Собираясь в Стамбул, а как по-нам, Стамбул – это именно Стамбул (а не Турция – это Турция и все курорты примерно « турецкие» ), предлагаем всем прежде всего определиться с направлением отдыха, а именно: цель поездки – отоваривание (то есть шопинг) или отдых душою, ну или телом.
Лично мы, к слову, как обычно, решили впихнуть в трехдневный отдых всё – именно потому предлагаем ознакомиться с разнообразием выбора отдыха в Стамбуле, который успели испытать мы, и уверенны, что это далеко не полный перечень...
При выборе отеля у нас было два условия: первое условие – это расположение на стороне « Старого города» Стамбула и чтобы все было в пеший доступности, в том числе и Набережная, и второе условие – это, конечно, цена…
Поэтому, Отель, который выбрали мы, а именно: May hotel-3, Istambul при цене $30 за комнату (2 человека) на завтраках, может не каждого устроить, особенно, при том, что наши друзья на соседней улице расположились за $90 за комнату (2 взрослых и 2 детей), но без завтраков, а с ними (с завтраками) еще плюс 4 EURO с человека.
При этом, наш Отель: May hotel-3, Istambul имеет, конечно, Недостатки, но Достатков гораздо больше, а именно:
СОВЕТ номер раз: когда смотрите на карту города – просите у Google рассчитать пешеходный маршрут, потому, что оказалось, что, несмотря на то, что на карте множество кварталов, а на самом деле – кварталы эти-то миниатюрные и от одной достопримечательности до другой почти всегда 10-15 минут пешком, при этом есть Трамвай и Метро (в Центральной части города) и Автобусы (вдоль Набережной) и если правильно составить маршрут, то и эти 10 минут пешком будут вообще незаметными: на четвертый день мы гоняли, что те бешеные черепахи и не пользовались даже общественным транспортом, чтобы подъехать 2-3 остановки, как было в начале.
Итак, все начинается с Аэропорта Одессы – прямой перелет!
Не кормят, что грустно, нуворишей и футбольных фанатов нет – скучно, лететь около часа, при чем, туда можно с багажом (20кг) – включено в стоимость авиабилета, а назад, если хочешь, можно докупить провоз багажа за $30. Нелогично как-то это всё, ведь сувениры и впечатления везешь именно оттуда сюда, а не наоборот! Ну да ладно….
Добираться из международного Аэропорта имени Ататюрка (Ataturk Havalimani) в Отель очень просто: проходите внутри Аэропорта до станции Метро – только одна ветка (красная М1A), едите 16 или 17 остановок до конечной станции с названием Еникапы (Yenikapi Istasyonu). НИГДЕ не выходите и НИГДЕ не пересаживаетесь, как говорится: « от звонка до звонка».
Выйдя из Метро есть два варианта: пешком (до 20 минут максимум) или Автобусом – одна остановка (выйти на остановке Kumkapi).
Конечно, можно прямо из Аэропорта поехать в гостиницу на такси за 20 EURO, чтобы потом минут 40 стоять в пробках и еще ждать минут 50 пока таксист найдет нужную улицу….
Поэтому предлагаем всем вариант такой: Дом (Одесса) – самолет – Аэропорт Стамбула – Метро – пешком до Отеля – это СОВЕТ номер два.
Обменники есть в Аэропорту – один будет еще до паспортного контроля (курс, естественно, будет немножко ниже существующего) и второй – сразу после контроля (с левой стороны), недалеко от туалетов на центральном проходе Аэропорта. Тут уже легче – почти без обмана, можно смело менять.
Что касается проезда в Стамбуле – нужно (если НЕ хотите переплачивать) купить сразу в Аэропорту (прямо перед входом в Метро) карту Istambulcart. Продается в автоматах самообслуживания Biletmatic, такие есть везде по городу – на Трамвайных остановках и станциях Метро. Эта карта стоит 6 лир и пополняете её сразу на нужно вам количество поездок. Потом эту карту через эти же самые автоматы самообслуживания Biletmatic также можно пополнять. Меню экрана можно выбрать от китайского до английского – все очень просто. В чем прелесть карты: если покупать просто, например, трамвайный билет – он обойдется в 4 лиры, а так – примерно 2.5 лиры и так по всем видам муниципального транспорта.
ВАЖНО: когда будете кататься по городу, особенно, на Метро, то при переходе с одной станции на другую каждый раз НАДО платить по-новому.
БОЛЕЕ ТОГО, когда будете уезжать домой назад, то на станции Метро Еникапы (Yenikapi Istasyonu) есть 2 (ДВА) входа: первый – как бы чуть ближе к Центру города, второй – чуть дальше, мы, естественно, вошли там, где выходили по прилету, а там: оказывается, что нужно пройти на другую - нашу линию Метро до Аэропорта и мы заплатили ДВА РАЗА! БУДЬТЕ ВНИМАТЕЛЬНЫ!
И еще СОВЕТ – возьмите БЕСПЛАТНО в Метро карту города и станций Метро – очень может быть полезно.
Пока едете в Метро – дорога занимает около часа, не грустите, думайте о хорошем, почему не грустите, потому, что на протяжении всей поездки вы будете проехать через спальные районы города, которые ничем примечательным не отличаются, а вызывают только расстройство своим неряшливым видом…
Итак, доехав до КОНЕЧНОЙ остановки, выходите из Метро, нужно пройти как бы по ходу движения поезда до улицы Turkeli Cd (это метров 500 от станции Метро в сторону Центра города) и до неё нужно перейти через широкую улицу с непонятным сумасшедшим движением местных, автомобилей, туристов, автобусов, вас и всех...
Кстати, читая чужие отзывы, мы нередко отмечали, что в Стамбуле отмечается совсем другой ритм жизни, даже где-то с признаками хаоса, к которому чуть позже привыкаешь и даже начинаешь понемногу управлять – у нас было именно так! Только с третьей попытки мы перешли через дорогу и вышли на нужную улицу Turkeli Cd.
Потом идете НИКУДА не сворачивая по улице Turkeli Cd до улицы Bali Pasa Yks (или как называют еще улицей Kumkapi, потому что ниже (ближе к Набережной) расположена Площадь Kumkapi с сотней ресторанов и дальше, естественно, остановка Автобусов с одноименным названием Kumkapi).
В итоге дошли по улице Turkeli Cd до улицы Bali Pasa Yks, повернули налево (то есть как бы от Набережной вверх) и проходите 50 метров и будет по левой стороне Отель May hotel-3, Istambul.
Напротив Отеля расположено два бутика с фруктами, на параллельной улице небольшой супермаркет, если идти вниз от Отеля в сторону Набережной - площадь Kumkapi с ресторанами, если идти по параллельной улице от Отеля вверх – будет Гранд Базар (Capali Carsi) и если идти дальше еще и Египетский базар (Misir Carsisi) и еще много чего, но о них всех чуть позже.
ОТЕЛЬ MAY HOTEL-3, ISTAMBUL, достоинства:
- расположен вблизи от основных исторических достопримечательностей Стамбула
- есть мнение, что 3 (три) звезды, можно поспорить, но с учетом, что в цену проживания включены завтраки, то можно и согласиться
- чистая постель и уборка каждый день, может, правда, потому что мы оставляли каждый день доллар, не знаем…
- на последнем этаже Отеля расположена открытая веранда с видом на пролив Босфор
- есть горячая и холодная вода, а также работающий кондиционер
- кормят (завтраки) вкусно и сытно
- есть лифт, работает
- на ресепшн Отеля есть карта за 10 лир, везде, кстати, по 8-9 лир, так, что цена за десятку терпима, хотя, кому она (карта) нужна то в эпоху технологий, но, как сувенир, то можно было бы и купить
Что НЕ очень понравилось – это размер Номера, даже если мерить в квадратных сантиметрах, и то мало как-то…
Что сразу именно нам добавило плюсов Отелю, так это то, что в вблизи от него были мини магазинчики и уже продавалась клубника, например, по 6 лир, что на тот момент было гораздо дешевле, чем дома.
Клубники наелись просто лир на 120, наверное… А также были совсем недорогие натуральные соки и джусы и свежие сладкие дыни и так далее, да и вода не по спекулятивной цене, как на экскурсиях или вблизи достопримечательностей…
Так же к плюсу Отеля можно отнести то, что вокруг него находятся улицы обувных фабрик и оптовых магазинов, то есть только опт и купить одну пару нельзя, НО по вечерам, эти оптовые магазины устраивают распродажи и можно купить кроссовки за 20 лир или шлепки за 10 лир.
ПРИМЕЧАНИЕ – нам показалось, что для местных, Отель в гуще улиц, на которых расположены только магазины оптовой торговли обуви, точно тянет на 3 (три) звезды и всё ок, а вот туристам после курортов Турции, например того же Кемера, этот Отель кажется, что не тянет и на заявленное количество звезд. При этом, а кто что хочет от Отеля за $30 за комнату на двоих с завтраками в Центре города?
ОБЩАЯ ОЦЕНКА ОТЕЛЯ: твердая 3 (НОРМАЛЬНО).
НОМЕР – нам достался на последнем этаже, что с условием наличия работающего лифта и открытой веранды, не смотря на размер самого Номера, нам очень понравился. Постель чистая, не заёрзная, шумоизоляции в Номере почти нет, если кто громко говорил из соседнего номера – нам было слышно.
ДУШ – если бы мы перед отдыхом не похудели, то, наверное, не поместились бы в этом Душе, зато есть горячая вода и каждый день меняли полотенца и принадлежности (мыло и шампунь).
ОБЩАЯ ОЦЕНКА ДУША: 4- (ПОЧТИ ХОРОШО).
СЕЙФ, ГАРДЕРОБНАЯ (ШКАФ), ХОЛОДИЛЬНИК, КОНДИЦИОНЕР, ТЕЛЕВИЗОР и ВИД ИЗ ОКНА – вначале, конечно, это все ужас какой-то, но это же все есть, а вид из окна даже потом веселил, типа, хорошо, что у нас дома не так…
ОБЩАЯ ОЦЕНКА УКАЗАННОГО: твердая 3 (НОРМАЛЬНО).
ВЕРАНДА НАД НОМЕРОМ – сразу СОВЕТ: когда были мы, там были очень потрепанные стулья и очень много пыли, но мы выделили полотенца из Номера для цели использования его, как покрывала на эти креслица, и все стало вообще замечательно.
ОБЩАЯ ОЦЕНКА ВЕРАНДЫ: 5 (ОТЛИЧНО).
ЗАВТРАКИ – кормят нормально, были и вареные яйца и супчик и кофе – натуральный, были маслины и свежие овощи, а так же колбаска (есть невозможно) и сыры, кстати, очень даже ничего, а соки не пили и кефир, в наличии, тоже не пробовали.
ОБЩАЯ ОЦЕНКА ЗАВТРАКА: твердая 4 (ХОРОШО).
ВНИМАНИЕ – в Стамбуле едят / кормят везде и всегда и что хочешь, поэтому уделим немного больше внимания ПОЛОЖИТЕЛЬНОЙ особенности Отеля, а именно расположение именно на той улице, которая в сторону Набережной превращается в площадь Kumkapi.
Кстати, странно, что столько отзывов об Отеле и никто не рассказал о таком удачном расположении Отеля недалеко от площади ресторанов!
С учетом указанного, вообще странно, что в Отеле кормят. На площади расположены несколько десятков ресторанов, у некоторых есть второй этаж. Цены немного кусаются, но это как у кого отношение к деньгам и кто за чем приехал в Стамбул.
Поэтому СОВЕТ номер три – « относитесь к турецкой лире, как к гривне»!
То есть: когда были мы курс был примерно 3.95 – 3.99 – 4.00 лиры за один доллар США, то есть очень грубо примерно 7 (семь) гривен за одну лиру, однако, если взять свои родненькие 100 баксиков и поменять их примерно на 400 турецких лир, поэтому, смотря на цены в Стамбуле в лирах, как на гривны, считайте, что у вас просто бюджет 400 лир (то есть 400 гривен). Такую поправку на цены можно применить и к другим национальным валютам, например, рублям РФ, что позволит легче относиться к ценникам!
Самый интересный ресторан – это последний по улице в сторону Набережной (по правой стороне). Название – Hunkar (полное название Kumkapi Hunkar Restoran).
Почему этот ресторанчик самый интересный, а потому что у него единственного на третьем этаже есть веранда с видом на пролив Босфор!!! Готовят очень вкусно, если не жмотиться и не налегать на алкоголь (дороговато), то свежая рыба, супы и кофе или соки – впечатлений будет море, то есть целый пролив, а именно: Босфор! Так же старший менеджер ресторана – молодец, очень старается, очень вежливый.
Нам, кстати, предложил бесплатно чай, пока готовили наш столик на верандочке и потом так же был бесплатный подарок от ресторана – фруктовая тарелка!
Поэтому, если у вас будет возможность (время) побывать на площади Kumkapi то обязательно зайдите в ресторанчик Kumkapi Hunkar Restoran и проситесь сразу на веранду с видом на пролив! НЕ ПОЖАЛЕЕТЕ!!!
ОБЩАЯ ОЦЕНКА РЕСТОРАНА: 5 (ОТЛИЧНО).
Что нам хотелось увидеть много и показалось, что видели мало – то это, именно как говорится, что: « Стамбул – город контрастов», хотя, наверное, всегда, как с отдыха уезжать, так всегда всего мало и дней и впечатлений, типа давай еще и так далее.
Сразу СОВЕТ или даже не совет, а НАКАЗ туристов туристам: « Не пугаться обилию пластмассы и своеволия в архитектурном вкусе, точнее безвкусия, каждого дома, а надо спокойно смотреть / искать, что сохранилось и имеет место быть со старых времен, а это есть и в переулках и между домов можно заметить старый фонтан и так далее: ищите и найдете, а турецкой вогонкой и у нас не всегда красиво умеют дом отделать. ».
Так вот, например, сразу напротив Отеля есть очень обаятельная чайная для своих – низкие табуреточки и столик.
Да и вокруг Отеля переулочки как раз именно, как искали – ни на что не похожи, кроме как на Стамбульские.
Вечером, просто с машин идет торговля, например, торгуют финиками еще даже на ветках.
Впечатлений море, то есть sorry, целый пролив Босфор – мы же все-таки в Стамбуле, но обо всем по порядку:
Повторюсь, кто за чем едет в Стамбул! Мы, с учетом ограниченного количества дней и наличием детей у друзей, а также раннего вылета из Одессы и наличия выходных на базарах Стамбула и того, что практически всё там закрывается после 19-00 (это тебе не Египет, детка, где только после 21-00 все открывается), выбрали следующий маршрут:
1) поселение в Отель Отель May hotel-3, Стамбул
2) покупка клубники (напротив Отеля)
3) поедание клубники на открытой веранде Отеля с видом на пролив Босфор
4) потом пешком на Гранд Базар (Capali Carsi)
5) потом назад в Отель (скинуть покупки) и вниз в сторону Набережной через площадь Kumkapi
6) подкрепиться в Kumkapi Hunkar Restoran на открытой веранде также с видом на пролив Босфор
7) потом на Набережную через пешеходный мост на другую сторону и пешком нагуливать аппетит в сторону паромного причала (Hazarfen Ahmet Celebi Iskelesi)
8) потом назад на автобусе (карта Istambulcard есть, название Автобусной остановки Kumkapi знаем) и в Отель через площадь Kumkapi, где много-много ресторанов
9) второй день, оставили доллар за уборку, потом (после завтрака) из Отеля в сторону Гранд Базар (Capali Carsi) до трамвайных путей и направо вдоль Мечети Гази Атик Али-Паши (Atic Ali-Pasa Camil)
10) покупка жареных каштанов и оценка магазинов обуви, одежды и ювелирных изделий по пути следования
11) Цистерна Базилика (Yerebatan Sarnici)
12) Парк Sultan Ahmet Arkeolojik Park
13) Голубая Мечеть (Sultan Ahmet Camil)
14) лёгонький перекус
15) улочками Стамбула (город контрастов) в сторону Отеля
16) жареная рыба и супы
17) Отель
18) набережная вечером (на автобусе до паромного причала (Hazarfen Ahmet Celebi Iskelesi))
19) лёгонький перекус (фишбургер: пол батона и скумбрия на мангале)
20) и назад на автобусе в Отель через площадь Kumkapi
21) третий день, оставили доллар за уборку, потом (после завтрака) из Отеля в сторону Гранд Базар (Capali Carsi) до трамвайных путей и направо
22) Собор Святой Софии (Ayasofya Muzesi)
23) Топкапы (Topkapi Sarayi Muzesi)
24) Парк Гюльхане (Gulhane Parki)
25) Старый ЖД Вокзал (Istambul Railways Museum)
26) паромный причал (Hazarfen Ahmet Celebi Iskelesi)
27) катание на пароме по проливу Босфор
28) Египетский базар (Misir Carsisi)
29) Гранд Базар (Capali Carsi)
30) жареная рыба и супы
31) клубника, дыни
32) Отель
33) набережная вечером (на автобусе до паромного причала (Hazarfen Ahmet Celebi Iskelesi)
34) мост / через мост / паромный причал Karakoy
35) кофе на противоположной стороне пролива Босфор
36) и назад на автобусе в Отель через площадь Kumkapi
37) финишная кривая (после завтрака) из Отеля на Набережную и на автобусе до паромного причала (Hazarfen Ahmet Celebi Iskelesi)
38) катание на пароме по проливу Босфор
39) Египетский базар (Misir Carsisi)
40) шопинг
41) Гранд Базар (Capali Carsi)
42) шопинг
43) нытье, где мои еще хотя бы 100 баксов
44) жареная рыба и супы
45) клубника, дыни
46) Отель
47) веранда Отеля с видом на пролив Босфор
48) Отель – Океанариум (на машине ездили) – Отель
49) пешком по улице Turkeli Cd до станции Метро Еникапы (Yenikapi Istasyonu)
50) Оплата 2 (два) раза входа в Метро
51) Аэропорт имени Ататюрка (Ataturk Havalimani)
52) поиск кофе и места, где покурить
53) самолет – Одесса – не дам таксисту 260 гривен (дорого) – Дом
54) пишу Отзыв про путешествие…
ВАЖНО или НЕ ВАЖНО, но все-таки: Мы жили именно в районе Стамбула Кумкапи (Kumkapi), тогда с террасы Отеля мы должны были видеть не пролив Босфор, а именно Мраморное море, причем Набережная, по которой мы гуляли, естественно, тоже идеь вдоль Мраморного моря, а Мост в конце набережной - это так называемый Галатский мост, но не через пролив Босфор, а через залив Золотой Рог, но разве такие тонкости имеют такое сильное значение....
Итак, остановимся на указанном подробнее, а именно:
НАБЕРЕЖНАЯ – красиво, чисто, ходить от начала до конца далеко. Набережная идет вдоль трассы и до паромного причала (Hazarfen Ahmet Celebi Iskelesi). ВАЖНО – переходить только в установленных местах – очень сильное движение транспорта. Если гулять днем, не спеша можно пройтись пешком до самого конца, всего дорога займет примерно час.
По ходу движения у Вас все время будет великолепный век, то есть великолепный вид, справа – пролив, слева старые крепостные стены, где-то лучше сохранились, где-то хуже. Например, напротив Маяка можно сделать красивые фотографии на залив и на крепостную стену.
Почти все время будет видна Голубая Мечеть (Sultan Ahmet Camil), а потом Собор Святой Софии (Ayasofya Muzesi) и Топкапы (Topkapi Sarayi Muzesi).
Впечатления самые незабываемые.
Что интересно, что, не смотря на общий шум и пролетающие мимо грузовики, автобусы и тому подобное, мы видели множество отдыхающих местных на траве (вечером готовили что-то на углях), отдыхали в общем, но как отдыхать в таком шуме – непонятно, хотя после похода на Египетский базар (Misir Carsisi), то можно сказать, что тут не так и громко и людей, считай, вообще нет.
В конце Набережной будет паромный причал (Hazarfen Ahmet Celebi Iskelesi), который разделен, примерно, надвое мостом через пролив. Под мостом – множество кафешек, на мосту автомобили и рыбаки, которые что-то пытаются ловить в мутных водах…
Если перейти по пешеходному подземному переходу под мостом (вдоль Набережной) вы увидите интересные кафешки в виде лодок с которых продают всего 2-3 вида бутербродов и специй к ним. Вначале мы думали, что это десерт, а оказалась соленая капуста и огурцы.
К слову, почему то у них к бутербродам не идут вообще никакие соусы и почти нигде не предлагают картошку фри, а вот с этими специями – соленьями, бутики хоть как-то проходят внутрь.
Что касается бутербродов с рыбой, местное название – Balik Ekmek. Мы ели с белым хлебом и жареной скумбрией. Местные говорят, что разновидностей Balik Ekmek, столько, сколько жителей Стамбула. Из тех, что мы успели попробовать в Стамбуле, именно здесь показались нам самые вкусные Balik Ekmek. Стоит 6-7 лир и дороже.
Кстати, еще один СОВЕТ, почему можно и иногда и нужно купить Istambulcart – это потому, что общественные туалеты в Стамбуле платные, стоит 1 лира и аппараты на входе принимают только железные монеты, а их (монет) в самый не подходящий момент может с собой и не оказаться и вот на выручку приходит Istambulcart, а именно: ей тоже можно рассчитаться и за такую пикантную услугу…
Да, и еще, монеты по 1 лире могут пригодиться, чтобы посмотреть с Набережной или моста в бинокли.
С противоположной стороны моста находится старый паромный причал Karakoy и есть небольшая набережная с 3-4 скамейками (остальная часть набережной сейчас, когда были мы - май 2018, закрыта и находится на реставрации) – отличный вид и вблизи берега косяками носятся рыбы, самые те, которых рыбаки пытаются ловить с моста…
Если пройти чуть дальше (метров 50 от моста) по правой стороне улицы будет очень хорошее кафе Muhallebicisi – вкуснее кофе и печеньки, за то время, что мы были в Стамбуле, вкуснее мы не нашли.
А как подают-то, антураж, цвета, а запах… Рекомендуем, в общем.
Кстати, будет не дешево, кофе минимум по 10 лир, печенье тоже не дешевое, но вкусно и красиво.
Здесь же есть остановка Метро – можно вернуться в Центр города.
Возвращаемся назад пешком, на нашу сторону пролива: также в конце Набережной расположена конечная остановка автобусов и напротив находится тот самый Египетский базар (Misir Carsisi).
ЕГИПЕТСКИЙ БАЗАР (MISIR CARSISI) – историческая справка: « Египетский базар, он же Египетский рынок, он же Рынок пряностей, он же Мысыр-чаршысы рынок, расположенный в старой части Стамбула, в районе Эминёню, кстати это второй по величине рынок Стмбула после Гранд-базара. На территории Египетского рынка находится около 100 магазинов и есть всё или практически всё или почти. Рынок был сооружен еще в 1660 году султанши Хатидже Турхан (в прошлом была украинкой Надеждой), которая была наложницей султана Ибрагима I и матерью будущего султана Мехмеда IV, и изначально базар являлся частью комплекса Новой мечети. ».
Сразу стоит отметить, что подходя к Египетскому базару со стороны Набережной, вам еще нужно до него дойти, проходя через миллион магазинов, лавок и просто продавцов, которые торгуют товарами не всегда хуже, чем на самом рынке, но точно дешевле.
Однако, сам по себе Египетский базар представляет великолепный архитектурный ансамбль и если даже ничего не купив, вы все равно окунетесь в незабываемую атмосферу восточного базара, поэтому купить что-нибудь таки надо!
Например, свежемолотый кофе – один из непревзойденных сувениров из Турции, цена 2.5 лиры за 56 грамм, 5 лир за 112 грамм и так далее. Мы покупали кофе именно здесь.
Так же нам показалось, что цены вне рынков дешевле в 2-3 раза от цен Египетского базара и 3-4 раза, а то и 5 раз от цен Гранд базара.
В то же время, есть очень много оригинальных вещей, за которые, вроде, и не жалко отдавать запрошенную продавцом цену, например, керамика или лампы или серебряные украшения, да много чего.
На что лично мы обратили внимание именно на Египетском базаре и возле него (на улицах вне здания базара) – это кофе, сладости (пахлава, чурчхела, шоколадные конфеты в виде камушков с моря или шампиньонов), чай на развес и в промышленных упаковках, полотенца, пляжные покрывала и халаты, мочалки, в том числе из козьей шерсти, керамика и лампы, мыло и серебро, а также одежда производства фирмы LC Waikiki (магазин находится недалеко от здания базара) и обувь – кроссовки под известные мировые бренды по цене 45-55 лир за пару и недорогие женские сумки по 45-60 лир.
ГРАНД БАЗАР (CAPALI CARASI) – историческая справка: « Гранд базар, он же Крытый базар, он же Крытый рынок он же Капалы-чарши – это один из крупнейших крытых рынков в мире, который расположен в Старой части Стамбула и занимает площадь, более 30 тысяч квадратных метров и на 66 улицах базара расположено более 4 тысяч магазинов. Ежедневно его посещает свыше полумиллиона человек. ».
Туристическая справка (отсебятина): « Очень удобно расположен от нашего Отеля, хоть каждый день ходи. Так же на центральном входе справа есть обменник с одним из самых высоких курсов обмена валюты и слева несколькими ресторанчиками и стойками по приготовлению джусов из граната, апельсина, арбуза и так далее по 10 лир за стакан. ».
На Гранд базаре продается / предлагается, не знаем как там с этими ценами продается, но все-таки, чрезвычайное большое количество товаров: от ювелирных изделий и украшений, антиквариата, изделий из кожи, текстиля, ковров до небольших и недорогих туристических сувениров.
Как известно, до середины XIX века Капалы-чарши (Гранд базар) был центром работорговли, поэтому с учетом наличия сегодня такого явления / понятия, как " шопоголик", ситуация кардинально не поменялась…
Строительство Гранд базара началось еще при султане Мехмеде II – завоевателе, сразу после взятия Константинополя в 1453 году. После землетрясения 1894 года была осуществлена его масштабная реконструкция. Старейшими постройками рынка являются расположенные в центре комплекса старый (Sahaflarbedesteni) и сандаловый (Sandalbedesteni) бедестаны, имеющие сводчатые и куполообразные потолки. Здание базара имеет 18 ворот, среди которых наиболее примечательными являются расположенные рядом сплощадью Чемберлиташ центральные ворота « Нуруосманийе», на которых имеется надпись « Бог милует того, кто посвящает себя торговле» и расположенные рядом с площадью Беязит ворота « Беязит». Улицы рынка сохранили старые названия — улица Колпачников (Kalpaklar Caddesi), улица Кальянщиков (Nargileci Caddesi), Самоварная улица (Semaver Sokak) и пр.
Первое впечатление от нахождения внутри – насколько красивая архитектура и сколько внимания и любви было уделено торговцами Стамбула для украшения своего рабочего места, то есть, с каким уважением турки относятся к такому ремеслу, как торговле, в том числе и представлению страны, из которой всегда должно быть приятно привезти что-то на память.
Количество магазинов действительно поражает, а с учетом того, как мало места занимает каждый, удивляешься, как им еще удается расположить среди такого дефицита места еще и источник воды и ресторан.
Внутри нам особенно понравилась галерея из небольших колон, которая, по-нашему мнению, наиболее четко передает дух эпохи создания /сооружения здания и в то же время, одновременно, имеет место доказательство, что сразу все было сделано настолько правильно, что уже не переделывается столетиями.
На что лично мы обратили внимание именно на Гранд базаре – это керамика, сувениры из керамики, лампы из керамики, копии одежды и обуви известных брендов (почти не отличишь) и кожаные украшения (браслеты и кулоны и так далее, ручной работы), а так же ковры ручной работы.
Поговаривают, что ежегодно рынок Гранд базар посещает около 90 миллионов туристов, тем самым сделав его одним из самых людных мест мира, поэтому не будем портить статистику – ВСЕМ на Гранд базар.
БОСФОР – как известно, пролив известный так же как Стамбульский – это пролив между Европой и Малой Азией, который соединяет Черное море с Мраморным, а вместе с Дарданеллами соединяет Черное море с Эгейским, которое является частью Средиземного и на обеих сторонах пролива расположен Стамбул.
Сколько мы гуляли по Стамбулу и с кем ни говорили про пролив, каждый раз нам рассказывали об одном и том же проливе каждый раз новые исторические и теологические сведения, которые в основном не имеют отношения ни к тому ни к другому, но с другой стороны приятно смотреть, как местные любят свой город и приписывают ему красивые истории, которые корнями уходят еще в греческую или римскую мифологию, например, как всему проливу Босфору присваивают название узкого изогнутого залива « Золотой рог», который впадает в пролив Босфор в месте его соединения с Мраморным морем, и далее связывают это название с историей любви греческого бога Зевса к жрице Гере, дочери царя Инаха, но потом мы поняли простую истину, что стамбульцы, они как одесситы – никогда не врут, а только немножечко фантазируют.
