Два дня назад как вернулся из Стамбула, оттого впечатления самые свежие и яркие. Это был мой первый визит в Турцию, поэтому к подбору отеля подошел с особой щепетильностью, начитавшись нелицеприятных отзывов о других гостиницах. Надеюсь, и мое мнение поможет кому-нибудь определиться с выбором.
После прочтения многих сайтов с отзывами, решил провести неделю отдыха в отеле Голден Хорн Султанахмет (Golden Horn Hotel Sultanahmet). Стоит сразу предупредить, что почти все отели в районе Султанахмет имеют условную оценку в звездах, т. е. по факту рейтинга у них нет вовсе, но условно, для удобства и привлечения туристов, им присваивают звезды всех рангов и достоинств. Поэтому не стоит удивляться, что заявленные в буклете отели уровнем 4+ звезды, по приезду окажутся трехзвездочными. Как объяснили в турагентстве, звезды растут и убывают в зависимости от времени года.
Ну, во-первых, из общих впечатлений, номера действительно небольшие, а совмещенные туалет и душевая и вовсе маленькие, к слову, забавный факт, унитазы частично перекрываются раковинами, поэтому восседать на них можно только сместившись на край или опершись локтями на рукомойник. Балкон в обычных номерах скорее декоративный, не всякий человек сможет на нем разместиться, но в более дорогих комнатах, места достаточно для кофейного столика и двух стульев, но тоже особо не развернешься. Но существенного дискомфорта в передвижении по номеру или справлении нужды не испытываешь, везде можно примоститься, в спальне все необходимые вещи под рукой не вставая с кровати. В номерах класса эконом, обстановка соответствующая: дешевый телевизор местной сборки с пультом ДУ, такие принято называть "дачными", каналы турецкие, английские, немецкие и итальянские, видимо, руководство отеля не считает русских туристов своими приоритетными клиентами. Кроме того отсутствуют выходы для тюльпанов AV или какие-нибудь другие способы стороннего подключения. Так что стоит запастись книгами и личными проигрывателями.
Внешне номера уютные, но холодные (зимой), к тому же, угловые продуваются сквозняками из балкона с одной стороны, окна и вентиляции с другой. Кондиционер, и по совместительству обогреватель, работает довольно шумно, издает завывающий гул. Из предметов декорирования, лишь затоптанный ботинками красный ковролин, пыльные шторы и несвежие, прокуренные покрывала расшитые золотыми нитями. Из мебели - кровати, одна двухъярусная тумбочка, комод с холодильником, два зеркала в спальне и туалете, подставка под телевизор, встроенные шкаф для верхней одежды, личный сейф с электронным замком. Все выглядит весьма "поношенным", а техника совсем устаревшей и ненадежной.
В отели 4 этажа и панорамная терраса, прилегающая к ресторану, с нее открывается живописный вид на главные достопримечательности Стамбула, и на море, к слову, почти все отели в этом районе имеют такие террасы, а в соседней Леди Диане еще и установлены стационарные бинокли. Окна многих номеров выходят на внутренний двор, в котором по ночам любят собираться торговцы из соседних лавок, любвеобильные кошки, бомжи. Номера с красивыми видами на море именуются Delux, и стоят соответствующе. Выход на террасу свободный, даже зимой там можно распивать чай, вдыхая целительные ветра Босфора. Из развлечений, часто к туристам спускаются чайки, ожидая получить в благодарность за позирование перед объективом кусочек булочки.
Отель находится в глубине двора, поодаль от одной из центральных улиц Султанахмета, по-моему мнению, расположение это его главное преимущество, так как находясь в центре оживленного туристического района, вы будете ограждены от шума проезжающих машин, треска, скрипа трамваев и многоголосья снующих зазывал и туристов. В двух шагах от него Макдональдс, и частные забегаловки, в которых можно сытно пообедать и поужинать кебабами за 20-30 лир. Местные магазины золота, ковров и сувениров предлагают ассортимент товаров по значительно завышенной цене, чем на том же Гранд Базаре, благо, расположен он в двух остановках трамвая, а русский район кожи и меха "Лолелит" в трех.
Теперь касательно обслуживающего персонала и питания! Завтраки однообразные, как впрочем, и везде, складывается впечатление, что они обновляют меню не каждый день, картофель фри размокший, булочки подсохшие, еда выглядит заветренной и несвежей. Также не всегда в ассортименте есть зеленый чай, нам добавили его в лоток только после моей просьбы.
Чаевые не просто приветствуются, а морально вымогаются, к примеру, каждый просроченный день, когда мы "забывали" оставить пару долларов, уборщица с особым умыслом подкидывал нам на стол монетки мелкого достоинства, видимо намекая, что раз мы такие жадные и нищие, то она будет жертвовать нам милостыню, а после и вовсе застелила кровати грязными простынями. Отношение персонала к русским туристам прохладное и настороженное, но скорее нейтральное, что особенно заметно при обращении к выходцам из стран Евросоюза, например, к ним во время завтрака подходят повар или распорядитель зала и желают приятного аппетита, официанты стараются всячески угодить. Кстати, обслуживающий персонал отеля, совсем не говорит и не понимает по-русски, зато может перекинуться несколькими фразами на французском или немецком.
Несмотря на перечисленные минусы, отель можно назвать вполне соответствующим пропорции цена/качество, и рекомендовать друзьям.
Два дні тому як повернувся зі Стамбула, тому враження найсвіжіші та найяскравіші. Це був мій перший візит до Туреччини, тому до підбору готелю підійшов з особливою акуратністю, начитавшись неприємних відгуків про інші готелі. Сподіваюся, і моя думка допоможе комусь визначитися з вибором.
Після прочитання багатьох сайтів з відгуками вирішив провести тиждень відпочинку в готелі Голден Хорн Султанахмет (Golden Horn Hotel Sultanahmet). Варто відразу попередити, що багато готелів у районі Султанахмет мають умовну оцінку у зірках, тобто. за фактом рейтингу у них немає зовсім, але умовно, для зручності та залучення туристів, їм надають зірки всіх рангів та переваг. Тому не варто дивуватися, що заявлені в буклеті готелі рівнем 4+ зірки, після приїзду виявляться тризірковими. Як пояснили в турагентстві, зірки ростуть і зменшуються залежно від пори року.
Ну, по-перше, із загальних вражень, номери справді невеликі, а суміщені туалет і душова і зовсім маленькі, до речі, кумедний факт, унітази частково перекриваються раковинами, тому сидіти на них можна лише змістившись на край або спершись ліктями на рукомийник. Балкон у звичайних номерах скоріше декоративний, не кожна людина зможе на ньому розміститися, але в дорожчих кімнатах, місця достатньо для кавового столика і двох стільців, але теж не розвернешся. Але суттєвого дискомфорту в пересуванні по номері або справі потреби не відчуваєш, скрізь можна примоститися, у спальні всі необхідні речі під рукою, не встаючи з ліжка. У номерах класу економ, обстановка відповідна: дешевий телевізор місцевої збірки з пультом дистанційного керування, такі прийнято називати "дачними", канали турецькі, англійські, німецькі та італійські, мабуть, керівництво готелю не вважає російських туристів своїми пріоритетними клієнтами. Крім того відсутні виходи для тюльпанів AV або інші способи стороннього підключення. Тож варто запастися книгами та особистими програвачами.
Зовні номери затишні, але холодні (взимку), до того ж, кутові продуваються протягами з балкона з одного боку вікна та вентиляції з іншого. Кондиціонер, і за сумісництвом обігрівач, працює досить галасливо, видає шум. З предметів декорування, лише затоптаний черевиками червоний ковролін, курні штори та несвіжі, прокурені покривала розшиті золотими нитками. З меблів - ліжка, одна двоярусна тумбочка, комод з холодильником, два дзеркала у спальні та туалеті, підставка під телевізор, вбудовані шафи для верхнього одягу, особистий сейф з електронним замком. Все виглядає дуже "поношеним", а техніка зовсім застарілою та ненадійною.
У готелі 4 поверхи та панорамна тераса, прилегла до ресторану, з неї відкривається мальовничий вид на головні пам'ятки Стамбула, і на морі, до речі, майже всі готелі в цьому районі мають такі тераси, а в сусідній Леді Діані ще й встановлені стаціонарні біноклі. Вікна багатьох номерів виходять на внутрішній двір, в якому ночами люблять збиратися торговці із сусідніх лавок, велелюбні кішки, бомжі. Номери з прекрасними видами на море називаються Delux, і стоять відповідно. Вихід на терасу вільний, навіть узимку там можна розпивати чай, вдихаючи цілющі вітри Босфору. З розваг, часто до туристів спускаються чайки, очікуючи отримати на подяку за позування перед об'єктивом шматочок булочки.
Готель знаходиться в глибині двору, віддалік від однієї з центральних вулиць Султанахмета, на мою думку, розташування це його головна перевага, так як перебуваючи в центрі жвавого туристичного району, ви будете захищені від шуму проїжджаючих машин, тріску, скрипу трамваїв і багатоголосся тих, хто снує. та туристів. За два кроки від нього Макдональдс і приватні забігайлівки, в яких можна ситно пообідати і повечеряти кебабами за 20-30 лір. Місцеві магазини золота, килимів та сувенірів пропонують асортимент товарів за значно завищеною ціною, ніж на тому ж Гранд Базарі, благо, розташований він у двох зупинках трамваю, а російський район шкіри та хутра "Лолеліт" у трьох.
Тепер щодо обслуговуючого персоналу та харчування! Сніданки однакові, як втім, і скрізь, складається враження, що вони оновлюють меню не кожен день, картопля фрі розмокла, булочки підсохлі, їжа виглядає завітреною та несвіжою. Також не завжди в асортименті є зелений чай, нам додали його в лоток лише після мого прохання.
Чайові не просто вітаються, а морально вимагаються, наприклад, кожен прострочений день, коли ми "забували" залишити пару доларів, прибиральниця з особливим наміром підкидав нам на стіл монетки дрібної гідності, мабуть натякаючи, що якщо ми такі жадібні та жебраки, то вона буде жертвувати нам милостиню, а потім і зовсім застелила ліжка брудними простирадлами. Ставлення персоналу до російських туристів прохолодне і насторожене, але швидше за нейтральне, що особливо помітно при зверненні до вихідців із країн Євросоюзу, наприклад, до них під час сніданку підходять кухар чи розпорядник зали і бажають приємного апетиту, офіціанти намагаються всіляко догодити. До речі, обслуговуючий персонал готелю, зовсім не говорить і не розуміє російською, зате може перекинутися кількома фразами французькою або німецькою.
Незважаючи на перераховані мінуси, готель можна назвати цілком відповідним пропорції ціна/якість та рекомендувати друзям.