Идея побывать в Таиланде уже давно витала в наших умах, но из-за расстояния, а больше из-за длительного перелета туда (я не любитель этого дела), я все никак не решалась осуществить эту идею. Но так сложились звезды и ситуация вокруг, что решилась я будь что будет, а куплю я билеты на самолет! И купила… . за год до поездки, т. е. в марте 2014 года. Курс доллара был тогда весьма приятный и, поэтому, стоимость билетов в то время была не напряжная, я бы даже сказала привлекательная. Сам же маршрут, как я поняла уже позже, был не самый удачный, ибо летели из Киева в Бангкок через Вену Австрийскими авиалиниями. А/к хорошая, никто не спорит, но что меня, в принципе путешественника уже с каким-никаким опытом, побудило делать такой странный крюк с 10-ти часовым перелетом… уже и не припомню. Следующий раз, а он точно будет когда-то, продумаю вариант перелета детальнее (через Дубай, например). Ну да ладно, долетели хорошо – австрийцы на высоте, самолеты новые, кресла – думала будет лучше, но расстояние между ними нормальное, система развлечений современная и кормили хорошо. Хотя ужины на борту в полвторого ночи и завтраки в 2 часа дня по местному времени – удовольствие еще то! Мой организм не оценилL.
Пытались воспользоваться услугой upgrade to business class на условиях кто больше предложит, тому и кресло (если останется), которую предлагают австрийцы, но не случилось, т. к. самолет был заполнен на 100% и бизнес-класс вообще ничего не предлагал.
Вообще, программа пребывания в Таиланде была очень насыщенная, даже слишком, я бы так сказала (это тоже предмет работы над ошибками), а именно:
2.5 дня в Бангкоке – осмотр достопримечательностей
5 дней на Пхукете – пляжный отдых и острова
5 дней на Самуи – пляжный отдых и достопримечательности.
1.5 дня в Бангкоке – отдых перед полетом домой и прогулки по городу.
Итак, прилетели в Бангкок в послеобеденное время и остановились там на 3 ночи. В аэропорту сняла немного денег (на визу, проезд, депозит в отеле), прошли паспортный контроль с получением виз (по состоянию на март 2015 украинцам нужны были визы on arrival). Чтобы не стоять в большой очереди воспользовались услугой ускоренного получения визы (+200 бат/чел переплата к обычному тарифу) и минут через 15 уже были с визами. При получении багажа произошла некоторая заминка – получили только один чемодан, второго не было. Но таких как мы было около 20% от всех пассажиров, служащие сработали достаточно быстро (выяснили, что один контейнер с багажом из нашего самолета был по ошибке отправлен в какой-то другой терминал), вернули и в течении получаса мы счастливые и уставшие вышли из аэропорта.
Первоначально планировали добираться до отеля на метро Skyline, т. к. отель я бронировала с учетом именно передвижением общественным транспортом, но после перелета реально подустали и решили, что такси в этот раз наиболее удачный вариант. Удобно-то удобно, но это был первый раз, когда нас пытались нагло надуть. Я изучила много информации о вариантах надувательства таксистами, поэтому была готова к такому виду мошенничеству. Вкратце, таксиметр работал в 3 раза быстрее, чем нужно и накручивал соответственную сумму. Поэтому путем жестких, но не агрессивных переговоров с водителем сошлись на адекватной сумме в 400 бат (а/п – Пратунам) вместо 1700, что « накрутил» таксиметр. Ну еще заплатили 2 раза по 25 бат за проезд по автобану. Больше такси в БКК мы не пользовались, или общественный транспорт или тук-тук.
