Начну с того, что бронировала и оплатила тур в совершенно другой 5-звёздочный отель. Бронировали за месяц с лишним, Pegas подтвердил наличие свободных номеров в определенные дни в выбранном отеле. Мы тут же оплатили тур, стоимость перелета бортом «Туркиш аир», которая оказалась в два раза дороже отечественных чартеров, зато без задержек и приличным сервисом обслуживания (с учетом неблизкой дороги даже нормальный обед на борту имеет значение). Кроме того, заранее купили билеты на поезд до Москвы. А за неделю до начала тура Pegas вдруг сообщил, что у них почему-то случился сбой в программе, в оплаченном отеле нет мест и в качестве альтернативы предложил за ту же цену Hedef Resort & Spa Hotel. Это был знак. Но поскольку с не без труда полученный отпуск ждать не будет, а на поиск иных вариантов и на волокиту со сдачей выкупленных билетов времени уже не оставалось, согласилась лететь в Hedef.
«Сюрпризы» начались уже в аэропорте Алании. Представители Pegas долго не могли определиться, на каком автобусе нас доставлять до отелей. Мало того, что на дорогу требуется 2.5 часа, так нас ещё традиционно завозят не понять куда, где водителю, якобы надо непременно перекусить (а так за весь день у него не было на это времени). В итоге мы, заплатив за день отдыха, который по сути пропал, поскольку самолет прилетел почти в 17.00, а с учетом всяческих проволочек даже на ужин, который до 21.00, элементарно не успеваем добраться до отелей. Гид Pegas, обязанный сопровождать всех туристов до ресепшен, посреди дороги сообщил, что дальше ему ехать не удобно, т. к. его потом никто не отвезет до места жительства, мол, водитель (который не знает ни английского, ни тем паче - русского) все равно как-нибудь всех развезет. В итоге, селись мы самостоятельно. Благо в Hedef в ту пору дежурил знающий русский язык администратор. До номера каждый в незнакомом отеле тоже должен добираться самостоятельно. И исправность электроприборов и сантехники никто при заселении не проверяет. Мне ещё повезло с номером. Мебель не новая, но прилично сохранившаяся, сантехника тоже почти исправная. Только пульт от допотопного телевизора оказался сломан и батарейки в нем разряжены. Администратор милостиво заменил батарейки и минут через 20 нашелся мастер, который починил раздолбанный пульт. Что касается лифта. В первом 5-этажном (по сути – там 7 этажей, включая +лобби и цокольный, где базируется столовая и спа) корпусе вместо двух с горем пополам работал лишь один. Второй за неделю моего пребывания так и не починили. А с учетом громадного числа «отдыхающих» пользование лифтом всякий раз оборачивалось мини-приключением.
Обещанный wi-hi нигде не подключался. Администратор объяснил, мол, слишком много народа, из-за перегруза соединение плохо происходит. В общем, про нормальную связь – забудьте!
В номере убирали ежедневно, подкладывая пузыречки с шампунем, бальзамом, гелем для душа, кусочки мыла. Использованные полотенца (стоило их бросить на пол в ванной) меняли на чистые, и каждый день из вафельной простыни «рисовали» разные узорчики.
С едой проблем не возникало. Было даже что выбрать по своему вкусу. Оговорюсь, что я обычно старалась попасть к началу трапезы, потому и чистая посуда имелась, и блюда в ассортименте. Даже с учетом громадного количества туристов недостатка еды и пития не обнаруживалось.
Заступлюсь в пользу сотрудников отеля – они в своем большинстве стараются всячески удовлетворить запросы гостей. Хотя, заметно, что многое в отеле сильно б/у. Но и некоторые гости ведут себя, надо признать, по-свински. Бесплатный алкоголь отдельными индивидами потребляется сутки напролет. Думаю, не стоит описывать результат подобных возлияний с дармовой нелимитированной закусью, особенно в баре около бассейна. Потому там не только грязно, но и соответствующие «ароматы».
Обычно я не плаваю в курортных бассейнах с хлорированной водой, если рядом живое море. Но поскольку во время нашего «отдыха» море штормило, один раз рискнула окунуться в бассейн. Пока плавала, рядом резвились какие-то дородные турецкие юноши. Потом они выскочили на «сушу», понеслись по перекинутому через бассейн мостикам, и под одним из парней рухнула деревянная доска вместе с проржавевшей металлической опорой. Герой чудным образом только перепугался, но ничего себе не сломал. Ну и при избытке народа, понятно, свободное место у бассейна найти мудрено.
