросто, та що там непросто, просто неможливо. Швидко закатавши джинси до максимально можливої висоти вискакую з човна в надії встигнути добігти на безпечну відстань від хвилі, що швидко наближається. На жаль, безуспішно. На берег вийшов до пояса мокрим. Неприємно. На березі нас зустрічала велика група працівників готелю з теплими вологими рушниками для рук, подібні дають у літаках, хоча, на мій погляд доречніше були б рушники для ніг. Так як пляж піщаний, а ноги мокрі, то пісок миттєво «приклеюється» до ніг, який ви згодом рознесете по своїй віллі. Моє резюме за першим пунктом: при посадці та висадці будьте готові бути обкачені водою із силою, яка залежить від примх океану. Також на зворотному шляху до аеропорту непогано мати запасний одяг. Я не думаю, що комусь летітиме в літаку в мокрих штанах або спідниці. Але найрозумніший вихід – це побудувати причал, комфортно та головне безпечно. Є другий спосіб дістатися до острова, гелікоптер, але тут теж є нюанси, які не написані на сайті готелю. Погода та перевага. Якщо вас більше двох чоловік або ви не худі, а так само з вами більше двох валіз багажу будьте готові до відмови пілота від зльоту. 2. Батлер. (від імені Андрія Вадимовича. ) Ми відпочивали в готелі в лютому, у нас було три вілли. За правилами готелю до кожної вілли приставлений персональний батлер. Наш батлер чудово справлявся з роботою покоївки, на більше його просто не навчили. Все, все, його доводилося просити кілька разів, не кажучи про вміння передбачати побажання клієнта і пропозиції надати будь-яку послугу. Його постійно доводилося шукати, дзвонити. Після чергових півгодинних пошуків змушений був звернутися до адміністрації готелю, на що отримав відповідь: - "Та що Ви, він у нас хороший просто дуже скромний". Я не оплачував скромність-я оплачував нормального батлера. Одного дня під час сніданку друзі розповіли про те, що ввечері у їхніх віллах батери зробили сюрприз для гостей. В одній віллі батлер налив ванну, прикрасив усе приміщення пелюстками троянд, розставив свічки, поставив у цебро з льодом шампанське, гарно розклав на підносі фрукти та солодощі. В іншій віллі батлер затягнув телевізор і DVD під полог ліжка, там же розклав фрукти та шампанське, але найцікавіше, звідкись узяв три диски з російськими фільмами, дрібниця, але приємно. Наш же просто поставив вазу із фруктами на стіл, навіть без шампанського. Куди він його діл? Випив, мабуть. 3. Риболовля. (від імені Андрія Вадимовича. ) У мій день народження ми з друзями зранку поїхали на рибалку. Наловили досить риби, але найголовніше нам потрапила акула. Капітан яхти розповів нам дуже апетитний рецепт приготування акули креольською. Так як на острові є послуга від шеф-кухаря «будь-яка примха» гостя, то я вирішив його попросити зробити рибу за цим рецептом. Але цим мріям не судилося збутися, неприємності почалися одразу після швартування яхти. Нас зустрічав англієць, як згодом виявилося, директор готелю. Він у категоричній формі відмовив нам у приготуванні страви з акули, мотивувавши тим, що на цьому острові не можна споживати м'ясо акул, оскільки вони борються за збереження навколишнього середовища. Дивно, а як же інші види риб, тварин і дичини, хіба не є частиною цього середовища? Ми намагалися переконати його тим, що за законами Сейшельських островів будь-яка риба, спіймана на волосіні, може бути вжита в їжу. На що отримували відповідь, що острів приватний та закони на ньому також приватні. Нормальні готелі публікують у всіх доступних туристам засобах комунікацій про ті чи інші обмеження на своїй території. Тут не було нічого, ніхто не попередив, хоча весь менеджмент готелю був у курсі про майбутню рибалку. У результаті через незнання ми вбили рибу і не змогли з цього отримати користь, просто викинули її, гарна турбота про навколишнє середовище. День народження був остаточно зіпсований. 4. Ресторан. До подорожі ми переглядали відгуки про готель. Найбільша кількість негативних відгуків була на роботу ресторану. Звичайно ж, у це вірити жахливо не хотілося, примхливі клієнти-думав я. Насправді все виявилося правдою чи близько до правди. Всі сайти, що просувають цей готель рясніють даними про персональну турботу готелю за шлунок кожного гостя. Нібито шеф кухар проводить особисту бесіду з'ясовуючи ваші уподобання в їжі, після чого на вас чекають персональні страви з урахуванням ваших побажань. Все може, звичайно, і так, але не в нашому випадку. Нам же щоранку батлер приносив щоденне меню на обід та вечерю. Ось і всі особисті уподобання. Небагато про роботу офіціантів: я розумію, що Африка це цілий рік спекотно, від цього люди втомлені спекою нікуди не поспішають, але всіх нас вразив наступний випадок. . Під час вечері ми вибрали собі страви, замовили вина і поспішаючи, попиваючи вино вели бесіду. Непомітно собі випили все вино, замовили ще, знову випили. Тут до нас підійшла офіціантка і повідомила, що