Во многих отзывах мы читали, как прекрасно насладиться видами пролива, причем не важно днем или ночью – каждый раз пролив сверкает особенной неповторимой красотой, озаренной или теплыми лучами солнца или нежным светом луны, однако первые впечатления от попытки насладиться указанным почти сразу сбивается в момент, когда подходишь к очереди на паром…
Чтобы сохранить / укрепить ожидание прекрасного даем несколько простых, на наш взгляд, действенных рекомендаций, а именно:
Во-первых, перед прогулкой на пароме желательно поесть и взять с собой немножко водички или сочка или печенюшек или йогурта и так далее, потому что катают примерно час и более, поэтому лично нам, где-то начиная с середины поездки, захотелось кушать, а пока дождались стюарда, чуть слюной не изошлись, а потом еще и за чаем бегали, потому что сразу не купили. Цена (средняя) на пароме 4 лиры и за чай (50 грамм) и 4 лиры за бутерброд (маленький тоненький) и 4 лиры за сок (типа юпи).
Во-вторых, согласно всей информации, что мы нашли, вроде бы за поездку можно рассчитываться Istambulcard и должна быть скидка что-то 25%, но что-то мы такого не видели, поэтому или покупаете билет за 25 лир на стандартный огромный паром или проходите под мостом по пешеходному переходу и почти возле конечной Автобусов и покупаете уже за 12 лир билет на паром поменьше и все то же самое, но в два раза дешевле.
Еще, одно неудобство – это то, что на большие паромы с центрального входа на паромной переправе пытаются покататься сразу несколько сотен человек – очереди огромные, поэтому опять идем мимо очередей под мост, проходим 50 метров и без очереди и в два раза дешевле спокойненько катаемся так же как и они, но без стресса.
И еще, когда были мы, снаружи на палубе – было холодно, а внутри мы сели не возле окна и было не очень удобно фотографировать, а когда пересели и только один раз вышли на палубу, то наши места разу заняли, поэтому СОВЕТ – внимательней надо быть при выборе мест и не оставлять их без присмотра.
Ну а само путешествие по проливу – это одна из самых спокойных экскурсий, особенно, когда по второму разу уже все знаешь, есть с собой бутербродики про запас и место, а точнее четыре места, застолбили внутри и два на палубе.
Вдоль берега будут очень симпатичные строения, в том числе Дворец Топкапы и красивый замок по типу Галацкой башни, а над вами будет мост, который соединяет Европу и Малую Азию, вокруг вас будут на 90% местные и еще 2-3 туриста, а так же будете слушать аудиогида на турецком языке, правда, злые языки говорят, что если купить билет подороже у местных зазывал, то аудиогид начнет говорить на русском – не знаем, у нас было так, как было.
Итого, наше мнение - экскурсию по проливу Босфор однозначно нужно брать, во-первых, не каждый раз можно идти по волнам пролива Европы, а возвращаться по волнам Малой Азии и наоборот, а во-вторых, будет прекрасный вид на ту часть Стамбула, где расположены его две прекрасные жемчужины: Голубая Мечеть и Собор Святой Софии, а так же посмотрите с пролива на Дворец Топкапы.
МЕЧЕТЬ ГАЗИ АТИК АЛИ-ПАШИ (ATIK ALI PASI CAMIL) и МЕЧЕТЬ НУРИСМАНИЕ (NURUSMANIYE CAMIL)
Как известно, город Стамбул также называют городом мечетей. Недалеко от Центральной части находится две мечети, например, МЕЧЕТЬ ГАЗИ АТИК АЛИ-ПАШИ (ATIK ALI PASI CAMIL) находится непосредственно по ходу движения Трамвая в сторону Голубой Мечети (Sultan Ahmet Camil)
а МЕЧЕТЬ НУРИСМАНИЕ (NURUSMANIYE CAMIL) находится чуть дальше, в сторону Парка Sultan Ahmet Arkeolojik Park.
ориентиром будет так называемая Колонна Константина.
Историческая справка: « Колонна Константина (emberlita Stunu, что означает « опоясанная колонна» ) – это римская триумфальная колонна, расположенная на площади Чемберлиташ, была установлена в 328 году на форуме Константина и торжественно открыта в день основания Константинополя в 330 году, ее высота — 34.8 м, материал — порфир. ».
ГОЛУБАЯ МЕЧЕТЬ или МЕЧЕТЬ СУЛТАНАХМЕТ (Sultanahmet Camii) считается одной из первых по значению мечетью Стамбула. Мечеть насчитывает шесть минаретов: четыре, как обычно, по сторонам, а два чуть менее высоких – на внешних углах. Считается выдающимся образцом исламской и мировой архитектуры. Мечеть расположена на берегу Мраморного моря, в историческом центре Стамбула в районе Султанахмет, напротив музея Ая-София. Мечеть является одним из символов города.
Когда были мы – во внутреннем дворе было объявление, что до конца мая будут проводиться ремонтные работы и поэтому внутрь мечети не пускали.
Сразу возле Голубой Мечети (Sultan Ahmet Camil) находится Парк Sultan Ahmet Arkeolojik Park, где можно увидеть исторические памятники Обелиск Феодосия (Theodosius Dikilitasi), Витую колонну (Serpent Colomn), она же Змеиная колонна (Ylanl Stun), и Обелиск Константина (Orme Dikilitas).
Историческая справка: « Обелиск Феодосия (Египетский обелиск) (Dikilita) – древнеегипетский обелиск фараона Тутмоса III (XVIII династия), воздвигнутый на разделительном барьере константинопольского ипподрома (сегодня известном как At Meydan или Sultanahmet Meydan). Воздвигнут императором Римской империи Феодосием Великим в 390 году н. э. Это один из лучше всех сохранившийся из привезённых в Константинополь обелисков и единственный из привезённых непосредственно из Египта, второй сохранившийся обелиск, из египетского порфира, сильно повреждённый, находится во дворе Стамбульского археологического музея. ».
Историческая справка: « Змеиная колонна (Ylanl Stun) – это античная бронзовая колонна, которая является сохранившейся частью жертвенного треножника, созданного из оружия погибших в битве при Платеях (479 год до н. э. ) персов во время греко-персидских войн. Изначально находилась в Дельфах, впоследствии перевезена Константином в новую столицу Римской империи Константинополь (сейчас Стамбул). Изначально 8-метровую колонну увенчивали 3 головы змеи. В 1700 году она была частично разрушена. Одна из змеиных голов находится в археологическом музее Стамбула. ».
Если стоять лицом к обелискам и змеиной колонне, то со стороны Голубой Мечети (Sultan Ahmet Camil) будет небольшой магазинчик сувениров и переулок, в котором находится неплохой ресторан турецкой кухни и очень интересная инсталляция домов с миниатюрными входными дверями, окошками и маленькими заборчиками вокруг дома – просто вызывает такое умиление, что пройти мимо просто не возможно, мы не удержались и постучали в одну из дверей, ну а вдруг, кто откроет такой няшный весь, но нам никто не отрыл: « nobody home» и мы ушли...
СОБОР СВЯТОЙ СОФИИ – ПРЕМУДРОСТИ БОЖЕЙ, СВЯТАЯ СОФИЯ КОНСТАНТИНОПОЛЬСКАЯ, АЙЯ-СОФИЯ.
В прошлом патриарший православный собор, впоследствии – мечеть, ныне – музей; всемирно известный памятник византийского зодчества, символ « золотого века» Византии. Официальное название памятника сегодня: Музей Айя-София (Ayasofya Mzesi).
Более тысячи лет Софийский собор в Константинополе оставался самым большим храмом в христианском мире вплоть до постройки собора Святого Петра в Риме. Высота Софийского собора — 55.6 метров, диаметр купола 31 метр.
Перед входом в собор слева находится инсталляция (как бы ров), но это не ров, а так археологи изучали так называемые культурные слои и пришли к выводу о постройке храма над предыдущим, а уровень земли (пола) был поднят строителями до 5 метров.
Великолепие собора поражает.
Как сказал Прокопий Кесарийский византийский писатель; секретарь полководца Велизария, О постройках (Книга 5: I: 27): « Этот храм представлял чудесное зрелище, - для смотревших на него он казался исключительным, для слышавших о нем - совершенно невероятным. В высоту он поднимается как будто до неба, и, как корабль на высоких волнах моря, он выделяется среди других строений, как бы склоняясь над остальным городом, украшая его как составная его часть, сам украшается им, так как, будучи его частью и входя в его состав, он настолько выдаётся над ним, что с него можно видеть весь город, как на ладони».
По преданию, император Юстиниан, войдя в построенный собор, сказал: « Соломон, я превзошёл тебя! », по всей видимости, имея ввиду легендарный Иерусалимский Храм.
По мозаикам в интерьере можно изучать эволюцию византийского искусства на протяжении нескольких веков. Изображение сидящей на троне Богородицы в апсиде поражает своей человечностью и одухотворенностью. Над входом в храм выложен благословляющий паломников Иисус Христос, а перед ним коленопреклоненный император.
В центре зала, практически под главным светильником собора на полу из цветного мрамора вырезаны круги – это место коронации Императоров Византии и еще это место называется " Пуп Мира" или Омфалос.
Внутри собора можно находиться бесконечно, также можно подняться на верхний уровень, откуда люди, находящиеся внизу, выглядят совсем миниатюрными, что только доказывает монументальность здания собора.
Слева от центрального входа собора есть колонна и говорят, что случайное прикосновение к ней вылечило императора Юстиниана от непрерывной головной боли. Считается, что если прислониться лбом к камню, задумать желание, вставить палец в отверстие и повернуть его почасовой стрелке, то загаданное непременно сбудется.
Сейчас Собор Святой Софии – это Музей Айя-София.
Поэтому вход платный, не то, чтобы дорого – 40 лир, здесь другая проблема – огромная очередь!
Подойдя к Собор Святой Софии, мы до последнего сомневались и верили, что очереди не будет, ну а если и будет, то всего пару человек с нами, но не тут то было…
СОВЕТ – идти нужно пораньше, к открытию (09:00), утром очередь будет немного поменьше.
И сразу найти, как мы, экскурсовода, который сам ходит вдоль очереди и предлагает свои услуги за 30 лир, и вот, мы уже стоим первые на входе.
Так же экскурсовод не только проведет вас мимо громадной очереди, есть еще один плюс – у него уже куплены билеты и вам не придется ждать в еще одной очереди, но уже не на входе, а в кассу.
Выйдя из собора можно подкрепиться в ближайшей кафешке, если смотреть на Голубую Мечеть (Sultan Ahmet Camil)? то эта кафешка находится по левую руку – цены терпимые, угощают вкусно. Тут же, да и везде по городу, продаются так же жареные каштаны (7-10 лир за порцию), вареная или жареная кукуруза и сдобные булочки, как там говорится:
" Он - хрустящий, он - румяный,
Он - обсыпанный кунжутом!
Горьковатый, нежно-пряный, -
Рад обеденным минутам! ... ".
Если обходить Собор Святой Софии (Ayasofya Muzesi) с правой стороны (или выйти через боковой вход), то примерно через 100 метров будет Дворец Топкапы (Topkapi Sarayi Muzesi).
Опять же обращаю внимание, что на карте города кажется что между Собором Святой Софии Дворцом Топкапы ну если не огромное, то достаточное расстояние, а на самом деле, они находятся практически рядом.
Экскурсия во Дворец Топкапы (Topkapi Sarayi Muzesi) состоит из двух частей (может быть), а именно: сам комплекс дворца и … конечно гарем дворца.
Итак, ДВОРЕЦ ТОПКАПЫ (TOPKAPI SARAYI MUZESI) – мы точно знали, что, когда будем в Стамбуле, то кроме надежд осмотреть многие достопримечательности, у нас будет надежда побывать во дворце султана и гареме, где жила знаменитая Роксолана – судьба / жизнь которой не может быть неинтересной, как женщины, оставившей свой след в истории рядом с великими мужчинами.
В нашем случае на наше желание посетить дворец Топкапы отчасти повлиял сериал « Великолепный век», да, да, тот самый турецкий сериал, который покорил весь мир историей о полной драм жизни при дворе султана Сулеймана Великолепного.
Однако, не несмотря на то, что, дворец в сериале – это всего лишь копия настоящего дворца, но история сериала – это же экранизация некоторых исторических событий, которые происходили именно здесь.
В действительности, настоящий дворец Топкапы – это небольшой городок султана, внутри большого города, был построен в 15 веке, и до 19 века был главной резиденцией турецких падишахов. По сравнению с остальными известными резиденциями, например, Эрмитаж, Лувр, Петергоф, стамбульский дворец имеет более чем скромный вид. Может роскошь и была – был ведь все-таки великолепный век то, но от нее мало что осталось.
Дворец Топкапы – это дворцовый комплекс площадью в семьсот тысяч квадратных метров, состоящий из четырех отдельных дворов, протянувшихся на пять километров. Здесь располагался диван (турецкое правительство), казначейство, оружейный арсенал, свой собор, пекарня, конюшни, сад с фонтанами и гарем. Всё это было обнесено стеной и закрывалось на огромные ворота, хорошо знакомые зрителям сериала.
По правую руку от входа расположены разнообразные экспозиции, например, кухня, где находится уникальная утварь и одна из самых больших в мире коллекций изделий из белого фарфора.
С одной стороны, как бы хочется сказать: « Бедненько, но чистенько», а с другой стороны как бы не хотелось в ответ услышать: « Не скажи… ».
Так же отдельно представлена экспозиция в так называемый зал драгоценностей, где среди золота, серебра и жемчуга можно увидеть бриллиант « Ложечный» (86 каратов) и такие реликвии, как зуб Пророка Мухаммеда, посох Моисея и кисть руки Святого Иоанна Крестителя.
Нам показалось, что на многих туристов и особенно на поклонников сериала « Великолепный век» дворец Топкапы может произвести мрачное впечатление, особенно в целом приглушенное освещение в комнатах, решётки на окнах, высокие стены... Легко не сбежишь...
Так же на территории дворца Топкапы ОТДЕЛЬНО можно купить входной билет в гарем.
