Не може бути?! Бути може!
Або За сервісом – до Туреччини!
Як же всіх дістав цей COVID-19. . . начебто все зупинилося у всьому світі. . . начебто більше жодних проблем. . .
Два рази на рік ми літаємо у відпустку – на НГ та у серпні-вересні.
4 вересня. . . Сил більше не було, орати. . . орати. . . орати. . . сірі будні, ЗНО та вступна кампанія сина, та ще й страшилки про вірус. Нерви на межі, мозок кипів і свистів, як чайник рано вранці.
Добре, що утримував нас удома син-випускник, а потім абітурієнт. І ніщо мене не смикнуло заздалегідь бронювати країну, яку хотілося. А подумувати про країну, в яку можна без проблем та тестів відлетіти для тихого відпочинку. Дуже хотіли до Грузії. Чекали, вибирали, сподівалися до останнього. Але хотіти не шкідливо, не дочекалися. . . Числа підтискали, син вступив до університету, і на навчанні, 15 вересня, має бути як багнет! ) Прораховували щодня, щоб встигнути відпочити, перед новим щаблем життя сина.
Вірус. . . вірус. . . карантин. . . як серпом. . . по крилах обрізали, куди податися бідному туристу? Навіть в Україні почала розглядати куточки, але безлюдних, як виявилося, немає (а нам треба! ))
При першому дзвіночку про відкриття кордонів і перших туристичних пташках відразу почала моніторити, куди ж я зможу потягнути свою сім'ю. Першими без тестів і проблем туди-назад прилетіли туристи з Туреччини, Єгипту та Албанії. Температура Єгипту не радувала, смажитися-паритися за 40-42 градуси не дуже хотілося. У Албанії були, кололося, хотілося новенького, незвіданого. Зупинило те, що країна дуже близька до "червоної зони". І зіпсувати відпустку ізоляціями в чужій країні чи вдома – воно нам треба? !
А Туреччина? Ммммм, заплющую очі і відразу згадую. . .
. . . аромат кави по-турецьки, смак рахат-лукуму різного-різного та красу природи. І ще Туреччина славиться найкращим сервісом та привітністю до нас, українських туристів. Випробовано на нашій сім'ї, ще на маленьких моїх синочках, з минулих наших поїздок. Були (давно) у Кемері та Сіді. Там у вересні жарища, та й вологість дуже висока, купальники ніколи не висихали, дихати було важко і все здавалося липким. Вибір упав на місто Бодрум з Егейським морем, у бухті зі смішною (для мене) назвою Торба.
Фото з інтернету
За тиждень до відпустки оплачуємо не найдешевший тур від оператора ANEX Tour, до якого входить страховка від COVID-19, ultra all inclusive, сімейний 2-кімнатний номер, переліт Azur Air Ukraine, на 10 ночей. Мало, так, але пам'ятаємо про дати нам на навчання. Я почувала себе не втомленою, а виснаженою, що навіть практично не нила про екскурсії. Хоча, тишком-нишком, мріяла потрапити в Памуккале.
Люблю пакувати валізи влітку, ніяких "а раптом холодно", тільки літній легкий одяг та взуття. І вперед до довгоочікуваної відпустки, до моря та сонця! Ще в агенстві попередили скрізь у масках і ручну поклажу не брати. Як не брати? Куди подіти все цінне? У результаті упакувалися в 2 валізи багажу і в одну сумку ручної поклажі, а там буде видно (все пройшло успішно і сумка пройшла)!! ! )))
Начитавшись негативних відгуків про туроператора ANEX Tour та авіакомпанію, все ближче до термінала переживала, хоч би не вляпатися. При вході в будинок аеропорту вимірюють температуру, вхід тільки в масках. Людей дуже мало у наш час вильоту. Вільно та тихо. На подив, полетіли вчасно, даремно переживала! )))
Переліт до аеропорту Бодрум дуже вдалий, вранці поснідали ще вдома, а обідали вже в готелі. А назад – навпаки. Але про їжу пізніше)))
У літаку видавали бланки анкет для заповнення. Типу "не хворів, не був, не контактував, буду стільки днів і там-то"! Їх треба здати після прильоту на паспортному контролі. Як на мене, то ці анкети, по суті, нікого там не цікавили, для галочки все. Кинули в ящик, печатку в паспорт шльоп-шльоп, і ми в Туреччині. Найпростіше.
