Каждый раз я даю себе слово, что к следующему отпуску я точно не буду выбирать отель для пляжного отдыха с пристрастием и скрупулезностью, достойными лучшего применения. И каждый раз, понятное дело, я это обещание нарушаю. Случилось так и в этом году. Тем более, что выбору сопутствовали « отягчающие обстоятельства» – двухгодичный безотпускной период, коронавирусные ограничения и общее состояние души, когда к началу отпуска уже даже « не хочется хотеть чего-то хотеть» (с). Но одновременно с этим на периферии сознания все же маячила мысль про вменяемый отдых за свои кровно заработанные.
Результатом почти месячного изучения сайтов туркомпаний, отелей, отзывов, роликов в YouTube и пр. , а также наложения этого всего на свои представления о прекрасном и свой бюджет, стал выбор отеля Kaya Belek. Во-первых, потому что он расположен в регионе Белек, где мы еще не были и интересно было посмотреть, что он собой представляет. Во-вторых, потому что там был внушительный песчаный пляж с большим количеством лежаков и большим же количеством отзывов от побывавших там о том, что вот прям в любое время есть свободные места. За это им от меня отдельное « спасибо» , т. к. по факту это вообще не соответствовало действительности. Хотя, возможно, под словами « ЛЮБОЕ время» они имели в виду диапазон, например, между 5-ю и 7-ю утра. В-третьих, потому что отель находился недалеко от аэропорта, а при нынешних коронавирусных приколах чем ближе трансфер, тем как-то спокойней. Хотя по итогу мы, чтоб совсем уж успокоиться, взяли индивидуальный трансфер и совсем с этим не прогадали.
Так к чему я это все веду? А к тому, что по итогу отпуск получился как пресловутые фальшивые новогодние игрушки – и блестят, и переливаются, и нарядные все такие, но – не радуют. Причем вроде к отдельным аспектам отдыха как бы и особых претензий нет, а в целом – не таким он мечтался. : )
Итак, отель сам по себе весьма неплох. Мы брали изначально SeaView и нам его вроде бы дали, но на последнем 5-м этаже (мансардном).
Оказалось, что номер там в полтора раза меньше стандартного…
… но зато имеет здоровенный балкон-террасу. И, возможно, не стали бы мы из-за этого заводиться, ведь места вроде бы хватало (даже несмотря на миниатюрные размеры « двуспальной» кровати 1.40 м шириной), но вот крыша над этим балконом располагалась на высоте примерно 1.60 м от пола, что даже для меня не очень, а уж для мужа с его 1.90 м – совсем печалька.
Поэтому приложившись несколько раз разными частями головы об козырек данной крыши муж со мной согласился и решил сходить на рецепцию. Там нам ожидаемо сказали, что свободных номеров нет, могут предложить только LandView, на что мы возможно и согласились бы, если б его стоимость не была на старте ниже стоимости нашего процентов на 10-15%. Поэтому вопрос плавно перенесли « на завтра» .
Опять же, справедливости ради скажу, что завтра вопрос действительно решился и мы переехали в номер на 4-м этаже, который в точности соответствовал фото, размещенным на сайте…
… абсолютно не радовал миниатюрными размерами балкона, зато просто восхищал отсутствием козырька над ним на уровне моего носа.
На этом, собственно, вопрос проживания можно считать закрытым. Потому что все, что необходимо для нормальной отпускной жизни, вплоть для зубной пасты и набора для бритья в номере было (даже халаты почему-то к вечеру принесли, хотя мы и не просили)…
… а определенные огрехи в достаточно давнем, пусть и периодически обновляемом отеле, все равно будут. Но слегка потертые плинтусы, несколько не вполне исправных тремпелей в шкафу и оторванная с одной стороны планка в дУше на мой отдых не повлияли от слова совсем.
Конечно, я могла бы завести сказ про былинного богатыря Илью Муромца (в моем лице) и БАЛКОНИЩЕ ПОГАНОЕ, которое в жаркую погоду не желало открываться без моих богатырских усилий, а вечером приложение по забывчивости тех же усилий приводило к тому, что я улетала вместе с балконной дверью в разные стороны, но вот не буду – это опять же был мелкий штрих к отдыху, а отнюдь не его мейнстрим. : )
Второй достаточно животрепещущий аспект для отелей All Inclusive – питание, могу поставить Kaya Belek только в плюс. Широкий выбор и разнообразие блюд, практически круглосуточный доступ к еде на разных локациях, скорость обслуживания и т. п. были вполне удовлетворительными. Да, черная икра и омары в ценник заложены не были, но пресловутые раки, мидии и кальмары, рыба от барабульки до тунца, мясо от курицы до баранины (исключая свинину, ясное дело), овощи в разных видах, более десятка видов сыров, оливок, диапазон выпечки от пиде до круасанов и фруктов от арбуза до мини-бананов вполне выдвигают отель на номинацию « Достойный уровень» . А традиция вместо бокала вина к ужину приносить сразу целую бутылку дополнительно поднимает рейтинг (и нет – мы не алкоголики). ; )
Еще одним доводом в пользу кухни Kaya Belek можно считать тот факт, что питание в основном ресторане нам понравилось даже больше, чем блюда в посещенном нами Азиатском а-ля карте. Вот там как раз всё было весьма посредственно – от обслуживания до вкуса еды. Поэтому можете даже не тратить на него свое время. Возможно, дополнительным негативным аргументом для нас выступило то, что в ресторане всегда была возможность расположиться на открытой террасе, а все а-ля карты (их в отеле 3 штуки) находятся в закрытом помещении.
