В Queen's Park Turkiz Kemer отдыхали вдвоём с 4 по 15 октября 2015 г. Туроператор PEGAS. А/к «Норд Винд». Вылет из Шереметьево ночью. Всё чётко, без задержек и проблем, не считая того, что в самолете места многим, в т. ч. нам, достались в разных концах салона. В отель приехали рано утром, сразу заселились. Номер почти над самым центральным входом с видом на дорогу и горы.
Географически отель очень удобно расположен: в центре Кемера рядом с портом, улицей Лиман (местный Бродвей) и парком Мустафы Эртугрула. Недалеко также Moonlight Park. Отель городского типа, т. е. собственная территория ограничивается пятиэтажным зданием самого отеля, небольшой зоной со столиками, весьма скромным бассейном, где, по-моему, больше четырех человек никогда не собиралось, и пляжем, находящимся через небольшой променад.
Отель не относится к категории childfree, но из-за полного отсутствия детских развлечений, малышей здесь совсем немного. В период нашего пребывания их было всего несколько. Анимации как таковой тоже не было. По понедельникам у входа в здание выступал вокалист: неплохо пел, аккомпанируя себе на электрогитаре.
Интерьер в стиле минимализма. Видимо, при очередной смене хозяев проводился косметический ремонт, однако, некоторые элементы декора безнадёжно устарели, зданию, на мой взгляд, не помешала бы полная реновация. На первом (здесь он нулевой) этаже помимо рецепшна и лобби-бара находится зона отдыха. Над ней вычурный деревянный каркас, визуально замыкающий пространство. Смотрится эта конструкция слишком массивно и грубовато, совсем не вписывается в общий вид атриума, и скорее утяжеляет интерьер, нежели придаёт ему декоративности. Вечерами тут собиралась публика, наслаждалась звуками рояля за бокалом вина, коктейля или чего-нибудь покрепче.
Помещение основного ресторана по своему дизайну больше напоминало столовую в недорогом советском пансионате, всё очень аскетично, стены выкрашены в светлый цвет без малейшего намека на индивидуальность.
НОМЕРА. Это, пожалуй, одно из главных достоинств отеля. Комнаты простые, оформленные без всякого пафоса, но большие и светлые с хорошей звукоизоляцией, ламинатом на полу, в зоне коридора и санузла плитка. Удобные шкафы с большим количеством вешалок, полочек, выдвижных ящичков. Имеются одноразовые тапочки.
На стене ЖК телевизор, есть российские каналы. Сейф бесплатный, минибар пополнялся ежедневно бутилированной водой (простой, минеральной, газированной) и двумя жестяными 300-граммовыми баночками сладкой газировки (пепси, фанта). Были стаканы, чайник, чашки, блюдца, сахар, кофе, травяной и фруктовый чай в пакетиках.
Полуторные постели снабжены целой кучей разноформенных подушечек. На стене картина, написанная маслом в непонятной технике, (недалеко от отеля дельфинарий, видимо дельфины в свободное от выступлений время и писали))).
В ванной все необходимые мелочи: ватные диски и палочки, мыло жидкое, шапочки для душа, шампунь и гель для душа в дозаторах (кстати, есть надпись на русском языке), расческа, пилочка для ногтей. Полотенца и постельное белье чистые. Всего хватало, всё менялось, хоть и не каждый день.
Балкон просторный. Оснащен небольшим деревянным столиком, двумя стульями, есть пепельница и спички, сушилка для вещей.
Дополнительным бонусом являлось то, что от номера дают 2 карты-ключа. Оставив одну в ячейки, можно заряжать гаджеты, не опасаясь, что отключится электричество если вам нужно покинуть номер. Количество розеток тоже радовало.
Ложкой дёгтя можно считать центральный кондиционер, который прекрасно работал первые пару дней, а затем просто гонял теплый воздух по помещению. Видимо, администрация отеля решила, что календарная осень дает право на его работу в режиме полной экономии. Слышали, как на рецепции люди тоже жаловались на работу системы охлаждения, но прохладнее стало только когда прошел дождь. Тут обнаружилось, что деревянные рейки на балконе, условно образующие крышу-козырек, защищают от солнца, но не от дождя. Ливнем залило все вещи, вывешенные для просушки. На недостатке электроосвещения в вечернее время большой акцент делать не буду, это удел большинства отелей (и не только в Турции).
По питанию можно сказать так: стандартный набор блюд эконом-пятерки. Изысков не было, но и падающих в обморок от голода явно не наблюдалось. Всегда можно было найти что-то по вкусу.
На завтрак суп; яйца вареные, жареные, омлет, на гриле с начинкой; колбаса и сосиски; тушеные, отварные и свежие овощи (помидоры, огурцы, паприка, брокколи, цветная капуста, кабачки, фасоль, оливки); мюсли и хлопья; несколько видов сыра. На десерт курага, рахат-лукум, сушеный инжир, шоколадная паста, варенье в ассортименте. Радовал большой выбор печеных мучных изделий (булочки, рогалики, ватрушки и пр. ). На улице часто пекли не совсем вкусные оладьи. Днём и вечером ко всему этому хлебобулочному изобилию добавлялись пицца, бёрек… Видели, как люди выносили из столовой фрукты и булочки. Никто не останавливал и замечаний не делал.
Обед и ужин были представлены двумя видами супа, мясом в разных вариантах, в основном индейка и курица, иногда говядина и баранина. Картофель (кусочками, реже пюре), рис, паста, предлагались и как гарнир в чистом виде, и как сложные самостоятельные блюда (плов, рагу и т. д. ). Как во всех отелях вечерами мясо или рыба готовились в уличной части ресторана на решетке.
Оригинальностью, пожалуй, отличился рыбный день, по вторникам прилавки были оформлены с особой элегантностью. Рыба, кальмары, морепродукты в тушеном, солёном, жареном, отварном виде и на гриле, в салатах и паштетах, суши, роллы… Задача была попробовать всего по чуть-чуть, не удалось.
Из фруктов в выше указанный период были арбузы, дыни, яблоки, апельсины, зеленые мандарины, грейпфруты, виноград.
Ну и конечно же какой ужин может обойтись без традиционных турецких вкусняшек: тортики, пироженки (заварные, бисквит, суфле, пахлава, кадаиф (тонкая вермишелька, залитая сиропом))…
Из спиртного в основном ресторане можно было заказать белое и красное вино, пиво. Всё, что крепче (ракы, текила, виски и пр. , Welcome в лобби).
На 4-ом этаже, а по сути на крыше, находился А la carte. Не могу сказать, что нам понравилось. Было ветрено, блюда подносили с задержкой, остывшие. Ассортимент на любителя, например, блинчики могли пойти на «ура», если бы были начинены мясом, а не спаржей. К середине трапезы часть столов опустела. В общем, ничего особенного – чопорно и скучновато. Прийти сюда стоит только ради вида на море и акваторию порта. Он просто потрясающий.
ПЛЯЖ.
Достаточно широкий. Разделен деревянным настилом, ведущим к пирсу, на две части. Левая часть песчаная. Правда песок насыпной и к концу сезона уже изрядно полысел и отчетливо проступала галька, скрытая под ним. Справа сплошной деревянный настил, уложенный большими квадратами по типу паркета. В этой части более широкие зонты из плотного белого материала, справа по краю пляжа растут деревья. Всё это в совокупности создавало хорошую теневую зону. Основная масса отдыхающих старалась попасть именно сюда, поэтому если прийти после десяти часов, хорошего места можно не найти. В то время как левая зона всегда пустовала. В районе обеда большинство лежаков по обеим сторонам освобождались.
Между кромкой воды и пляжной зоной «Туркиза», метров 5-7 сплошная галька. Эта часть возле полосы прибоя не принадлежит отелю, поэтому сюда приходили и туристы других отелей, и местные жители. Лежали на собственных полотенцах. Часто и отдыхающие «Туркиза» перемещали свои лежаки поближе к морю.
Если с утра вы расслабитесь на шезлонге, готовьтесь к тому, что ровно в 10-00 ваш сон прервёт уже подзабытая на постсоветском пространстве песенка о мальчике, мечтающем побывать в Тамбове. Под эту незатейливую мелодию из порта ежедневно выходил караван прогулочных яхт, стилизованных под героев пиратских фильмов. Столпившиеся на пирсе зеваки охотно снимали это зрелище на фото и видео.
Зона пляжа отделена от порта бетонным парапетом и огромными валунами. Мазутных пятен и прочих яхтенных выбросов не наблюдалось. Вода чистая, прозрачная и очень теплая, дно прекрасно просматривалось даже на глубине. Но напрягала одна деталь: время от времени в море четко ощущался какой-то неприятный запах то ли канализации, то ли гниющих водорослей. Знатоки утверждали, что в предыдущие годы подобного не наблюдалось.