Но большинство, надо думать, летят в Турцию именно поплавать в теплом море. И тут как раз «облом». Море есть. Но к нему не подступиться. Пляжная территория Hedef в откровенно удручающем состоянии. У другого отеля, правее – чистый песочек, а у Hedef – грязный с разнокалиберной галькой и окурками (опять же, «спасибо» некоторым гостям). Заход в море экстремально неровный и каменистый. Понтон де-юре присутствует. Но де-факто с пирса вниз оборудованы не нормальными ступеньками, а две металлические типа деревенских лестницы с напрочь проржавевшими перекладинами. И каждый раз, пользуясь этими лестницами, даже в штиль рискуешь окарябаться до крови. А уж если есть волны, то лучше вообще держаться подальше. Но в финальный день «отдыха» обидно не искупаться, тем более, если ждешь желанного отпускать, чтобы попасть на море, весь год. Как народно, море разбушевалось. Однако при желании можно подгадать и проскочить между волнами. Если на лестнице ненароком не застрянет кто-нибудь из «товарищей по несчастью». Тормознувший не вовремя соотечественник не дал мне быстро вскарабкаться по лестнице. В итоге волна так пришибла, что я услышала, как вышел воздух из подушки, которая по счастью оказалась у меня в руках, иначе страшно представить, насколько ржавые занозы продырявили бы живот. Выбравшись на берег, обнаружила, что вся левая нога в кровавых ссадинах. Спасибо, соседка по пляжу помогла остановить кровотечение. Ещё одного мужчину при таком заходе швырнуло на прибрежные валуны. В результате – перелом.
Лежаки и матрасы совершенно «убитые» и точно ни разу не мылись с момента открытия отеля, даже если какие более менее пригодны к использованию, все в пыли «вековой давности».
В общем, если кому требуется экстремального адреналина – вам в Hedef.
Почну з того, що бронювала та сплатила тур у зовсім інший 5-зірковий готель. Бронювали за місяць з гаком, Pegas підтвердив наявність вільних номерів у певні дні у вибраному готелі. Ми відразу оплатили тур, вартість перельоту бортом «Туркіш аїр», яка виявилася вдвічі дорожчою за вітчизняні чартери, зате без затримок і пристойним сервісом обслуговування (з урахуванням неблизької дороги навіть нормальний обід на борту має значення). Крім того, заздалегідь купили квитки на поїзд до Москви. А за тиждень до початку туру Pegas раптом повідомив, що у них чомусь стався збій у програмі, в оплаченому готелі немає місць і як альтернатива запропонував за ту ж ціну Hedef Resort & Spa Hotel. То був знак. Але оскільки з не легко отриману відпустку чекати не буде, а на пошук інших варіантів і на тяганину зі здаванням викуплених квитків часу вже не залишалося, погодилася летіти в Hedef.
"Сюрпризи" почалися вже в аеропорту Аланії. Представники Pegas довго не могли визначитися, яким автобусом нас доставляти до готелів. Мало того, що на дорогу потрібно 2.5 години, так нас ще традиційно завозять не зрозуміти куди, де водієві, нібито, треба неодмінно перекусити (а так за весь день у нього не було на це часу). У результаті ми, заплативши за день відпочинку, який по суті зник, оскільки літак прилетів майже о 17.00, а з урахуванням усіляких тяганини навіть на вечерю, яка до 21.00, елементарно не встигаємо дістатися готелів. Гід Pegas, зобов'язаний супроводжувати всіх туристів до ресепшен, серед дороги повідомив, що далі їхати не зручно, т. к. його потім ніхто не відвезе до місця проживання, мовляв, водій (який не знає ні англійської, ні тим паче – російської) все одно якось усіх розвезе. Зрештою, сілися ми самостійно. Благо в Hedef на той час чергував знаючий російську мову адміністратор. До номера кожен у незнайомому готелі теж має дістатися самостійно. І справність електроприладів та сантехніки ніхто при заселенні не перевіряє. Мені ще пощастило з номером. Меблі не нові, але пристойно збереглася, сантехніка теж майже справна. Тільки пульт від допотопного телевізора виявився зламаним і батарейки в ньому розряджені. Адміністратор милостиво замінив батарейки і через 20 хвилин знайшовся майстер, який полагодив роздовбаний пульт. Щодо ліфта. У першому 5-поверховому (по суті – там 7 поверхів, включаючи +лобі та цокольний, де базується їдальня та спа) корпусі замість двох із горем навпіл працював лише один. Другий за тиждень мого перебування так і не полагодили. А з урахуванням величезної кількості «відпочиваючих» користування ліфтом щоразу оберталося міні-пригодою.
Обіцяний wi-hi ніде не підключався. Адміністратор пояснив, мовляв, дуже багато народу, через перевантаження поєднання погано відбувається. Загалом про нормальний зв'язок – забудьте!
У номері прибирали щодня, підкладаючи пляшечки з шампунем, бальзамом, гелем для душу, шматочки мила. Використані рушники (варто було їх кинути на підлогу у ванній) міняли на чисті, і щодня з вафельного простирадла «малювали» різні візерунки.
Із їжею проблем не виникало. Було навіть що вибрати на свій смак. Обмовлюся, що я зазвичай намагалася потрапити до початку трапези, тому чистий посуд був, і страви в асортименті. Навіть з урахуванням величезної кількості туристів нестачі їжі та пиття не виявлялося.
Заступлюся на користь співробітників готелю – вони здебільшого намагаються задовольнити запити гостей. Хоча, помітно, що багато готелів сильно б/у. Але деякі гості поводяться, треба визнати, по-свинськи. Безкоштовний алкоголь окремими індивідами споживається добу безперервно. Думаю, не варто описувати результат подібних ливань із дармовим нелімітованим закусом, особливо в барі біля басейну. Тому там не лише брудно, а й відповідні «аромати».
Зазвичай я не плаваю в курортних басейнах із хлорованою водою, якщо поряд живе море. Але оскільки під час нашого «відпочинку» море штормило, один раз ризикнула поринути у басейн. Поки плавала, поруч гралися якісь огрядні турецькі юнаки. Потім вони вискочили на «сушу», помчали по перекинутому через басейн місткам, і під одним з хлопців звалилася дерев'яна дошка разом із металевою опорою. Герой дивним чином тільки злякався, але нічого собі не зламав. Ну і при надлишку народу, зрозуміло, вільне місце біля басейну знайти складно.
Але більшість, треба думати, летять до Туреччини саме поплавати у теплому морі. І тут якраз «облом». Море є. Але до нього не підступитися. Пляжна територія Hedef у відверто гнітючому стані. У іншого готелю, правіше – чистий пісочок, а у Hedef – брудний з різнокаліберною галькою та недопалками (знову ж таки, «дякую» деяким гостям). Захід у море екстремально нерівний і кам'янистий. Понтон де-юре є. Але де-факто з пірсу вниз обладнані не нормальними сходами, а дві металеві типи сільських сходів з геть-чисто проржавілими перекладинами. І щоразу, користуючись цими сходами, навіть у штиль ризикуєш доглядати кров. А якщо є хвилі, то краще взагалі триматися подалі. Але у фінальний день «відпочинку» прикро не скупатися, тим більше, якщо чекаєш бажаного відпускати, щоб потрапити на море весь рік. Як народно, море розбушувалася. Однак за бажання можна підгадати і проскочити між хвилями. Якщо на сходах ненароком не застрягне хтось із «товаришів по нещастю». Співвітчизник, що гальмів не вчасно, не дав мені швидко видертися сходами. В результаті хвиля так пришила, що я почула, як вийшло повітря з подушки, яка на щастя опинилася у мене в руках, інакше страшно уявити, наскільки іржаві скалки продірявили б живіт. Вибравшись на берег, виявила, що вся ліва нога в кривавих саднах. Спасибі, сусідка на пляжі допомогла зупинити кровотечу. Ще одного чоловіка за такого заходу шпурнуло на прибережні валуни. В результаті – перелом.
Лежаки і матраци абсолютно «убиті» і точно жодного разу не милися з моменту відкриття готелю, навіть якщо які-небудь придатні до використання, все в пилу «вікової давності».
Загалом, якщо комусь потрібно екстремального адреналіну – вам у Hedef.