Данная заметка не претендует на роль полноценного рассказа о курортном населенном пункте Оздере. Скорее, текст является продолжением отзыва об отеле Aria Claros Beach & Spa Resort 5*, описанием ближайшего заотелья для тех туристов, которых вдруг занесет в указанную комфортабельную резервацию, или какую другую гостиницу из тех немногих, предлагаемых для пакетников, на побережье залива Кушадасы Эгейского моря близ местечка Оздере. Поселок ничем не примечательный, но он есть. А информации о нем от простых туристов не так уж много, как правило, лишь касательное упоминание в рамках какого-либо отзыва об отеле. А я, вот, возьму, и выделю ему отдельную страничку в ленте своих работ : ))
Традиционно свой октябрьский отпуск провели традиционно в пляжно-возлежательном формате. На этот раз была почти традиционно Турция. Могла быть и не она, но в те края нынче проще попасть, да и дешевле, чего уж там выпендриваться. Взрослые сертифицировались, а для детей до 12 лет въезд без дополнительных тестов, что уже легче в плане лишних телодвижений.
" Улет" из Шереметьево
" Улет" из Шереметьево
Дети благополучно прогуляли школу (5 и 4 классы). Плохо, конечно. Но имея опыт дистанционного обучения, некоторые мои пока неутраченные знания школьной программы младших классов и уже сформировавшуюся ответственность у детей, банда моя смогла идти в ногу со своими одноклассниками, ничуть не пропуская все детские радости на отдыхе. Молодцы, не подвели!
Стоимость турпакетов мониторилась. Но результаты не радовали совершенно. Если в прошлом году в сентябре цены активно падали, то в этом случилось безумие, они поползли вверх. Сначала медленными шажками, может быть, раз в недельку было заметно. А потом, как понеслось, каждый день новые цифры, и все выше и выше.
Так в мучениях был куплен тур в отель за 5 дней до вылета в отель Aria Claros Beach & Spa Resort 5*.
Может быть даже излишне подробно свои чувства к отелю я описала в отдельном отзыве. Но, надеюсь, мой « роман» хоть кому-то окажется полезным. И не важно, в какую сторону сподвигнет мой опус, в пользу принятия решения остановиться в отеле, или, наоборот. В общем, об отеле Aria Claros Beach & Spa Resort 5* есть отдельный отзыв здесь.
А в этом тексте немного о ближайшей округе от отеля.
Так вот, отель находится, как бы помягче сказать… в такой попе, что рядом-то ничего и нет.
Только парочка отелей да мандариновые рощи.
Причем, и до тех отелей-то не прогуляешься по пляжу, в целях смены лежательного образа жизни на гулятельный. Так как каждый расположен в отдельной бухте, отделенной от соседских вторжений небольшими скалами.
Выбранный нами " дом отдыха" затерялся где-то между Измиром и Кушадасы в маленькой бухточке. Место, может, и глухое, но весьма фотогеничное.
До Кушадасы, бесспорно, ближе, километров 30. Можно добраться на маршрутке, по стоимости не скажу. На такси 30 евро в одну сторону.
Разноцветная гора Кесе в Кушадасы из окна автобуса
Мы в городе раньше бывали. Кстати, по этому поводу к меня есть отдельный рассказик " Турция. Мокрые впечатления. Кушадасские краски" . Поэтому решили, что в этот раз нам туда не надо. Нет, я бы пошопилась, конечно. Особой нужды в этом нет, но обновить детско-маечный (фонд) гардероб по приятным ценам, почему бы и нет. Но трястись в маршрутке не очень-то хотелось ради пары тряпочек, не за то боролись, как говорится.
Антиковидные меры
А поездка на такси съест всю экономию от затаривания вайкиковскими трусами.
В другую сторону от отеля километрах в пяти есть небольшой поселок Оздере.
Вот туда мы и отправились для познания ареала нынешнего обитания. Маршрутка обходится в 5 турецких лир с носа. Вполне по силам дойти и пешком, как это сделали мы.
Обратно, правда, воспользовались транспортом, затарились немного в Мигросе бутылочным пивом, тащить уже тяжеловато, к тому же пусть и октябрьской, но, все же, по жаре.