При поселении в отеле взяли депозит в 2000 бат. На форуме прочла, что нужно давать именно в батах, т. к. если даешь депозит в долларах, то они его отдают в батах по совсем неинтересному курсу. Отель у нас был очень интересный. Как я писала выше, район я выбрала Пратунам – удобно до многих достопримечательностей и в пешей доступности до Байок Ская, Skyline train, Сиам Парагон и др. торговых точек. Отелей в этом районе тьма-тьмущая на любой кошелек, изучала их долго, бронировала, как обычно, несколько, но в итоге остановились мы в The Berkeley Bangkok Palace (позиционирует себя как 5*) – Агода предлагала прекрасную скидку в 55% на отель с невозвратной оплатой, отзывы были положительные. Эта сеть отелей принадлежит китайцам и на самом деле около 80% постояльцев были именно китайцы (единственный минус этого отеля, если можно так сказать. Китайцы очень шумные! ! ). По невозвратной оплате был для меня очень приятный сюрприз! Когда я бронировала этот отель более чем за полгода до поездки, на Агоде фиксировалась цена в долларах и показывалась также цена в грн, но сразу сумма не была списана со счета. Сумма была списана с моей карты где-то за неделю до даты прибытия в отель, когда курс доллара резко взлетел вверх, НО сумму в грн. списали с меня именно ту, что была указан в первоначальном бронировании. Я сэкономила практически в 2.5 раза! Сам отель нам очень понравился – рекомендую!
Итак, добрались мы в номер часам к 17:30, нас поселили на 32-м этаже северной башни. Номер был хороший – большой, с двумя широкими кроватями, вполне себе большой ванной комнатой. В номере мы побросали вещи, быстро приняли душ и завалились спать. Я поставила будильник на проснуться через 3 часа. Позже мы распаковали вещи и даже немного прогулялись по ночному Бангкоку, а времени было уже за полночь. Но, как ни странно, город не спал. Вещевой базар только начал складываться, БКК после 18:00 превращается в один сплошной рынок! Хоть была уже глубокая ночь, но на улице было жарко, душно и людно. Прогулялись до Байок Ская, запаслись несложной едой в 7/11 (много воды для прогулок по городу, всяких вкусных йогуртов и сладостей купили на перекус).
Следующие 2 полных дня посвятили достопримечательностям. Весь план передвижений составляли самостоятельно, пользуясь разными форумами и путеводителем « Оранжевый гид» . Никакой спешки!
Добирались до них водным городским видом транспорта (дешево (11 бат/чел и экзотично), благо причал был как раз напротив отеля (еще один « +» к расположению отеля), 15 минут – и ты возле Ват Сакет (Храма Золотой горы). Это место нам очень понравилось – людей не много (ну или мы так всегда попадали), чувствуется умиротворенность. Да и подниматься не напряжно! Панорама на БКК открывается отличная! Мы несколько раз его посещали и другие храмы вблизи его (дочери очень импонирует буддизм). Вообще, мы часто заходили в разные храмы, где было очень приятно просто отдохнуть в прохладе.
Затем пешком двинулись по маршруту, дошли до Гигантских ворот и зашли отдышаться в еще один большой буддистский храм, где как раз проходила служба. После этого храма взяли тут-тукера для того, чтобы он нас довез до Королевского дворца. Он нас довез, но тут же нас перехватила какая-то тетка, одетая в форму и с бейджем и стала нам говорить, что храм сейчас закрыт, но открыт Ват Арун (Храм Восходящей Звезды), который находится на другой стороне реки. В общем, – очередной лохотрон для туристов. Тем самым они так продают дорогие 1000 батовые на человека одночасовые поездки на лодках по каналам. Мы купились на это и таки съездили это все посмотрели. Но, каким-то 6-тым чувством понимая, что это развод, после жесткой торговли я все же сбила цену в 2 раза, но все равно – цена в 1000 за лодку – не адекватная! Будьте внимательны и не ведитесь на « храм закрыт» ! Он не закрывается ни на обед, ни на технический час! Я не жалею, конечно же, что мы съездили, было интересно увидеть каналы все это своими глазами, но денег за это было заплачено огого!