И ещё один довод в пользу питания, как по мне, это полное отсутствие очереди (по крайней мере, в районе 2 часов дня) в палатке гёзлеме, расположенной по соседству с пляжем.
Как правило, в любой такой палатке в любом отеле всегда есть очереди из 2-3-5 жаждущих, а здесь прям лафа – подошёл и сразу получил желаемое. Да еще и с улыбкой от кулинара (обычно на таких локациях какие-то не очень дружелюбные тётушки работают). И вкус гёзлеме тоже на пять баллов.
Если говорить о напитках, то они здесь весьма средние, что с каждым годом становится все более традиционным для турецких отелей. И неважно, сколько звезд красуется на их вывеске. Столовое вино для ужина абсолютно норм, низкоградусное пиво в жару – отлично, импортные напитки – а что это? Но, собственно, не за тем ехали, поэтому какой-нибудь коктейль, местный sparklingwine или диджестив были вполне удобоваримы для вечерних посиделок.
А коктейли да – не умеет делать никто из барменов, и половина из них даже коктейльную карту отеля не знает. И при попытке попросить Linchburg Lemonade в ответ вы можете получит стакан холодного спрайта, например. Но и это, на мой взгляд, не есть проблема. Можно же еще раз попросить или даже пальцем в коктейльной карте показать. : )
Тем более, что с обслуживанием как таковым в отеле проблем нет. Ребята-официанты на всех локациях, как по мне, работали прекрасно. Все оперативно, без излишней навязчивости, но и без торможения. Возле бассейна напитки развозили девочки на роликах, по пляжу курсировали мальчики с подносами уже готовых напитков, или вы могли заказать им что-то по своему желанию, если уж вам совсем невмоготу оторвать попу от шезлонга и сходить в бар самому.
Тем более, что территория отеля достаточно компактная и ходить не так уж далеко. Для жаждущих есть небольшой бар в снек-баре...
...на 50 метров дальше бар у бассейна...
...а через небольшую лужайку – что-то типа детского бара, выходящего и на сторону пляжа, и на сторону аквапарка. Последний, кстати, достаточно простенький и ориентирован больше на детей. Хотя и взрослым на паре горок тоже разрешают кататься. Горки совсем маленькие, но на одной из них я умудрилась потянуть плечо и стукнуться головой, так что мне впечатлений хватило. : )
Но главная беда отеля, как по мне – это пляж. Вернее, даже не сам пляж – он-то как раз достаточно протяженный (заявляют около 250 м в длину)…
… глубокий – насчитывает порядка 6 рядов шезлонгов + за пляжем еще лужайки с шезлонгами…
… песчаный с минимальным наличием мелкой гальки при входе в море. А вот отдыхающие на пляже – это беда. К 9 часам практически все шезлонги были заняты.
Да, не спорю – и в 11 утра на пляже в разных его концах можно было найти парочку свободных шезлонгов, но расположены они будут на самом солнцепеке и тенечка вы не найдете. Если для вас это не принципиально или вы поклонник отдыха у бассейна, где мест было завались…
… то бинго – вы приехали в отель по адресу.
Если же минимальный комфорт в виде тенька для вас все-таки имеет значение, то на отдыхе в данном отеле вы не разоспитесь. По слухам, первый ряд шезлонгов занимали в час ночи. Не скажу, не видела, но когда в один из дней мне приспичило поснимать восход солнца с балкона…
… и заснуть я уже после этого не смогла, то выйдя примерно к 07.30 на пляж, застала там занятыми уже процентов 60 от общего числа лежаков. Естественно, при практически полном отсутствии людей.
А вот к зоне для плавания особых претензий нет – и буйки далеко, и плавать можно вдоль всей протяженности пляжа, да еще и без проблем переплывать в зону купания рядом стоящего Kaya Palazzo, что дает вам в общей сложности около 1 км заплыва за один раз. И кроме того – у нас не было пирса. Для меня это плюс, хотя, возможно, для кого-то это существенный минус, тогда учтите – в Kaya Belek пирсов нет. : ) Равно как и отдельных газебо. Т. е. здесь наглядно пропагандируется принцип, что в столовой и в бане на пляже отеля все равны. ; )
Правда вот температура воды меня совсем не порадовала. К нашему приезду было где-то +25, потом температура примерно на градус опустилась и колебалась в районе +24.1...+24.3. Я предпочитаю на несколько градусов теплее. Возможно, и такая температура была бы приемлемой, если бы еще не два « но» : практически постоянный ветер разной степени интенсивности на пляже, что тепла не добавляло, и постоянная « полосатость» воды, когда из холодной воды ты мог попасть и вообще в ледяную. Или местами наткнуться не то чтобы на более теплую, но менее холодную. Не знаю, что тому причиной – или же достаточно прохладный бархатный сезон текущего года, или же такая картина характерна для данного региона постоянно, но мне она не пришлась по душе.
Анимация в отеле есть, но с каждым годом она нас интересует все меньше и меньше. Поэтому за эти две недели единственная активность от аниматоров, в которой мы поучаствовали, это Beer Fest. И то больше с точки зрения выпить and закусить, чем поактивничать. ; )))
И тут я плавно хочу перейти к окрестностям, т. к. если вы мечтаете найти развлечения за пределами отеля, то в радиусе как минимум 1.5 км вам такая возможность не представится. Потому что Kaya Belek стоит особняком, с одной стороны вплотную соприкасаясь с Kaya Palazzo, с которым имеет общий въезд…
...а напротив разместился Regnum Carya.