Кратенько о поселке: Оздере находится фактически на границе провинций Измир и Айдын. История у поселка давняя, но не очень яркая на фоне множества других исторических городов. Жила-была себе спокойненько обычная рыбацкая деревня, пусть и очень древняя. И тут в 60-х годах прошлого века Турция начала активно продвигать и развивать туризм, в том числе и пляжно-курортный. Вот тут-то экономика Оздере стала вставать на туристическое русло. Может быть не так шустро, как на Анталийском побережье, но тем не менее. Поселок начал активно застраиваться и разрастаться. Численность населения достигает 15000 чел, в сезон, понятное дело, еще больше. Отели, отельчики, магазинчики и прочие развлекательные радости…
Прошли годы, но до курортных гигантов он пока не дорос. Тем лучше, наверное, должны же оставаться и тихие спокойные уголки на побережье : )
Идти по трассе, конечно, не очень комфортно. Зато можно всякие глупые интересности повстречать
Что-то вроде пункта сбора б/у плавсредств
А уже на границе поселка начинает действовать вполне приличный тротуар.
Перво-наперво забрели на местную марину.
Сначала увидели ее сверху, куда вела дорога.
Ну, не пропускать же такую красоту. Пришлось возвращаться чуть-чуть назад и нырнуть в неприметный закуточек, заставленный авто по всем мыслимым и немыслимым правилам и совсем не правилам.
Ну, да, вроде как ресторан тут обозначен, но явно он пустующий…
Стали свидетелями странного действа, судя по всему, по сдаче-закупке свежевыловленной рыбы.
Почему странного? Во-первых, весь процесс происходил как-то тихо, без восточного шума. Один рыбу вываливает из коробки, другой ее сортирует и раскладывает сразу на прилавок, третий что-то записывает. Никаких передач денег, фиксирования массы… Во-вторых, вокруг кучкуется ведущая себя очень тихо толпа, явно не рыбаков. Видимо, потенциальные покупатели этой рыбы. Они просто стоят вокруг и смотрят, не обсуждают, не выбирают…
Как это мероприятие проходило дальше, мы уже не узнали. Может, и начался какой шум-гам и тарарам, может, аукцион какой. Когда мы возвращались часа через три, все было уже чисто, ни кусочка льда.
Но мы не остались без восточного колорита. Был субботний день. Повстречали свадебный кортеж. Ну, автомобили – это понятно, всякие разные марки, у кого, что есть. Самое эффектное – это оркестр на открытой платформе маленького грузовичка. Огромный барабанище на всю платформу, дудки, бубны. Ух! Но, как всегда, сработал у меня какой-то тормоз, и зафиксировать это действо не успела.
А еще именно по субботам в поселке проходит большой базар, на который съезжаются фермеры со всей округи.
И не только фермеры, но и просто торговцы всякой всячиной.
Чего только нет. А цены? ! Просто сказка!
Эх, жаль, что мне всего этого не надо, а то бы набрала : ))
Кстати, по поводу денег. Отельный гид говорил, что Оздере считается не очень продвинутым курортом, поэтому в хождении исключительно турецкие лиры. А обменников нет, и надо менять денежку на ресепшн. А мы-то туристы, может и продвинутые, но часто бестолковые. И только уже на полпути к поселку опомнились, что лир у нас только две, затерявшиеся с давних времен в моей сумочке, небольшие остатки с прошлых поездок остались благополучно в номере. Вот же ж, засада! Хорошо, муж на автомате евров немного в карман шорт положил еще в день приезда. Ага, просто переложил из брюк завалявшиеся после дьютика купюрки, когда менял осенний прикид на пляжинговый. Ой, как же хорошо, что, как и большинства мужиков, шорты только одни на весь отпуск : )). Хоть с какими-то деньгами посреди турецкой деревни оказались.
В одном из многочисленных магазинчиков, стоящих в ряд на центральной улице, вернее бульваре имени Ататюрка, продавец не понял, что мы хотим расплатиться еврами, но понял, что мы из России. Отыскал другого паренька, который хорошо знал русские числительные. Он-то и помог свершить обмен уже у третьего участника операции по курсу за 1 евро 10 лир. Все четко, без хитростей и глупых шуток.
Затем в Мигросе при стоимости покупки 86 лир кассир без проблем взяла к оплате 10 евро и дала сдачу 14 лир. Все согласно действующему на тот момент курсу.
По немногочисленным рассказам, да и отельный гид описывал поселок, как деревня деревней, нам представлялось, что попадем прямо в дебри какие.
Центральная площадь
Центральная площадь
Мы особо далеко не заглядывали, так что дебрей не нашли. Оно, может, и деревня, но вполне такая большая и современная. Иногда встречаются в улочках и переулочках интересные такие дизайны фасадов.
Мы сначала подумали, что единичный экземпляр, хозяин – умелец. Ан нет, еще подобные фасады видели. Так что, вполне может быть, это местная фишка такая. Симпатичная.