После возвращения из часовой поездки мы отдохнули недалеко от причала, купили у макашниц маленькие шашлычки из курицы и морепродуктов, покушали вкуснейшее манго кусочками и пошли смотреть Лежачего Будду, где и провели остатки этого жаркого (в прямом смысле этого слова) дня. Все очень впечатлило! Возвращались на тук-туке до лодки (сбивайте цену в 2 раза! ), а затем на лодке до нашего отеля, где немного отдохнули у бассейна на 11 этаже (даже поспали) и затем пошли на смотровую площадку самого высокого здания в БКК – Байок Ская. Стоимость билета была 400 бат на человека, куда входил также бесплатный напиток. Для меня, в 2012 году посетившую Empire State Building in New York, посещение Байок Ская не было столь захватывающим, хотя и интересно. Лера же пребывала в диком восторге, но выходить на открытую вращающуюся площадку таки не решилась, только постояла « в дверях» . Так и закончился наш 2й день в БКК.
Утром после завтрака в гостиничном тур-агентстве я купила 2 билета в Bangkok Aquaworld и музей мадам Тюссо, чтобы после обеда туда сходить, и вырулили дальше смотреть достопримечательности. Мы были уже научены горьким вчерашним опытом, поэтому, после доезда на лодке до Ват Сакета взяли сразу тук-тук за 100 бат и с ветерком домчали до Королевского Дворца, затем взяли там в аренду 2 юбки (100 на двоих), купили билеты на вход (дорого – около 1000 бат на двоих, но включает все храмы) и часа 3 потолкались (людей море! ) по храму. Жара нас часто загоняла в тенек, умаялись!
Затем обратно на тук-туке и лодке доехали до нашей остановки Пратунам и пешочком пошли в аква-музей и затем в музей мадам Тюссо в Сиам Парагон, благо все рядом. Получили массу удовольствия и от рыбок разных и от музея Тюссо. После этого попытались где-то пошопится и покушать. Поели какую-то бурду в торговом центре, поэтому в БКК все же больше кушали в Макдональдсах или покупали себе еду в супермаркетах, т. к. уличная местная еда нас не прельщала. Вечером же выходили в ближайшие ТЦ, но кроме World Trade Center (напротив нашего отеля) все другие многоэтажные ТЦ не вызывали интереса, т. к. все они представляли большой тайский базар с вещами соответствующего качества.
Вечером собирали вещи и были готовы к нашему следующему пункту назначения - о. Пхукет.
Утром после завтрака вышли из отеля, поймали тук-тук и за 70 бат доехали до SkyLine (можно было и дойти, ведь недалеко, но очень неудобно, т. к. тротуары неровные и заняты лотками с вещами или едой, да к тому же тащится с 2-мя чемоданами в жару!! ! ) где купили за 40 бат/человек билет и благополучно добрались до аэропорта в комфортном и кондиционированном вагоне.
В аэропорту нашли необходимые нам стойки а/к Bangkok Airways, сдали чемоданы и прошли в Bangkok Airway Lounge. Немного об этом авиакомпании…
Bangkok Airways является дорогой местной компанией, но я как-то побоялась брать лоукосты местные из-за того, что рейсы лоукостов могут отменяться, а у регулярных а/к это случается очень редко. К тому же эта авиакомпания предлагает больше комфорта (отдельные залы ожидания как в бизнес-классе, питание на борту, бронирование места при покупке билета и т. п. ). Но т. к. я билеты брала заранее еще по достаточно низкому курсу доллара, то для меня цены были все же приемлемы. Было у нас 3 внутренних перелета: БКК-Пхукет (на Боинге 737), Пхукет-Самуи (на турбовинтовом АТР) и Самуи-БКК (на АТР же). Везде в аэропортах в залах авиакомпании можно было бесплатно перекусить. Из Самуи я немного ошиблась с выбором рейса, т. к. в БКК самолеты летаю до 10 раз в день и если бы я была внимательнее, то увидела бы, что где-то летает АТР, а где-то Боинг, но я не обратила внимание на это и нам можно сказать не повезло, т. к. наш самолет был АТР и летел он в БКК 1.5 часа, в то время как Боинг довозит пассажиров из Самуи в БКК за 50 минут. Стоимость же перелетов абсолютно одинаковая.
Продолжение следует… .
