Оздере – одне з багатьох курортних селищ Туреччини

15 листопада 2021 Час поїздки: з 26 вересня 2021 до 06 жовтня 2021
Репутація: +4851
Додати до друзів
Написати листа

Ця нотатка не претендує на роль повноцінної розповіді про курортний населений пункт Оздера. Швидше, текст є продовженням відгуку про готель Aria Claros Beach & Spa Resort 5*, описом найближчого заготель для тих туристів, яких раптом занесе у вказану комфортабельну резервацію, або якийсь інший готель з тих небагатьох, пропонованих для пакетників, на узбережжі затоки Кушадаси Егейського моря біля містечка Оздер. Селище нічим не примітне, але воно є. А інформації про нього від простих туристів не так вже й багато, як правило, лише дотична згадка в рамках будь-якого відгуку про готель. А я, ось, візьму і виділю йому окрему сторінку в стрічці своїх робіт : ))


Традиційно свою жовтневу відпустку провели традиційно у пляжно-лежачому форматі. На цей раз була майже традиційно Туреччина. Могла бути і не вона, але в ті краї нині простіше потрапити, та й дешевше, чого там випендрюватися. Дорослі сертифікувалися, а для дітей до 12 років в'їзд без додаткових тестів, що вже легше щодо зайвих рухів тіла.

"Ульот" з Шереметьєво

"Ульот" з Шереметьєво

Діти благополучно прогуляли школу (5 та 4 класи). Погано, звісно. Але маючи досвід дистанційного навчання, деякі мої поки що не втрачені знання шкільної програми молодших класів і відповідальність у дітей, що вже сформувалася, банда моя змогла йти в ногу зі своїми однокласниками, анітрохи не пропускаючи всі дитячі радощі на відпочинку. Молодці не підвели!

Вартість турпакетів моніторилася. Але результати не тішили зовсім. Якщо торік у вересні ціни активно падали, то цього трапилося безумство, вони поповзли вгору. Спочатку повільними кроками, можливо, раз на тиждень було помітно. А потім, як понеслося, щодня нові цифри, і все вище та вище.

Так у муках був куплений тур в готель за 5 днів до вильоту в готель Aria Claros Beach & Spa Resort 5*.

Може бути зайве докладно свої почуття до готелю я описала в окремому відгуку. Але, сподіваюся, мій "роман" хоч комусь виявиться корисним. І не важливо, в який бік спонукає мій опус, на користь прийняття рішення зупинитися в готелі, або навпаки. Загалом, про готель Aria Claros Beach & Spa Resort 5 * є окремий відгук тут .

А в цьому тексті трохи про найближчий округ від готелю.

Так от, готель знаходиться, як би м'якше сказати...в такій попі, що поряд нічого і немає.

Тільки парочка готелів та мандаринові гаї.

Причому, і до тих готелів не прогуляєшся пляжем, з метою зміни лежачого способу життя на гуляльний. Оскільки кожен розташований в окремій бухті, відокремленій від сусідських вторгнень невеликими скелями.

Обраний нами "будинок відпочинку" загубився десь між Ізміром та Кушадаси у маленькій бухточці. Місце, може, й глухе, але дуже фотогенічне.

До Кушадаси, безперечно, ближче, кілометрів 30. Можна дістатися маршруткою, за вартістю не скажу. На таксі 30 євро в один бік.

Різнобарвна гора Кесе в Кушадасі з вікна автобуса


Ми у місті раніше бували. До речі, з цього приводу до мене є окрема розповідь "Туреччина. Мокрі враження. Кушадаські фарби". Тому вирішили, що цього разу нам туди не треба. Ні, я б пошопилася, звичайно. Особливої ​ ​ потреби цього немає, але оновити дитячо-мийний (фонд) гардероб за приємними цінами, чому б і ні. Але трястись у маршрутці не дуже хотілося заради пари ганчірочок, не за те боролися, як то кажуть.

Антиковідні заходи

А поїздка на таксі з'їсть всю економію від затарювання вайкіковськими трусами.

В інший бік від готелю кілометрів за п'ять є невелике селище Оздері.