Едально-развлекательное заведение, но уже закрытое
А уж роскошной набережной могут позавидовать и некоторые города.
На набережную выходят виллы разной степени роскошества. Некоторые уже законсервированны, а, может, и не открывались вовсе. Некоторые еще жилые.
Пляжная линия разная, где-то камни-валуны.
Далее, скажем так, « классический» песок,
А ближе к центру – каменная набережная с лестничными спусками к воде
Люди в этих краях селились с доисторических времен. С тех самых времен сохранилось богатое древнегреческое и древнеримское наследие, предлагаемое для услады туристических глаз. Относительно недалеко от Оздере есть весьма интересный древний, но живой городок Сельчук. Рядышком с ним не очень живой, но более известный и великий древний Эфес. Пользуясь случаем, как говорится, несколько кадров двухлетней давности. Эфес существует не одно тысячелетие, думаю, пара-тройка лет не сможет его состарить, и фото не потеряют актуальности : )
Эфес
Эфес
Эфес
Это я к чему, при желании, легко можно разнообразить свой пляжинг в том же Aria Claros Beach & Spa Resort 5* культурно-познавательными поездками, как самостоятельно, так и воспользовавшись услугами туроператора. Уж гиды-то точно не отстанут : ). Правда, в нашем случае, в конце сезона, не очень активно афишировались дополнительная экскурсионка, или уже подустали, или действительно, отель на задворках жизни расположен, что сложно гонять лишний раз автобус за немногочисленными экскурсантами.
Про аренду авто ничего вменяемого не скажу. В поселке видели конторы, ценником не интересовались. При отеле тоже есть, но по невменяемой стоимости от 60 евро. Ну, это на наш (нищенский) скупердяйский взгляд.
Кстати, в тех же краях сохранились руины античного города Кларос. Собственно, откуда и появилась приставка в названиях отелей и прочих заведений того региона. Да много там разной античности. Так что любителям древних развалин есть где разгуляться, если что : )
Вот, такая вот деревня Оздере получилась : ).
P. S. Еще о тех же краях:
Турция. Мокрые впечатления. Кушадасские краски
Турция. Мокрые впечатления. Памуккале в непривычном образе
Ця нотатка не претендує на роль повноцінної розповіді про курортний населений пункт Оздера. Швидше, текст є продовженням відгуку про готель Aria Claros Beach & Spa Resort 5*, описом найближчого заготель для тих туристів, яких раптом занесе у вказану комфортабельну резервацію, або якийсь інший готель з тих небагатьох, пропонованих для пакетників, на узбережжі затоки Кушадаси Егейського моря біля містечка Оздер. Селище нічим не примітне, але воно є. А інформації про нього від простих туристів не так вже й багато, як правило, лише дотична згадка в рамках будь-якого відгуку про готель. А я, ось, візьму і виділю йому окрему сторінку в стрічці своїх робіт : ))
Традиційно свою жовтневу відпустку провели традиційно у пляжно-лежачому форматі. На цей раз була майже традиційно Туреччина. Могла бути і не вона, але в ті краї нині простіше потрапити, та й дешевше, чого там випендрюватися. Дорослі сертифікувалися, а для дітей до 12 років в'їзд без додаткових тестів, що вже легше щодо зайвих рухів тіла.
"Ульот" з Шереметьєво
"Ульот" з Шереметьєво
Діти благополучно прогуляли школу (5 та 4 класи). Погано, звісно. Але маючи досвід дистанційного навчання, деякі мої поки що не втрачені знання шкільної програми молодших класів і відповідальність у дітей, що вже сформувалася, банда моя змогла йти в ногу зі своїми однокласниками, анітрохи не пропускаючи всі дитячі радощі на відпочинку. Молодці не підвели!
Вартість турпакетів моніторилася. Але результати не тішили зовсім. Якщо торік у вересні ціни активно падали, то цього трапилося безумство, вони поповзли вгору. Спочатку повільними кроками, можливо, раз на тиждень було помітно. А потім, як понеслося, щодня нові цифри, і все вище та вище.
Так у муках був куплений тур в готель за 5 днів до вильоту в готель Aria Claros Beach & Spa Resort 5*.
Може бути зайве докладно свої почуття до готелю я описала в окремому відгуку. Але, сподіваюся, мій "роман" хоч комусь виявиться корисним. І не важливо, в який бік спонукає мій опус, на користь прийняття рішення зупинитися в готелі, або навпаки. Загалом, про готель Aria Claros Beach & Spa Resort 5 * є окремий відгук тут .
