Решение посетить Европу на майские возникло холодным и неспокойным февралем, когда новости с востока приходили одна другой страшнее, а наша гривна, казалось, уже летит в бездну. Отчасти это было вызвано желанием вложить хоть куда-то гривну, а с другой - постараться побывать в Европе (слухи о возможном закрытии границы Европой с фактически воюющей страной не оказались такими уж нереальными. Песня о безвизовом режиме с ЕС тогда казалась просто неуместной).
Визы были не у всех из нас, поэтому выбор для майского вояжа пал на Словакию. В том числе из-за относительной бюджетности самой страны и одной из немногих неутомительных возможностей выехать не_авиа. Судя по тогдашним отзывам (январь-февраль), мульты не были массовыми, годовые были вообще редкостью, а однократки под поездки (в самый лыжный сезон - когда обычно Словацкое консульство было весьма лояльным) и полугодовые были самыми распространенным явлением.
В начале решили через крупного ТО по Словакии. Цену посчитали по 36 грн/евро. Но когда через час прислали счет на е-mail, то сумма увеличилась (считали уже по 36.7). Ответ - такой курс МБ. Решили взять паузу. Далее был всем известный МБ по 40+ и наличный курс в обменниках по 49, закрытие МБ на 3 дня , во время которого ТО (уже другие продолжали считать по 47 - такой курс был на момент закрытия МБ). В общем отложили до марта. Как известно, по 24.02 НБУ ввел определенные валютные ограничения и удалось вернуть курс к разумным цифрам (в районе 26-27).
К тому времени удалось найти ТА, согласившегося взять оплату за отель в евро (покупалось еще осенью по нормальному курсу 16+), т. к. была своя программа, а услугами турфирмы решили воспользоваться только для открытия визы. Требование ТО - оплата отеля 100%. Билеты на поезд (Киев-Ужгород-Киев) и автобус (Ужгород-Кошице-Ужгород) покупали самостоятельно.
Получилось 942 грн и 664 грн соответственно. Поскольку майские в компании, где я работаю, считаются высоким сезоном, и желающих взять отпуск/отгулы между 5 и 9 достаточно много, то мне дали отпуск только на 2 дня - 5.05 и 6.05. Т. к. с 7.05 уходил в отпуск один из моих коллег по отделу. Следовательно, на работе я должен был быть с 10-00. С этим возникали некоторые проблемы, т. к автобус Ужгород-Кошице (самый ранний)
прибывал в Ужгород в 17:20, и с него можно было успеть только на поезд №13. Последний прибывал в Киев только в 10:06, что мне категорически не подходило.
Поэтому был выбран комбинированный вариант с обратным трансфером Кошице-Ужгород на такси с целью успеть на поезд №99, отправляющийся в Киев в 16:15 и прибывающий в 07:21. Диапазон цен ужгородских такси был весьма широк - от 700 грн до 70 евро. Очень многие требовали 50% предоплату путем пополнения карточки. В итоге был найден компромиссный вариант за 40 евро. Без предоплаты. Обратные билеты на автобус Ужгород-Киев (консульствона визу требовало билеты RT) удалось сдать уже находясь в Словакии ( до пересечения границы делать не рискнул, решил перестраховаться) с комиссией 16 грн за билет (отправил письмо по эл. почте со сканами билетов, кои предусмотрительно сделал еще в Киеве). За что отдельное спасибо компании-оператору международных автобусных перевозок " E-travel" .
Итак, 01.05 в один из первых по-настоящему теплых весенних дней, выдвинулись на Киев-пасс. Посадка в хорошо знакомый поезд №99 прошла обыденно (билеты покупал в первый день начала продажа, тогда это было за 30 дней, через интернет, спрос на все даты майских на львовское и ужгородское направления был огромен, к 3-м регулярным поездам УЗ добавила еще 3 дополнительных), из Киева заполняемость была 100%. Ехали несколько школьно-студентческих организованных групп (до Ужгорода не доехали, вышли ночью где-то в Карпатах). Первым вагоном (сразу же за локомотивом) был прицепной международный спальный вагон Киев-Братислава (его отцепили от состава в Чопе), стоимость проезда в конечный пункт - около 80 евро. На обратном пути его в поезде 99/100 нет, прицепляют к одному из более поздних - 81/82 или 13/14. В прохладный после ночного дождя Ужгород, прибыли четко по расписанию в 07:02.