основна страва потрапить хвилин через 40, оскільки м'ясо надто повільно розморожується. Що робити, їсти хочеться. Але сусідні два столики піднялися та пішли. Окремо хочеться сказати для гостей із дітьми. З нами були дві дитини, і ми відчули сервіс практично на собі. Перець у тому, що дитячу їжу практично щоразу приносили в останню чергу. Уявляєте зголоднілих дітей, які спостерігають, як їдять дорослі? Небагато про офіціантів: будьте готові до того, що вам принесуть не ту страву, яку ви замовили, забудуть про замовлений вами чай або каву, просиплять на стіл мелений перець із блюдця і не подбають прибрати його до кінця трапези. Ще потішив ось такий випадок. Повернувшись із чергової риболовлі зі всього улову ми взяли на вечерю двох червоних снеперів. Віддали на кухню та попросили приготувати їх просто на грилі з перцем та сіллю. Сказано, зроблено. Увечері нам подали першим велику рибину, не можу точно сказати за вагою, але шестеро дорослих були практично ситими. Офіціанти спробували почати прибирати тарілки та прилади, але були зупинені питанням: - А де друга риба? Несіть. Настала майже десятихвилинна пауза, після чого на столі з'явилася друга наша риба. Яке ж було наше здивування, що до смаку вона була приготовлена зовсім по-іншому. Для кого вони її готували? В надії, що ми наситимось однією, для інших гостей, а можливо для себе залишилося для нас загадкою. Насамкінець про ресторан ще один кулінарний штришок. Два дні поспіль ми ловили та забирали по тунцю абсолютно одного різновиду. Два рази ми отримували на виході абсолютно різні сашімі. У першому випадку м'ясо було завітряним та жорстким. У другому свіжим та ніжним. Після довгих суперечок ми дійшли висновку, що вперше його приготували години за 4 до вечері, а вдруге ми забули сказати на кухні, що ми хочемо бачити з риби і зробили замовлення на сашими безпосередньо перед їдою. 5. Тераса у дощ. Більшість будинку являє собою терасу. Не знаю навіщо, але половина підлог покрита лаком, а половина – ні. У дощ ходіть обережно лакованою частиною. Вітер захльостує краплі дощу по всій терасі і стає дуже слизьким. Я двічі мало не впав. Особливо небезпечне це явище для дітей, вони люблять побігати і пострибати. 6. Комарі. Не знаю, що на острові буває з комарами в інші місяці, але у лютому їх просто непомірно. Вечорами комарі всюди, у житлових приміщеннях бути просто неможливо. Створюється відчуття, що ти потрапив на тверські чи костромські болота. Без укусів обійтися не можна, просто не встигаєш їх вбивати. Ми з дружиною запитали адміністратора, як боротися з цим явищем? На що отримали відповідь: - Зробіть кондиціонер похолоднішим, вони замерзнуть і відлетять. - «Навіщо нам холодніше, температура повітря в спальні цілком для нас комфорту, поставте краще за два фумігатори» - відповіли ми. -«А що це таке-фумігатори? » -Послідувало питання милої дівчини. -«Це такий прилад, який вставляється в розетку. Він буває або з просоченими пластинами інсектицидом, або рідинними. - Про такий прилад вперше чуємо, можемо запропонувати спіралі від комарів. - Так вони ж смердять, як спати? - На жаль більше нічого запропонувати не можемо заявила дівчина. Довелося погодитись. Спати треба. 7. Купання у океані. Розглядаючи фотографії острова, мимоволі уявляєш себе тим, хто купається в блакитних водах теплого океану. Навіть думки на думку не спадає, що здійснити задумане може і не вийти. А річ у тому, що гарний піщаний пляж мігрує навколо острова. За словами місцевих жителів з листопада по травень океан цілком собі миролюбний, а ось із червня по вересень він неспокійний. Не знаю, можливо це так. У нашому випадку всі 4 дні бив пристойний прибій. Заселившись ближче до вечора ми не стали намагатися купатися в океані, вийшовши на пляж і побачивши немаленькі хвилі, що набігають, вирішили просто погуляти по чистому білому піску вздовж урізу води, відклавши купання наступного ранку. Як ми були шоковані, побачивши на місці прекрасного піщаного пляжу сірі кам'яні плити. За ніч хвиля, що посилилася, просто змила пісок з пляжу. Ми вирішили спробувати щастя на інших пляжах острова. Нас чекала схожа картина на трьох пляжах із чотирьох наявних. Зайти у воду було вкрай небезпечно через сильний прибій, але я все ж наважився. Встоявши на ногах при атаках трьох хвиль я все ж таки не встояв від четвертої. Хвиля все ж таки збила мене з ніг і понесла спиною до берега. Добре, що я встиг стати на ноги до того, як хвиля вдарилася об кам'яну плиту, інакше мені довелося б не солодко. Вийшовши на берег, я залишив задум викупатися в теплих водах Індійського океану на інші дні. Але як показав час, не на найближчі. Прибій щодня посилювався аж до нашого від'їзду. На четвертому пляжі в тій маленькій бухточці, де ми висаджувалися на берег було набагато спокійніше, але дружина відмовилася там купатися через купу «зайвих очей» робітників з острова та команд двох пришвартованих яхт.