Мігея – унікальне місце в Україні
Відпочивши від італійських подорожей та літнього морського відпочинку, дійшли висновку, що потрібно закрити сезон чимось близьким серцю, рідним та домашнім. Виявити патріотизм вирішили неподалік рідних пенатів, з'їздивши в гості до наших найближчих сусідів – до Миколаївської області.
Миколаївщина – край, багатий на визначні пам'ятки. Тут є такі місця, куди хочеться повертатися знову і знову, втікши від міської метушні, ближче до природи та пригод. Цього разу ми вибрали цікаве стародавнє село Мігея, в якому знаходиться одне з семи природних чудес України – Радонове озеро. Ну і щоб поєднати корисне з екстремально корисним, крім озерного відпочинку, ми вирішили ще «порафтитися», тобто здійснити спуск гірськими порогами Південного Бугу на спеціальних човнах – рафтах.
Спочатку короткий екскурс в історію. Я розумію, що нудно, але без того ніяк. Якщо ми приїхали в це унікальне місце, то матимемо повагу і дізнаємося історичне минуле степового краю, прозваного «маленькою Швейцарією» (втім, це з розряду «Нью Васюки»).
Отже, нинішнє село Мігея – це колишнє козацьке поселення, а точніше, козачий стан, де зупинялися на зимівлю козаки. Не дурні вони були, територія добре проглядається з усіх боків, і навколо безліч порогів, якими можна втекти від турків. Адже з одного боку були українські села, а з іншого – розташовувалися турецькі поселення, і турки частенько робили набіги на наші землі. І, до речі, саме звідси родом легендарний козак Мамай. Але назва Мігея з'явилася задовго до цих подій. Першими поселенцями тут були греки, які пливли на човнах і побачивши ці землі, вигукнули "Емігія! ", що означає "моя земля".
Екскурсія Бузьким гардом називається «Компанійська стібка». Я не буду докладно описувати весь маршрут, торкнуся лише цікавих моментів.
Ландшафтний парк «Бузький Гард» знаходиться на місці колишнього маєтку Скаржинських. Минулі правителі мені подобалися набагато більше нинішніх, адже всі свої кошти вони вкладали у розвиток краю та покращення умов життя з урахуванням еко-системи. Один із братів Скаржинських займався озелененням і створив цілі лісові масиви в абсолютно степовому регіоні. Інший же, а саме Йосип Скаржинський, ще в 19 столітті побудував цікавий водяний млин, використовуючи потужну силу води річки Південний Буг. І зверніть увагу, як перегороджена річка греблею – не впоперек, а вздовж! Щоб не порушити еко-систему, щоб аж ніяк не зашкодити природі. Ну чому у нас зараз усе по-іншому?
Потім на початку 20-го століття млин був трансформований в гідроелектростанцію. Ось так!
Гідроелектростанція працює і досі, щоправда, перебуває вона вже в приватних руках, наші управителі продали все, що можна було продати, що представляє для них бубновий інтерес. Але турбіни працюють, електроенергія благополучно продається.
Поруч побудовані цікаві віадуки, що нагадують давньоримські.
Іноді скелі звужуються і річка нагадує маленький струмок.
А потім розширюється і знову виходить на широкий простір.
Вивчивши історію в мінімальних обсягах, їдемо відпочивати на озеро, до цього заїхавши на обід у місцеву сільську харчевню, де можна замовити цілком собі стерпний місцевий харч – український борщ із пампушками та українські вареники у різних варіаціях. Любителі міцних напоїв теж не будуть обділені.
Радонове озеро - це колишній гранітний кар'єр з нереально красивою бірюзового кольору водою. Колір води обумовлений наявністю зеленої глини на дні озера. Виглядає озеро просто чарівно! Мені нагадав мис Фіолент у Криму.
Любителі гострих відчуттів пірнають у озерну гладь.
Любителі дуже гострих відчуттів можуть стрибнути з десятиметрової скелі.
Менш емоційні громадяни відпочивають на пляжі. Скупатися, звісно, можна, що й роблять. Проте радон – продукт розпаду радію, тобто це дуже радіоактивний газ, який шкідливий для здоров'я людини. Тому водні процедури не повинні перевищувати 10 хвилин на день!
Полулені катаються на катамаранах.
Але будьте обережні! Глибина озера досягає до 50 метрів, і рятувати вас ніхто не буде. Навіть дайвери не пірнають на таку глибину. і тут як ніде актуальне гасло "Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих".
Можна розташуватися на платформах і просто позагорати.
Можна розміститися в кемпінгу, що знаходиться прямо на озері, але найкраще зняти апартаменти в селі, щоб у вас була близька доступність до всіх туристичних об'єктів.
Ну а ми їдемо на головний об'єкт нашої подорожі – стійки рафтингістів.
У Мігеї дуже розвинений водний туризм. Походи на байдарках, водний слалом на каяках, рафтинг на річкових порогах, загалом, всі види водних розваг тут доступні. І якщо для слалому потрібна фізична підготовка, то сплавитися річкою на рафті, за наявності бажання і невеликого «золотого запасу», зможе будь-який турист, включаючи дітей. Вартість двогодинного сплаву – 250 гривень з особи, ну плюс ще за відеозйомку, якщо забажаєте (300 гривень з човна, у човні 7-8 осіб).
Переправляємось у спортивний табір річкою. Ви давно були у піонерському таборі? Я давненько, тому його атмосфера навіяла спогади і перенесла мене в минуле, де можна ввечері, сидячи біля вогнища, нарешті забути про палаючі справи і суєту робочих буднів.
Табір – це ціле спортивне містечко в лісі, куди приїжджають спортсмени, тренери, та в принципі будь-хто охочий може тут оселитися. Незважаючи на велику кількість молоді, у таборі дуже чисто. Проведу фоторепортаж із «життя відпочиваючих» у готелі 5*.
Апартаменти. Номери "стандарт", "люкс", "фемелі рум":
Ресторан:
Лаундж-зона:
Розваги та спорт:
Зручності:
Сейф (безкоштовно):
Склавши речі в сейф (що важливо), вирушаємо підбирати собі спорядження.
Обов'язково рятувальний жилет і шолом, тому що пороги високі, іноді човен заносить на поворотах, і якщо ви випадково вислизнули з плав засобу, то в принципі спокійно зможете знову в нього забратися.
Ну ось, всі екіпіровані, можна вирушати у дальнє плавання. Спочатку курс молодого бійця, тобто короткий інструктаж «як не отримати веслом по морді», що «хід» і «табань» – це діаметрально протилежні речі, так само як «зачіп» і «відлам».
Здебільшого освоївши річкову термінологію, прощаємось із проводжачими.
І в дорогу! Ну, з Богом!
Фотокамери теж залишаються на березі, камера тільки в інструктора, та й то на шоломі, тому відео зйомка довільна. Але я вам можу сказати, що в цьому стільки екстриму, неймовірних відчуттів і позитиву, що я просто наполегливо всім рекомендую, коли вже все заїло, вирушати в річкове плавання по гірських порогах Південного Бугу або іншими порогами, не важливо, головне – на природу. , це найкращі ліки від усіх недуг.
Є місця, де можна пострибати зі скелі або просто поплавати в вируючих потоках.
Вже у вечірніх сутінках втомлені, але щасливі, у повному складі повертаються новоспечені рафтингісти в табір. Втрат немає, постраждалих немає, усім залік!
От такі гарні місця є в затишних куточках України. І не лише Карпати, а й наші степові регіони вміють дивувати. І мені здається, побувавши в Мігеї хоч раз, вас весь час тягне в це неймовірне місце. Із циклу "Я люблю Україну".
