НЮАНСИ СТАМБУЛУ

03 листопада 2018 Час поїздки: з 25 жовтня 2018 до 27 жовтня 2018
Репутація: +555½
Додати до друзів
Написати листа

Так вийшло, що до Стамбула ми прибули не з України. Тому приземлилися не в звичному аеропорту імені Ататюрка, а в названому на честь першої в історії Туреччини жінки-військового пілота Сабіхі Гьокчен. Він, хоч і є другим за величиною, але знаходиться далеко від центру - в азіатській частині великого міста в п'ятдесяти кілометрах на південь від площі Таксім.

Оскільки не хотілося втрачати жодної хвилини ретельно розпланованого дорогоцінного відпочинку, вирішили не витрачати сили та час на дорогу з пересадками та стали в чергу на посадку у таксі. Комфортний автомобіль з привітним та ввічливим водієм буквально за 40 хвилин та 400 лір домчав нас до «Sura Design Hotel & Suites». Цей новий п'ятизірковий готель відрізняє від інших дизайн. За розкішним входом у стилі Османської імперії гостей зустрічають скульптури коней у натуральну величину та помпезні меблі. Ліфти забирають відвідувачів на абсолютно не схожі один на одного бірюзовий, срібний, бурштиновий та інші поверхи.


На даху є ресторан, звідки відкривається неповторний вид на Блакитну мечеть.

Оскільки готель розташований у самому серці старого Стамбула – районі Султанахмет, всі основні визначні пам'ятки знаходяться буквально в кроковій близькості від нього.

Пройшовши не більше 50 метрів колоритною вуличкою, ми вийшли до трамвайних колій, уздовж яких розташовувалися кафе та ресторани на будь-який смак. Причому процес приготування різних страв був чудово видно через величезні стекла, які були на кухнях замість стін. Перекусивши надзвичайно смачними запеченими фаршированими баклажанами та куркою, спустилися до сусіднього кондитерського підвальника. Слід визнати, що ціни на справжню високоякісну турецьку бахлаву (саме так тут називають пахлаву) «кусаються»… Але, звісно, ​ ​ «палітра смаків» непередана!

За кілька хвилин вийшли на найкрасивішу площу, з одного боку якої була Блакитна мечеть, а з іншого Айя-Софія або собор Святої Софії.

Не будемо зупинятись на описі відомих усьому світові пам'яток, а розповімо про деякі нюанси їх відвідувань.

Отже, в мечеть ми відразу не потрапили, тому що вона діюча і для туристів відведені певні години відвідування. Знали, що доведеться знімати взуття, і тому взяли з собою шкарпетки, щоби не ходити босоніж. А ось Святу Софію відклали на потім, бо знали, як «обійти» неймовірно довгу чергу до каси.

Направившись прямо в Топкапи – головний палац імперії Османа до середини XIX століття – по дорозі з'їли традиційний ароматний стамбульський бублик і солодку кукурудзу, які тут усюди продають з пересувних столиків. Смажені каштани, куплені тут же, не справили очікуваного враження…

Не доходячи 50 метрів до палацової брами, звернули ліворуч, оглянув невеликий, але дуже цікавий музейний комплекс.

Відразу скажемо, що кілька годин на Топкапи мало, навіть якщо ви не шанувальники серіалу «Чудовий вік». Потрібно хоча б півдня, а в ідеалі день, щоб поринути у цю чарівну атмосферу та спробувати обійти основні палацові приміщення!


Усередині почали з того, що в касі придбали за 125 лір Museum Pass Istanbul (продаються вони не лише тут, а й у пересувних бусиках та в деяких інших місцях, але лише після пред'явлення паспорта).

Окрім того, що ця діюча кілька діб карта є квитком до найголовніших туристичних «меккі» Стамбула, так вона ще й дозволяє уникнути черги до кас Святої Софії. Обійшовши натовп, підійшли до входу, картки просканували і ми потрапили всередину цієї приголомшливої ​ ​ споруди. Не полінуйтеся старовинними сходами і коридорами піднятися на верхні яруси.