Так как все эти отели, как и большинство прочих в регионе Белек, позиционируют себя еще и как гольф-клубы, то вот пока вы не минуете их нескромно раскинувшиеся вокруг гольф-поля, к цивилизации вы не доберетесь. Поэтому ближайшим развлечением вам может послужить разве что наблюдение за чужой игрой в гольф (в нашем случае наблюдать пришлось через забор, т. к. игра проходила на поле Regnum Carya). : )
Но компенсацией за столь скудный набор развлечений по месту, так сказать, можно считать тот факт, что преодолев эти пресловутые 1.5 км, выйдя к развилке более оживленных дорог и увидев примерно вот такой борд…
… вы поймете, что попали к самому известному развлечению Анталийского региона – парку The Land of Legends.
Вот там уж развлечения на любой вкус – и тематический парк с аттракционами (памятуя про плечо и голову – не мой вариант), и шоппинг-авеню (потому что какая ж Турция без шоппинга), и прочие шоу и события (бесплатная опция).
Причем на вечернее шоу первый раз попали мы абсолютно случайно – шли в Кадрие, но выдохлись – не дошли. И решили глянуть, за чем народ толпится у ворот парка. По результатам увиденного (и это только в « бесплатной» части) примерно понимаешь, на что был потрачен пресловутый миллиард долларов. : )))
А светомузыкальное шоу фонтанов…
… парад гондол…
… и костюмированное представление…
… дополнили позитивные впечатления от случайного посещения. И даже занявшая примерно 40 мин обратная дорога к отелю почти в полночь (шоу начинается в 10 вечера и идет в общей сложности более часа) не огорчают. А если знать, что в парк можно попасть не только с главного входа, расположенного ближе к Кадрие, но и со входа, расположенного почти сразу за упомянутым выше бордом (только в этом случае постройки комплекса надо обходить с тыльной стороны, а не с той, которая идет вдоль дороги), то проблема отдаленности вообще не стоИт.
Хотя справедливости ради отмечу, что когда мы решили сходить на вечернее шоу еще раз, то и длилось оно меньше, и актерский состав сократили...
...и некоторые номера вырезали. Собственно, не было номера, ради которого я хотела увидеть его повторно – « Супермен на флайборде» . Это реально нечто! А его-то как раз во второй раз и не было. : ( Так что тут уж кому как повезет.
Что касается магазинов на шоппинг-авеню, то тут есть выбор на любой вкус – от демократичных Waikiki и DeFacto до магазинов люксовых марок одежды, обуви и аксессуаров. Но в целом любителям шоппинга развернуться в Кадрие особо негде. Да, там есть Кадрие-центр с расположенным там же Кадрие-базаром и анонсированным местным рынком по вторникам и пятницам, но по факту это полторы улочки с примерно тремя десятками магазинчиков с характерным для Турции набором – кожа-сумки-чемоданы, белье-текстиль-одежда, сладости-сувениры. Цены не из дешевых, торговаться продавцы не сильно рвутся даже невзирая на маячащее впереди завершение сезона, ассортимент товаров весьма скромный. Конечно, мы в Турции перед этим не были 3 года, возможно, такая же картина и в других регионах. Но вспоминая курортную зону того же Кемера, где многочисленные продавцы с их многочисленными товарами встречают тебя буквально за воротами отеля и не заканчиваются в пределах видимости и пешей доступности, здешний шоппинг выглядит достаточно скромно.
Да и путь пешком от ворот отеля до Кадрие-центр займет у вас бодрым шагом минут 50 только в одну сторону. Днем можно решить этот вопрос с помощью 1 доллара и проезжающей мимо отеля маршрутки, вечером же в нашу тьмутаракань маршрутки не заезжали. : )
Еще на тему шоппинга – в относительной близости (около 30-35 мин пешего хода) к отелю расположен Forsa Mall, но как по мне – абсолютно бесполезное заведение. Кроме нас там было еще человек 5 посетителей, чьи гулкие шаги эхом отражались от стен магазинчиков с опять же достаточно скудным выбором нехило так дорогих товаров.
Поэтому как по мне, то логичней тогда уж за 2 доллара проехаться на маршрутке ВА-22 в сторону Антальи с ее широким набором торговых центров. Тем более, что Mall of Antalya находится строго по пути следования данной маршрутки и вам даже в сам город заезжать не надо (если ваши цели далеки от экскурсионных).
А если вам понадобится прикупить небольших сувенирчиков в виде магнитиков-халвы-пахлавы, то сделать это можно будет недалеко от пресловутого перекрестка с бордом, пройдя 50 м влево. Там рядом с отелем Innvista Hotels Belek расположилось несколько скромных торговых точек. Там же и аптека есть, если вдруг кому не дай Бог понадобится.
И вот здесь я, вопреки традициям написания отзывов о конкретном отеле, в котором ты побывал, хотела бы уделить немного внимания близлежащим отелям региона Белек, которые после своего мега-пристрастного выбора отдыха я почти наизусть знала по отзывам и описаниям, а теперь получила возможность увидеть « в лицо» .
Начну с нашей отдельно стоящей троицы, среди которой мы с нашим Kaya Belek были самыми нищебродами. В связи с чем нам еще больше хотелось увидеть, а как там у соседей. ; ) При этом, на Kaya Palazzo, ценник которого примерно вдвое превышал наш, мы любовались каждый день и даже вовсю пользовались « их» морем. Если честно, чисто внешне я преимуществ, в 2 раза превышающих наши, не увидела. Хотя следует признать, что аквапарк у них был существенно больше, а лежаки на пляже не были заняты совсем уж поголовно на 100%.
Зато у них в зоне плавания нагло раскинулся пирс с газебо, который перекрывал эту самую зону для плаванья процентов на 50. Что для меня, как я уже говорила выше, существенный минус.
По левую руку от нас, через зону общественного пляжа, был Regnum Carya с троекратными против нашего ценником, вертолетной площадкой для вип-гостей (да, были вертолеты – подтверждаю) и белым мальдивским песком на пляже (по крайней мере, так было заявлено в описании). Ну, пошли мы посмотреть на этот песок, потому что вы помните – развлечений в ближайших окрестностях негусто. И действительно, в зоне шезлонгов песок был белым, общий антураж благостным, да еще и пляж делился на 3 зоны – для простых смертных, для гостей вилл (по крайней мере, я так думаю) и индивидуальные газебо (которые как ни крути, но платные).
В зоне для плавания тоже было по-богатому – целых 2 пирса, что по моим меркам совсем уже перебор, потому что расположившись на пляже, моря вы почти не видите.
Дальше мы прогулялись в сторону Аланьи мимо пляжей Zeynep Hotel – весьма мило, не очень переполнено и поплавать есть где.
Пляж ТUI Magic Life Masmavi (бывший Robinson Masmavi) произвел на меня наилучшее впечатление – кроме всего прочего на пляже, не сильно стесняясь, раскинулись 4 (!! ! ) площадки для пляжного волейбола. Да и инфраструктура отеля, которую мы смогли разглядеть, произвела весьма приятное впечатление. Из увиденных в этой стороне данный отель у меня на первом месте.
Далее нас поразил практически пустой пляж странного отеля Altis Resort Hotel& Spa.
Как я поняла, в этот отель приезжают в основном местные, да еще и ярые мусульмане. Потому что все три женщины, которых я увидела здесь на пляже, были в буркини. И здесь впервые в Турции я смогла наблюдать вот такой пляжный отсек, в который мужчинам не только вход, но и взгляд запрещен. В общем, без комментариев. : )
А вот дальше расположилось мое самое большое разочарование данного знакомства – Papillon Belvil. Сколько я себя помню, отзывы об этом отеле были весьма достойные, что позволяло мне мечтать о том, что когда-нибудь и я сюда попаду. И в этом году данное событие почти произошло, если б ценник отеля был процентов на 10 дешевле. Но! Когда я увидела его пляж, моя мечта не то чтобы разбилась вдребезги, но существенно потускнела. Как бы прекрасен он ни был при прочих равных параметрах, но отдыхать на пляже типа пансионата в Бердянске с плотными рядами отдыхающих под навесами, вдоль воды, в воде и т. п. Нууу нееет… У нас и в Kaya Belek такого добра навалом.
Поэтому дабы избежать дальнейших разочарований мы направились в обратную сторону, а спустя несколько дней решили прогуляться вдоль отелей в сторону Антальи. Про Kaya Palazzo я уже рассказала выше, а идущий далее Kempinski Hotel The DomeBelek он и в Африке Kempinski – камерно, немноголюдно, спокойно, с одним пирсом в море. : )
Неплохо выглядели пляжи и видимая с них инфраструктура Sirene Belek Hotel…
… GREEN MAX Hotel с его узнаваемыми высокорослыми пальмами вдоль пляжа и достаточно большим количеством людей там же…
… и IC Santai Family Resort, на пляже которого было достаточно свободно и на взгляд постороннего наблюдателя комфортно.
Совсем не понравился Adora Resort Hotel – на пляже толпа народа, лежаков под навесами совсем мало, все жарятся на солнце – печалька.
Равно как и Crystal Tat Beach – показался обшарпаненьким, подуставшим, плотно заполненным. Да и видимая инфраструктура какая-то унылая. Порадовалась, что мы сюда не поехали, хотя ценник был значительно дешевле нашего.
Завершающий этот блок отелей TUI MAGIC LIFE Belek в отличие от своего собрата Masmavi особого впечатления не произвел. Разве что вид на горы возле Антальи уже почти ничей пирс не загораживает. : )
А бесспорным моим фаворитом здесь выступает Club Mega Saray, пляж у которого весьма протяженный, но не очень глубокий. Хотя за пляжем еще есть дополнительная зона с лежаками на травке, а на пляже для взрослых, расположенном подальше от выхода, мы примерно к 10.30 не увидели практически ни одного человека, зато свободных шезлонгов навалом.
И что особенно подкупило – пляж какой-то уютный, с разными милыми интересностями и мини-развлекалочками.
Да и пирс в зоне для плавания совсем небольшой и без пресловутых газебо, закрывающих весь морской вид.
Думаю, на этом можно и закончить рассказ об отеле Kaya Belek, поселке Кадрие и их окрестностях. А по итогу скажу так – если вас интересует классический олд-скульный пляжный отель, где в ваше распоряжение будет предоставлен вполне нормальный номер, вас будут вкусно кормить, чуть менее вкусно поить, приемлемо обслуживать и сносно развлекать, и при этом вы готовы вставать в 7 утра и занимать место на пляже или спать подольше и довольствоваться местами у бассейна, а также вас абсолютно не интересует территория и активности за пределами отеля, вы смело можете выбирать Kaya Belek для своего отдыха. И, справедливости ради, должна сказать, что есть люди, которые именно так и поступают – в отеле мы встречали отдыхающих, которые приезжают сюда и в 4-й, и в 8-й (!! ! ) раз. И, возможно, это послужит для вас более весомым аргументом при выборе данного отеля, чем мой многобуквенный поливариантный отзыв. Но окончательное решение, в любом случае, остается на ваше усмотрение. А отель Kaya Belek будет ждать вас все там же – недалеко от поселка Кадрие в регионе Белек. ; )
Кожен раз я даю собі слово, що до наступної відпустки я точно не вибиратиму готель для пляжного відпочинку з пристрастю і скрупульозністю, гідними кращого застосування. І щоразу, ясна річ, я цю обіцянку порушую. Сталося так і цього року. Тим більше, що вибору супроводжували «обтяжуючі обставини» – дворічний безвідпускний період, коронавірусні обмеження та загальний стан душі, коли до початку відпустки вже навіть «не хочеться чогось хотіти» (с). Але одночасно з цим на периферії свідомості все ж таки маячила думка про осудний відпочинок за свої кровно зароблені.