А в цьому тексті трохи про найближчий округ від готелю.
Так от, готель знаходиться, як би м'якше сказати...в такій попі, що поряд нічого і немає.
Тільки парочка готелів та мандаринові гаї.
Причому, і до тих готелів не прогуляєшся пляжем, з метою зміни лежачого способу життя на гуляльний. Оскільки кожен розташований в окремій бухті, відокремленій від сусідських вторгнень невеликими скелями.
Обраний нами "будинок відпочинку" загубився десь між Ізміром та Кушадаси у маленькій бухточці. Місце, може, й глухе, але дуже фотогенічне.
До Кушадаси, безперечно, ближче, кілометрів 30. Можна дістатися маршруткою, за вартістю не скажу. На таксі 30 євро в один бік.
Різнобарвна гора Кесе в Кушадасі з вікна автобуса
Ми у місті раніше бували. До речі, з цього приводу до мене є окрема розповідь "Туреччина. Мокрі враження. Кушадаські фарби". Тому вирішили, що цього разу нам туди не треба. Ні, я б пошопилася, звичайно. Особливої потреби цього немає, але оновити дитячо-мийний (фонд) гардероб за приємними цінами, чому б і ні. Але трястись у маршрутці не дуже хотілося заради пари ганчірочок, не за те боролися, як то кажуть.
Антиковідні заходи
А поїздка на таксі з'їсть всю економію від затарювання вайкіковськими трусами.
В інший бік від готелю кілометрів за п'ять є невелике селище Оздері.
Ось туди ми й вирушили для пізнання ареалу нинішнього проживання. Маршрутка коштує 5 турецьких лір з носа. Цілком під силу дійти і пішки, як це зробили ми.
Назад, правда, скористалися транспортом, затарилися трохи в Мігросі пляшковим пивом, тягнути вже важкувато, до того ж нехай і жовтневою, але все ж таки по жарі.
Коротенько про село: Оздера знаходиться фактично на кордоні провінцій Ізмір і Айдин. Історія у селища давня, але не дуже яскрава на тлі багатьох інших історичних міст. Жила-була собі спокійненько звичайне рибальське село, хай і дуже стародавнє. І тут у 60-х роках минулого століття Туреччина почала активно просувати та розвивати туризм, у тому числі й пляжно-курортний. Ось тут економіка Оздер стала вставати на туристичне русло. Може бути не так спритно, як на Анталійському узбережжі, проте. Селище почало активно забудовуватися та розростатися. Чисельність населення сягає 15000 осіб, у сезон, ясна річ, ще більше. Готелі, готельчики, магазини та інші розважальні радощі…
Минули роки, але до курортних гігантів він поки що не доріс. Тим краще, напевно, повинні залишатися і тихі спокійні куточки на узбережжі : )
Іти трасою, звичайно, не дуже комфортно. Зате можна будь-які дурні цікавості зустріти
Щось на кшталт пункту збору б/у плавзасобів
А вже на межі селища починає діяти цілком пристойний тротуар.
Насамперед забрели на місцеву марину.
Спочатку побачили її зверху, куди вела дорога.
Ну, не пропускати ж таку красу. Довелося повертатися трохи назад і пірнути в непримітний закуточок, заставлений авто за всіма мислимими і немислимими правилами і зовсім не правилами.
Ну, так, ніби ресторан тут позначений, але явно він порожній...
Стали свідками дивного дійства, зважаючи на все, по здачі-закупівлі свіжовиловленої риби.
Чому дивного? По-перше, весь процес відбувався якось тихо, без східного галасу. Один рибу вивалює із коробки, інший її сортує та розкладає відразу на прилавок, третій щось записує. Ніяких передач грошей, фіксування маси… По-друге, навколо купується юрба, що веде себе дуже тихо, явно не рибалок. Мабуть, потенційні покупці цієї риби. Вони просто стоять довкола і дивляться, не обговорюють, не вибирають…
Як цей захід проходив далі, ми вже не впізнали. Може, і почався якийсь шум-гам і тарарам, може, аукціон який. Коли ми поверталися години за три, все було вже чисто, ні шматочка льоду.
Але ми не лишилися без східного колориту. Був суботній день. Зустрічали весільний кортеж. Ну, автомобілі – це зрозуміло, різні марки, у кого, що є. Найефектніше – це оркестр на відкритій платформі маленького вантажівки. Величезний барабанище на всю платформу, дудки, бубни. Ух! Але, як завжди, спрацювало у мене якесь гальмо, і зафіксувати це дійство не встигло.