Часов в 11 на пляже появлялась турчанка, продающая вкусную кукурузу по 2 доллара за штуку. Это очень напомнило Крым.
На пляже был открытый душ, кабинки для переодевания и бич-бар. В нем всегда можно было взять чай, кофе, холодное пиво, вино, воду, айран, соки-юппи. Был неплохой томатный сок. В обед можно было перекусить. Помимо пиццы и булочек из основного ресторана приносили зелень (помидоры, огурцы, паприку в нарезке и салатах), различные наггетсы, кебабы, печеночные котлетки, картофельные шарики, гарнир (макароны, рис). Ежедневно в определенные часы появлялось мороженое (тягучее козье с разными наполнителями).
Здесь же, напротив бара в специальной палатке меняли пляжные полотенца. Очень удобно, что они по желанию менялись на карточки или чистые полотенца, причем обмен мог производиться в течение всего дня неограниченное количество раз.
Ну и напоследок. Температура воздуха с 4 по 15 октября 2015 г. варьировалась от 20 градусов рано утром до 28-33 в дневные часы. Вечерами + 24-26. Вода в море 27-28 градусов. Несколько раз были дожди, один раз сильный затяжной. А в ночь с 6 на 7 октября нас разбудило землетрясение, эпицентр которого находился в районе г. Демре. Пару не самых приятных минут потом вспоминали как небольшое приключение.
В общем, отель на твёрдую четверку. Немаловажную роль сыграло соотношение цены/качества. Нам турпакет со скидкой за 11 ночей обошелся в 1020 долларов (при курсе 72 руб. ), т. е. чуть больше 73 тыс. руб. Незадолго до отъезда в поисковике увидела цену на эти же даты на 40 с лишним тыс. выше (! ). Охотно верю, что заплатив такую сумму, люди будут ожидать большего. При адекватной стоимости смело рекомендую Queen's Park Turkiz Kemer для спокойного отдыха тем, кому не нужна шумная анимация, кто не делает трагедии из-за недопоставленной в мини-бар банки пепси и для кого роскошь во всем не является приоритетной составляющей.
У Queen's Park Turkiz Kemer відпочивали вдвох з 4 по 15 жовтня 2015 Туроператор PEGAS. А/к "Норд Вінд". Виліт із Шереметьєво вночі. Все чітко, без затримок і проблем, ще, що у літаку місця багатьом, зокрема. нам, дісталися у різних кінцях салону. У готель приїхали рано-вранці, відразу заселилися. Номер майже над центральним входом з видом на дорогу та гори.
Географічно готель дуже зручно розташований: у центрі Кемера поряд з портом, вулицею Ліман (місцевий Бродвей) та парком Мустафи Ертугрула. Неподалік також Moonlight Park. Готель міського типу, тобто власна територія обмежується п'ятиповерховою будівлею самого готелю, невеликою зоною зі столиками, дуже скромним басейном, де, на мою думку, більше чотирьох людей ніколи не збиралося, і пляжем, що знаходиться через невеликий променад.
Готель не відноситься до категорії childfree, але через повну відсутність дитячих розваг, малюків тут зовсім небагато. У період нашого перебування їх було лише кілька. Анімації як такої також не було. Щопонеділка біля входу в будівлю виступав вокаліст: непогано співав, акомпануючи собі на електрогітарі.
Інтер'єр у стилі мінімалізму. Мабуть, при черговій зміні господарів проводився косметичний ремонт, проте деякі елементи декору безнадійно застаріли, будівлі, на мій погляд, не завадила б повна реновація. На першому (тут він нульовий) поверсі крім рецепшна та лобі-бару знаходиться зона відпочинку. Над нею химерний дерев'яний каркас, що візуально замикає простір. Виглядає ця конструкція дуже потужно і грубувато, зовсім не вписується в загальний вигляд атріуму, і швидше обтяжує інтер'єр, ніж надає йому декоративності. Вечорами тут збиралася публіка, насолоджувалася звуками рояля за келихом вина, коктейлю чи чогось міцнішого.
Приміщення основного ресторану за своїм дизайном більше нагадувало їдальню в недорогому радянському пансіонаті, все дуже аскетично, стіни пофарбовані у світлий колір без найменшого натяку на індивідуальність.