Результатом майже місячного вивчення сайтів туркомпаній, готелів, відгуків, роликів у youtube та ін. , а також накладання цього всього на свої уявлення про прекрасне та свій бюджет, став вибір готелю Kaya Belek. По-перше, тому що він розташований в регіоні Белек, де ми ще не були і цікаво було подивитися, що він являє собою. По-друге, тому, що там був великий піщаний пляж з великою кількістю лежаків і великою кількістю відгуків від тих, що побували там про те, що ось прямий у будь-який час є вільні місця. За це їм від мене окреме "дякую", т. к. за фактом це взагалі не відповідало дійсності. Хоча, можливо, під словами «БУДЬ-ЯКИЙ час» вони мали на увазі діапазон, наприклад, між 5-ою і 7-ою ранку. По-третє, тому що готель знаходився неподалік аеропорту, а при нинішніх коронавірусних приколах чим ближче трансфер, тим якось спокійніше. Хоча за підсумками ми, щоб зовсім заспокоїтися, взяли індивідуальний трансфер і зовсім з цим не помилилися.
Так до чого я все це веду? А до того, що за підсумком відпустка вийшла як горезвісні фальшиві новорічні іграшки – і блищать, і переливаються, і ошатні всі такі, але – не тішать. Причому до окремих аспектів відпочинку як і особливих претензій немає, а загалом – не таким він мріявся. : )
Отже, готель сам по собі дуже непоганий. Ми брали спочатку SeaView і нам його начебто дали, але на останньому 5-му поверсі (мансардному).
Виявилося, що номер там у півтора рази менший за стандартний. . .
…але має здоровенний балкон-терасу. І, можливо, не стали б ми через це заводитися, адже місця начебто вистачало (навіть незважаючи на мініатюрні розміри «двоспального» ліжка 1.40 м завширшки), але дах над цим балконом розташовувався на висоті приблизно 1.60 м від підлоги, що навіть для мене не дуже, а для чоловіка з його 1.90 м – зовсім сум.
Тому, приклавшись кілька разів різними частинами голови про козирок даху, чоловік зі мною погодився і вирішив сходити на рецепцію. Там нам очікувано сказали, що вільних номерів немає, можуть запропонувати тільки LandView, на що ми можливо і погодилися б, якби його вартість не була на старті нижче за вартість нашого відсотків на 10-15%. Тому питання плавно перенесли "на завтра".
Знову ж, задля справедливості скажу, що завтра питання дійсно вирішилося і ми переїхали в номер на 4-му поверсі, який точно відповідав фото, розміщеним на сайті. . .
…абсолютно не радував мініатюрними розмірами балкона, проте просто захоплював відсутністю козирка над ним на рівні мого носа.
На цьому, власне, питання проживання можна вважати закритим. Тому що все, що необхідно для нормального відпускного життя, аж для зубної пасти та набору для гоління в номері було (навіть халати чомусь надвечір принесли, хоча ми й не просили)…
…а певні огріхи в досить давньому, хай і періодично оновлюваному готелі, все одно будуть. Але трохи потерті плінтуси, кілька не цілком справних тремпелів у шафі і відірвана з одного боку планка в душі на мій відпочинок не вплинули від слова зовсім.
Звичайно, я могла б завести оповідь про билинного богатиря Іллю Муромця (в моєму обличчі) і БАЛКОНИЩЕ ПОГАНЕ, яке в жарку погоду не бажало відкриватися без моїх богатирських зусиль, а ввечері додаток по забудькуватості тих же зусиль вело до того, відлітала разом з балконними дверима в різні боки, але ось не буду - це знову ж таки був дрібний штрих до відпочинку, а аж ніяк не його мейнстрім. : )
Другий досить актуальний аспект для готелів All Inclusive - харчування, можу поставити Kaya Belek тільки в плюс. Широкий вибір та різноманітність страв, практично цілодобовий доступ до їжі на різних локаціях, швидкість обслуговування тощо. були цілком задовільними. Так, чорна ікра та омари в цінник закладені не були, але горезвісні раки, мідії та кальмари, риба від барабульки до тунця, м'ясо від курки до баранини (виключаючи свинину, ясна річ), овочі у різних видах, більше десятка видів сирів, оливок , діапазон випічки від піде до круасанів та фруктів від кавуна до міні-бананів цілком висувають готель на номінацію «Гідний рівень». А традиція замість келиха вина на вечерю приносити одразу цілу пляшку додатково піднімає рейтинг (і ні – ми не алкоголіки). ; )
Ще одним аргументом на користь кухні Kaya Belek можна вважати той факт, що харчування в основному ресторані нам сподобалося навіть більше, ніж страви в азіатському а-ля карті. Ось там якраз усе було дуже посередньо - від обслуговування до смаку їжі. Тому можете навіть не витрачати на нього свого часу. Можливо, додатковим негативним аргументом для нас стало те, що в ресторані завжди була можливість розташуватися на відкритій терасі, а всі а-ля карти (їх у готелі 3 штуки) знаходяться в закритому приміщенні.
І ще один аргумент на користь харчування, як на мене, це повна відсутність черги (принаймні, в районі 2 години дня) у наметі гезлемі, розташованому по сусідству з пляжем.
