Познавай Україну: Радомишль – Бердичів
Частина I. Радомишль
Чудовий тур вихідного дня з Києва від компанії «Країна ЮА», який називається «Замок Радомисл і костели Бердичова».
Виїжджаємо з Києва Житомирською трасою, яка прокладена на місці старовинного шляху Via Regia – Дороги Королів. Дорога поєднувала вісім європейських країн: Іспанію, Францію, Бельгію, Німеччину, Польщу, Литву, Білорусь та Україну.
Дорога Королів
І йшла вона від Києва до Сантьяго де Кампостелла.
Землі Житомирщини – це землі слов'янських древлян. Як нагадування про своє коріння, на в'їзді в саме місто Радомишль встановлено дерев'яну скульптурну композицію, що зображує древлянських богів.
В'їзд до міста Радомишль
Стільки, здавалося б, написано про замок Радомисль, а наші враження перевершили очікування.
Замок Радомисл
Історико-культурний комплекс «Замок Радомисл» зараз є приватним музейним комплексом. У назві комплексу використано стару назву міста Радомишля, зафіксовану у письмових джерелах, починаючи з першої половини XVI століття.
Багаті хутром та деревиною землі не могли не зацікавити церкву.
Нас зустрічають землі древлян
Місце, де розташований замок, називалася Папірня (у перекладі з української «паперової фабрики»).
Виходячи з цього, дослідниками було зроблено висновок, що раніше саме на цьому місці знаходилася відома з хронік Радомишльська паперова фабрика, побудована за наказом Архімандриту Києво-Печерської Лаври Олексія Плетенецького на початку XVII століття. Селище, що виросло навколо фабрики, проіснувало до 60-х років ХХ століття, після чого було приєднане до Радомишля. Наразі в парку встановлена скульптура Єлисея Плетенецького. Монах зображений сидячи у човні посеред озера. Схиливши голову, він читає книгу, у руці горить свічка.
Монах у човні
Річка символізує плинність часу, човен – це людське життя, книга – це знання та життєвий досвід попередників, свічка, що горить днем та вночі – просвітництво і служіння людям.
Роль паперової фабрики зросла за митрополита Київського та Галицького Петра Могила (1597-1647), який зайнявся реформою православної системи освіти в Речі Посполитій. Для цього потрібно багато нових підручників і, відповідно, більше паперу. Папір виготовлявся з льону, конопель та кропив (зараз у замку кожні 30 хвилин проходить майстер-клас з ручного виготовлення паперу) і доставлявся до Києво-Печерської Лаври по воді (з каналів навколо замку вода перетікала в місцеву річечку, а потім у Дніпро, де в районі Києва і стоїть Києво-Печерська Лавра). Відмітним знаком радомишльського паперу є водяні знаки у вигляді трьох куполів з хрестами.
З дня свого виникнення і до повстання Хмельницького паперова фабрика у Радомишлі була фактично монопольним виробником паперу у Центральній Україні. Більшість церковних і світських книг, що існували в цьому регіоні, були надруковані в лаврській друкарні на папері Радомишль. Саме на Радомишльській Папірні була випущена перша в Києві книга "Часослов".
Папери виготовили із запасом: після закриття фабрики Києво-Печерська Лавра ще 100 років друкувала свої книги на цьому папері.
Під час досліджень, що проводилися під час реконструкції та реставраційних робіт, було встановлено також оборонний характер споруди, де знаходилася Радомишльська паперова фабрика. Крім того, виявлено, що будівля збудована на підземній гранітній скелі, що йде вглиб землі на кілька метрів. Це запобігало підкопам. Величезне значення мало джерело з питною водою, яке било прямо зі скелі всередині будівлі, що давало можливість захисникам тривалий час витримувати облогу. Це джерело досі є в замку, воне знаходиться в Концертному залі за роялем.
Концертний зал
Зараз замок добре відреставрований (в його експозиції є фото, на яких видно у якому жалюгідному стані його придбала доктор медицини, український лікар Ольга Богомолець). То були руїни. А зараз – це гарний екскурсійний об'єкт, який приваблює туристів.
Відновлено інтер'єри XVI-XIX століть. Є вся необхідна для туриста інфраструктура: ресторан, кафе, невеликий, але дуже симпатичний парк. . .
Територія парку
. . . в якому встановлені скульптури, вік яких приблизно 300 років, а каналами парку можна покататися на човні.
У самому замку є 10 номерів бутік-готелю (два з яких розташовані у вежі). Там можна зупинитись і на кілька днів.
Замок Радомисль
У нашій програмі на замок було виділено кілька годин.
Чому ж туристи їдуть у це місце? Не лише подивитися на відреставровану будівлю, але й розглянути велику колекцію домашньої ікони, яка розміщена у залах замку та налічує понад 5000 екземплярів.
Домашня ікона – це своєрідний жанр написання ікони. Тут зібрані екземпляри з усієї України, із різних її областей. Деякі написані за канонами іконописних шкіл, які були на той час прийняті, а деякі схожі на картини Марії Приймаченко, які багато хто вважає українським примітивізмом.
Але енергетика у музеї колосальна!
Наприклад, ці ікони написані за канонами київської школи іконопису (18 століття):
Тоді було прийнято німби писати темно-коричневими фарбами.
А ось ці ікони чернігівської школи іконопису:
Тут німби мають трикутну форму.