НОМЕРИ. Це, мабуть, одна з головних переваг готелю. Кімнати прості, оформлені без жодного пафосу, але великі та світлі з гарною звукоізоляцією, ламінатом на підлозі, у зоні коридору та санвузла плитка. Зручні шафи з великою кількістю вішалок, поличок, висувних скриньок. Є одноразові капці.
На стіні РК телевізор є російські канали. Сейф безкоштовний, мінібар поповнювався щодня бутильованою водою (простою, мінеральною, газованою) та двома бляшаними 300-грамовими баночками солодкого газування (пепсі, фанта). Були склянки, чайник, чашки, блюдця, цукор, кава, трав'яний та фруктовий чай у пакетиках.
Полуторні ліжка забезпечені цілою купою різноформених подушечок. На стіні картина, написана маслом у незрозумілій техніці, (неподалік готелю дельфінарій, мабуть дельфіни у вільний від виступів час і писали))).
У ванній всі необхідні дрібниці: ватяні диски та палички, мило рідке, шапочки для душу, шампунь та гель для душу в дозаторах (до речі, є напис російською мовою), гребінець, пилка для нігтів. Рушники та постільна білизна чисті. Усього вистачало, все змінювалося, хоч і не щодня.
Балкон просторий. Оснащений невеликим дерев'яним столиком, двома стільцями, є попільничка та сірники, сушарка для речей.
Додатковим бонусом було те, що від номера дають 2 карти-ключи. Залишивши одну в комірки, можна заряджати гаджети, не побоюючись, що відключиться електрика, якщо вам потрібно покинути номер. Кількість розеток теж тішила.
Ложкою дьогтю можна вважати центральний кондиціонер, який чудово працював перші пару днів, а потім просто ганяв тепле повітря по приміщенню. Очевидно, адміністрація готелю вирішила, що календарна осінь дає право на його роботу в режимі повної економії. Чули, як на рецепції люди теж скаржилися на роботу системи охолодження, але прохолоднішим стало тільки коли пройшов дощ. Тут виявилося, що дерев'яні рейки на балконі, що умовно утворюють дах-козирок, захищають від сонця, але не від дощу. Зливою залило всі речі, вивішені для просушування. На нестачі електроосвітлення у вечірній час великий акцент робити не буду, це доля більшості готелів (і не тільки в Туреччині).
З харчування можна сказати так: стандартний набір страв економ-п'ятірки. Вишукувань не було, але й непритомність від голоду явно не спостерігалося. Завжди можна було знайти щось до смаку.
На сніданок суп; яйця варені, смажені, омлет, на грилі з начинкою; ковбаса та сосиски; тушковані, відварені та свіжі овочі (помідори, огірки, паприка, броколі, цвітна капуста, кабачки, квасоля, оливки); мюслі та пластівці; кілька видів сиру. На десерт курага, рахат-лукум, сушений інжир, шоколадну пасту, варення в асортименті. Радував великий вибір печених борошняних виробів (булочки, рогалики, ватрушки та ін. ). На вулиці часто пекли не зовсім смачні оладки. Вдень і ввечері до цього хлібобулочного достатку додавалися піца, бьорек… Бачили, як люди виносили зі їдальні фрукти та булочки. Ніхто не зупиняв та зауважень не робив.
Обід та вечеря були представлені двома видами супу, м'ясом у різних варіантах, в основному індичка та курка, іноді яловичина та баранина. Картопля (шматочками, рідше пюре), рис, паста, пропонувалися і як гарнір у чистому вигляді, і як складні самостійні страви (плів, рагу тощо). Як у всіх готелях вечорами м'ясо чи риба готувалися у вуличній частині ресторану на ґратах.
Оригінальністю, мабуть, відзначився рибний день, у вівторки прилавки були оформлені з особливою елегантністю. Риба, кальмари, морепродукти в тушкованому, солоному, смаженому, відвареному вигляді і на грилі, в салатах і паштетах, суші, роли. . . Завдання було спробувати всього трохи, не вдалося.
З фруктів у зазначений період були кавуни, дині, яблука, апельсини, зелені мандарини, грейпфрути, виноград.
Ну і звичайно ж яка вечеря може обійтися без традиційних турецьких смакота: тортики, пирожки (заварні, бісквіт, суфле, пахлава, кадаїф (тонка вермішелька, залита сиропом)).
Зі спиртного в основному ресторані можна було замовити біле та червоне вино, пиво. Все, що міцніше (раки, текіла, віскі та ін. , Welcome у лобі).