Як правило, у будь-якому такому наметі в будь-якому готелі завжди є черги з 2-3-5 спраглих, а тут прямий лаф - підійшов і відразу отримав бажане. Та ще й з усмішкою від кулінара (зазвичай на таких локаціях якісь не дуже доброзичливі тітоньки працюють). І смак гезлемі теж на п'ять балів.
Якщо говорити про напої, то вони тут дуже середні, що з кожним роком стає все більш традиційним для турецьких готелів. І неважливо, скільки зірок красується на їхній вивісці. Столове вино для вечері абсолютно норм, низькоградусне пиво у спеку – чудово, імпортні напої – а що це? Але, власне, не за тим їхали, тому якийсь коктейль, місцевий sparklingwine або діджестив були цілком зручні для вечірніх посиденьок.
А коктейлі так - не вміє робити ніхто з барменів, і половина з них навіть коктейльну карту готелю не знає. І при спробі попросити Linchburg Lemonade у відповідь ви можете отримати склянку холодного спрайту, наприклад. Але і це, на мою думку, не є проблемою. Можна ж ще раз попросити чи навіть пальцем у коктейльній карті показати. : )
Тим більше, що з обслуговуванням у готелі проблем немає. Хлопці-офіціанти на всіх локаціях, як на мене, працювали чудово. Все оперативно, без зайвої нав'язливості, але й без гальмування. Біля басейну напої розвозили дівчатка на роликах, по пляжу курсували хлопчики з підносами вже готових напоїв, або ви могли замовити їм щось за своїм бажанням, якщо вам зовсім не можна відірвати попу від шезлонгу і сходити в бар самому.
Тим більше, що територія готелю досить компактна і ходити не так вже й далеко. Для тих, хто бажає, є невеликий бар у снек-барі. . .
. . . на 50 метрів далі бар біля басейну. . .
. . . а через невеликий лужок – щось на кшталт дитячого бару, що виходить і на бік пляжу, і на бік аквапарку. Останній, до речі, досить простенький та орієнтований більше на дітей. Хоча і дорослим на парі гір теж дозволяють кататися. Гірки зовсім маленькі, але на одній із них я примудрилася потягнути плече і стукнутися головою, тож мені вражень вистачило. : )
Але головне лихо готелю, як на мене – це пляж. Вірніше, навіть не сам пляж – він досить протяжний (заявляють близько 250 м завдовжки)…
…глибокий – налічує близько 6 рядів шезлонгів + за пляжем ще лужка з шезлонгами…
. . . піщаний з мінімальною наявністю дрібної гальки при вході в море. А ось відпочиваючі на пляжі – це лихо. До 9 години практично всі шезлонги були зайняті.
Так, не сперечаюся - і об 11 ранку на пляжі в різних його кінцях можна було знайти парочку вільних шезлонгів, але розташовані вони будуть на самому сонці і тінечка ви не знайдете. Якщо вам це не важливо або ви любитель відпочинку біля басейну, де місць було завалися...
…то бінго – ви приїхали в готель на адресу.
Якщо мінімальний комфорт у вигляді тінька для вас все-таки має значення, то на відпочинку в цьому готелі ви не розіспитеся. З чуток, перший ряд шезлонгів займали о першій ночі. Не скажу, не бачила, але коли одного дня мені закортіло зняти схід сонця з балкона…
…і заснути я вже після цього не змогла, вийшовши приблизно до 07.30 на пляж, застала там зайнятими вже відсотків 60 від загальної кількості лежаків. Природно, за практично повної відсутності людей.
А ось до зони для плавання особливих претензій немає – і буйки далеко, і плавати можна вздовж усієї протяжності пляжу, та ще й без проблем перепливати в зону купання поряд Kaya Palazzo, що стоїть поруч, що дає вам загалом близько 1 км запливу за один раз. І крім того – ми не мали пірсу. Для мене це плюс, хоча, можливо, для когось це суттєвий мінус, тоді зважте – у Kaya Belek пірсів немає. : ) Так само як і окремих газебо. Тобто. тут наочно пропагується принцип, що у їдальні та в лазні на пляжі готелю все рівні. ; )
Щоправда, ось температура води мене зовсім не порадувала. До нашого приїзду було десь +25, потім температура приблизно на градус опустилася та коливалася в районі +24.1. . . +24.3. Я віддаю перевагу на кілька градусів тепліше. Можливо, і така температура була б прийнятною, якби ще не два "але": практично постійний вітер різного ступеня інтенсивності на пляжі, що тепла не додавало, і постійна "смугастість" води, коли з холодної води ти міг потрапити і взагалі в крижану . Або місцями натрапити не те щоб на теплішу, але менш холодну. Не знаю, що тому причиною – або досить прохолодний оксамитовий сезон поточного року, або ж така картина характерна для даного регіону постійно, але мені вона не припала до душі.
Анімація в готелі є, але з кожним роком вона нас цікавить дедалі менше. Тому за ці два тижні єдина активність від аніматорів, у якій ми взяли участь, це Beer Fest. І то більше з погляду випити і закусити, ніж поактивнічати. ; )))
І тут я плавно хочу перейти до околиць, т. к. Якщо ви мрієте знайти розваги за межами готелю, то в радіусі щонайменше 1.5 км вам така можливість не представиться. Тому що Kaya Belek стоїть особняком, з одного боку впритул дотикаючись з Kaya Palazzo, з яким має спільний в'їзд…
. . . а навпаки розмістився Regnum Carya.