Железнодорожный и автобусный вокзалы в областном центре Закарпатья разделяет только 200-метровая площадь, поэтому до отправления автобуса на Кошице (07:40) добрались легко, автобус был заполнен примерно на 50-60%, туристов очень мало в основном местные. Автобус с украинскими номерами. Границу суммарно прошли за 2 часа (одна из трех полос была на ремонте), всех с багажом заставили выйти, чемоданы открывали, но контроль чисто визуальный, таможенники руками вещи не трогали. Путь от границы до Кошице (97 км) также занимает 2 часа, остановка была всего одна -в г. Михайловице. Центр города Кошице расположен как бы в долине, а на склонах возвышенностей (все-таки не гор - Татры начинаются километров на 50 к северо-востоку, сразу же за Попрадом - жилые массивы новостроек. Новостроек (домов построенных в последние 10-15 лет в 400-тысячном городе достаточно много). В Кошице железнодорожная и автобусная станции находятся (как и в Ужгороде) фактически на одной площади. Но вот только неожиданностью оказался ремонт дорог как в районе станции в частности, так в центре города вообще, в результате чего к нашему отелю (" Centrum" 3*) пришлось идти около 1 км пешком. Отель оказался монументальной гостиницей 70-80-х г. г. в стиле позднего соцреализма. Но, очевидно, что не все здание является отелем - т. к. в холле присутствовали указатели на различные офисы, а с другой стороны здания был отдельный вход (подозреваю по эвако-выходу в автошколу). Отель неплохой, своим трем звездам вполне соответствует, площадь твина 17м2, мебель новая, если верить сайту - реновация номеров 2014 года. Единственное неудобство - прямо под окнами была остановка трамвая, но он особо не мешал, т. к. заканчивал ходить около 23-х вечера.
Отель не был максимально заполнен, т. к. в ресторане на завтраке было достаточно свободных мест. Завтрак приличный, помимо стандартных нарезок, мюсли, соков и йогуртов, подавали также выпечку и виноград, из горячих блюд - омлет и сосиски. Персонал доброжелательный.
Непосредственно напротив отеля находился крупный торговый центр " Aupark" . Много недорогих магазинов, в частности C& A, H& M, CCC и др. На первом этаже продуктовый маркет " Billa" . Обратило на себя внимание наличие многих продуктов марки " Clever" (таковая, как известно, присутствует и в украинской " Билле" - думал, исключительно наше изобретение, как оказалось, нет). На расстоянии одной площади (также частично ремонтируемой) находится исторический пешеходный центр города. Всю декаду 1-10 мая в Кошице отмечался день города (круглая дата, точно не запомнил), поэтому в центре было многолюдно и шумно - много лотков различных кухонь мира (до Франции включительно), сцена на которой выступали музыканты и т. д. А если учесть, что в соседней Чехии в те дни проходил ЧМ по хоккею, в котором принимала участие и сборная Словакии, то вечера в городе, сами понимаете, были нетихими. Хорошим тоном для уличных кафе считалось установить на фасаде рядом с открытой верандой широкоформатную ТВ-плазму, чтобы посетители под пиво и хорошую закуску могли наслаждаться игрой. Центр Кошице знаменит своим красивейшим Собором и Оперным Театром, между которыми разбит небольшой сквер с подсвечивающимися по вечерам фонтанами. Естественно, являющимся местом отдыха местных жителей и туристов. Другим приятым местом отдыха можно считать небольшой парк с озером невдале от вокзала. На озере также есть фонтаны, но они исключительно мызуквльные. Я зрелище записал на видео. Постараюсь выложить. Относительно шоппинга – рекомендую крупный ТЦ « Optima” . Находится на окраине Кошице (в районе студентческих общежитий). Добраться из центра можно автобусом №10 (до конечной остановки « ОС OPTIMA» ). Стоимость проезда в городском транспорте – 1 евро, билет после покупки (продает водитель), надо прокомпостировать в электронном компостере в салоне. Билет действителен 60 минут. Были планы и на поездку в Попрад, но в те дни было дождливо. Решили не ехать. Обращает на себя внимание и крупный ТЦ в центре Кошице, который скорее всего, лет 20-25 назад был классическим городским универмагом. Но сейчас он больше похож на вещевой рынок. Вся продукция – из Китая, продавцы, в основном тоже. Качество очень среднее, цены соответствующие.
Питание. В исторической части города множество кафе самого различного уровня и различной тематики. Обед на двоих (первое, второе, чай на травах) обойдется в 12-15 евро. Если с алкоголем (местные настойки) – будет около 20 евро.
Обратно добрались без приключений. Такси заехало за нами в оговоренное время. Границы прошли за 40 минут.
