Гори Куре - K?RE DA?LARI M?LL? PARKI

26 октября 2018 Время поездки: с 06 октября 2018 по 15 октября 2018
Репутация: +18.5
Добавить в друзья
Написать письмо

Kure daglari milli parki


Після походів по Лікійській та Карійській стежкам та стежці святого Павла, виникає бажання потрапити в зовсім якісь дикі місця Туреччини,  таки вирішив поїхати на свій страх-ризик. Нас набралася група з 6 учасників, так що похід вийшов не тільки цікавим але й веселим. Хотілося максимально уникнути асфальту, але якість стежок бажає кращого, в регіоні не дуже розвинене тваринництво, тому стежки сильно відрізняються від тих же Лікійських стежок, але є і марковані стежки, нажаль деяких треків немає у відкритих джерелах. Тому можете шукати зрізки на свій страх, ми шукали, далі розповім.

Потрапити в гори Курі досить легко, а ось вибратися ні, тому що транспорту між невеликими населеними пунктами немає, як і магазинів в них. А там де є, розклад може неприємно здивувати. Між тим таксі не дороге, можна користуватися ним, якщо хочете уникнути нудних переходів по асфальту, та варто запастися телефонами таксистів, це легко зробити на отогарі (автовокзалі) куди приїдете (англійська мова не дуже популярним в цьому регіоні). Найкраще рішення це взяти автівку на прокат, я так зрозумів що парк саме під таке пересування і заточений, хоч дороги в деяких місцях як у нас десь під Миколаєвом. 

Ночувати в парку дозволено тільки в спеціальних місцях, також заборонено розводити багаття і подорожувати в деяких місцях без гіда. Але, судячи з вогнищ, сміттю та іншими ознаками навряд це зупинить туристів. Нас ось наприклад ніяк не зупиняло. Хоча напевно це має сенс так як в парку водяться ведмеді і вовки, і якщо сухо можна багато біди зробити ватрою. Та й місця часом такі де можна непогано забратися. У будь-якому випадку будьте обережні.

І так, як потрапити в парк? В парк легко потрапити з Анкари і Стамбула, є кілька містечок (Kastamonu, Karabük, Cide, Bartin, Pinarbasi) з якими є автобусне сполучення. Ми приїхали в Кастоманю звідки планували на маршрутці їхати в Аздавай, звідки власне починається трек, але розклад долмушів не викликав ентузіазму чекати рейсу, взяли таксі і приїхали в початкову заплановану точку треку. Якщо забити повністю таксі то буде дорожче рази в три, ніж на маршрутці, і при цьому настільки ж швидше. Майте на увазі хоч сіл і багато, але більшість напівпорожні, тому людей особливо зустріти не вийде це депресивний район Туреччини, молодь їде в великі міста.

Трошки інформації.

Національний парк Кюре, створений 7 липня 2000 року, є національним парком на півночі Туреччини. Національний парк простягається над гірським масивом гір Кюре і розташований в районах Пінарбаші, Сіде, Шпанпазаре в провінції Кастамону і Улус в провінції Бартин. Він займає площу 37 753 га при середній висоті 500 м.

Західна частина гір Курі була занесена в список, що складається із сотні лісів Європи. Ці ліси потребують термінових заходів по своєму збереженню. Гори Курі відрізняються своєю дикою природою і дивовижною красою.

Велика частина гірського хребта недоступна, тому в ній збереглося так багато незвичайною флори і фауни. В горах парку ростуть понад 1000 різних видів рослин. Цілих 47 видів вписані в Червону книгу і 49 віднесені до рідкісних видів.

На території Туреччини живуть 132 види ссавців. Сорок видів знаходяться в зоні парку.

З усіх 129 видів пернатих в цих межах 46 видів знаходяться під ризиком вимирання. Просто дивно, що природа Туреччини ще збереглася хоча б на територіях парків.

У зоні парку випадає рясне число опадів. І тому в лісах дуже густа пишна рослинність. Структура грунту карстово-вапнякова. Тому в самому парку безліч печер, глибоких ущелин, долин і водоспадів.

Тут знаходиться знаменитий каньйон Валла. На крутих скелях якого ви побачите гордих орлів. Інший каньйон Чатак названий феноменом природи Туреччини. Він нібито був створений для людей спраглих пригоди.

Протяжність каньйону Чатак приблизно 14 км. Весь він в глибоких, майже непрохідних ущелинах. Оточений високими скелями і лісами. Тут же розташувався водоспад Іліца. Його висота становить 15 метрів.

Печера Ілгаріні відома серед дослідників і спелеологів. З ліва в печері виявили два храми і 11 могил. У могил нарахували 3 поверху. Близько могил є отвори, глибина яких становить 250 метрів. Там же знайшли руїни будівель, різну кераміку, а також інші предмети стародавнього життя.

Вас вразить водоспад Улукай. Його висота 20 метрів, а ширина потоку становить 10 метрів. 

Найвищою точкою хребта Куре є гора Яралігёз.

Трек почався з дороги, але потім такі була нормальна стежка з грибами, їх було дуже багато, а мені як грибникові було дуже важко їх не збирати, (збирали безпосередньо біля стоянки щоб зайву вагу не тягати на спині). Буквально через півтора кілометра після початку стежки вийшли до першої пам'ятки - MEDIL MAGARASI

Печера має загальну довжину 100 м, зруйновану церкву і водний басейн римського і візантійського періодів, в ньому є вода яку можна набрати, в печері є сталактити і сталагміти плюс пробиваються коріння дерев. Так як ми не особливо спелеологи по норах не лазили і далеко від входу не йшли.