Бо всі ці готелі, як і більшість інших у регіоні Белек, позиціонують себе ще й як гольф-клуби, то ось поки ви не проминете їх нескромно розкинуті навколо гольф-поля, до цивілізації ви не дістанетеся. Тому найближчою розвагою вам може послужити хіба що спостереження за чужою грою в гольф (у нашому випадку довелося спостерігати через паркан, тому що гра проходила на полі Regnum Carya). : )
Але компенсацією за такий мізерний набір розваг за місцем, так би мовити, можна вважати той факт, що подолавши ці горезвісні 1.5 км, вийшовши до розвилки більш жвавих доріг і побачивши приблизно такий борд…
…ви зрозумієте, що потрапили до найвідомішої розваги Анталійського регіону – парку The Land of Legends.
Ось там уже розваги на будь-який смак – і тематичний парк з атракціонами (пам'ятаючи про плече і голову – не мій варіант), і шопінг-авеню (бо яка ж Туреччина без шопінгу), та інші шоу та події (безкоштовна опція ).
Причому на вечірнє шоу вперше потрапили ми абсолютно випадково – йшли до Кадріє, але видихнулися – не дійшли. І вирішили глянути, за чим народ юрмиться біля воріт парку. За результатами побаченого (і це лише у «безкоштовній» частині) приблизно розумієш, на що було витрачено горезвісний мільярд доларів. : )))
А світломузичне шоу фонтанів…
…парад гондол…
…і костюмоване уявлення…
. . . доповнили позитивні враження від випадкового відвідування. І навіть зворотна дорога, що зайняла приблизно 40 хв до готелю майже опівночі (шоу починається о 10 вечора і йде загалом більше години) не засмучують. А якщо знати, що в парк можна потрапити не тільки з головного входу, розташованого ближче до Кадріє, але і з входу, розташованого майже відразу за згаданим вище бордом (тільки в цьому випадку споруди комплексу треба обходити з тильного боку, а не з того, яка йде вздовж дороги), то проблема віддаленості взагалі не стоїть.
Хоча задля справедливості зазначу, що коли ми вирішили сходити на вечірнє шоу ще раз, то й тривало воно менше, і акторський склад скоротили. . .
. . . і деякі номери вирізали. Власне, не було номера, заради якого я хотіла побачити його повторно – Супермен на флайборді. Це реально щось! А його якраз удруге й не було. : ( Так що тут вже кому як пощастить.
Щодо магазинів на шопінг-авеню, то тут є вибір на будь-який смак – від демократичних Waikiki та DeFacto до магазинів люксових марок одягу, взуття та аксесуарів. Але загалом любителям шопінгу розвернутися в Кадріє особливо ніде. Так, там є Кадріє-центр з розташованим там же Кадріє-базаром і анонсованим місцевим ринком у вівторки та п'ятниці, але за фактом це півтори вулички з приблизно трьома десятками магазинчиків з характерним для Туреччини набором – шкіра-сумки-валізи, білизна-текстиль- одяг, солодощі-сувеніри. Ціни не з дешевих, торгуватися продавці не дуже рвуться навіть незважаючи на завершення сезону, що маячить попереду, асортимент товарів дуже скромний. Звичайно, ми в Туреччині перед цим не були 3 роки, можливо така ж картина і в інших регіонах. Але згадуючи курортну зону того ж таки Кемера, де численні продавці з їхніми численними товарами зустрічають тебе буквально за воротами готелю і не закінчуються в межах видимості та пішої доступності, тутешній шопінг виглядає досить скромно.
Та й шлях пішки від воріт готелю до Кадріє-центр займе у вас бадьорим кроком хвилин 50 лише в один бік. Вдень можна вирішити це питання за допомогою 1 долара і проїжджає повз готель маршрутки, увечері ж в нашу тьмутаракань маршрутки не заїжджали. : )
Ще на тему шопінгу – у відносній близькості (близько 30-35 хв пішого ходу) до готелю розташований Forsa Mall, але як на мене – абсолютно марний заклад. Крім нас там було ще чоловік 5 відвідувачів, чиї гулкі кроки луною відбивалися від стін магазинчиків із знову ж таки досить мізерним вибором нехило так дорогих товарів.
Тому як на мене, то логічніше тоді вже за 2 долари проїхатися на маршрутці ВА-22 у бік Анталії з її широким набором торгових центрів. Тим більше, що Mall of Antalya знаходиться строго по дорозі цієї маршрутки і вам навіть в саме місто заїжджати не треба (якщо ваші цілі далекі від екскурсійних).
А якщо вам знадобиться купити невеликих сувенірчиків у вигляді магнітиків-халви-пахлави, то зробити це можна буде недалеко від горезвісного перехрестя з бордом, пройшовши 50 м вліво. Там поруч із готелем Innvista Hotels Belek розташувалося кілька скромних торгових точок. Там і аптека є, якщо раптом кому не дай Бог знадобиться.
І ось тут я, всупереч традиціям написання відгуків про конкретний готель, в якому ти побував, хотіла б приділити трохи уваги прилеглим готелям регіону Белек, які після свого мега-упередженого вибору відпочинку я майже напам'ять знала за відгуками та описами, а тепер отримала можливість побачити "в обличчя".
Почну з нашої трійці, що окремо стоїть, серед якої ми з нашим Kaya Belek були найзлиденнішими. У зв'язку із чим нам ще більше хотілося побачити, а як там у сусідів. ; ) При цьому, на Kaya Palazzo, цінник якого приблизно вдвічі перевищував наш, ми милувалися щодня і навіть користувалися «їх» морем. Якщо чесно, чисто зовні я переваг, що в 2 рази перевищують наші, не побачила. Хоча слід визнати, що аквапарк у них був значно більшим, а лежаки на пляжі не були зайняті вже поголовно на 100%.