Если будут вопросы по Кошице – готов помочь
Рішення відвідати Європу на травневі виникло холодним і неспокійним лютим, коли новини зі сходу приходили одна одною страшніше, а наша гривня, здавалося, вже летить у прірву. Почасти це було викликане бажанням вкласти хоч кудись гривню, а з іншого - постаратися побувати в Європі (чутки про можливе закриття кордону Європою з фактично воюючою країною не виявилися такими вже нереальними. Пісня про безвізовий режим з ЄС тоді здавалася просто недоречною). /p>
Візи були не у всіх нас, тому вибір для травневого вояжу впав на Словаччину. У тому числі через відносну бюджетність самої країни та одну з небагатьох невтомних можливостей виїхати не_авіа. Судячи з тодішніх відгуків (січень-лютий), мульти не були масовими, річні були взагалі рідкістю, а однократки під поїздки (у найлижчий сезон - коли зазвичай Словацьке консульство було дуже лояльним) і піврічні були найпоширенішим явищем.
На початку вирішили через велике ТО за Словаччиною. Ціну порахували за 36 грн/євро. Але коли за годину надіслали рахунок на e-mail, то сума збільшилася (вважали вже по 36.7). Відповідь – такий курс МБ. Вирішили взяти паузу. Далі був усім відомий МБ по 40+ та готівковий курс в обмінниках по 49, закриття МБ на 3 дні, під час якого ТО (вже інші продовжували рахувати по 47 - такий курс був на момент закриття МБ). Загалом відклали до березня. Як відомо, до 24.02 НБУ ввів певні валютні обмеження і вдалося повернути курс до розумних цифр (у районі 26-27).
На той час вдалося знайти ТА, що погодився взяти оплату за готель у євро (купувалося ще восени за нормальним курсом 16+), т. к. була своя програма, а послугами турфірми вирішили скористатися лише відкриття візи. Вимога ТО – оплата готелю 100%. Квитки на поїзд (Київ-Ужгород-Київ) та автобус (Ужгород-Кошице-Ужгород) купували самостійно.
Вийшло 942 грн і 664 грн відповідно. Оскільки травневі в компанії, де я працюю, вважаються високим сезоном, і бажаючих взяти відпустку/відгули між 5 та 9 досить багато, то мені дали відпустку лише на 2 дні – 5.05 та 6.05. Т. к. з 7.05 йшов у відпустку один із моїх колег по відділу. Отже, на роботі я мав би бути з 10-00. З цим виникали деякі проблеми, тому що автобус Ужгород-Кошице (найраніший)
прибував до Ужгорода о 17:20, і з нього можна було встигнути лише на потяг №13. Останній прибував до Києва лише о 10:06, що мені категорично не пасувало.
Тому було обрано комбінований варіант зі зворотним трансфером Кошице-Ужгород на таксі з метою встигнути на потяг №99, що відправляється до Києва о 16:15 і прибуває о 07:21. Діапазон цін ужгородських таксі був дуже широким - від 700 грн до 70 євро. Дуже багато хто вимагав 50% передоплату шляхом поповнення картки. У результаті було знайдено компромісний варіант за 40 євро. Без передоплати. Зворотні квитки на автобус Ужгород-Київ (консульство на візу вимагало квитки RT) вдалося здати вже перебуваючи в Словаччині (до перетину кордону робити не ризикнув, вирішив перестрахуватися) з комісією 16 грн за квиток (надправив лист ел. поштою зі сканами квитків, які завбачливо зробив ще у Києві). За що окреме дякую компанії-оператору міжнародних автобусних перевезень "E-travel".
Отже, 01.05 одного з перших по-справжньому теплих весняних днів, висунулися на Київ-пас. Посадка в добре знайомий поїзд №99 пройшла буденно (квитки купував у перший день початку продаж, тоді це було за 30 днів, через інтернет, попит на всі дати травневих на львівське та ужгородське напрямки був величезний, до 3-х регулярних поїздів УЗ додала ще 3 додаткових), із Києва заповнюваність була 100%. Їхали кілька шкільно-студентських організованих груп (до Ужгорода не доїхали, вийшли десь уночі в Карпатах). Першим вагоном (відразу за локомотивом) був причіпний міжнародний спальний вагон Київ-Братислава (його відчепили від складу в Чопі), вартість проїзду в кінцевий пункт - близько 80 євро. На зворотному шляху його в поїзді 99/100 немає, причіплюють до одного з пізніших - 81/82 або 13/14. У прохолодний після нічного дощу Ужгород прибули чітко за розкладом о 07:02.
