Тяжко мужику в Туреччині
Зазвичай я починаю займатися підготовкою до літньої подорожі до моря ще взимку. Але не цього разу. Так вийшло, що рішення стартувати було прийнято за п'ять днів до старту. І ще з моїм сімейством напросився поїхати мій найстаріший друг.
У нього не було Шенгенської візи, що спрощує вибір. Туреччина… Ну тим краще.
На початку року був конкурс, на якому наша шановна Матвійка своєю розповіддю закохала мене в Ічмелер. Туди й вирішили летіти.
Але місце виявилося настільки затребуваним, що у продажу залишалися тури лише у дуже дорогі готелі. Ціни на моє сімейство починалися від 300 000 руб. (115 000 грн. ). Мені це не по зубах.
Ну раз не Ічмелер, то не важливо куди. Ми вирішили повернутися в минуле і поринути у суто світ олінклюзиву. Щоби все було. Статуї, кічова розкіш і обов'язково всі улюблена ТЕРИТОРІЯ. І вже сто років мені знайома турагент почала пошуки. Варіантів було багато. Але тут ми зіткнулися з дивною, незрозумілою проблемою:
І ось ще:
Мені ліньки шукати, але були і зовсім образливі перли. Типу: Розміщення тварин та одиноких мущщин заборонено. Ось чому? Типу самотні мужики бешкетують і розносять у тріски номери? *
Все виявилося ще більш ідіотичним. Турки вважають, що самотні чоловіки можуть бути геями, а це ай-ай-ай. У якому гарячковому маренні ця думка спала на думку? Який зникаючий малий відсоток геїв є серед одиноких мущщин із країн колишнього СРСР? 0.00001? Не більше! Швидше навпаки, ці самотні мущщщини їдуть до моря, щоб набухати і причепити до жінок…
Найспритніше, що тут має місце бути дискримінація людей з нестрадиційною сексуальною орієнтацією. Тобто Фредді Меркюрі до них уже не поїхав би. Це вкотре. І є дискримінація гетеросексуальних чоловіків. Це два. Я не розумію, як ще нікому не спало на думку влаштувати скандал і подати до суду.
Варіанти типу "мій друг їде з моєю дружиною (у нас різні прізвища), а я їду з двома дітьми" не прокочував, тому що в цьому випадку геєм (з дітьми) ставав я. Тобто наша давня задерикувата чоловіча поїздка в нинішніх реаліях просто не відбулася б.
Причому що цікаво. У дуже дорогих готелях таких обмежень немає. Ага! Значить, на думку турків, у всякі трійки, четвірки та ординарні п'ятірки намагаються проникнути геї, а от у вишукані дорогі готелі вони не їдуть. Типу грошей вони не мають. Фредді тут усміхнувся б. Та ну їх до біса! І я почав судомно будувати подорож сам.
Я нічого не маю проти геїв. Один з моїх гідних і нерозлучних (ще з армії) друзів – гей. Він був спеціалістом з обслуговування авіаційного озброєння. І я його люблю не лише за це. Розлютила сама ситуація.
Час був обмаль, але все вийшло. Квитки на літак коштували 1.000 руб. (5000 грн) на рило. Там все непросто. Виліт із Домодєдово до Анталії Ямалом та приліт із аланійського Газіз Паша до Внуково Перемогою.
Але головне – готель!! !
Невелика. Затишна. Недорога. На моє сімейство на 2 тижні 4.000 руб. (18000 грн). На друга, який був про всяк випадок записаний членом моєї родини, трохи дешевше.
Я вмію шукати класні варіанти. Але цей готель – супервезіння. Я його заникаю і навіть не писатиму про нього окремий звіт. Щоб не рекламувати.
2 кімнати. Кухня.
Обідня зона. Изв. за бардак.
Спальне місце у вітальні.
Ще одне.
Спальня.
Шафа та сейф.
Санвузол.
І головне – 2 кондери в номері. Я такого ще ніколи не бачив. Тобто в кожному приміщенні можна робити свій клімат.