Зате у них у зоні плавання нахабно розкинувся пірс із газебо, який перекривав цю саму зону для плавання відсотків на 50. Що для мене, як я вже казала вище, суттєвий мінус.
Лівою рукою від нас, через зону громадського пляжу, був Regnum Carya з триразовими проти нашого цінником, вертолітним майданчиком для віп-гостей (так, були гелікоптери – підтверджую) та білим мальдівським піском на пляжі (принаймні так було заявлено в описі). Ну, пішли ми подивитися на цей пісок, тому що ви пам'ятаєте - розваг у найближчих околицях негусто. І справді, у зоні шезлонгів пісок був білим, загальний антураж добрим, та ще й пляж ділився на 3 зони – для простих смертних, для гостей вілл (принаймні, я так думаю) та індивідуальні газебо (які як не крути, але платні) ).
У зоні для плавання теж було по-багатому - цілих 2 пірса, що за моїми мірками зовсім вже перебір, тому що розташувавшись на пляжі, моря ви майже не бачите.
Далі ми прогулялися у бік Аланії повз пляжі Zeynep Hotel – дуже мило, не дуже переповнено і поплавати є де.
Пляж ТUI Magic Life Masmavi (колишній Robinson Masmavi) справив на мене найкраще враження – крім усього іншого на пляжі, не соромлячись, розкинулися 4 (!! ! ) майданчики для пляжного волейболу. Та й інфраструктура готелю, яку ми змогли розглянути, справила приємне враження. Зі побачених у цьому боці цей готель у мене на першому місці.
Далі нас вразив практично порожній пляж дивного готелю Altis Resort Hotel&Spa.
Як я зрозуміла, в цей готель приїжджають переважно місцеві, та ще й затяті мусульмани. Бо всі три жінки, яких я побачила тут на пляжі, були у буркіні. І тут вперше в Туреччині я змогла спостерігати ось такий пляжний відсік, до якого чоловікам не лише вхід, а й погляд заборонено. Загалом, без коментарів. : )
А ось далі розташувалося моє найбільше розчарування цього знайомства - Papillon Belvil. Скільки я пам'ятаю, відгуки про цей готель були дуже гідні, що дозволяло мені мріяти про те, що колись і я сюди потраплю. І цього року ця подія майже відбулася, якби цінник готелю був відсотків на 10 дешевше. Але! Коли я побачила його пляж, моя мрія не те щоб розбилася вщент, але суттєво потьмяніла. Яким би прекрасним він не був за інших рівних параметрів, але відпочивати на пляжі типу пансіонату в Бердянську із щільними рядами відпочиваючих під навісами, вздовж води, у воді тощо. Нууу нееє… У нас і в Kaya Belek такого добра навалом.
Тому щоб уникнути подальших розчарувань ми попрямували у зворотний бік, а через кілька днів вирішили прогулятися вздовж готелів у бік Анталії. Про Kaya Palazzo я вже розповіла вище, а Kempinski Hotel The DomeBelek, що йде далі, він і в Африці Kempinski – камерно, небагатолюдно, спокійно, з одним пірсом у морі. : )
Непогано виглядали пляжі та видима з них інфраструктура Sirene Belek Hotel…
…GREEN MAX Hotel з його відомими високорослими пальмами вздовж пляжу і досить великою кількістю людей там…
…і IC Santai Family Resort, на пляжі якого було досить вільно та на погляд стороннього спостерігача комфортно.
Зовсім не сподобався Adora Resort Hotel - на пляжі натовп народу, лежаків під навісами зовсім мало, всі смажаться на сонці - сум.
Так само як і Crystal Tat Beach - здався обшарпаненьким, стомленим, щільно заповненим. Та й видима інфраструктура якась похмура. Пораділа, що ми сюди не поїхали, хоча цінник був значно дешевшим за наш.
Завершальний блок готелів TUI MAGIC LIFE Belek на відміну від свого побратима Masmavi особливого враження не справив. Хіба що вид на гори біля Анталії вже майже нічий пірс не загороджує. : )
А безперечним моїм фаворитом тут виступає Club Mega Saray, пляж у якого дуже довгий, але не дуже глибокий. Хоча за пляжем ще є додаткова зона з лежаками на траві, а на пляжі для дорослих, розташованому подалі від виходу, ми приблизно до 10:30 не побачили практично жодної людини, зате вільних шезлонгів навалом.
І що особливо підкупило – пляж якийсь затишний, з різними милими цікавостями та міні-розважалками.
Так і пірс у зоні для плавання зовсім невеликий і без горезвісних газебо, що закривають весь морський вигляд.
Думаю, на цьому можна і закінчити розповідь про готель Kaya Belek, селищі Кадріє та їх околиці. А за підсумком скажу так – якщо вас цікавить класичний олд-скульний пляжний готель, де у ваше розпорядження буде надано цілком нормальний номер, вас будуть смачно годувати, трохи менш смачно напувати, прийнятно обслуговувати і розважати, і при цьому ви готові вставати в 7 ранку і займати місце на пляжі або спати довше і задовольнятися місцями біля басейну, а також вас абсолютно не цікавить територія та активності за межами готелю, ви можете сміливо вибирати Kaya Belek для свого відпочинку. І, заради справедливості, повинна сказати, що є люди, які саме так і чинять – у готелі ми зустрічали відпочиваючих, які приїжджають сюди і в 4-й, і в 8-й (!! ! ) раз. І, можливо, це послужить вам більш вагомим аргументом при виборі даного готелю, ніж мій багатолітерний поліваріантний відгук. Але остаточне рішення, у будь-якому випадку, залишається на вашу думку. А готель Kaya Belek чекатиме вас все там же – недалеко від селища Кадріє в регіоні Белек. ; )