Ідея побувати в Таїланді вже давно витала в наших умах, але через відстань, а більше через тривалий переліт туди (я не любитель цієї справи), я все ніяк не наважувалася здійснити цю ідею. Але так склалися зірки і ситуація навколо, що зважилася я будь-що, а куплю я квитки на літак! І купила. за рік до поїздки, тобто у березні 2014 року. Курс долара був тоді дуже приємний і тому вартість квитків на той час була не напружена, я б навіть сказала приваблива. Сам же маршрут, як я зрозуміла вже пізніше, був не вдалим, бо летіли з Києва до Бангкока через Відень Австрійськими авіалініями. А/к хороша, ніхто не сперечається, але що мене, в принципі мандрівника вже з якимось досвідом, спонукало робити такий дивний гак з 10-ти годинним перельотом...вже і не пригадаю. Наступного разу, а він точно буде колись, продумаю варіант перельоту детальніше (через Дубай, наприклад). Ну та гаразд, долетіли добре – австрійці на висоті, літаки нові, крісла – думала буде краще, але відстань між ними нормальна, система розваг сучасна і годували добре. Хоча вечері на борту о пів на другу ночі та сніданки о 2 годині дня за місцевим часом – задоволення ще те! Мій організм не оцінив L.
Намагалися скористатися послугою upgrade to business class на умовах хто більше запропонує, тому й крісло (якщо залишиться), яке пропонують австрійці, але не трапилося, тому що літак був заповнений на 100% і бізнес-клас взагалі нічого не пропонував .
Загалом програма перебування в Таїланді була дуже насичена, навіть занадто, я б так сказала (це теж предмет роботи над помилками), а саме:
2.5 дні у Бангкоку – огляд визначних пам'яток
5 днів на Пхукеті – пляжний відпочинок та острови
5 днів на Самуї – пляжний відпочинок та визначні пам'ятки.
1.5 дні у Бангкоку – відпочинок перед польотом додому та прогулянки містом.
Отже, прилетіли до Бангкока в пообідній час і зупинилися там на 3 ночі. В аеропорту зняла трохи грошей (на візу, проїзд, депозит у готелі), пройшли паспортний контроль з отриманням віз (станом на березень 2015 року українцям потрібні були візи on arrival). Щоб не стояти у великій черзі, скористалися послугою прискореного отримання візи (+200 бат/ос переплата до звичайного тарифу) та хвилин через 15 вже були з візами. При отриманні багажу відбулася деяка затримка – отримали лише одну валізу, другої не було. Але таких як ми було близько 20% від усіх пасажирів, службовці спрацювали досить швидко (з'ясували, що один контейнер з багажем з нашого літака був помилково відправлений в якийсь інший термінал), повернули і протягом півгодини ми щасливі та втомлені вийшли з аеропорту.
Спочатку планували добиратися до готелю на метро Skyline, тому що готель я бронювала з урахуванням саме пересуванням громадським транспортом, але після перельоту реально втомилися і вирішили, що таксі цього разу найбільш вдалий варіант. Зручно зручно, але це був перший раз, коли нас намагалися нахабно надути. Я вивчила багато інформації про варіанти обдурювання таксистами, тому була готова до такого виду шахрайства. Коротко, таксиметр працював у 3 рази швидше, ніж потрібно і накручував відповідну суму. Тому шляхом жорстких, але не агресивних переговорів з водієм зійшлися на адекватній сумі 400 бат (а/п – Пратунам) замість 1700, що «накрутив» таксиметр. Ну ще заплатили 2 рази по 25 батів за проїзд автобаном. Більше таксі в БКК ми не користувалися, чи громадський транспорт, чи тук-тук.