И, конечно, можно посетить хорошо узнаваемый диван (здание турецкого правительства), над комнатой которого, по приданиям располагался сам султан, чтобы контролировать принимаемые решения.
Мы не брали гида, а ходили сами и все смотрели, но, поскольку территория как дворца так и гарема достаточно большие, рекомендуем если не брать живого гида, то хотя бы взять аудиогида за 20 лир – будет гораздо интереснее.
По-нашему мнению, самый главный СОВЕТ по экскурсии Дворец Топкапы (Topkapi Sarayi Muzesi) – это НЕ стоять в очереди за билетами, а сразу переплатить 10 лир и пойти мимо всей этой очередюги, а именно:
После того, как вы проходите Собор Святой Софии (Ayasofya Muzesi) вы подходите к пропускному пункту – это просто проверка безопасности и никаких привилегий здесь нет – все стоят одинаково и проходят рамки металлоискателей (очереди две, но это, чтобы просто было быстрее). В этой очереди перед вами будет всего-то человек 150.
После прохождения контроля вы попадаете во внутренний двор Дворца Топкапы (Topkapi Sarayi Muzesi) и сразу упираетесь в очередь в кассу, вот тут перед вами уже очередь, так очередь – часа на 4 (четыре), не меньше.
Чтобы не стоять в этой очереди, что нам с вами больше нечего делать, как терять драгоценное время в очередях, вы занимаете очередь и идете вперед, а там возле касс находите местных товарищей, у которых можно купить экскурсию или просто купить билет, переплатив всего 10 лир.
После Дворца Топкапы (Topkapi Sarayi Muzesi), чтобы укрепить умиротворение внутреннего мира, можно пойти пешком в сторону Набережной в Парк Гюльхане (Gulhane Parki) и потом пройтись через Старый ЖД Вокзал (Istambul Railways Museum).
ПАРК ГЮЛЬХАНЕ (GULHANE PARKI) – название происходит от персидского: " дом роз" – это исторический городской парк в районе Эминёню, находится рядом с дворцом Топкапы на прилегающей к нему территории. Южным входом в парк служат одни из самых больших ворот дворца. Это старейший и один из крупнейших парков Стамбула.
В 1880 году парк впервые был открыт для посетителей. В 1926 году в нем была установлена статуя Ататюрка. В 2003 году был снова открыт для всех желающих после длительной реставрации от пожара.
Здесь можно просто погулять: тишина и ют, может быть важно, чтобы немножко отвлечься от ритма жизни Стамбула и постоянного шума (территорию парка отделяет от города высокая стена).
Тенистые аллеи, журчащие фонтаны, прохладительные напитки приведут вас в чувство после экскурсии по Топкапы.
В конце парка возвышается Готская колонна. Это уникальный византийский памятник 3 в. н. э, посвященный победе над готскими племенами.
При этом если идти в Парк через улочки Стамбула можно наслаждаться оригинальный строением города, преодолевать перепады уровней улиц.
И еще можно зайти перекусить в одно из миллиона кафешек: кому по-дороже, кому по-дешевле, а нам – главное антураж!
А также выйдя из Парка Гюльхане (Gulhane Parki) и идя в сторону Набережной можно пройти через Старый ЖД Вокзал (Istambul Railways Museum).
СТАРЫЙ ЖД ВОКЗАЛ (ISTAMBUL RAILWAYS MUSEUM) – историческая справка: « Турецкое название Сиркеджи – это вокзал Турецких железных дорог (TCDD) в Сиркеджи, на европейской стороне Стамбула. Был построен как конечный пункт следования Восточного экспресса. В настоящее время с вокзала Сиркеджи осуществляются внутренние и международные перевозки в западном направлении. ».
Именно здесь находится конечная остановка знаменитого поезда « Восточный экспресс» (Orient express) – того самого известного поезда, который курсировал между Парижем и Стамбулом с 1883 года. Позднее все поезда класса « люкс», бороздившие Европу, стали называть « Восточными экспрессами», что не могло не отразиться в литературе и кинемотографе – одним из самых известных романов, в котором события разворачиваются в знаменитом поезде, является роман Агаты Кристи « Убийство в Восточном экспрессе».
Дальше можно передохнуть в маленьком парке перед Вокзалом и пойти на Набережную, с которой совершить очередное путешествие на пароме по проливу Босфор, а вернувшись назад снова пойти на уже дорогой, не в плане цены, а дорогому сердцу путешественника Египетский базар (Misir Carsisi).
ОКЕАНАРИУМ - это Океанариум.Какдобиратьсяичтостоит,смотритевебстраничку:
https://istanbulakvaryum.com/en
ВАЖНО - при покупке входных билетов группе (родителю плюс дети) - дают скидки, но условия смотрите какие действуют на момент покупки.
Наша оценка - сходить стоит.
Ну и, наконец, экскурсия ШОПИНГ – шопинг, скажу я вам в Стамбуле – это что-то особенного. Во первых, все дорого. Поэтому, как сказано выше будем применять ПРАВИЛО (см. СОВЕТ номер три) – « относитесь к турецкой лире, как к гривне».
Итак, возле нашего Отеля May hotel-3, Стамбул на всех улицах только оптовые магазины обуви. Купить одну пару нельзя, но по вечерам могут быть распродажи и мы купили кроссовки, типа ADIDAS за 20 лир (против стандартной цены 45-55 лир в городе) или кожаные шлепки за 10 лир (при цене от 90 лир в магазинах).
Серебро – выбор лучше на Гранд Базар (Capali Carsi), но цены гораздо дороже, например, браслет на руку 400-500 лир, но лучше идти за серебром на Египетский базар (Misir Carsisi), мы, например, купили серебряное кольцо по типу « вязь» (как будто соткано из материала) всего за 45 лир и были аналогичные браслеты по 60 лир (против точно таких на Гранд Базаре (Capali Carsi)за 120 лир). Так же по всему городу достаточно большое количество магазинов с ювелирными изделиями, так что выбор достаточный. Можем порекомендовать один магазинчик, если выйти из нашего Отеля Отеля May hotel-3, Стамбул и пойти вверх (в противоположную сторону от Набережной), дойти до трамвайный путей, повернуть направо в сторону Голубой Мечети (Sultan Ahmet Camil), то на следующем квартале с правой стороны по ходу движения будет очень небольшой магазинчик с серебром (между магазинов с обувью и вещами). Здесь можно купить также изделия с султанитом.
Шопоголистическая справка: « Султанит обладает александритовым эффектом – то есть способностью кристалла менять окраску в зависимости от характера освещения – неотъемлемое свойство камня Cултанита. Красные, при ярком естественном освещении, в свете ламп накаливания тона Cултанита меняются на зелёные. ».
Камень султанит редкий и очень дорогой, именно поэтому султанит научились синтезировать. Первые начали его синтезировать в Турции. Синтетический или гидротермальный (г/т) султанит по своим химическим и оптическим свойствам не уступает натуральному камню.
Султанит г/т легче обрабатывается, и большая часть обработанных камней попадает во вставки ювелирных украшений.
Ценник на натуральный султанит не досягаем, а г/т султанит вполне приемлем для приобретения.
Обратите внимание на бирку ювелирного изделия, которая является сертификатом на изделие. Если во вставках написано “ Султанит г/т”, то этот камень получил свою жизнь при участии человека. Если в названии камня уточнений нет, то перед вами натуральный камень султанит. Теперь обратите внимание на цену. Цена на натуральный султанит превосходит цену на бриллианты. Цена султанита г/т вполне доступна, ее можно сравнить с ценами на топаз, гранат, цитрин т. д.
Разобраться в происхождении камней в ювелирных изделиях Вам поможет продавец консультант. Он него Вы можете получить четкую и достоверную информацию об изделиях и вставках.
Сейчас приемлемая цена в Стамбуле серебряного изделия с султанитом – 25 лир за грамм, то есть это не цена ТОЛЬКО камня и ВСЕГО изделия с камнем, например, серьги примерно за 120 лир, мужской перстень – 200 лир, детское кольцо – 36 лир.
В чем преимущество этой ювелирной лавки – в ней есть англоговорящий менеджер (это большой плюс) и два мастера, которые перед продажей еще раз проверяют ювелирное изделие, крепление камня, замки и так далее и только после этого продадут его, а не как везде: отдал/получил деньги и все, иди отсюда…
Возле этой ювелирной лавки находится очень хороший магазин с обувью (1-ый этаж), цены от 120 лир за кожаную обувь – очень качественная и удобная, мы в первый день купили, отходили, на второй день вернулись и купили мамам и детям друзей. Так же магазин с очень неплохой обувью находится перед входом в Гранд Базар (Capali Carsi), если идти со стороны нашего Отеля May hotel-3, Стамбул, цены от 90 лир за женскую обувь и от 100 лир за мужскую.
Так же возле указанной ювелирной лавки и магазина обуви (на 2-ом этаже) находится очень неплохой магазин женской одежды, но немного дороговато, все примерно от 90-100 лир.
Чуть дальше, тут же (по этой же стороне улицы), если идти в сторону Голубой Мечети (Sultan Ahmet Camil) есть торговый центр с мужской одеждой – очень качественная продукция и есть неплохи копии под бренды, цены повыше, чем ожидали, но есть распродажи.
Так же на Египетском базаре (Misir Carsisi) в конце правого крыла по левой стороне (предпоследний магазин, последний – это ювелирная лавка) есть очень неплохой магазин с пляжными принадлежностями, покрывалами, накидками (от 90 лир), полотенцами (30 лир), мылом (12-20 лир) и мочалками из козьей шерсти (25 лир).
Одежду (детям друзей и нам всем) смотрели в основном в магазине LC Wikiki возле Египетского базара (Misir Carsisi).
Так же стоит отметить ковры ручной работы от 400 лир на Гранд Базар (Capali Carsi) и там же очень неплохие копии обуви известных брендов, цены от 320 лир и дальше, а так же кожаные женские сумки и мужские берсетки по 400-500 лир.
Что касается женских сумок за 45-50 лир – это только вокруг Египетского базара (Misir Carsisi) как и кроссовок известных мировых брендов, в основном, Reebok, по 45-55 лир.
Отдельное внимание обращаем на сладости – в основном брали на Гранд Базар (Capali Carsi), потому что больше понравился выбор, а что касается цены – мы торговались и нам уступали до 20% от заявленной стоимости.
И, конечно, керамика! Пылесборники домой или как на подарок – что-то купить надо обязательно, мы не взяли, а вот всем остальным точно нужно, наверное... Цены от 10 лир и до бесконечности, в основном все очень дорого, но на Египетском базаре (Misir Carsisi) видели распродажи и там реально было минус 50% от действующей цены – наши друзья купили 3 (три) лампы!
И еще, если ваша цель в Стамбуле – это только шопинг, то прилетели в Стамбул, и как мы поняли со слов местных, проехали ТОЛЬКО одну остановку от Аэропорта и вышли, прошли метров 500 от станции Метро и настает оутлетный рай – магазины на магазинах и магазинами погоняют. Потом, естественное, назад на Метро, одна остановка назад в Аэропорт и домой, но… В общем, в этом варианте есть много « но».
Итак, ЦЕНЫ (по состоянию на середину мая 2018 года):
0.00 лир – стоимость поселения в Отеле (никто не требовал никаких доплат)
0.00 лир – стоимость завтрака в нашем Отеле (включено в стоимость)
2 лиры – бутылка воды 0.5 литра в кафе
2.5 лиры – проезд в общественном транспорте (если есть Istambulcard)
2.5 лиры – 56 грамм кофе
3 лиры – бутылка воды 1.5 литра в магазине
4 лиры – жареная кукуруза
4 лиры – чай (почти везде)
4 лиры – сок (типа юпи)
4 лиры – проезд в общественном транспорте (если нет Istambulcard)
4 лиры – уборка в Номере в Отеле
5 лир – 112 грамм кофе
5 лир (минимум) – небольшой сувенир из керамики (типа шарик)
5 лир (минимум) – небольшой кусочек натурального мыла
5-6 лир – пакет сока в магазине
6 лир – Istambulcard (стоимость только карты, для проезда ее нужно пополнить)
6 лир – бутерброд на улице (это не дорого)
6 лир – 1 кг клубники
6 лир – 1 кг дыни
6 лир – суп в кафе на улице (в ресторанах дороже)
7 лир – 100 грамм жареных каштанов
7-10 лир – натуральное мыло в ж/б упаковке
9-10 лир – свежевыжатый сок
10 лир – карта города
10 лир – долата за вход в музей, чтобы не стоять в очереди
10 лир – жареная скумбрия + пол батона хлеба в кафе на улице (в ресторанах дороже)
8-9-10 лир – чашка кофе в кафе
10 лир – бутерброд на Набережной возле моста
10 лир – переплата за вход в музей, чтобы не стоять в очереди
10 лир и выше – керамика
10-20 лир – браслет из камня на руку
20 лир (минимум) – парковка автомобиля на ночь
10 – женские шлепки (типа вьетнамок) только на распродажах
20-30 – кроссовки типа Reebok или Adidas только на распродажах
20 лир – детские вещички вокруг Египетского базара (Misir Carsisi)
20 лир (минимум) – шарфы женские (кашемир)
25 лир – мочалка из козьей шерсти
25 лир – стоимость завтрака в чужом отеле
25 лир (минимум) – 1 грамм ювелирного изделия из серебра с султанитом
30 лир - услуги гида на экскурсиях
30 (минимум) – браслет из кожи на руку
30 лир – хорошее пляжное полотенце
30 лир – пиво 0.5 литра
30-40 лир – шарфы женские (щелк)
30-40 лир – недорогой ужин / обед в ресторане (без алкоголя)
30-40 лир – хлопковая женская блузка (например, магазин LC Wikiki)
40-50 лир – бижутерия (сталь)
45-55 лир – кроссовки типа Reebok или Adidas вокруг Египетского базара (Misir Carsisi)
40-50 лир – хлопковые женские брюки (например, магазин LC Wikiki)
40-60 лир (средняя цена 45 лир) – женская сумка (подделка под известные бренды) вокруг Египетского базара (Misir Carsisi)
50 лир (минимум) – серебряное кольцо
90 лир и выше – накидка на пляж хлопковая
80-100 лир – цена такси из Аэропорта в Отель и наоборот
90 лир – женские шлепки (типа вьетнамок) кожаные
120 лир – женские макасины, туфли кожаные
120 лир и выше – мужские кожаные туфли или кроссовки
200 лир и дороже – оригинальные солнцезащитные очки известных брендов – сток магазины
400 лир (минимум) – копии часов
400 лир и дороже – небольшой ковер ручной работы на Гранд Базаре (Capali Carsi)
400-500 лир – хорошая кожаная мужская берсетка / маленький рюкзак (подделка под известные бренды) на Гранд Базаре (Capali Carsi)
400-600 лир – хорошая кожаная женская сумка (подделка под известные бренды) на Гранд Базаре (Capali Carsi)
И, как мы обычно пишем в своих отзывах, помните ещё одно ПРАВИЛО:
Турист, которого не обманули – не турист!