На 4 поверсі, а по суті на даху, знаходився А la carte. Не можу сказати, що нам сподобалось. Було вітряно, страви підносили із затримкою, охололі. Асортименти на любителя, наприклад, млинці могли піти на «ура», якби були начинені м'ясом, а не спаржею. На середину трапези частина столів спорожніла. Загалом, нічого особливого - манірно і нудно. Прийти сюди варто лише заради виду на море та акваторію порту. Він просто приголомшливий.
Пляж.
Досить широким. Розділений дерев'яним настилом, що веде до пірсу, на дві частини. Ліва частина піщана. Щоправда пісок насипний і до кінця сезону вже добряче набрид і чітко проступала галька, прихована під ним. Справа суцільний дерев'яний настил, покладений великими квадратами на кшталт паркету. У цій частині ширші парасольки із щільного білого матеріалу, праворуч по краю пляжу ростуть дерева. Все це разом створювало хорошу тіньову зону. Основна маса відпочиваючих намагалася потрапити саме сюди, тому якщо прийти після десятої години, гарного місця можна не знайти. У той час як ліва зона завжди була порожня. У районі обіду більшість лежаків з обох боків звільнялися.
Між кромкою води та пляжною зоною «Туркіза», метрів 5-7 суцільна галька. Ця частина біля смуги прибою не належить до готелю, тому сюди приходили і туристи інших готелів, і місцеві жителі. Лежали на своїх рушниках. Часто й відпочиваючі «Туркіза» переміщали свої лежаки ближче до моря.
Якщо з ранку ви розслабитеся на шезлонгу, готуйтеся до того, що рівно о 10-00 ваш сон перерве вже призабута на пострадянському просторі пісенька про хлопчика, який мріє побувати в Тамбові. Під цю невигадливу мелодію з порту щодня виходив караван прогулянкових яхт, стилізованих під героїв піратських фільмів. Роззяви, що стовпилися на пірсі, охоче знімали це видовище на фото і відео.
Зона пляжу відділена від порту бетонним парапетом та величезними валунами. Мазутних плям та інших яхтових викидів не спостерігалося. Вода чиста, прозора та дуже тепла, дно чудово проглядалося навіть на глибині. Але напружувала одна деталь: час від часу в морі чітко відчувався якийсь неприємний запах чи каналізації, чи гниючих водоростей. Знавці стверджували, що у попередні роки подібного не спостерігалося.
Годинника об 11-й на пляжі з'являлася турчанка, яка продає смачну кукурудзу по 2 долари за штуку. Це дуже нагадало Крим.
На пляжі був відкритий душ, кабінки для перевдягання та бич-бар. У ньому завжди можна було взяти чай, каву, холодне пиво, вино, воду, айран, соки-юппі. Був непоганий томатний сік. В обід можна було перекусити. Крім піци та булочок з основного ресторану приносили зелень (помідори, огірки, паприку в нарізці та салатах), різні нагетси, кебаби, печінкові котлетки, картопляні кульки, гарнір (макарони, рис). Щодня у певний годинник з'являлося морозиво (тягуче козяче з різними наповнювачами).
Тут же, навпроти бару у спеціальному наметі міняли пляжні рушники. Дуже зручно, що вони за бажанням змінювалися на картки або чисті рушники, причому обмін міг здійснюватися протягом усього дня необмежену кількість разів.
Ну і насамкінець. Температура повітря з 4 по 15 жовтня 2015 р. варіювалася від 20 градусів рано-вранці до 28-33 в денні години. Вечорами +24-26. Вода у морі 27-28 градусів. Кілька разів були дощі, один раз сильний затяжний. А в ніч із 6 на 7 жовтня нас розбудив землетрус, епіцентр якого знаходився в районі м. Демрі. Пару не найприємніших хвилин потім згадували як невелику пригоду.
Загалом, готель на тверду четвірку. Важливу роль зіграло співвідношення ціни/якості. Нам турпакет зі знижкою за 11 ночей коштував 1020 доларів (при курсі 72 руб. ), тобто. трохи більше 73 тис. руб. Незадовго до від'їзду в пошуковій системі побачила ціну на ці ж дати на 40 з лишком тис. вище (! ). Охоче вірю, що заплативши таку суму, люди чекатимуть більшого. За адекватної вартості сміливо рекомендую Queen's Park Turkiz Kemer для спокійного відпочинку тим, кому не потрібна гучна анімація, хто не робить трагедії через недоставлені в міні-бар банки пепсі і для кого розкіш у всьому не є пріоритетною складовою.