При поселенні в готелі взяли депозит 2000 бат. На форумі прочитала, що потрібно давати саме у батах, тому що якщо даєш депозит у доларах, то вони його віддають у батах за зовсім нецікавим курсом. Готель у нас був дуже цікавим. Як я писала вище, район я обрала Пратунам – зручно до багатьох визначних пам'яток та пішої доступності до Байок Ская, Skyline train, Сіам Парагон та ін торгових точок. Готелів у цьому районі тьма-тьмущая на будь-який гаманець, вивчала їх довго, бронювала, як звичайно, кілька, але в результаті зупинилися ми в The Berkeley Bangkok Palace (позиціонує себе як 5*) - Агода пропонувала чудову знижку в 55% на готель з неповоротною оплатою, відгуки були позитивні. Ця мережа готелів належить китайцям і насправді близько 80% постояльців були саме китайці (єдиний мінус цього готелю, якщо можна так сказати. Китайці дуже галасливі! ! ). По безповоротній оплаті був для мене дуже приємний сюрприз! Коли я бронювала цей готель більш ніж за півроку до поїздки, на Агоді фіксувалася ціна в доларах і показувалася також ціна в грн, але сума не була списана з рахунку. Суму було списано з моєї карти десь за тиждень до дати прибуття в готель, коли курс долара різко злетів угору, АЛЕ суму в грн. списали з мене саме ту, що була вказана у первісному бронюванні. Я заощадила практично у 2.5 рази! Сам готель нам дуже сподобався – рекомендую!
Отже, дісталися ми в номер годині о 17:30, нас поселили на 32-му поверсі північної вежі. Номер був добрий – великий, з двома широкими ліжками, цілком собі великою ванною кімнатою. У номері ми покидали речі, швидко прийняли душ і завалилися спати. Я поставила будильник на прокинутися через 3 години. Пізніше ми розпакували речі і навіть трохи прогулялися нічним Бангкоком, а часу було вже за північ. Але, як не дивно, місто не спало. Речовий базар тільки почав складатися, БКК після 18:00 перетворюється на один суцільний ринок! Хоч була вже глибока ніч, але на вулиці було жарко, душно та людно. Прогулялися до Байок Ская, запаслися нескладною їжею в 7/11 (багато води для прогулянок містом, всяких смачних йогуртів та солодощів купили на перекушування).
Наступні 2 повні дні присвятили пам'яткам. Весь план пересування складали самостійно, користуючись різними форумами та путівником «Помаранчевий гід». Ніякого поспіху!
Добиралися до них водним міським видом транспорту (дешево (11 бат/ос та екзотично), благо причал був якраз навпроти готелю (ще один «+» до розташування готелю), 15 хвилин – і ти біля Ват Сакет (Храма Золотий) гори) Це місце нам дуже сподобалося – людей небагато (ну або ми так завжди потрапляли), відчувається умиротворення, та й підніматися не напружено! . . Панорама на БКК відкривається відмінна! буддизм). Взагалі, ми часто заходили в різні храми, де було дуже приємно просто відпочити у прохолоді.
Потім пішки рушили маршрутом, дійшли до Гігантських воріт і зайшли віддихатися в ще один великий буддистський храм, де саме проходила служба. Після цього храму взяли тут-тукера, щоб він нас довіз до Королівського палацу. Він нас довіз, але тут же нас перехопила якась тітка, одягнена у форму і з бейджем і стала нам говорити, що храм зараз зачинено, але відкрито Ват Аруна (Храм Східної Зірки), який знаходиться на іншому боці річки. Загалом – черговий лохотрон для туристів. Тим самим вони так продають дорогі 1000 батові на людину одногодинні поїздки на човнах каналами. Ми купилися на це і таки з'їздили все це подивилися. Але, якимось шість почуттям розуміючи, що це розлучення, після жорсткої торгівлі я все ж таки збила ціну в 2 рази, але все одно - ціна в 1000 за човен - не адекватна! Будьте уважні та не ведіться на «храм закритий»! Він не закривається ні на обід, ні на технічну годину! Я не жалкую, звичайно ж, що ми з'їздили, було цікаво побачити канали все це на власні очі, але грошей за це було заплачено огого!