А ще саме по суботах у селищі відбувається великий базар, на який з'їжджаються фермери з усієї округи.
І не тільки фермери, а й просто торговці всілякою.
Чого тільки ні. А ціни? Просто казка!
Ех, шкода, що мені всього цього не треба, а то б набрала : ))
До речі, щодо грошей. Готельний гід говорив, що Оздере вважається не дуже просунутим курортом, тому у ході виключно турецькі ліри. А обмінників немає, і треба міняти гроші на ресепшн. А ми туристи, може й просунуті, але часто безглузді. І тільки вже на півдорозі до селища схаменулися, що лір у нас тільки дві, загублені з давніх-давен у моїй сумочці, невеликі залишки з минулих поїздок залишилися благополучно в номері. Ось же, засідка! Добре, чоловік на автоматі євро трохи в кишеню шорт поклав ще в день приїзду. Ага, просто переклав з брюк купюрки, що завалялися після дьютика, коли міняв осінній прикид на пляжинговий. Ой, як же добре, що, як і більшості мужиків, шорти лише одні на всю відпустку : )). Хоч із якимись грошима посеред турецького села опинилися.
В одному з численних магазинчиків, що стоять у ряд на центральній вулиці, вірніше бульварі імені Ататюрка, продавець не зрозумів, що ми хочемо розплатитися євро, але зрозумів, що ми з Росії. Знайшов іншого хлопця, який добре знав російські чисельники. Він допоміг здійснити обмін вже у третього учасника операції з курсу за 1 євро 10 лір. Все чітко, без хитрощів і безглуздих жартів.
Потім у Мігросі за вартості покупки 86 лір касир без проблем взяла до оплати 10 євро і дала здачу 14 лір. Все згідно з чинним на той момент курсом.
За нечисленними розповідями, та й готельний гід описував селище, як село селом, нам уявлялося, що потрапимо прямо в нетрі якісь.
Центральна площа
Центральна площа
Ми особливо далеко не зазирали, тож нетрів не знайшли. Воно, може, й село, але цілком таке велике й сучасне. Іноді зустрічаються в вуличках та провулочках цікаві такі дизайни фасадів.
Ми спочатку подумали, що одиничний екземпляр, господар – умілець. Аж ні, ще подібні фасади бачили. Отже, цілком можливо, це місцева фішка така. Симпатична.
Єдально-розважальний заклад, але вже закритий
А вже розкішною набережною можуть позаздрити й деякі міста.
На набережну виходять вілли різного ступеня розкішності. Деякі вже законсервовані, а може, й не відкривалися зовсім. Деякі ще житлові.
Пляжна лінія різна, десь каміння-валуни.
Далі, скажімо так, «класичний» пісок,
А ближче до центру – кам'яна набережна зі сходовими спусками до води
Люди у цих краях селилися з доісторичних часів. З тих самих часів збереглася багата давньогрецька і давньоримська спадщина, запропонована для насолоди туристичних очей. Щодо недалеко від Оздере є дуже цікаве стародавнє, але живе містечко Сельчук. Поряд з ним не дуже живий, але більш відомий і великий давній Ефес. Користуючись нагодою, як кажуть, кілька кадрів дворічної давності. Ефес існує не одне тисячоліття, думаю, пара-трійка років не зможе його постаріти, і фото не втратить актуальності : )
Ефес
Ефес
Ефес
Це я до чого, за бажання, легко можна урізноманітнити свій пляжинг у тому ж Aria Claros Beach & Spa Resort 5* культурно-пізнавальними поїздками, як самостійно, так і скориставшись послугами туроператора. Вже гіди точно не відстануть : ). Правда, в нашому випадку, наприкінці сезону, не дуже активно афішувалися додаткова екскурсійка, або вже втомилися, або дійсно, готель на задвірках життя розташований, що складно ганяти зайвий раз автобус за нечисленними екскурсантами.
Про оренду авто нічого розумного не скажу. У селищі бачили контори, цінниками не цікавилися. При готелі теж є, але за неосудною вартістю від 60 євро. Ну, це на наш (злиденний) скупердяйський погляд.
До речі, в тих краях збереглися руїни античного міста Кларос. Власне, звідки й з'явилася приставка у назвах готелів та інших закладах регіону. Та багато там різної античності. Так що любителям стародавніх руїн є де розгулятися, якщо : )
Ось, таке село Оздере вийшло : ).
P. S. Ще про ті ж краї:
Туреччина. Мокрі враження. Кушадаські фарби
Туреччина. Мокрі враження. Памуккале у незвичному образі