*А тепер із приводу самотніх мужиків. . . Геїв вони бояться. Ага. . . Друг утомився від відпочинку ще в Домодєдово. Трансфер на комфортабельному мікроавтобусі Mercedes добив його остаточно. І заселившись у номер, він моментально розбив склянку. Ми за нього одразу розплатилися, але це була прелюдія. Вранці він прийшов у мій номер із рюкзаком. Там лежала розбита тарілка, яку він планував викинути поза готелем, щоби не нести витрат. Але це продовження прелюдії. Другого дня він прийшов уранці, мовчки взяв мене за ґудзик і повів у свій номер. А там був треш. Дзеркало, шматок якого видно на фото вище, лежало на раковині під кутом 45 градусів, зачепившись за кран. Низ був розбитий. І все було залито кров'ю. На стінах, як у фільмах жахів, криваві п'ятірні. Калюжа крові на підлозі. Дзеркало все у кривавих потіках.
Друг стверджував, що він уночі пішов у туалет, і несподівано світло вимкнулося. І переплутавши дзеркало з дверима в темряві, він його відірвав і воно, впавши, заклинило двері, що відчинялися всередину. У спробах звільнитися він порізався, але звільнився.
І тепер з жахом думав, скільки коштує це гребане дзеркало. Але я не втомився і взагалі досить тямущий. Зганяв в аптеку і купив бинт. Демонстративно і надмірно перев'язав зовсім невеликий поріз на його руці, витрусив зі сміттєвого пакета всі порожні пляшки. Вигуляв друга до ставлення до розуму і пішов до власника готелю. Привів його до номера друга і сказав, що той просто чистив зуби і на нього впало дзеркало. Дядьку стало погано. Він запитав, наскільки великі Ваші претензії і дізнавшись, що претензій немає, трохи порозовів. Потім усілякими поливаннями за рахунок закладу загладжував свою провину)
Продовжу про готель. Незважаючи на те, що готель був взагалі без зірок, там було 2 басейни та гірки.
Там постійно щось відбувалося.
От накривають столи для BBQ-паті.
Ми не пішли, але дивилися дійство з балкону. Там танцювали мужики у спідницях, що світилися. Изв. за якість.
А ось і вся територія готелю.
Так. Невелика. Але навіщо вона взагалі потрібна? Готель розташований на околиці центру Аланії. Ось де територія.
Я не був у цьому місті років 12. Зміни, які в ньому відбулися за ці роки, зробили на мене приголомшливе враження. Умови для маломобільних я описав тут.
Аланія стала шикарним, важливим, гідним містом. Тепер немає "Зайди, купи, горілки наллємо". Тепер немає "Наташа давай шпилювали". Аланья стала буржуазною, солідною та стриманою. Я ходив нею і захоплювався.
Прекрасні та професійні графіті.
Гойдалки для фізкультурників через кожні 700 м.
Дитячі майданчики.
Будь-яка природа, мати її)
Фонтани.
А як зрозуміло зроблені урни для пластику.
Тільки не смійтеся. Так, я зняв. Це просто помийна машина.
А це просто контейнер для сміття.
А це сміттєвий контейнер у передмісті. Все зрозуміло.
Ще про інфраструктуру.
Скейтодром.
Мармурові (! ) шахові дошки.
Такого не було 12 років тому.
Громадські столи для настільного тенісу.
А це просто захоплення! Чавунні крани під старовину. Їм по 4 роки. Внизу немає зливу. Вода переливається через край. І в цій ванни завжди є вода для бродячих кішок і собак.
Скринька керування світлофором.
Громадські котячі годівниці та житло.
Приголомшливо те, як мерія ставиться до торговців. Місця для дрібних крамарів.
Аланія стала такою шикарною, що навіть тутешнє сміття виглядає ексклюзивно.
От фото мерів Аланії. Нинішнього, на жаль, немає. Але це гідний дядько.
Друзі, втомився. Якщо такий погляд на Туреччину когось зацікавить, то продовжу. Зараз просто в клавіші перестав потрапляти.