Зустрічала російськомовна дівчина від ANEX Tour як діток у садку. Всадила в автобус, що їхав у наш готель. Дорогою все розповіла-підказала, спасибі. А я все спостерігала у вікно, на повз пролітаючий пейзаж, краса яка! ))) Перша, а потім остаточна думка склалася – в регіоні Бодрума інша Туреччина. Зовсім не та, що на Анталійському узбережжі. Білі будиночки у горах. Оливкові сади. . .
. . . море. . . Не була у Греції, але очевидці порівнюють. Не буду про історію, але вона каже, що Бодрум був частиною Греції колись до нас. Сам Бодрум місто портове, і тому ми вибрали тиху та затишну бухту, що нагадує село в горах біля моря: )))
Перше, що кинулося у вічі, – поруч із готелем на вигляд дуже симпатичні готелі закриті. Мабуть, не пройшли сертифікацію. Автобус спритно вирулював до нашого готелю, від аеропорту нас та ще одну сім'ю висаджували перших. Готель Voyage Torba, позиціонує себе як VIP. І тут картина маслом! Вискакує перед нами напальцювана дамочка, біжить у готель до ресепшину! Пробігла все своїм поглядом, що оцінює. І недбало так гіду відповідає: "Хмм. . . так собі. . . що в ньому такого?...нічого тут робити! " І справді, на перший погляд і якщо судити з ресепшин. . .
. . . то готель справді скромний, без понтів та пафосу. Схожий на казкове, сонячне містечко. Все для зручності гостей. Хто про яку відпустку, країну та готель мріє? В усіх нас різний погляд на якість відпочинку. Повного визначення не надано!
Ну ми в готелі, легкий аромат лілій. . .
. . . вітання з посмішками та привітністю, виміряли температуру. Провели до стійки реєстрації. Хапнули валізи. . .
. . . і почали їх обробляти.
Заселили дуже швидко, ресепшном розмовляють англійською, але чітко і зрозуміло. Синові одягли червоний браслет, а нам із чоловіком сині. Син із тугою подивився на ті браслети, не вистачає 1.5 місяця до 18 років! І правильно, хоч високорослий, нічого йому пиво пити)))
Все пройшло за стандартною схемою і через кілька хвилин, у супроводі службовця, ми були вже в "silence room", як і просила. Чемодани притягли одразу ж, здивувало – не чекали чайових! Як це? Не може бути? Завжди і скрізь носильник тупцює у дверях номера, натякаючи про "ван долар" або більше: ) Номер сімейний, двокімнитний, на другому поверсі, з великим балконом. Номер зовсім невеликий, але який він домашній! : ) Все новеньке, блищить чистотою, працює бездоганно. Компактно та зручно все.
Час обіду, в літаку не годували і наші пузи давалися взнаки. Ідемо шукати ресторан.
Як же все красиво, все в кольорах, доріжки вимиті, скрізь чистота.
Зовсім поряд з нашим місцем тимчасового проживання басейн з баром. Нам не туди. Ідемо повз дитячий майданчик, більше схожий на світ атракціонів. До речі, для малюків у готелі підвищений і сервіс та увага. Від харчування до безкоштовних памперсів. Але нам також не треба)))
Йдемо далі, ще один басейн, теж із баром.
Спека. . . Чоловік, побачивши пиво, в спотілій пляшці з горішками асорті, почав нервувати. Але думка про покладені 100 грамів горілки підганяла на повноцінний обід. При вході до ресторану видають маску. Столи розділені зонами, кожної сім'ї окремо. Прилади упаковані у паперові пакети, серветки вологі та паперові. Офіціанти ненав'язливо, чітко та злагоджено роблять кожен свою роботу. Дуже чисто.
Їжа. . . дійшов час поговорити про їжу. . . хто її вигадав? Чому так багато і так смачно? Продукти все за склом. Хто не знає англійської, просто тицяє пальцем і так само на пальцях показують кількість) Морепродукти. . .
. . . не секрет – усіма кохані, щодня. А десерти та фрукти – це моя слабкість! Все свіже. Куди дівають невикористане? Завжди мучило мене це питання: ))) Алкоголь який тільки душі завгодно, відомих марок. Апельсиновий фреш, напої в баночках і пляшечках - ніяких розливних типу "Юпі"))) Кава та чай відмінні. Приходиш перекусити, всього трохи спробував, в результаті (вибачаюся) обжерся! ((( )
І потім плаваєш, плаваєш, плаваєш, щоб спалити ті зайві калорії. А хочеться ще й полежати на пляжі, почитати.