Після повернення з годинної поїздки ми відпочили недалеко від причалу, купили у макашниць маленькі шашлички з курки та морепродуктів, поїли смачне манго шматочками і пішли дивитися Лежачого Будду, де й провели залишки цього спекотного (у прямому розумінні). Все дуже вразило! Поверталися на тук-туку до човна (збивайте ціну в 2 рази! ), а потім на човні до нашого готелю, де трохи відпочили біля басейну на 11 поверсі (навіть поспали) і потім пішли на оглядовий майданчик найвищої будівлі у БКК – Байок Ская . Вартість квитка була 400 бат на особу, куди входив також безкоштовний напій. Для мене, що в 2012 році відвідала Empire State Building in New York, відвідування Байок Ская не було таким захоплюючим, хоч і цікавим. Лера ж перебувала в дикому захваті, але виходити на відкритий майданчик, що обертається, таки не наважилася, тільки постояла «у дверях». Так і закінчився наш 2й день у БКК.
Вранці після сніданку в готельному тур-агентстві я купила 2 квитки в Bangkok Aquaworld і музей мадам Тюссо, щоб по обіді туди сходити, і вирушили далі дивитися пам'ятки. Ми були вже навчені гірким вчорашнім досвідом, тому після доїзду на човні до Ват Сакета взяли відразу тук-тук за 100 бат і з вітерцем домчали до Королівського Палацу, потім взяли там в оренду 2 спідниці (100 на двох), купили квитки на вхід (Дорого – близько 1000 бат на двох, але включає всі храми) і години 3 поштовхалися (людей море! ) по храму. Спека нас часто заганяла в тінь, вбоялися!
Потім на тук-туку і човні доїхали до нашої зупинки Пратунам і пішки пішли в аква-музей і потім в музей мадам Тюссо в Сіам Парагон, благо все поруч. Отримали масу задоволення від рибок різних і від музею Тюссо. Після цього спробували десь пошопитися та поїсти. Поїли якусь бурду в торговому центрі, тому в БКК все ж таки більше їли в Макдональдсах або купували собі їжу в супермаркетах, тому що вулична місцева їжа нас не спокушала. Увечері виходили в найближчі ТЦ, але крім World Trade Center (напроти нашого готелю) всі інші багатоповерхові ТЦ не викликали інтересу, тому що всі вони представляли великий тайський базар з речами відповідної якості.
Ввечері збирали речі та були готові до нашого наступного пункту призначення – о. Пхукет.
Вранці після сніданку вийшли з готелю, спіймали тук-тук і за 70 бат доїхали до SkyLine (можна було й дійти, адже недалеко, але дуже незручно, тому що тротуари нерівні та зайняті лотками з речами чи їжею, та до тому ж тягнеться з 2-ма чемоданами в спеку!! ! ) де купили за 40 бат/людина квиток і благополучно дісталися аеропорту в комфортному і кондиціонованому вагоні.
В аеропорту знайшли необхідні нам стійки а/к Bangkok Airways, здали валізи та пройшли до Bangkok Airway Lounge. Небагато про це авіакомпанії…
Bangkok Airways є дорогою місцевою компанією, але я якось побоялася брати місцеві лоукости через те, що рейси лоукостів можуть скасовуватися, а у регулярних а/к це трапляється дуже рідко. До того ж ця авіакомпанія пропонує більше комфорту (окремі зали очікування як у бізнес-класі, харчування на борту, бронювання місця при купівлі квитка тощо). Але оскільки я квитки брала заздалегідь ще за досить низьким курсом долара, то для мене ціни були все ж таки прийнятні. Було у нас 3 внутрішніх перельоти: БКК-Пхукет (на Боїнгу 737), Пхукет-Самуї (на турбогвинтовому АТР) та Самуї-БКК (на АТР ж). Усюди в аеропортах у залах авіакомпанії можна було безкоштовно перекусити. З Самуї я трохи помилилася з вибором рейсу, тому що в БКК літаки літаю до 10 разів на день і якби я була уважнішою, то побачила б, що десь літає АТР, а десь Боїнг, але я не звернула увага на це і нам можна сказати не пощастило, тому що наш літак був АТР і летів він у БКК 1.5 години, у той час як Боїнг довозить пасажирів із Самуї до БКК за 50 хвилин. А вартість перельотів абсолютно однакова.
Продовження слідує….