Итак, на этом, наверное, всё!
ОБЩАЯ ОЦЕНКА ОТДЫХА – НАПРЯМУЮ ЗАВИСИТ ОТ ОЦЕНОК ОТЗЫВА!
СПАСИБО!
Збираючись у Стамбул, а як по-нам, Стамбул – це саме Стамбул (а не Туреччина – це Туреччина і всі курорти приблизно «турецькі» ), пропонуємо всім перш за все визначитися з напрямком відпочинку, а саме: мета поїздки - отоварювання (тобто шопінг) або відпочинок душею, або тілом.
Особисто ми, до речі, як завжди, вирішили впхнути в триденний відпочинок все – саме тому пропонуємо ознайомитися з різноманітністю вибору відпочинку в Стамбулі, який встигли випробувати ми, і впевнені, що це далеко не повний перелік...
>
При виборі готелю у нас було дві умови: перша умова – це розташування на стороні «Старого міста» Стамбула і щоб все було в пішій доступності, в тому числі і Набережна, і друге умова - це, звичайно, ціна…
Тому, Готель, який вибрали ми, а саме: May hotel-3, Istambul за ціною $30 за кімнату (2 особи) на сніданках, може не кожного влаштувати, особливо при тому, що наші друзі на сусідній вулиці розташувалися за $90 за кімнату (2 дорослих та 2 дітей), але без сніданків, а з ними (зі сніданками) ще плюс 4 EURO з особи.
При цьому наш Готель: May hotel-3, Istambul має, звичайно, Недоліки, але Достатків набагато більше, а саме:
ПОРАДА номер разів: коли дивіться на карту міста - просіть у Google розрахувати пішохідний маршрут, тому що виявилося, що, незважаючи на те, що на карті безліч кварталів, а насправді - ці квартали мініатюрні і від однієї Пам'ятки до іншої майже завжди 10-15 хвилин пішки, при цьому є Трамвай і Метро (в Центральній частині міста) та Автобуси (вздовж Набережної) і якщо правильно скласти маршрут, то й ці 10 хвилин пішки будуть взагалі непомітними: на четвертий день ми ганяли , Що ті шалені черепахи і не користувалися навіть громадським транспортом, щоб під'їхати 2-3 зупинки, як було на початку.
Отже, все починається з Аеропорту Одеси – прямий переліт!
Не годують, що сумно, нуворишів та футбольних фанатів немає – нудно, летіти близько години, причому, туди можна з багажем (20кг) – включено у вартість авіаквитка, а назад, якщо хочеш, можна докупити провезення багажу за $30. Нелогічно якось це все, адже сувеніри та враження везеш саме звідти сюди, а не навпаки! Ну та гаразд….
Добиратися з міжнародного Аеропорту імені Ататюрка (Ataturk Havalimani) в Готель дуже просто: проходьте всередині Аеропорту до станції Метро – тільки одна гілка (червона М1A), їдьте 16 або 17 зупинок до кінцевої станції під назвою Енікапи (Yenikapi Istasyonu). НІДЕ не виходьте і НІДЕ не пересідаєте, як то кажуть: «від дзвінка до дзвінка».
Вийшовши з метро є два варіанти: пішки (до 20 хвилин максимум) або Автобусом – одна зупинка (вийти на зупинці Kumkapi).
Звичайно, можна прямо з Аеропорту поїхати в готель на таксі за 20 EURO, щоб потім хвилин 40 стояти в пробках і чекати ще хвилин 50 поки таксист знайде потрібну вулицю.
Тому пропонуємо всім варіант такий: Будинок (Одеса) – літак – Аеропорт Стамбула – Метро – пішки до Готелю – це РАДА номер два.
Обмінники є в Аеропорті – один буде ще до паспортного контролю (курс, природно, буде трошки нижче від існуючого) і другий – відразу після контролю (з лівого боку), недалеко від туалетів на центральному проході Аеропорту. Тут уже легше – майже без обману, можна сміливо міняти.
Щодо проїзду в Стамбулі – потрібно (якщо НЕ бажаєте переплачувати) купити одразу в Аеропорту (прямо перед входом до Метро) карту Istambulcart. Продається в автоматах самообслуговування Biletmatic, такі є скрізь містом – на Трамвайних зупинках та станціях Метро. Ця карта коштує 6 лір і поповнюєте її відразу на потрібну вам кількість поїздок.
Потім цю карту через ці самі автомати самообслуговування Biletmatic також можна поповнювати. Меню екрана можна вибрати від китайського до англійського – все дуже просто. У чому принадність карти: якщо купувати просто, наприклад, трамвайний квиток - він обійдеться в 4 ліри, а так - приблизно 2.5 ліри і так з усіх видів муніципального транспорту.
ВАЖЛИВО: коли кататиметеся містом, особливо, на Метро, то при переході з однієї станції на іншу щоразу ТРЕБА платити по-новому.
БІЛЬШ ТОГО, коли будете їхати додому назад, то на станції Метро Єнікапи (Yenikapi Istasyonu) є 2 (ДВА) входу: перший - як би трохи ближче до Центру міста, другий - трохи далі, ми, природно, увійшли там, де виходили після прильоту, а там: виявляється, що потрібно пройти на іншу - нашу лінію Метро до Аеропорту і ми заплатили ДВА РАЗИ! БУДЬТЕ УВАЖНІ!
І ще РАДА – візьміть БЕЗКОШТОВНО у Метро карту міста та станцій Метро – дуже може бути корисно.
Поки їдете до Метро – дорога займає близько години, не сумуйте, думайте про хороше, чому не сумуйте, тому що протягом усієї поїздки ви проїхатимете через спальні райони міста, які нічим примітним не відрізняються, а викликають лише розлад своїм неохайним виглядом ...
Отже, доїхавши до КІНЦЕВОЇ зупинки, виходьте з Метро, потрібно пройти як би по ходу руху поїзда до вулиці Turkeli Cd (це метрів 500 від станції Метро у бік Центру міста) і до неї потрібно перейти через широку вулицю з незрозумілим божевільним рухом місцевих, автомобілів, туристів, автобусів, вас та всіх...
До речі, читаючи чужі відгуки, ми нерідко зазначали, що у Стамбулі відзначається зовсім інший ритм життя, навіть десь із ознаками хаосу, до якого трохи пізніше звикаєш і навіть починаєш потроху керувати – у нас було саме так! Тільки з третьої спроби ми перейшли через дорогу та вийшли на потрібну вулицю Turkeli Cd.
Потому йдете НІКУДИ не повертаючи вулицею Turkeli Cd до вулиці Bali Pasa Yks (або як називають ще вулицею Kumkapi, тому що нижче (ближче до Набережної) розташована Площа Kumkapi з сотнею ресторанів і далі, звісно, зупинка Автобусів з однойменною назвою Kumkapi).
У результаті дійшли вулицею Turkeli Cd до вулиці Bali Pasa Yks, повернули ліворуч (тобто від Набережної вгору) і проходьте 50 метрів і буде по лівій стороні Готель May hotel-3, Istambul.
Напроти Готелю розташовано два бутіки з фруктами, на паралельній вулиці невеликий супермаркет, якщо йти вниз від Готелю в бік Набережної - площа Kumkapi з ресторанами, якщо йти паралельною вулицею від Готелю вгору - Гранд Базар (Capali Carsi) і якщо йти далі ще й Єгипетський базар (Misir Carsisi) і ще багато чого, але про них усіх трохи згодом.
ГОТЕЛЬ MAY HOTEL-3, ISTAMBUL, переваги:
- розташований поблизу основних історичних пам'яток Стамбула
- є думка, що 3 (три) зірки можна посперечатися, але з урахуванням, що в ціну проживання включені сніданки, то можна і погодитися
- чисте ліжко та прибирання щодня, може, правда, бо ми залишали щодня долар, не знаємо…
- на останньому поверсі Готелю розташована відкрита веранда з видом на протоку Босфор
- є гаряча та холодна вода, а також працюючий кондиціонер
- годують (сніданки) смачно та ситно
- є ліфт, працює
- на ресепшн Готелю є карта за 10 лір, скрізь, до речі, по 8-9 лір, так що ціна за десятку терпима, хоча, кому вона (карта) потрібна то в епоху технологій, але, як сувенір, то можна було б та купити
Що НЕ дуже сподобалося – це розмір Номера, навіть якщо міряти у квадратних сантиметрах, і мало якось…
Що відразу саме нам додало плюсів Готелю, так це те, що поблизу нього були міні магазинчики і вже продавалася полуниця, наприклад, по 6 лір, що на той момент було набагато дешевше, ніж вдома.
Полунички наїлися просто лір на 120, напевно… А також були зовсім недорогі натуральні соки та джуси та свіжі солодкі дині тощо, та й вода не за спекулятивною ціною, як на екскурсіях чи поблизу визначних пам'яток…
Так само до плюсу Готелю можна віднести те, що навколо нього знаходяться вулиці взуттєвих фабрик та оптових магазинів, тобто тільки опт і купити одну пару не можна, АЛЕ вечорами ці оптові магазини влаштовують розпродажі і можна купити кросівки за 20 лір або шльопанки за 10 лір.
ПРИМІТКА – нам здалося, що для місцевих, Готель у гущі вулиць, на яких розташовані тільки магазини оптової торгівлі взуття, точно тягне на 3 (три) зірки і все ок, а ось туристам після курортів Туреччини, наприклад того ж Кемера, Цей Готель здається, що не тягне і на заявлену кількість зірок. А хто що хоче від Готелю за $30 за кімнату на двох зі сніданками в Центрі міста?
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ГОТЕЛЯ: тверда 3 (НОРМАЛЬНО).
НОМЕР – нам дістався на останньому поверсі, що за умови наявності ліфта, що працює, і відкритої веранди, не дивлячись на розмір самого Номера, нам дуже сподобався. Ліжко чисте, не каверзне, шумоізоляції в Номері майже немає, якщо хтось голосно говорив із сусіднього номера – нам було чути.
ДУШ – якби ми перед відпочинком не схудли, то, напевно, не помістилися б у цьому Душі, зате є гаряча вода і щодня міняли рушники та приладдя (мило та шампунь).
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ДУШУ: 4- (майже добре).
СЕЙФ, ГАРДЕРОБНА (ШАФА), ХОЛОДИЛЬНИК, КОНДИЦІОНЕР, ТЕЛЕВІЗОР і ВИГЛЯД З ВІКНА – спочатку, звичайно, це все жах якийсь, але це все є, а вид з вікна навіть потім веселив, типу, добре, що у нас вдома не так…
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА Вказаного: тверда 3 (НОРМАЛЬНО).
ВЕРАНДА НАД НОМЕРОМ – одразу РАДА: коли були ми, там були дуже пошарпані стільці і дуже багато пилу, але ми виділили рушники з Номера для мети використання його, як покривала на ці крісла, і все стало взагалі чудово.
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ВЕРАНДИ: 5 (ВІДМІННО).
Сніданки - годують нормально, були і варені яйця і супчик і кава - натуральна, були маслини і свіжі овочі, а також ковбаска (є неможливо) і сири, до речі, дуже навіть нічого, а соки не пили і кефір, наявності, теж не пробували.
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА СНІДАННЯ: тверда 4 (ДОБРЕ).
УВАГА – у Стамбулі їдять / годують скрізь і завжди і що хочеш, тому приділимо трохи більше уваги ПОСТАНОВКОЇ особливості Готелю, а саме розташування саме на тій вулиці, яка у бік Набережної перетворюється на площу Kumkapi.
До речі, дивно, що стільки відгуків про Готель і ніхто не розповів про таке вдале розташування Готелю недалеко від площі ресторанів!
З урахуванням зазначеного взагалі дивно, що в Готелі годують. На площі розташовано кілька десятків ресторанів, деякі мають другий поверх. Ціни трохи кусаються, але це як у кого ставлення до грошей та хто за чим приїхав до Стамбула.
Тому ПОРА номер три – «ставтеся до турецької ліри, як до гривні»!
Тобто: коли ми були курс був приблизно 3.95 – 3.99 – 4.
00 ліри за один долар США, тобто дуже грубо приблизно 7 (сім) гривень за одну ліру, проте, якщо взяти свої рідні 100 баксиків і поміняти їх приблизно на 400 турецьких лір, тому, дивлячись на ціни в Стамбулі в лірах, як на гривні, рахуйте, що у вас просто бюджет 400 лір (тобто 400 гривень). Таку поправку на ціни можна застосувати і до інших національних валют, наприклад, рублів РФ, що дозволить легше ставитися до цінників!
Найцікавіший ресторан – це останній по вулиці у бік Набережної (по правій сторінці). Назва – Hunkar (повна назва Kumkapi Hunkar Restoran).
Чому цей ресторанчик найцікавіший, а тому що у нього єдиного на третьому поверсі є веранда з видом на протоку Босфор!
Готують дуже смачно, якщо не тиснутись і не налягати на алкоголь (дороговато), то свіжа риба, супи та кава чи соки – вражень буде море, тобто ціла протока, а саме: Босфор! Також старший менеджер ресторану – молодець, дуже старається, дуже ввічливий.
Нам, до речі, запропонував безкоштовно чай, поки готували наш столик на верандочці і потім був безкоштовний подарунок від ресторану - фруктова тарілка!
Тому, якщо у вас буде можливість (час) побувати на площі Kumkapi, то обов'язково зайдіть у ресторанчик Kumkapi Hunkar Restoran і проситеся відразу на веранду з видом на протоку! НЕ ПОШКОДУЄТЕ!! !
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА РЕСТОРАНУ: 5 (ВІДМІННО).
Що нам хотілося побачити багато і здалося, що бачили мало – то це, саме як кажуть, що: «Стамбул – місто контрастів», хоча, напевно, завжди, як з відпочинку їхати, так завжди всього мало і днів і вражень, типу давай ще й таке інше.