Пляж чистий, великий, скрізь санітайзери, лежаки, стійки з душем та всі місця загального користування ретельно обробляють. На парасольках таблички з QR-кодом для замовлення з бару, чого душа забажає. Ну це занадто, невже важко попу підняти і пройти до бару, офіціанти цілий день снують між лежаками, щоб задовольнити кожного. Без чайових, уявляєте? Є на пляжі зона 16+. Хочу зауважити, що гості в більшості турецькі сім'ї з маленькими дітками. З України трохи туристів та зовсім мало з Росії. Діток дуже багато, але мої напади мезантропії на них не поширюються. З туристів є "кадри", які не лінуються припереться на пляж о 7-й ранку, зайняти місце, щоб вийти до 12. Хоча місця всім вистачало. Я ж рано-вранці приходила на пляж, щоб насолодитися тихим шелестом хвиль моря з улюбленою книгою.
Шкода світанку не видно, сонечко прокидалося десь далеко за горами.
А яке повітря! І клімат супер! Не прогадали, спека не відчувається, після обіду завжди легкий вітерець. І морюшко, освіжаюче-лагідне. Щоранку приходив кіт, нахабна смугаста мордочка : )))
Сидів біля крана з водою і чекав, хто його відчинить. Жадібно локав воду.
Сушняк, мабуть, у бідного, від їхнього "все включено"))))
Пропонувала гід екскурсії. По морю з купанням та обідом, кілька різних варіантів. Мої відмовилися геть-чисто. А як же мені в Памуккалі хотілося. . . вислухавши все за і проти, зрозуміла, що проти більше. "За" тільки моє – "хочу бачити". "Проти" - виїзд з готелю о 5 ранку, їхати більше 5 годин в один бік, і там всього 2-3 години на спеці. Все моє "хочу" загинуло смертю хоробрих)))
Вперше ми насолоджувалися відпочинком тільки в готелі. Не рахуючи однієї поїздки в Бодрум за покупками.
Як я вже говорила, Торба невелике селище в горах. Село, простіше кажучи, поряд 2 магазини та кілька базарних запилених лавок. Як без подарунків для домочадців? От і вирішили поїхати до Бодрума. Вийшли з готелю, кожні 10-15 хвилин їде маршрутка, лише 4 ліри з особи.
Навіщо за таксі платити 10 доларів? Поїздка з турецьким народом, на комфортному мікроавтобусі, це вам не наші маршрутки! : ))) Хвилин 15-20, і ми в центр-сіті. Усі в масках, навіть на вулиці.
Прогулялися до набережної, туристів мало. У сезон і без карантину, гадаю, тут у натовпі можна було б загубитися. Є багато магазинчиків, кафе та ресторанів.
Що ж вибрати своїм? Вважаю за краще привозити щось їстівне, ніж непотрібну побрякушку-пилозбірник. Зупинилися на купівлі рахат-лукуму різного смаку і справжнього турецького чаю. А більше нічого не треба.
Походили-побродили. . . ну недолюблюю я шопінг у відпустці, шкода витрачати час. А робити тут нічого. Побачили фортецю. . .
. . . але спека. . . мої мужики почали бурчати, всіляко умовляти мене не лізти на ті стіни. . . вдалося, через спеку не полізла.
Поглазела здалеку. На причалі впритул один до одного красуються прогулянкові яхти та вітрильники.
Потрібна група, щоб спливти бухтами, подивитися Бодрум у всій красі з моря. Еххх. . . як можна бути у відпустці та без екскурсій?
Поїду до готелю. . .
. . . з'їм пирожку від печалі; )))
Так і відпочивали та розважалися: готель, пляж, море.
Вечірні прогулянки готелем, благо, територія велика і красива.
О так, ще розважалися на вечірніх шоу. Це не просто шоу, це супер вистава, з чудовою декорацією та спецефектами. Шикарні костюми наголошували на талантах акторів та акробатів. Син був у захваті і від диск-жокеїв, і від скаженої музики, яка гуркотіла у всіх точках нашого тіла. Світлові та лазерні промені, здавалося, пронизують наскрізь небо. Це щось!
Та ще під келих смачного. . .
. . . мохіто, а чоловікові під пиво, життя здавалося веселішим)))
Я прочитала 2 книги, і вишила рушничок, наплавалася вдосталь, син із чоловіком відіспалися і відвалялися. Набралися сил та позитиву! Упорядкували наші думки! )
І знову в бій, ми – на роботу, син – на навчання. До наступної відпустки, до наступної подорожі. . . Всім добра! )