Але, повернемося до Топкапів: придбавши карти, ми більше не платили за вхід у: величезний і дуже цікавий археологічний музей (навпроти кас – унизу дуже цікаві експозиції різних епох та цивілізацій у двох будинках і просто неба), давня церква свята Ірини, звичайно ж, у сам палац, скарбницю та гарем.

Необхідно пам'ятати, що вдруге в те саме місце по Museum Pass Istanbul пройти не можна.

…Неподалік Айя-Софії, поруч із трамвайними шляхами, знаходиться знаменита Цистерна з містичними колонадами, що ведуть до перевернутої голови медузи Горгони. Засмутило, що «музейна карта» тут не діє, і довелося заплатити за вхід 25 лір.

Розібравшись із апаратами з продажу квитків, за 10 лір проїхали кілька зупинок на швидкісному трамваї практично до Гранд-Базару. Безперечно, тут варто побувати! Ну, а з приводу шопінгу - вам вирішувати...Не залинявшись зайвий раз прогулятися, вийшли через вхід, що веде до Єгипту. Дорога до нього, як виявилася, і була справжнісіньким речовим ринком. Не змогли пройти повз свіжий гранатовий сік – шалено смачний!

А ось на Єгипетському базарі встояти неможливо: чай, кава, спеції та справжні східні солодощі – ось чим він популярний.

Ближче надвечір традиційно пішли на Набережну до мосту, нижній ярус якого зайнятий лише рибними ресторанами. Якщо без дорогих вишукувань, то за 10-15 лір можна спробувати ароматну булку, в середину якої кладуть щойно виловлену та пожежну рибку.

Закінчувався романтичний круїз Босфором, ніч повільно спускалася на місто, а підсвічування його старовинної частини буквально заворожувало.


У ясному небі час від часу з хмар виринали літаки. Ми вирушили до Галатської вежі, розташованої в європейській частині на високому пагорбі однойменного району Галата. Там обіцяли неймовірне світлове шоу. До речі, якщо прийти сюди вранці, то можна без черги потрапити усередину та милуватися містом із її верхнього ярусу.

Звичайно ж, дісталися і знаменитого стамбульського трамвая, який, на радість туристам, курсує тут, як і сто років тому. Погуляли на площі Таксім… Звичайно, можна було в районі Султанахмет взяти «огляд» і побачити все це з другого поверху відкритого екскурсійного автобуса, але «пройти все самим, ніжками…» - це зовсім інші емоції!

Кілька днів пролетіли непомітно – безліч колоритних місць, доброзичливих людей та пам'яток. Вечорами гуляли чистими і красивими вуличками, періодично балуючи себе в різних кафе. Що тут скажеш: кухня тут, як і атмосфера, – чарівна!

…Додому вилітали вже з аеропорту імені Ататюрка. Трохи затрималися в «ДьютіФрі», а коли оголосили реєстрацію ми аж зблідли – 705-та брама. Ризикою по доріжках, що «біжать», тільки через 40 хвилин опинилися на місці. Здається, більше немає сенсу описувати цю грандіозну споруду.

Літак відірвався від землі, пасажири аплодували пілоту, а ми, дивлячись в ілюмінатор на нескінченний Стамбул, зрозуміли: повернемося!

Андрій ЦУРКАНОВ,

фото Ірини ЦУРКАНОВОЇ

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Голубая мечеть
Мистические ходы в Святой Софии
Парк перед входом во дворец султана
Вход в археологический музей
Саркофаг в музее
Экспонаты под открытым небом
Святая София
Топкапы
Гарем
Топкапы
Топкапы
Покои султана
Голубая мечеть
Голубая мечеть - вид из ресторана на крыше отеля
Вдали - Галата-тауэр
Туристический автобус
Площадь между Святой Софией и Голубой мечетью
Голубая мечеть
Святая София
Святая София
Святая София
Цистерна
Цистерна
Гранд-базар
Египетский рынок
Кухня кафе - вид с улицы
Мост с ресторанами
Ночь... Босфор
Голубая мечеть
Каштаны
Схожі розповіді
Коментарі (6) залишити коментар
Показати інші коментарі …
аватар