Відразу РАДА чи навіть не порада, а НАКАЗ туристів туристам: « Не лякатися великою кількістю пластмаси та свавілля в архітектурному смаку, точніше несмаку, кожного будинку, а треба спокійно дивитися/шукати, що збереглося і має місце бути зі старих Часів, а це є і в провулках і поміж будинків можна помітити старий фонтан і так далі: шукайте і знайдете, а турецькою вогонкою і у нас не завжди вміють гарний будинок обробити. ».
Так ось, наприклад, одразу навпроти Готелю є дуже чарівна чайна для своїх – низькі табуреточки та столик.
Та й навколо Готелю провулочки саме, як шукали – ні на що не схожі, крім як на Стамбульські
Ввечері просто з машин йде торгівля, наприклад, торгують фініками ще навіть на гілках.
Вражень море, тобто sorry, ціла протока Босфор – ми все-таки в Стамбулі, але про все по порядку:
Повторюся, хто за чим їде до Стамбула! Ми, з урахуванням обмеженої кількості днів та наявністю дітей у друзів, а також раннього вильоту з Одеси та наявності вихідних на базарах Стамбула та того, що практично все там закривається після 19-00 (це тобі не Єгипет, дитинко, де тільки після 21-ї. 00 все відкривається), вибрали наступний маршрут:
1) поселення в Готель Готель May hotel-3, Стамбул
2) купівля полуниці (напроти Готелю)
3) поїдання полуниці на відкритій веранді Готелю з видом на протоку Босфор
4) потім пішки на Гранд Базар (Capali Carsi)
5) потім назад в Готель (скинути покупки) та вниз у бік Набережної через площу Kumkapi
6) підкріпитися в Kumkapi Hunkar Restoran на відкритій веранді також з видом на протоку Босфор
7) потім на Набережну через пішохідний міст на інший бік і пішки нагулювати апетит у бік поромного причалу (Hazarfen Ahmet Celebi Iskelesi)
8) потім назад на автобусі (карта Istambulcard є, назва Автобусної зупинки Kumkapi знаємо) і в Готель через площу Kumkapi, де багато ресторанів
9) другий день, залишили долар за прибирання, потім (після сніданку) з Готелю у бік Гранд Базар (Capali Carsi) до трамвайних шляхів і направо вздовж Мечеті Газі Атік Алі-Паші (Atic Ali-Pasa Camil)
10) купівля смажених каштанів та оцінка магазинів взуття, одягу та ювелірних виробів по дорозі
11) Цистерна Базиліка (Yerebatan Sarnici)
12) Парк Sultan Ahmet Arkeolojik Park
13) Блакитна Мечеть (Sultan Ahmet Camil)
14) легенький перекус
15) вуличками Стамбула (місто контрастів) у бік Готелю
16) смажена риба та супи
17) Готель
18) набережна ввечері (на автобусі до поромного причалу (Hazarfen Ahmet Celebi Iskelesi))
19) легенький перекус (фішбургер: підлога батона і скумбрія на мангалі)
20) і назад на автобусі в Готель через площу Kumkapi
21) третій день, залишили долар за прибирання, потім (після сніданку) з Готелю у бік Гранд Базар (Capali Carsi) до трамвайних шляхів та направо
22) Собор Святої Софії (Ayasofya Muzesi)
23) Топкапи (Topkapi Sarayi Muzesi)
24) Парк Гюльхане (Gulhane Parki)
25) Старий залізничний вокзал (Istambul Railways Museum)
26) поромний причал (Hazarfen Ahmet Celebi Iskelesi)
27) катання на поромі з протоки Босфор
28) Єгипетський базар (Misir Carsisi)
29) Гранд Базар (Capali Carsi)
30) смажена риба та супи
31) полуниця, дині
32) Готель
33) набережна ввечері (на автобусі до поромного причалу (Hazarfen Ahmet Celebi Iskelesi))
34) міст / через міст / поромний причал Karakoy
35) кава на протилежному боці протоки Босфор
36) і назад на автобусі в Готель через площу Kumkapi
37) фінішна крива (після сніданку) з Готелю на Набережну та на автобусі до поромного причалу (Hazarfen Ahmet Celebi Iskelesi)
38) катання на поромі по протоці Босфор
39) Єгипетський базар (Misir Carsisi)
40) шопінг
41) Гранд Базар (Capali Carsi)
42) шопінг
43) ниття, де мої ще хоча б 100 баксів
44) смажена риба та супи
45) полуниця, дині
46) Готель
47) веранда Готелю з видом на протоку Босфор
48) Готель - Океанаріум (на машині їздили) - Готель
49) пішки вулицею Turkeli Cd до станції Метро Єнікапи (Yenikapi Istasyonu)
50) Оплата 2 (два) рази входу до Метро
51) Аеропорт імені Ататюрка (Ataturk Havalimani)
52) пошук кави та місця, де покурити
53) літак – Одеса – не дам таксисту 260 гривень (дорого) – Будинок
54) пишу Відгук про подорож…
ВАЖЛИВО чи НЕ ВАЖЛИВО, але все-таки: Ми жили саме в районі Стамбула Кумкапі (Kumkapi), тоді з тераси Готелю ми повинні були бачити не протоку Босфор, а саме Мармурове море, причому Набережна, якою ми гуляли, природно , теж йти вздовж Мармурового моря, а Міст в кінці набережної - це так званий Галатський міст, але не через протоку Босфор, а через затоку Золотий Ріг, але хіба такі тонкощі мають таке сильне значення....
Отже, зупинимося на зазначеному докладніше, а саме:
НАБЕРЕЖНА – красиво, чисто, ходити від початку до кінця далеко. Набережна йде вздовж траси та до поромного причалу (Hazarfen Ahmet Celebi Iskelesi). ВАЖЛИВО – переходити лише у встановлених місцях – дуже сильний рух транспорту. Якщо гуляти вдень, не поспішаючи можна пройтися пішки до самого кінця, дорога займе приблизно годину.
По ходу руху у Вас весь час буде чудовий вік, тобто чудовий вид, праворуч – протока, ліворуч старі фортечні стіни, десь краще збереглися, десь гірше. Наприклад, навпроти Маяка можна зробити гарні фотографії на затоку та на фортечну стіну.
Майже весь час буде видно Блакитну Мечеть (Sultan Ahmet Camil), а потім Собор Святої Софії (Ayasofya Muzesi) та Топкапи (Topkapi Sarayi Muzesi).
Враження найнезабутніші.
Що цікаво, що, не дивлячись на загальний шум і вантажівки, автобуси тощо, що пролітають повз, ми бачили безліч відпочиваючих місцевих на траві (увечері готували щось на вугіллі), відпочивали загалом, але як відпочивати в такому шумі - Незрозуміло, хоча після походу на Єгипетський базар (Misir Carsisi), то можна сказати, що тут не так і голосно і людей, вважай, взагалі немає.
Наприкінці Набережної буде поромний причал (Hazarfen Ahmet Celebi Iskelesi), який розділений приблизно надвоє мостом через протоку. Під мостом – безліч кафешок, на мосту автомобілі та рибалки, які щось намагаються ловити у каламутних водах…
Якщо перейти пішохідним підземним переходом під мостом (вздовж Набережної) ви побачите цікаві кафешки у вигляді човнів з яких продають всього 2-3 види бутербродів та спецій до них.
Спочатку ми думали, що це десерт, а виявилася солона капуста та огірки.
До речі, чомусь у них до бутербродів не йдуть взагалі ніякі соуси і майже ніде не пропонують картоплю фрі, а ось із цими спеціями – соліннями, бутіки хоч якось проходять усередину.
Щодо бутербродів з рибою, місцева назва – Balik Ekmek. Ми їли з білим хлібом та смаженою скумбрією. Місцеві кажуть, що різновидів Balik Ekmek, стільки, скільки жителів Стамбула. З тих, що ми встигли спробувати у Стамбулі, саме тут здалися нам найсмачніші Balik Ekmek. Коштує 6-7 лір та дорожче.
До речі, ще одна РАДА, чому можна і іноді і потрібно купити Istambulcart – це тому, що громадські туалети в Стамбулі платні, коштує 1 ліра і апарати на вході приймають тільки залізні монети, а їх (монет) у найнесприятливіший момент може з собою і не опинитися і ось на виручку приходить Istambulcart, а саме: їй також можна розрахуватися і за таку пікантну послугу…
Так, і ще, монети по 1 лірі можуть стати в нагоді, щоб подивитися з Набережної або мосту в біноклі.
З протилежного боку мосту знаходиться старий поромний причал Karakoy і є невелика набережна з 3-4 лавками (решта набережної зараз, коли ми були - травень 2018, закрита і знаходиться на реставрації) – відмінний вигляд і поблизу берега косяками носяться риби, ті, яких рибалки намагаються ловити з мосту…
Якщо пройти трохи далі (метрів 50 від мосту) праворуч вулиці буде дуже гарне кафе Muhallebicisi – смачніше за каву та печінку, за той час, що ми були в Стамбулі, смачнішого ми не знайшли.
А як подають, антураж, кольори, а запах...Рекомендуємо, загалом.
До речі, буде не дешево, кава мінімум по 10 лір, печиво теж не дешеве, але смачно та красиво.
Тут є зупинка Метро – можна повернутися до Центру міста.
Повертаємося назад пішки, на наш бік протоки: також наприкінці Набережної розташована кінцева зупинка автобусів і навпаки знаходиться той самий Єгипетський базар (Misir Carsisi).
ЄГИПЕТСЬКИЙ БАЗАР (MISIR CARSISI) – історична довідка: Єгипетський базар, він же Єгипетський ринок, він же Ринок прянощів, він же Мисир-чаршыси ринок, розташований у старій частині Стамбула, в районі Еміненю, до речі це другий за величиною ринок Стмбула після Гранд-базару. На території Єгипетського ринку знаходиться близько 100 магазинів і є все або майже все або майже. Ринок був споруджений ще в 1660 році султанші Хатідже Турхан (у минулому була українкою Надією), яка була наложницею султана Ібрагіма I та матір'ю майбутнього султана Мехмеда IV, і спочатку базар був частиною комплексу Нової мечеті. ».
Відразу варто зазначити, що підходячи до Єгипетського базару з боку Набережної, вам ще потрібно до нього дійти, проходячи через мільйон магазинів, крамниць і просто продавців, які торгують товарами не завжди гіршими, ніж на самому ринку, але точно дешевшими.
–цекава,солодощі(пахлава,чурчхела,шоколадніцукеркиувиглядікамінцівзморяабопечериць),чайнавагутаупромисловихупаковках,рушники,пляжніпокривалатахалати,мочалки,утомучислізкозячоївовни,керамікаталампи,милотасрібло,атакожодягвиробництвафірми<strong>LCWaikiki</strong>(магазинзнаходитьсянедалековідбудівлібазару)тавзуття-кросівкипідвідомісвітовібрендизаціною45-55лірзапарутанедорогіжіночісумкипо45-60лір.</p></p><p><p><ahref=)
ГРАНД БАЗАР (CAPALI CARASI) – історична довідка: « Гранд базар, він же Критий базар, він же Критий ринок він же Капали-чарші – це один із найбільших критих ринків у світі, розташований у Старій частині Стамбула і займає площу, понад 30 тисяч квадратних метрів і на 66 вулицях базару розташовано понад 4 тисячі магазинів. Щодня його відвідує понад півмільйона людей. ».
Туристична довідка (відсеб'ятина): «Дуже зручно розташований від нашого Готелю, хоч щодня ходи. Також на центральному вході праворуч є обмінник з одним з найвищих курсів обміну валюти і ліворуч декількома ресторанчиками та стійками з приготування джусів із гранату, апельсина, кавуна тощо по 10 лір за склянку. ».
На Гранд базарі продається/пропонується, не знаємо як там із цими цінами продається, але все-таки, надзвичайна велика кількість товарів: від ювелірних виробів та прикрас, антикваріату, виробів зі шкіри, текстилю, килимів до невеликих та недорогих туристичних сувенірів .
Як відомо, до середини XIX століття Капали-чарші (Гранд базар) був центром работоргівлі, тому з огляду на наявність сьогодні такого явища / поняття, як "шопоголік", ситуація кардинально не змінилася…
Будівництво Гранд базару почалося ще за султана Мехмеда II – завойовника, одразу після взяття Константинополя у 1453 році. Після землетрусу 1894 року було здійснено його масштабну реконструкцію. Найстарішими спорудами ринку є розташовані в центрі комплексу старий (Sahaflarbedesteni) та сандаловий (Sandalbedesteni) бедестани, що мають склепінні та куполоподібні стелі.
Будівля базару має 18 воріт, серед яких найбільш примітними є розташовані поруч з площею Чемберліташ центральні ворота «Нуруосманіє», на яких є напис «Бог милує того, хто присвячує себе торгівлі» і розташовані поруч із площею Беязіт ворота « Втікає». Вулиці ринку зберегли старі назви - вулиця Колпачніков (Kalpaklar Caddesi), вулиця Кальянщиків (Nargileci Caddesi), Самоварна вулиця (Semaver Sokak) та ін.
Перше враження від знаходження всередині – наскільки красива архітектура і скільки уваги та кохання було приділено торговцями Стамбула для прикрашання свого робочого місця, тобто, з якою повагою турки ставляться до такого ремесла, як торгівлі, у тому числі й уявленню країни, якій завжди має бути приємно привезти щось на згадку.
Кількість магазинів справді вражає, а з огляду на те, як мало місця займає кожен, дивуєшся, як їм ще вдається розташувати серед такого дефіциту місця ще й джерело води та ресторан.
Усередині нам особливо сподобалася галерея з невеликих колон, яка, на нашу думку, найбільш чітко передає дух епохи створення/споруди будівлі і водночас має місце доказ, що відразу все було зроблено настільки правильно, що вже не переробляється сторіччями.
На що особисто ми звернули увагу саме на Гранд базарі – це кераміка, сувеніри з кераміки, лампи з кераміки, копії одягу та взуття відомих брендів (майже не відрізниш) та шкіряні прикраси (браслети та кулони тощо, ручної роботи) , а також килими ручної роботи.
Подейкують, що щороку ринок Гранд базар відвідує близько 90 мільйонів туристів, тим самим зробивши його одним із найлюдніших місць світу, тому не псуватимемо статистику – ВСІМ на Гранд базар.
БОСФОР – як відомо, протока відома так само як Стамбульська – це протока між Європою та Малою Азією, яка з'єднує Чорне море з Мармуровим, а разом із Дарданелами з'єднує Чорне море з Егейським, яке є частиною Середземної і на обох сторонах протоки розташоване Стамбул.