Залізничний та автобусний вокзали в обласному центрі Закарпаття поділяє лише 200-метрову площу, тому до відправлення автобуса на Кошиці (07:40) дісталися легко, автобус був заповнений приблизно на 50-60%, туристів дуже мало в основному місцеві. Автобус із українськими номерами. Кордон сумарно пройшли за 2 години (одна з трьох смуг була на ремонті), всіх із багажем змусили вийти, валізи відкривали, але контроль чисто візуальний, митники руками речі не чіпали. Шлях від кордону до Кошице (97 км) також займає 2 години, зупинка була лише одна в м. Михайловіце. Центр міста Кошице розташований як би в долині, а на схилах пагорбів (все-таки не гір - Татри починаються кілометрів на 50 на північний схід, відразу ж за Попрадом - житлові масиви новобудов. Новобудов (будинків збудованих в останні 10-15 років у 400-тисячному місті досить багато. . У Кошиці залізнична та автобусна станції знаходяться (як і в Ужгороді) фактично на одній площі, але ось тільки несподіванкою виявився ремонт доріг як у районі станції зокрема, так і в центрі міста взагалі, внаслідок чого нашому готелю ("Centrum" 3 *) довелося йти близько 1 км пішки. Готель виявився монументальним готелем 70-80-х рр. в стилі пізнього соцреалізму. Але, очевидно, що не вся будівля є готелем - тому що холі були вказівники на різні офіси, а з іншого боку будівлі був окремий вхід (підозрюю по евако-виходу в автошколу). року. Єдине незручність - просто під вікнами була зупинка трамвая, але він не заважав, т. к. закінчував ходити близько 23-ї вечора.
Готель був максимально заповнений, т. к. у ресторані на сніданку було достатньо вільних місць. Сніданок пристойний, крім стандартних нарізок, мюслі, соків та йогуртів, подавали також випічку та виноград, з гарячих страв – омлет та сосиски. Персонал доброзичливий.
Навколо готелю знаходився великий торговий центр "Aupark". Багато недорогих магазинів, зокрема C&A, H&M, CCC та ін. На першому поверсі продуктовий маркет Billa. Звернуло на себе увагу наявність багатьох продуктів марки "Clever" (така, як відомо, є і в українській "Біллі" - думав, виключно наш винахід, як виявилося, немає). На відстані однієї площі (також частково ремонтується) знаходиться історичний пішохідний центр міста. Усю декаду 1-10 травня у Кошиці відзначався день міста (кругла дата, точно не запам'ятав), тому в центрі було багатолюдно та галасливо – багато лотків різних кухонь світу (до Франції включно), сцена на якій виступали музиканти тощо. А якщо врахувати, що у сусідній Чехії в ті дні проходив ЧС з хокею, в якому брала участь і збірна Словаччини, то вечори у місті, самі розумієте, були невтішні. Хорошим тоном для вуличних кафе вважалося встановити на фасаді поруч із відкритою верандою широкоформатну ТВ-плазму, щоб відвідувачі під пиво та гарну закуску могли насолоджуватися грою. Центр Кошице знаменитий своїм найкрасивішим Собором і Оперним Театром, між якими розбитий невеликий сквер з фонтанами, що підсвічуються вечорами. Звичайно, що є місцем відпочинку місцевих жителів і туристів. Іншим приємним місцем відпочинку можна вважати невеликий парк з озером неподалік вокзалу. На озері також є фонтани, але вони винятково мизувальні. Я видовище записав на відео. Намагаюся викласти. Щодо шопінгу – рекомендую великий ТЦ «Optima». Знаходиться на околиці Кошиця (в районі студентських гуртожитків). Дістатись із центру можна автобусом №10 (до кінцевої зупинки «ОС OPTIMA»). Вартість проїзду в міському транспорті – 1 євро, квиток після покупки (продає водій), треба прокомпостувати в електронному компостері у салоні. Квиток діє 60 хвилин. Були плани і на поїздку до Попрада, але в ті дні було дощово. Вирішили не їхати. Привертає увагу і великий ТЦ у центрі Кошице, який швидше за все, років 20-25 тому був класичним міським універмагом. Але зараз він більше схожий на речовий ринок. Вся продукція – з Китаю, продавці, переважно теж. Якість дуже середня, ціни відповідні.
Харчування. В історичній частині міста безліч кафе різного рівня та різної тематики. Обід на двох (перше, друге, чай на травах) коштуватиме 12-15 євро. Якщо з алкоголем (місцеві настоянки) буде близько 20 євро.
Назад дісталися без пригод. Таксі заїхало за нами в обумовлений час. Кордони пройшли за 40 хвилин.
Якщо будуть питання щодо Кошице – готовий допомогти
