Бардак у Туреччині
Відкритий лист
туроператорів або історія про те, як росіяни відпочили в Туреччині.
Мною в травні 2010 р. був придбаний тур на 10 днів до готелю «BODRUM HOLIDAY RESORT & SPA» м. Бодрум, Туреччина
Оскільки самі агенти турфірм попереджають про необхідність придбання «Dity Free», при виїзді в азіатські країни, в Москві (через низьку якість продукції в аеропортах місць відпочинку), то ми з дружиною придбали товари в аеропорту Внуково і, упаковавши все у відповідність до вимогами митниці, пройшли до місця відпочинку.
02 червня 2010 р. я, як і 79 пасажирів авіалайнера компанії «RED WINGS», почали проходити митний огляд для посадки в літак і повернення з відпочинку в Росію.
Виклавши в оглядовий кошик всю ручну поклажу, включаючи пакети з товарами «Dity Free», я і моя дружина пройшли «рамку».
Офіцери турецької митниці, побачивши пакети, попросили паспорт для опису вмісту. Ми поставилися до цієї процедури спокійно. Але наш спокій був недовгим, т. к.
коли дійшла черга до опису коньяків відомих брендів, очі митників спалахнули дуже знайомим диявольським вогником і весь наш багаж «Dity Free» акуратно був складений у картонну коробку під ногами офіцера митниці.
На мій здивований погляд і безмовне запитання: «Е… куди це ви…. », мені було жестом показано, куди нам іти – до зали очікування.
Ошалівши від такого звернення та нахабства, я згадав усю, тоді ще радянську школу англійської мови, і сформулював питання до офіцера митниці про те, що відбувається.
…. Послали туди...
Я зажадав перекладача – надіслали….
Я повідомив, що без своєї власності та на посадку не піду – надіслали….
Я зажадав представника російської влади – надіслали…
Я запропонував вилити весь «Dity Free» у туалет – послали, але зрозумівши, що я налаштований, рішуче посилили охорону вилученого ще двома офіцерами.
До речі, для інформації – те, що мало малу цінність у їхньому, митному розумінні, кидалося в коробку, а мій «Dity Free» був акуратно складний.
Щоб бути коректним можу сказати, що вони мені пхали рекламний буклет, в якому китайською, арабською, англійською, німецькою мовами було щось написано про ємності до 100 мл.
Розмова йшла про заборону проносу до салону літака рідин понад 100мл. Але тут же я побачив ті ж магазини «Dity Free», з яких радісні відпочиваючі виносили спиртне літрами та з парфумерією пляшками.
Оцінивши обстановку і не бажаючи миритися з беззаконням, а це саме беззаконня, т. к.
• система «Dity Free» – система міжнародна;
• вся продукція була упакована згідно з вимогами системи проходження митного огляду – тобто запаяні поліетиленові пакети «Dity Free» з вкладеними та вільними до читання касовими чеками,
я стиснув кулаки та приготувався до штурму. але не пощастило.
…. Не пощастило турецькій митниці, т. к.
за мною пішла низка таких же, як і ми з дружиною, росіян, у яких сума покупок «Dity Free» у рази перевищувала нашу.
Почався дикий бардак.
Чисельна перевага змістилася в нашу, відпочиваючих, бік. У повітрі почалися рухи кулаками та ненормативна лексика, причому з двох сторін (судячи з виразів облич та бризкаючої слини митників).
До честі турецьких поліцейських вони не втручалися в конфлікт, вважаючи цю проблему – проблемою митниці.
Розуміючи, що справа пахне абсолютно тревіальною бійкою, яка приведе:
• до повної руйнації зони огляду аеропорту м. Бодрум;
• ламання щелеп, рук, ніг, голів митників про різні навколишні предмети;
• втручання у бійку поліцейських та доставлення всіх нас у дільницю;
• показу всього цього по телебаченню та отримання PR-акції
• після закінчення – поверненню на Батьківщину героями (хоча б в очах громадян РФ),
я змушений був перетворитися з супротивника турецької митниці на посередника-перекладача.
Стоячи посередині між сторонами, що зчепилися в конфлікті, доводилося, маневруючи між кулаками, ламаною англійською докричатися до розуму офіцерів.
…Але їхній розум мовчав, а ми стрімко наближалися до початку бою за «Dity Free».
І тоді я прокричав у вухо митнику: Give me polismen. Вп'яте він мене почув і покликав поліцейського. Той не поспішаючи, абсолютно абстрагуючись від митників, спокійно вислухав мою незв'язну промову, в якій я просив звернути увагу на повне дотримання правил транспортування продукції «Dity Free» і необхідності надання допомоги в даній ситуації.
Фраза Help me, please була повторена раз 10.
«Ok, 5 min» - була відповідь турецького поліцейського і через пару хвилин він повернувся з російськомовним співробітником компанії «ODEON», який і допоміг врегулювати цей конфлікт.
До російських ставляться у Туреччині з ворожістю, а то й з ненавистю;
2. Корупція та порушення закону – хвороба, на яку хворіють і чиновники в Туреччині (при мені наш відпочиваючий, що розмовляє місцевою мовою, спокійно проніс «Dity Free»);
3. Російська людина за своє, а за спиртне і поготів, зламає те, що не ламається і згорне всім і все;
ЗВЕРНЕННЯ до туроператорів (особливо до компанії «CORAL»):
Поясніть Вашим гідам, що відпочиваючий - з якої країни він не приїхав - вразлива для будь-якого виду злочинності істота. Тому, якщо ви взяли з нас гроші, то відпрацьовуйте їх на повну – із супроводом до зони митного контролю та проходу до зали очікування.
З повагою, Кочетков Андрій Анатолійович
PS Що стосується цієї історії, то в таку ж ситуацію потрапили і іноземці, які прямували за нами. Вони, до речі, свого не досягли і втратили свою власність.
…. А ми своє відстояли! Аж гордість бере!