Ось туди ми й вирушили для пізнання ареалу нинішнього проживання. Маршрутка коштує 5 турецьких лір з носа. Цілком під силу дійти і пішки, як це зробили ми.

Назад, правда, скористалися транспортом, затарилися трохи в Мігросі пляшковим пивом, тягнути вже важкувато, до того ж нехай і жовтневою, але все ж таки по жарі.

Коротенько про село: Оздера знаходиться фактично на кордоні провінцій Ізмір і Айдин. Історія у селища давня, але не дуже яскрава на тлі багатьох інших історичних міст. Жила-була собі спокійненько звичайне рибальське село, хай і дуже стародавнє. І тут у 60-х роках минулого століття Туреччина почала активно просувати та розвивати туризм, у тому числі й пляжно-курортний. Ось тут економіка Оздер стала вставати на туристичне русло. Може бути не так спритно, як на Анталійському узбережжі, проте. Селище почало активно забудовуватися та розростатися. Чисельність населення сягає 15000 осіб, у сезон, ясна річ, ще більше. Готелі, готельчики, магазини та інші розважальні радощі…

Минули роки, але до курортних гігантів він поки що не доріс. Тим краще, напевно, повинні залишатися і тихі спокійні куточки на узбережжі : )

Іти трасою, звичайно, не дуже комфортно. Зате можна будь-які дурні цікавості зустріти

Щось на кшталт пункту збору б/у плавзасобів

А вже на межі селища починає діяти цілком пристойний тротуар.

Насамперед забрели на місцеву марину.

Спочатку побачили її зверху, куди вела дорога.

Ну, не пропускати ж таку красу. Довелося повертатися трохи назад і пірнути в непримітний закуточок, заставлений авто за всіма мислимими і немислимими правилами і зовсім не правилами.

Ну, так, ніби ресторан тут позначений, але явно він порожній...

Стали свідками дивного дійства, зважаючи на все, по здачі-закупівлі свіжовиловленої риби.


Чому дивного? По-перше, весь процес відбувався якось тихо, без східного галасу. Один рибу вивалює із коробки, інший її сортує та розкладає відразу на прилавок, третій щось записує. Ніяких передач грошей, фіксування маси… По-друге, навколо купується юрба, що веде себе дуже тихо, явно не рибалок. Мабуть, потенційні покупці цієї риби. Вони просто стоять довкола і дивляться, не обговорюють, не вибирають…

Як цей захід проходив далі, ми вже не впізнали. Може, і почався якийсь шум-гам і тарарам, може, аукціон який. Коли ми поверталися години за три, все було вже чисто, ні шматочка льоду.

Але ми не лишилися без східного колориту. Був суботній день. Зустрічали весільний кортеж. Ну, автомобілі – це зрозуміло, різні марки, у кого, що є. Найефектніше – це оркестр на відкритій платформі маленького вантажівки. Величезний барабанище на всю платформу, дудки, бубни. Ух! Але, як завжди, спрацювало у мене якесь гальмо, і зафіксувати це дійство не встигло.

А ще саме по суботах у селищі відбувається великий базар, на який з'їжджаються фермери з усієї округи.

І не тільки фермери, а й просто торговці всілякою.

Чого тільки ні. А ціни? Просто казка!

Ех, шкода, що мені всього цього не треба, а то б набрала : ))

До речі, щодо грошей. Готельний гід говорив, що Оздере вважається не дуже просунутим курортом, тому у ході виключно турецькі ліри. А обмінників немає, і треба міняти гроші на ресепшн. А ми туристи, може й просунуті, але часто безглузді. І тільки вже на півдорозі до селища схаменулися, що лір у нас тільки дві, загублені з давніх-давен у моїй сумочці, невеликі залишки з минулих поїздок залишилися благополучно в номері. Ось же, засідка! Добре, чоловік на автоматі євро трохи в кишеню шорт поклав ще в день приїзду. Ага, просто переклав з брюк купюрки, що завалялися після дьютика, коли міняв осінній прикид на пляжинговий. Ой, як же добре, що, як і більшості мужиків, шорти лише одні на всю відпустку : )). Хоч із якимись грошима посеред турецького села опинилися.