Від печери до оглядового майданчика каньйону Чатак в більшості шляху йде стежка, яка несподівано виходить до дерев'яного настилу по якому дуже приємно йти, шкода до кінця не доробили та виходить на оглядовий скляний майданчик з відмінним видом на каньйон. Вхід платний (був 3 ліри) якщо білетеру не лінь працювати. Біля тераси обладнані столики і є вода. Дуже легко пройти повз повороту на стежку, маркування не було, але ми вийшли. На стежці і заночували.


З ранку вийшли в мальовниче напівживе селище, звідки довелося йти спочатку по ґрунтовкам іноді роблячи зрізки навпростець, в результаті вийшли на асфальт по якому вештались до водоспаду Ilica, 15 метровий мальовничий водоспад з озером і пляжем, купатися заборонено але дуже приємно, а то що приємно забороняти не можна ІМХО. На вході до водоспаду є кафешка де можна перекусити гезлеме.

Далі по завантаженим трекам до каньйону Valla потрібно йти по дорогах, але це нестерпно нудно, тому пішли вздовж річки, майте увазі стежка впирається в обвал і далі треба або йти по руслу або пробиратися через хащі, десь метрів 500 таких розваг, потім починаються луки на яких можна переночувати біля води. Річка неглибока місцями по пояс. На березі і острівцях росли дуже дикі помідори.

Valla kanyonu

Він починається в місці, де зустрічаються річки Devrekani і Kanliçay. Простягається в довжину на 10 км до Джиде на північ, має високі скелясті кручі висотою 800-1200м.

Каньйон можна пройти і по руслу, але без гідрокостюмів і мотузок краще цього не робити. В цілому якщо маєте в своєму розпорядженні час можна спробувати по ньому погуляти.

Над каньйоном обладнаний прекрасний оглядовий майданчик, є кафешка в селі але не працювала.

Від каньйону пішли до самої смачної частини треку. Перехід до неї не зовсім цікавий, частина йде по новій дорозі якої немає на карті, частина зарослою стежкою але з маркуванням. На горі починаються гарні краєвиди, що скрашує частину шляху яка проходить по дорозі. В останньому селі перед заходом в ліс раджу набрати води, втім в печері ILGARINI є калюжи з водою та до неї ще треба дійти.

Стежка до Грибний печери (Mantar Magarasi) приємна і оманливе легка. Сама печера дуже красива висота печери близько 15-20 метрів. Всередині є сталагміт в формі гриба що і послужило назвою, втім і грибів поруч повно, але треба бути уважним один випадковий рух і можна потрапити в якусь іншу печеру, трекінгові палки просто провалювалися під землю. Тим часом стежка маркована до наступних печер веде через камінний лабіринт де від попередньої легкості пересування по стежці не залишилося і сліду. Наступна по стежці драконяча печера її можна тільки оглянути зі входу, так як вона вертикальна і закінчується внизу озером, але з отвором зверху виглядає досить мальовничо. Далі після блукання по стежці виходимо до печери ILGARINI.

ILGARINI MAGARASI

Печера 858 метрів в довжину і 250 метрів в глибину. В печері багато сталактитів і сталагмітів, а також каплиці, гробниці і цистерни, що відносяться до пізньоримського і візантійського періодів. У списку світових цінностей печер -Ілгаріні значиться на четвертому місці! (Хз з яких джерел взято) Була заселена людьми ще 2000 років до н.е.

Печера реально монументальна, красива і нагадує вхід в метро, заради неї таки варто йти цей маршрут.

Погулявши по печері, розбили табір біля входу, вночі біля табору падали білки з дерев, тявкали лисички, знизу по схилу обережно бродив ведмідь, якісь розбійники зі світу тварин намагалися вкрасти ковбасу.

До моєї радості стежка до Джиде (Cide) виявилася маркованою, я по наївності думав що якщо її не буде можна пройти по лісі навпростець, так що спуститися з гір хоч і страшно але цілком можливо. На цьому пам'ятки, що заслуговують на особливу увагу закінчуються. Ну хіба що ще можна подивитися на malyas kanyonu на ньому влаштовують сплави в першій половині літа. Після нього краще взяти таксі і поїхати в Джиде.

Джиде (Cide) Місцевий морський курорт, більшість готелів і пансіонів ви не знайдете на букінгу, але на місці не в сезон легко домовтесь, втім є місце під намети на пляжі. Або краще прогулятися за пагорб за яким починаються бухти, у нас наприклад була з водою і дровами. Та й ще на пагорбах також ростуть гриби. Ще, на самому пагорбі який над Джиде з прапором, заночувати можливо тай і вид гарний але там звалище.

З Джиде можна виїхати в Стамбул і Кастомоню, дізнавайтеся розклад заздалегідь, наприклад у вихідні тільки два рейси в Кастомоню.

трек - https://www.gpsies.com/map.do?fileId=ftqaxufpxhoxqpui

жж - https://xeptam.livejournal.com/1213.html

Чтобы добавить или удалить фотографии в рассказе, перейдите в альбом этого рассказа