А ось це ікони закарпатської школи:
Закарпатська ікона, виконана на склі
А деякі написані на склі зі зворотного боку:
Закарпатська ікона виконана на склі
Є ікони-складні у вигляді триптиху:
Ікони-складні
Такі брали із собою гуцули, йдучи надовго випасати овець на полонинах. Ікони можна було легко перевозити та не пошкодити.
Є ікони-букварі:
Ікона-буквар
На них, як у підручниках, намальовано Шлях Розарію. Таким навчали дітей.
Є ікони донецького та луганського регіонів:
Там люди намагалися прикрасити їх максимально тим, чим могли (намистинками, кусочками тканини та сріблом).
А ось ікона Богоматері сім поколінь перебувала в сім'ї повитух:
На ній безліч дрібних порізів. Це пуповину народженого немовля обрізали на іконі. І якщо на іконі залишався слід від ножа, то це обіцяло дитині добробут та здоров'я. Таке було повір'я.
Є у музеї та зала Богородиці:
Зала Богородиці
Там зібрані різні ікони. Кілька екземплярів Ченстоховської Божої Матері (польс. Matka Boska Cz? stochowska) – чудотворної ікони, написаної, за переказом, євангелістом Лукою, яку однаково вшановують і католики, і православні.
У 326 році, коли свята цариця Олена ходила до Єрусалиму для поклоніння святим місцям, вона отримала від християн цю ікону, привезла її до Константинополя і поставила у палацовій каплиці, де святиня перебувала протягом п'яти століть.
У наші землі чудотворний образ було принесено засновником міста Львова, галицько-волинським князем Львом Даниловичем, і поміщений у Бельзькому замку під веденням православного духовенства.
Згодом, під час завоювання Західної України поляками, чудотворна ікона дісталася польському правителю князю Владиславу Опольському. Заснувавши 1352 року монастир на Ясній горі в польському місті Ченстохові, князь Владислав переніс у нього чудотворну святиню, довіривши її на зберігання ченцям. За кілька років обитель була пограбована гуситами. Позбавивши обитель усіх скарбів, вони хотіли викрасти і чудотворний образ, але невидима сила утримувала коней, і візок зі святинею не рушив з місця. В люті один із грабіжників скинув святу ікону на землю, а інший вдарив мечем по лику. Тут же справедлива кара спіткала всіх: першого розірвало на частини, у другого відсохла рука, інші впали мертве або засліпли. З тих пір на щоці Богородиці проступили два шрами (від удару шабель гуситів), і всі списки цього образу мають ті ж шрами.
Багато чудес від Ченстоховського чудотворного образу було засвідчено в особливій книзі, що зберігається в храмі Ченстоховського монастиря.
Вперше ми познайомилися з цим чином у поїздці до містечка Браїлів біля Вінниці у рамках туру вихідного дня "Загадкові історії великих людей". У Браїлові громада розділена порівну – католики та православні. Немає жодних тертя на релігійному ґрунті, змішані шлюби. Друг навпроти одного стоять Православний монастир та Римо-католицький костел. І в обох храмах є списки з образу Ченстоховської Божої Матері. Браїловсько-Ченстоховська ікона також прославилася великою кількістю зцілень. Біля неї знаходиться безліч так званих «підвісок». Це подяка людей за зцілення.
У Богородичному залі замку Радомисль є також старовинні скрині, призначені для посагу дівчини, яка виходить заміж.
Скрині та посаг
Коли дівчину віддавали заміж, то за нею в обозі їхав такий скриню, де були і скатертини, і простирадла, і святковий одяг, і багато чого іншого.
Окрім колекції ікон, у музеї зібрано безліч предметів побуту. Є кілька видів прялок. . .
. . . прасок, колисок, санок для дітей. . .
Дитячі санки
. . . вуликів із зображеннями святих (щоб мед водився). . .
Вулиці
. . . і човнів, видовбаних із цільного дерева.
Мене особисто дуже зацікавили плетені судини для рідини. Особлива техніка плетіння з лози та соломи дозволяла наповнювати посудину рідинами.
При цьому солома набухала і нічого не витікало! І це без використання кераміки чи скла, наприклад.
І ще в колекції музею є багато старовинних фотографій. З цих чорно-білих знімків на нас дивляться люди з минулого, ошатно одягнені, у національних костюмах. Як же цікаво їх розглядати! Ніби дивишся крізь час.
Атмосфера в замку приголомшлива! Мабуть, дається взнаки багаторічна намоленість ікон.
Зараз у замку можна проводити обряди одруження. Для цього є навіть спеціальний обрядовий зал.
Обрядовий зал
Обрядовий зал
У ньому зберігається унікальна кам'яна ікона Миколи Чудотворця XI століття.
Ікона з каменю
У всій Україні таких лише вісім штук. Дуже рідкісна ікона! Ми таку бачили вперше.
В Обрядовій залі виставлено два типи дивовижного та призабутого вже музичного інструменту – фісгармонії. Один екземпляр з числа перших винайдених, з однією педаллю. . .
. . . а другий – вже багатший, і має більш сучасний вигляд.
Фісгармонія
Обидва вони налаштовані і на них грають під час урочистих церемоній.
Ми ще відвідуємо майстер-клас з виготовлення паперу та гуляємо у парку. Його кам'яні містки. . .
Кам'яні містки
. . . затишні острови, що потопають у зелені. . .
. . . та старовинні скульптури. . .
просто зачаровують нас.
Час у дорогу. (Продовження у другій частині).