В одному з численних магазинчиків, що стоять у ряд на центральній вулиці, вірніше бульварі імені Ататюрка, продавець не зрозумів, що ми хочемо розплатитися євро, але зрозумів, що ми з Росії. Знайшов іншого хлопця, який добре знав російські чисельники. Він допоміг здійснити обмін вже у третього учасника операції з курсу за 1 євро 10 лір. Все чітко, без хитрощів і безглуздих жартів.


Потім у Мігросі за вартості покупки 86 лір касир без проблем взяла до оплати 10 євро і дала здачу 14 лір. Все згідно з чинним на той момент курсом.

За нечисленними розповідями, та й готельний гід описував селище, як село селом, нам уявлялося, що потрапимо прямо в нетрі якісь.

Центральна площа

Центральна площа

Ми особливо далеко не зазирали, тож нетрів не знайшли. Воно, може, й село, але цілком таке велике й сучасне. Іноді зустрічаються в вуличках та провулочках цікаві такі дизайни фасадів.

Ми спочатку подумали, що одиничний екземпляр, господар – умілець. Аж ні, ще подібні фасади бачили. Отже, цілком можливо, це місцева фішка така. Симпатична.

Єдально-розважальний заклад, але вже закритий

А вже розкішною набережною можуть позаздрити й деякі міста.

На набережну виходять вілли різного ступеня розкішності. Деякі вже законсервовані, а може, й не відкривалися зовсім. Деякі ще житлові.

Пляжна лінія різна, десь каміння-валуни.

Далі, скажімо так, «класичний» пісок,

А ближче до центру – кам'яна набережна зі сходовими спусками до води

Люди у цих краях селилися з доісторичних часів. З тих самих часів збереглася багата давньогрецька і давньоримська спадщина, запропонована для насолоди туристичних очей. Щодо недалеко від Оздере є дуже цікаве стародавнє, але живе містечко Сельчук. Поряд з ним не дуже живий, але більш відомий і великий давній Ефес. Користуючись нагодою, як кажуть, кілька кадрів дворічної давності. Ефес існує не одне тисячоліття, думаю, пара-трійка років не зможе його постаріти, і фото не втратить актуальності : )

Ефес

Ефес

Ефес

Це я до чого, за бажання, легко можна урізноманітнити свій пляжинг у тому ж Aria Claros Beach & Spa Resort 5* культурно-пізнавальними поїздками, як самостійно, так і скориставшись послугами туроператора. Вже гіди точно не відстануть : ). Правда, в нашому випадку, наприкінці сезону, не дуже активно афішувалися додаткова екскурсійка, або вже втомилися, або дійсно, готель на задвірках життя розташований, що складно ганяти зайвий раз автобус за нечисленними екскурсантами.


Про оренду авто нічого розумного не скажу. У селищі бачили контори, цінниками не цікавилися. При готелі теж є, але за неосудною вартістю від 60 євро. Ну, це на наш (злиденний) скупердяйський погляд.

До речі, в тих краях збереглися руїни античного міста Кларос. Власне, звідки й з'явилася приставка у назвах готелів та інших закладах регіону. Та багато там різної античності. Так що любителям стародавніх руїн є де розгулятися, якщо : )

Ось, таке село Оздере вийшло : ).

P. S. Ще про ті ж краї:

Туреччина. Мокрі враження. Кушадаські фарби

Туреччина. Мокрі враження. Памуккале у незвичному образі

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Разноцветная гора Кесе в Кушадасы из окна автобуса
Антиковидные меры
Что-то вроде пункта сбора б/у плавсредств
Что-то вроде пункта сбора б/у плавсредств
Центральная площадь
Центральная площадь
Видимо, очень старое кладбище
Едально-развлекательное заведение, но уже закрытое
Эфес
Эфес
Эфес
Эфес
Эфес
Эфес
Array
Схожі розповіді
Коментарі (14) залишити коментар
Показати інші коментарі …
аватар