Скільки ми гуляли Стамбулом і з ким не говорили про протоку, щоразу нам розповідали про одну й ту саму протоку щоразу нові історичні та теологічні відомості, які в основному не мають відношення ні до того ні до іншого, але з іншого сторони приємно дивитися, як місцеві люблять своє місто і приписують йому гарні історії, які корінням сягають ще грецької або римської міфології, наприклад, як всій протоці Босфору присвоюють назву вузької вигнутої затоки «Золотий ріг», яка впадає в протоку Босфор у місці його з'єднання з Мармуровим морем, і далі пов'язують цю назву з історією любові грецького бога Зевса до жриці Гери, дочки царя Інаха, але потім ми зрозуміли просту істину, що стамбульці, вони як одесити – ніколи не брешуть, а лише трішки фантазують.
У багатьох відгуках ми читали, як чудово насолодитися видами протоки, причому не важливо вдень чи вночі – щоразу протока виблискує особливою неповторною красою, осяяним або теплим промінням сонця або ніжним світлом місяця, проте перші враження від спроби насолодитися вказаним майже відразу збивається. у момент, коли підходиш до черги на пором…
Щоб зберегти / зміцнити очікування прекрасного, даємо кілька простих, на наш погляд, дієвих рекомендацій, а саме:
По-перше, перед прогулянкою на поромі бажано поїсти і взяти з собою трошки водички або сочка або печенюшок або йогурту і так далі, тому що катають приблизно годину і більше, тому особисто нам, десь починаючи з середини поїздки, захотілося їсти, а доки дочекалися стюарда, трохи слиною не пішли, а потім ще й за чаєм бігали, бо одразу не купили.
Ціна (середня) на поромі 4 ліри та за чай (50 грам) та 4 ліри за бутерброд (маленький тоненький) та 4 ліри за сік (типу юпі).
По-друге, згідно з усією інформацією, що ми знайшли, начебто за поїздку можна розраховуватися Istambulcard і має бути знижка щось 25%, але щось ми такого не бачили, тому або купуєте квиток за 25 лір на стандартний величезний пором або проходьте під мостом по пішохідному переходу і майже біля кінцевої Автобусів і купуєте вже за 12 лір квиток на пором поменше і все те ж саме, але вдвічі дешевше.
Ще одна незручність – це те, що на великі пороми з центрального входу на поромній переправі намагаються покататися відразу кілька сотень людей – черги величезні, тому знову йдемо повз черги під міст, проходимо 50 метрів і без черги і вдвічі дешевше спокійненько катаємось так само як і вони, але без стресу.
І ще, коли були ми, зовні на палубі – було холодно, а всередині ми сіли не біля вікна і було не дуже зручно фотографувати, а коли пересіли і лише один раз вийшли на палубу, то наші місця зайняли, тому РАДА - Уважніше треба бути при виборі місць і не залишати їх без нагляду.
Ну а сама подорож по протоці – це одна з найспокійніших екскурсій, особливо, коли вдруге вже все знаєш, є з собою бутербродики про запас і місце, а точніше чотири місця, застовпили всередині та два на палубі.
Вздовж берега будуть дуже симпатичні будівлі, у тому числі Палац Топкапи та гарний замок на кшталт Галацької вежі, а над вами буде міст, який сполучає Європу та Малу Азію, навколо вас будуть на 90% місцеві та ще 2-3 туристи, а так само слухатимете аудіогіда турецькою мовою, правда, злі мови кажуть, що якщо купити квиток дорожче у місцевих зазивал, то аудіогід почне говорити російською – не знаємо, у нас було так, як було.
Разом, наша думка - екскурсію по протоці Босфор однозначно потрібно брати, по-перше, не щоразу можна йти хвилями протоки Європи, а повертатися хвилями Малої Азії і навпаки, а по-друге, буде чудовий вид на ту частину Стамбула, де розташовані дві прекрасні перлини: Блакитна Мечеть і Собор Святої Софії, а також подивіться з протоки на Палац Топкапи.
МІЧЕТИ ГАЗІ АТИК АЛІ-ПАШІ (ATIK ALI PASI CAMIL) та МІЧЕТИ НУРИСМАННЯ (NURUSMANIYE CAMIL)
Як відомо, місто Стамбул також називають містом мечетей. Неподалік Центральної частини знаходиться дві мечеті, наприклад, МЕЧЕТЬ ГАЗІ АТИК АЛІ-ПАШІ (ATIK ALI PASI CAMIL) знаходиться безпосередньо по ходу руху Трамваю у бік Блакитної Мечеті (Sultan Ahmet Camil)
а МЕЧЕТИ НУРИСМАНІЯ (NURUSMANIYE CAMIL) знаходиться трохи далі, у бік Парку Sultan Ahmet Arkeolojik Park.
Орієнтиром буде так звана Колона Костянтина.
Історична довідка: « Колона Костянтина (emberlita Stunu, що означає «переперезана колона» ) – це римська тріумфальна колона, розташована на площі Чемберліташ, була встановлена в 328 році на форумі Костянтина і урочисто відкрита в день заснування Константинополя в 330 року, її висота - 34.8 м, матеріал - порфір. ».
Блакитна мечеть або мечеть СУЛТАНАХМЕТ (Sultanahmet Camii) вважається однією з перших за значенням мечеттю Стамбула. Мечеть налічує шість мінаретів: чотири, як завжди, на всі боки, а два трохи менш високих – на зовнішніх кутах. Вважається видатним зразком ісламської та світової архітектури. Мечеть розташована на березі Мармурового моря, в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмет, навпроти музею Ая-Софія. Мечеть є одним із символів міста.
Коли ми були – у внутрішньому дворі було оголошення, що до кінця травня проводитимуться ремонтні роботи і тому всередину мечеті не пускали.
Відразу біля Блакитної Мечеті (Sultan Ahmet Camil) знаходиться Парк Sultan Ahmet Arkeolojik Park, де можна побачити історичні пам'ятники Обеліск Феодосія (Theodosius Dikilitasi), Віту колону (Serpent Colomn), вона ж Зміїна колона (Ylanl Stun), і (Orme Dikilitas).
Історична довідка: « Обеліск Феодосія (Єгипетський обеліск) (Dikilita) – давньоєгипетський обеліск фараона Тутмоса III (XVIII династія), споруджений на розділовому бар'єрі константинопольського іподрому (сьогодні відомому як At Meydan або Sulta). Зведений імператором Римської імперії Феодосієм Великим у 390 році н. е. Це один з найкраще зберігся з привезених в Константинополь обелісків і єдиний з привезених безпосередньо з Єгипту, другий обеліск, що зберігся, з єгипетського порфіру, сильно пошкоджений, знаходиться у дворі Стамбульського археологічного музею. ».
Історична довідка: « Зміїна колона (Ylanl Stun) – це антична бронзова колона, яка є частиною жертовного триніжка, створеного зі зброї загиблих у битві при Платеях (479 рік до н. е. ) персів під час греко -перські війни.
Спочатку перебувала у Дельфах, згодом перевезена Костянтином до нової столиці Римської імперії Константинополь (нині Стамбул). Спочатку 8-метрову колону увінчували 3 голови змії. 1700 року вона була частково зруйнована. Одна зі зміїних голів знаходиться в археологічному музеї Стамбула. ».
Якщо стояти обличчям до обелісків та зміїної колони, то з боку Блакитної Мечеті (Sultan Ahmet Camil) буде невеликий магазинчик сувенірів та провулок, в якому знаходиться непоганий ресторан турецької кухні та дуже цікава інсталяція будинків з мініатюрними вхідними дверима, віконцями та маленькими навколо будинку - просто викликає таке розчулення, що пройти повз просто не можливо, ми не втрималися і постукали в одну з дверей, ну а раптом хто відкриє такий няшний весь, але нам ніхто не відрив: « nobody home» і ми пішли...
СОБОР СВЯТОЇ СОФІЇ – ПРЕМУДРОСТІ БОЖЕЙ, СВЯТА СОФІЯ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКА, АЙЯ-СОФІЯ.
У минулому патріарший православний собор, згодом – мечеть, нині – музей; всесвітньо відома пам'ятка візантійського зодчества, символ «золотого віку» Візантії. Офіційна назва пам'ятника сьогодні: Музей Айя-Софія (Ayasofya Mzesi).
Більше тисячі років Софійський собор у Константинополі залишався найбільшим храмом у християнському світі аж до спорудження собору Святого Петра у Римі. Висота Софійського собору – 55.6 метрів, діаметр бані 31 метр.
Перед входом у собор зліва знаходиться інсталяція (як би рів), але це не рів, а так археологи вивчали так звані культурні верстви і дійшли висновку про будівництво храму над попереднім, а рівень землі (підлоги) був піднятий будівельниками до 5 метрів.
Пишність собору вражає.
Як сказав Прокопій Кесарійський візантійський письменник; секретар полководця Велізарія, Про споруди (Книга 5: I: 27): «Цей храм представляв чудове видовище, - для тих, хто дивився на нього, він здавався винятковим, для тих, хто чув про нього, - абсолютно неймовірним. У висоту він піднімається ніби до неба, і, як корабель на високих хвилях моря, він виділяється серед інших будівель, ніби схиляючись над іншим містом, прикрашаючи його як складова його частина, сам прикрашається ним, тому що, будучи його частиною і входячи в його склад він настільки видається над ним, що з нього можна бачити все місто, як на долоні».
За переказами, імператор Юстиніан, увійшовши в побудований собор, сказав: «Соломоне, я перевершив тебе! », мабуть, маючи на увазі легендарний Єрусалимський Храм.
За мозаїками в інтер'єрі можна вивчати еволюцію візантійського мистецтва протягом кількох століть.
Зображення Богородиці, що сидить на троні, в апсиді вражає своєю людяністю і одухотвореністю. Над входом у храм викладений благословляючий паломників Ісус Христос, а перед ним уклінний імператор.
У центрі зали, практично під головним світильником собору на підлозі з кольорового мармуру вирізані кола – це місце коронації Імператорів Візантії і ще це місце називається "Пуп Миру" або Омфалос.
Усередині собору можна перебувати нескінченно, також можна піднятися на верхній рівень, звідки люди, що знаходяться внизу, виглядають зовсім мініатюрними, що лише доводить монументальність будівлі собору.
Зліва від центрального входу собору є колона і кажуть, що випадковий дотик до неї вилікував імператора Юстиніана від безперервного головного болю.
Вважається, що якщо притулитися чолом до каменю, задумати бажання, вставити палець в отвір і повернути його погодинної стрілки, то задумане неодмінно здійсниться.
Сьогодні Собор Святої Софії – це Музей Айя-Софія.
Тому вхід платний, не те щоб дорого – 40 лір, тут інша проблема – величезна черга!
Підійшовши до Собору Святої Софії, ми до останнього сумнівалися і вірили, що черги не буде, ну а якщо й буде, то всього кілька людей з нами, але не тут було...
ПОРАДА – йти потрібно раніше, до відкриття (09:00), вранці черга буде трохи меншою.
І одразу знайти, як ми, екскурсовода, який сам ходить уздовж черги та пропонує свої послуги за 30 лір, і ось ми вже стоїмо перші на вході.
Так само екскурсовод не тільки проведе вас повз величезну чергу, є ще один плюс - у нього вже куплені квитки і вам не доведеться чекати ще в одній черзі, але вже не на вході, а в касу.
Вийшовши з собору, можна підкріпитися в найближчій кафешці, якщо дивитися на Блакитну Мечеть (Sultan Ahmet Camil)? то ця кафешка знаходиться по ліву руку - ціни терпимі, пригощають смачно. Тут же, та й скрізь містом, продаються також смажені каштани (7-10 лір за порцію), варена або смажена кукурудза і здобні булочки, як там говориться:
" Він - хрумкий, він - рум'яний,
Він – обсипаний кунжутом!
Гіркий, ніжно-пряний, -
Радий обіднім хвилинам! ...".
Якщо обходити Собор Святої Софії (Ayasofya Muzesi) з правого боку (або вийти через бічний вхід), то приблизно за 100 метрів буде Палац Топкапи (Topkapi Sarayi Muzesi).
Знову ж таки звертаю увагу, що на карті міста здається що між Собором Святої Софії Палацом Топкапи ну якщо не величезна, то достатня відстань, а насправді вони знаходяться практично поряд.
Екскурсія до Палацу Топкапи (Topkapi Sarayi Muzesi) складається з двох частин (можливо), а саме: сам комплекс палацу і … звичайно гарем палацу.
Отже, ПАЛАЦ ТОПКАПИ (TOPKAPI SARAYI MUZESI) – ми точно знали, що, коли будемо в Стамбулі, то окрім надій оглянути багато пам'яток, у нас буде надія побувати у палаці султана та гаремі, де жила знаменита Роксолана – доля / життя якої не може бути нецікавою, як жінки, що залишила свій слід в історії поряд із великими чоловіками.
У нашому випадку на наше бажання відвідати палац Топкапи частково вплинув серіал «Чудовий вік», так, так, той самий турецький серіал, який підкорив весь світ історією про повний драм життя при дворі султана Сулеймана Чудового .
Однак, незважаючи на те, що палац у серіалі – це лише копія справжнього палацу, але історія серіалу – це ж екранізація деяких історичних подій, які відбувалися саме тут.
Насправді, справжній палац Топкапи – це невелике містечко султана, усередині великого міста, було збудовано у 15 столітті, і до 19 століття було головною резиденцією турецьких падишахів. Порівняно з рештою відомих резиденцій, наприклад, Ермітаж, Лувр, Петергоф, стамбульський палац має більш ніж скромний вигляд. Може розкіш і була - було все-таки чудове століття те, але від неї мало що залишилося.
Палац Топкапи – це палацовий комплекс площею сімсот тисяч квадратних метрів, що складається з чотирьох окремих дворів, що протягнулися на п'ять кілометрів.
Тут розташовувався диван (турецьке уряд), казначейство, збройовий арсенал, свій собор, пекарня, стайні, сад з фонтанами та гарем. Все це було обнесено стіною та зачинялося на величезні ворота, добре знайомі глядачам серіалу.
По праву руку від входу розташовані різноманітні експозиції, наприклад, кухня, де знаходиться унікальне начиння та одна з найбільших у світі колекцій виробів із білої порцеляни.
З одного боку, як би хочеться сказати: «Бідненько, але чистенько», а з іншого боку як би не хотілося у відповідь почути: «Не скажи…» .
Так само окремо представлена експозиція до так званої зали коштовностей, де серед золота, срібла та перлів можна побачити діамант «Ложечний» (86 каратів) та такі реліквії, як зуб Пророка Мухаммеда, посох Мойсея та кисть руки Святого Іоанна Хрестителя.
Нам здалося, що на багатьох туристів і особливо на шанувальників серіалу «Чудовий вік» палац Топкапи може справити похмуре враження, особливо загалом приглушене освітлення в кімнатах, ґрати на вікнах, високі стіни...Легко не втечеш...< /p>
Так само на території палацу Топкапи окремо можна купити вхідний квиток у гарем.
І, звичайно, можна відвідати добре відомий диван (будівля турецького уряду), над кімнатою якого, за додатками, розташовувався сам султан, щоб контролювати прийняті рішення.
Ми не брали гіда, а ходили самі і всі дивилися, але оскільки територія як палацу так і гарему досить великі, рекомендуємо якщо не брати живого гіда, то хоча б взяти аудіогід за 20 лір - буде набагато цікавіше.
На нашу думку, найголовніша РАДА з екскурсії Палац Топкапи (Topkapi Sarayi Muzesi) – це НЕ стояти в черзі за квитками, а одразу переплатити 10 лір і піти повз цю чергу, а саме:
Після того, як ви проходите Собор Святої Софії (Ayasofya Muzesi) ви підходите до пропускного пункту – це просто перевірка безпеки і жодних привілеїв тут немає – всі стоять однаково та проходять рамки металошукачів (черги дві, але це, щоб просто було швидше ). У цій черзі перед вами буде лише людина 150.
Після проходження контролю ви потрапляєте у внутрішній двір Палацу Топкапи (Topkapi Sarayi Muzesi) і відразу впираєтеся в чергу в касу, ось тут перед вами вже черга, то черга – години на 4 (чотири), не менше.
Щоб не стояти в цій черзі, що нам з вами більше нічого робити, як гаяти дорогоцінний час у чергах, ви займаєте чергу і йдете вперед, а там біля кас знаходите місцевих товаришів, у яких можна купити екскурсію або просто купити квиток, переплативши лише 10 лір.
Після Палацу Топкапи (Topkapi Sarayi Muzesi), щоб зміцнити умиротворення внутрішнього світу, можна піти пішки у бік Набережної у Парк Гюльхані (Gulhane Parki) і потім пройтися через Старий залізничний Вокзал (Istambul Railways Museum).
ПАРК ГЮЛЬХАНЕ (GULHANE PARKI) – назва походить від перської: "будинок троянд" – це історичний міський парк у районі Еміненю, розташований поруч із палацом Топкапи на прилеглій до нього території. Південним входом у парк служать одні з найбільших воріт палацу. Це найстаріший і один із найбільших парків Стамбула.
У 1880 році парк вперше було відкрито для відвідувачів. У 1926 році в ньому було встановлено статую Ататюрка.
У 2003 році знову було відкрито для всіх охочих після тривалої реставрації від пожежі.
Тут можна просто погуляти: тиша і ют, може бути важливо, щоб трошки відволіктися від ритму життя Стамбула та постійного шуму (територію парку відокремлює від міста висока стіна).
Тінисті алеї, дзюрчать фонтани, прохолодні напої приведуть вас до тями після екскурсії по Топкапи.
Наприкінці парку височить Готська колона. Це унікальна візантійська пам'ятка 3 ст. н. е. , присвячений перемозі над готськими племенами.
При цьому якщо йти до Парку через вулиці Стамбула можна насолоджуватися оригінальною будовою міста, долати перепади рівнів вулиць.
І ще можна зайти перекусити в одну з мільйонів кафешок: комусь дорожче, комусь задешевше, а нам – головне антураж!
А також вийшовши з Парку Гюльхане (Gulhane Parki) і йдучи у бік Набережної можна пройти через Старий залізничний вокзал (Istambul Railways Museum).
Далі можна перепочити в маленькому парку перед Вокзалом і піти на Набережну, з якою здійснити чергову подорож на поромі по протоці Босфор, а повернувшись назад знову піти вже дорогою, не в плані ціни, а дорогому серцю мандрівника Єгипетський базар (Misir Carsisi).
ОКЕАНАРІУМ - це Океанаріум. Як добиратися і варто, дивіться вебсторінку:
https://istanbulakvaryum. com/en
ВАЖЛИВО - при покупці вхідних квитків групі (батькові плюс діти) - дають знижки, але умови дивіться які діють на момент покупки.
Наша оцінка – сходити варто.
Ну і, нарешті, екскурсія ШОПІНГ – шопінг, скажу я вам у Стамбулі – це щось особливе. По-перше, все дорого. Тому, як сказано вище, будемо застосовувати ПРАВИЛО (див. РАДА номер три) – «ставтеся до турецької ліри, як до гривні».
Отже, біля нашого Готелю May hotel-3, Стамбул на всіх вулицях лише оптові магазини взуття. Купити одну пару не можна, але вечорами можуть бути розпродажі і ми купили кросівки типу ADIDAS за 20 лір (проти стандартної ціни 45-55 лір у місті) або шкіряні шльопанки за 10 лір (при ціні від 90 лір у магазинах).
Срібло – вибір краще на Гранд Базар (Capali Carsi), але ціни набагато дорожчі, наприклад, браслет на руку 400-500 лір, але краще йти за сріблом на Єгипетський базар (Misir Carsisi), ми, наприклад, купили срібне кільце за типом «в'язь» (начебто зіткано з матеріалу) всього за 45 лір і були аналогічні браслети по 60 лір (проти таких на Гранд Базарі (Capali Carsi) за 120 лір). Також по всьому місту досить велика кількість магазинів з ювелірними виробами, тому вибір достатній.
Можемо порекомендувати один магазинчик, якщо вийти з нашого Готелю Готелю May hotel-3, Стамбул і піти вгору (на протилежний бік від Набережної), дійти до трамвайних шляхів, повернути праворуч у бік Блакитної Мечеті (Sultan Ahmet Camil), то на наступному кварталі з правої сторони по ходу руху буде дуже невеликий магазинчик із сріблом (між магазинів із взуттям та речами). Тут можна купити також вироби із султанітом.
Шопоголістична довідка: «Султаніт має олександритовий ефект - тобто здатність кристала змінювати забарвлення в залежності від характеру освітлення - невід'ємна властивість каменю Cултаніту. Червоні, при яскравому природному освітленні, у світлі ламп розжарювання тону Cултаніту змінюються на зелені. ».
Камінь султаніт рідкісний і дуже дорогий, тому султаніт навчилися синтезувати. Перші почали його синтезувати у Туреччині.
Синтетичний або гідротермальний (г/т) султаніт за своїми хімічними та оптичними властивостями не поступається натуральному каменю.
Султаніт г/т легше обробляється, і більшість обробленого каміння потрапляє у вставки ювелірних прикрас.
Ціннік на натуральний султаніт не досягаємо, а г/т султаніт цілком прийнятний для придбання.
Зверніть увагу на бірку ювелірного виробу, яка є сертифікатом виробу. Якщо у вставках написано “Султаніт г/т”, цей камінь отримав своє життя з участю людини. Якщо у назві каменю уточнень немає, перед вами натуральний камінь султаніт. Тепер зверніть увагу на ціну. Ціна на натуральний султаніт перевершує ціну на діаманти. Ціна султаніту г/т цілком доступна, її можна порівняти з цінами на топаз, гранат, цитрин тощо.
Розібратися в походженні каміння у ювелірних виробах Вам допоможе продавець-консультант.
Для нього Ви можете отримати чітку та достовірну інформацію про вироби та вставки.
Зараз прийнятна ціна в Стамбулі срібного виробу із султанітом – 25 лір за грам, тобто це не ціна ТІЛЬКИ каменю та ВСІЙ вироби з каменем, наприклад, сережки приблизно за 120 лір, чоловічий перстень – 200 лір, дитяче кільце – 36 лір .
У чому перевага цієї ювелірної лавки – в ній є англомовний менеджер (це великий плюс) та два майстри, які перед продажем ще раз перевіряють ювелірний виріб, кріплення каменю, замки тощо і тільки після цього продадуть його, а не як скрізь: віддав/отримав гроші і все, йди звідси…
Біля цієї ювелірної лавки знаходиться дуже гарний магазин із взуттям (1 поверх), ціни від 120 лір за шкіряне взуття – дуже якісне та зручне, ми в перший день купили, відходили, на другий день повернулися та купили мамам та дітям друзів.
Також магазин з дуже непоганим взуттям знаходиться перед входом в Гранд Базар (Capali Carsi), якщо йти з боку нашого Готелю May hotel-3, Стамбул, ціни від 90 лір за жіноче взуття та від 100 лір за чоловіче.
Так само біля вказаної ювелірної лавки та магазину взуття (на 2-му поверсі) знаходиться дуже непоганий магазин жіночого одягу, але трохи дорого, все приблизно від 90-100 лір.
Тільки далі, тут же (по цій же стороні вулиці), якщо йти у бік Блакитної Мечеті (Sultan Ahmet Camil) є торговий центр з чоловічим одягом – дуже якісна продукція і є непогані копії під бренди, ціни вищі, ніж очікували, але є розпродаж.
Так само на Єгипетському базарі (Misir Carsisi) в кінці правого крила по лівій стороні (передостанній магазин, останній – це ювелірна крамниця) є дуже непоганий магазин з пляжним приладдям, покривалами, накидками (від 90 лір), рушниками (3 ), милом (12-20 лір) та мочалками з козячої вовни (25 лір).
Одяг (дітям друзів і нам усім) дивилися переважно в магазині LC Wikiki біля Єгипетського базару (Misir Carsisi).
Так само варто відзначити килими ручної роботи від 400 лір на Гранд Базар (Capali Carsi) і там дуже непогані копії взуття відомих брендів, ціни від 320 лір і далі, а також шкіряні жіночі сумки і чоловічі берсетки по 400-500 лір.
Щодо жіночих сумок за 45-50 лір – це тільки навколо Єгипетського базару (Misir Carsisi) як і кросівок відомих світових брендів, переважно Reebok, по 45-55 лір.
Особливу увагу звертаємо на солодощі – переважно брали на Гранд Базар (Capali Carsi), тому що більше сподобався вибір, а щодо ціни – ми торгувалися і нам поступалися до 20% від заявленої вартості.
І, звісно, кераміка! Пилозбірники додому або як на подарунок - щось купити треба обов'язково, ми не взяли, а ось усім іншим точно потрібно, напевно...
3 ліри – пляшка води 1.5 літра у магазині
4 ліри – смажена кукурудза
4 ліри - чай (майже скрізь)
4 ліри - сік (типу юпі)
4 ліри – проїзд у громадському транспорті (якщо немає Istambulcard)
4 ліри – прибирання в номері в готелі
5 лір - 112 грам кави
5 лір (мінімум) – невеликий сувенір з кераміки (типу кулька)
5 лір (мінімум) – невеликий шматочок натурального мила
5-6 лір - пакет соку в магазині
6 лір – Istambulcard (вартість тільки карти, для проїзду її потрібно поповнити)
6 лір - бутерброд на вулиці (це не дорого)
6 лір - 1 кг полуниці
6 лір - 1 кг дині
6 лір - суп у кафе на вулиці (в ресторанах дорожче)
7 лір – 100 грам смажених каштанів
7-10 лір - натуральне мило в ж/б упаковці
9-10 лір - свіжий сік
10 лір – карта міста
10 лір – долата за вхід до музею, щоб не стояти у черзі
10 лір - смажена скумбрія + пів батона хліба в кафе на вулиці (в ресторанах дорожче)
8-9-10 лір – чашка кави у кафе
10 лір – бутерброд на Набережній біля мосту
10 лір – переплата за вхід до музею, щоб не стояти у черзі
10 лір і вище – кераміка
10-20 лір - браслет з каменю на руку
20 лір (мінімум) – паркування автомобіля на ніч
10 – жіночі шльопанці (типу в'єтнамок) тільки на розпродажах
20-30 - кросівки типу Reebok або Adidas тільки на розпродажах
20 лір - дитячі дрібнички навколо Єгипетського базару (Misir Carsisi)
20 лір (мінімум) – шарфи жіночі (кашемір)
25 лір – мочалка з козячої шерсті
25 лір - вартість сніданку в чужому готелі
25 лір (мінімум) – 1 грам ювелірного виробу із срібла із султанітом
30 лір - послуги гіда на екскурсіях
30 (мінімум) – браслет зі шкіри на руку
30 лір – гарний пляжний рушник
30 лір - пиво 0.5 літра
30-40 лір – шарфи жіночі (клацання)
30-40 лір – недорога вечеря/обід у ресторані (без алкоголю)
30-40 лір – бавовняна жіноча блузка (наприклад, магазин LC Wikiki)
40-50 лір - біжутерія (сталь)
45-55 лір - кросівки типу Reebok або Adidas навколо Єгипетського базару (Misir Carsisi)
40-50 лір – бавовняні жіночі штани (наприклад, магазин LC Wikiki)
40-60 лір (середня ціна 45 лір) – жіноча сумка (підробка під відомі бренди) навколо Єгипетського базару (Misir Carsisi)
50 лір (мінімум) – срібний перстень
90 лір і вище – накидка на пляж бавовняна
80-100 лір - ціна таксі з Аеропорту в Готель і навпаки
90 лір – жіночі шльопки (типу в'єтнамок) шкіряні
120 лір - жіночі макасини, туфлі шкіряні
120 лір і вище – чоловічі шкіряні туфлі чи кросівки
200 лір та дорожче – оригінальні сонцезахисні окуляри відомих брендів – сток магазини
400 лір (мінімум) - копії годин
400 лір та дорожче – невеликий килим ручної роботи на Гранд Базарі (Capali Carsi)
400-500 лір – гарна шкіряна чоловіча берсетка / маленький рюкзак (підробка під відомі бренди) на Гранд Базарі (Capali Carsi)
400-600 лір – гарна шкіряна жіноча сумка (підробка під відомі бренди) на Гранд Базарі (Capali Carsi)
І, як ми зазвичай пишемо у своїх відгуках, пам'ятайте ще одне ПРАВИЛО:
Турист, якого не обдурили – не турист!
Отже, на цьому, напевно, все!
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ВІДПОЧИНКУ – НАПРЯМУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ОЦІНОК ВІДГУКУ!
ДЯКУЄМО!
