Другий раз в одну річку або через 10 місяців

Написано: 7 липня 2019
Час поїздки: 10 — 20 червня 2019
Кому автор радить готель: Для спокійного відпочинку; Для бізнес-поїздок; Для сімейного відпочинку з дітьми
Ваша оцінка готелю:
8.0
з 10
Оцінки готелю за критеріями:
Номери: 9.0
Сервіс: 9.0
Чистота: 9.0
Харчування: 7.0
Інфраструктура: 8.0
Готель. Місце казкове – мис між двома бухтами (Мармаріс та Ічмелер). Все потопає у соснах та пальмах. Ось вирішили вдруге відвідати.
Заселення. Зекономили та взяли бунгало. Переселилися з доплатою до головного корпусу того ж дня. Страшилка у вигляді номерів 3668 та сусідніх спрацювала. Вхід від моторошної стіни, що підпирає проїжджу частину в найдальшій точці готелю, дві похмурі кімнатки з віконцем без виду. Відсутність тераси, місця для сушіння. Ганебний номер для 5*. У корпусі чудово. Див. фото.
Пляж. Одну з тіньових терас віддали під кальянну платну, тобто. місця в тіні стало на 50 тапчан менше. Проте весь день звідти грає тиха релакс-музика. Один із пляжних барів тепер платний із нудним барменом. Зате збудували нормальний, пардон, сортир. Айран у пляжному снек-барі знову з-під підлоги. В іншому все чудово: ласкаве море, зручний спуск, чистота, цикади ще не в голосі))), увечері припливає черепаха.

Ресторан. Трохи слабше, ніж у 2018 році. Оцінили цього разу розкішний мед (3 види). Який можна купити (є вітрина зі зразками та цінами). Кондитерка покращала. Хліби різноманітні та смачні. З'явилися тематичні дні. У японський день стоїть невелика черга за ролами. Баранина була рідко, а дорад не давали взагалі.
Персонал. Вище всяких похвал. Усі намагаються, усміхаються. Приємно.
Розваги. Бар Султан розширили. Сцену винесли, стало просторо та зручно. Майже кожного вечора там зависали: караоке, жива музика, ді-джей, турецька ніч тощо. Заходи у закритих залах не відвідували. Сходили в останній вечір на акробатів з Кенії. Смішно і нагадало фільм «Цирк» 1938 року.
Контінгент. Ось пишуть люди: «шукайте тагіл у собі». Може, для когось і я тагіл. Але, вибачте, з'являтися на ресепшн у плавках, у ресторані ввечері в парео і займати 3 тапчани на одне тіло – це, без сумніву, високий рівень культури.
Променад. Це незабутньо. Дорогою до Ічмелера все в квітучих кущах. З кожної точки чудові види. У Сітлер теж ходили заради сувенірних магазинчиків.
Від'їзд. Виліт о 7-00, сум. Ніч зникла. Натомість поспілкувалися із сусідами по трансферу та зрозуміли, що Лабранда Марес – не найгірший варіант.
Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал