Опішня. Два полюси вражень

21 серпня 2021 Час поїздки: з 14 серпня 2021 до 14 серпня 2021
Репутація: +8490½
Додати до друзів
Написати листа

Полюс перший. Негативний. Зібрались ми дружньою компанією та вирушили в Опішню на Восьмий міжнародний гастрономічний фестиваль "Борщик у глиняному горщику".

На жаль, реальність виявилась зовсім не схожою на наші смачні очікування. Фестиваль став просто таки класичною ілюстрацією на тему "як спаскудити гарну ідею поганою організацією та комунікацією".

Спочатку, за 100 гривень вхідного квитку, ви отримуєте можливість пройти на невеличку територію етно-садиби, де вже і без вас товчеться чимала кількість народу.

Далі цей ексклюзивний вхідний квиток передбачає стояння в довжелезних чергах за право придбати ополоник борщу за 50 гривень, вареники по 10 гривень за штуку або маленький шматочок короваю за 50 гривень. Потім триває квест "знайди вільний пеньочок", щоб поїсти не стоячи. Про санітарні умови, туалети та інше взагалі скорботно помовчимо.


Тож ми, з’ївши свою порцію борщу (типу не марно ж їхали!), пішли геть. Про дегустацію 80-ти видів борщу (в теорії безкоштовних), будь-які святково-обрядові дійства, розповіді господинь з різних регіонів та проведення майстер-класів, обіцяних програмою, взагалі не йшлося.

Та враховуючи, що всі з гумором віднеслись до цього невдалого досвіду, питання можна було б вважати закритим. Але показовою стала реакція організаторів на цілком заслужену критику (бо сама ідея фестивалю дійсно класна та заслуговує на всіляку підтримку).

Полтавську журналістку, яка написала про свої враження звинуватили в замовному характері статті. Мені відповіли в стилі "сам дурак" та "потрібно підтримувати, а не критикувати".

В цей час головна організаторка бадьоро забивала фейсбучний ефір позитивними враженнями від співорганізаторів та анонсувала наступний фестиваль у 2022 році. Тобто робити висновки ніхто не збирався, як і виправляти організаційні промахи.

Більш того, заглибившись в читання відгуків інших потерпілих (кому цікаво, може ознайомитись з коментарями тут і тут), виявилось, що головні претензії повторюються з року в рік. Лох – не мамонт, лох – не вимре?

Зі свого боку можу тільки посприяти тому, щоб розчарованих мамонтів наступного року було як найменше. Тож роблю АНТИ рекламу. Обходьте опішнянський борщовий фестиваль десятою дорогою. Бо це той випадок, коли потрібно вчитися на чужих помилках :))

Полюс другий. Позитивний. Рятувати враження від Опішні ми вирушили до Музею гончарства (до слова, так зробила більшість постраждалих від борщового фестивалю).

Маленький історичний відступ. Опішня, хоча самі жителі вживають давню етнографічну назву Опішне, є одним з найдавніших поселень Полтавщини. Згідно з археологічними знахідками, виявленими на околицях селища, ця територія була заселена ще у добу неоліту. Саме у неолітичний час набуває широкого використання керамічний посуд. Навіть назва містечка походить від найменування пластичної глини "опоки".

Національний музей-заповідник українського гончарства був заснований у 1986 році та зараз налічує понад 60 тисяч одиниць збереження.


З 1997 року музей проводить симпозіуми для художників-керамістів. Майстри приїздять в Опішне, створюють конкурсні роботи в обладнаній усім необхідним резиденції та поповнюють місцевий виставковий фонд. Зараз Опішня володіє найбільшою в Європі колекцією садово-паркової монументальної глиняної скульптури (понад 300 робіт).

Зустрічає відвідувачів робота Сергія Радька "Обладунки князя Ігоря", яку ще називають лицарем і охоронцем музею.

Тут можна включати фантазію, бо ми проґавили табличку з автором і назвою скульптури. Але цей кінь (?), що намагається випростатися з землі, чимось емоційно чіпляє.

Сергій Радько "Пасе Галя гуси":

Лариса Антонова "Дама з міста":

Філіп Чорнобров "Закоханий кентавр" та Василь Огородник "Дорога додому":

До слова, в музеї представлені скульптури, не лише створені у рамках симпозіумів, але й передані митцями на зберігання. Так керамістка Галина Кломбицька вчинила зі скульптурою гончара, яка раніше прикрашала подвір’я Будянського фаянсового заводу. 

Гончарне горно для випалювання глиняних виробів. Збудовано за ескізами споруд кінця 19-го – початку 20-го століть.

Микола Вакуленко "Сядемо під перелазом, заспіваймо пісню разом":

Фрагмент композиції Андрія Ільїнського "Козак Мамай під деревом Бо" та Федір Богинський "Без назви":

Тетяна Потапенко "Човен часу":

Іван Фізер "Страж Всесвіту". Робота нагадує про фігури скіфських баб, які наші предки зводили в степах. Зверніть увагу, що жінка тримає в руках ріг достатку, тоді як за всіма канонами – це прерогатива виключно чоловіків. Тобто гончар в своїй композиції переосмислює роль жінки та наділяє її здатністю не тільки оберігати землю, а ще й дарувати їй достаток.

Ольга Безпалків "Зусилля наші":

Василь Омеляненко "Лев при двох головах":

Зазвичай велику кераміку виготовляють за принципом конструктора, випалюючи окремі деталі та з’єднуючи їх, але ця скульптура є виключенням, бо вона монолітна.

Щоб надати роботі стійкості були виготовлені два каркаси: дерев’яний та металевий. Також над левом було побудовано тимчасове горно. Під час випалювання дерев’яний каркас згорів та віддав своє тепло, щоб "пропекти" роботу зсередини, а металева конструкція залишилась тримати скульптуру.

Будівля музею зберігає колекцію глиняного посуду та декоративних панно.

На вході нас вітають співаючи козаки ))


Зверніть увагу на мисник (дерев’яні незасклені полиці), на яких господиня зазвичай виставляла свій найкращий посуд.

Потренуйте свою увагу та знайдіть на миснику:

- молочник (з обов’язковим хрестом від зурочення);

- ринку з тулійкою (це стародавня сковорода);

- горщики - близнюки, в яких носили їжу на поле (наявність двох окремих ємностей дозволяла комбінувати в меню різні страви);

- барило (зберігав напої та мав форму бочечки);

- плесканець (також використовувався для зберігання напоїв і мав сплющену, плескату форму);

- куманець (вирізняється серед інших судин отвором у формі кільця). Куманець було дуже зручно носити, одягнувши на руку, бо зазвичай його використовували, коли пригощали велику кількість гостей. Наприклад, весільний батько міг надіти на руку кілька куманців з різними напоями та ходити частувати гостей.

Цікаво, що в турецькому центрі гончарства – містечку Аванос, наші куманці мають назву хеттських винних глечиків, а дірка посередині у них символізує сонце (наші трактування практичніші, еге ж? :)).

Серед портретів президентів, які свого часу завітали до Музею гончарства, розташувалась робота Юрія Пошивайло "ДНК мого роду" зроблене з "монеток". В панно не має жодної однакової мисочки, бо генетичний код кожної людини є неповторним.

*** монетка – це мініатюрний зразок гончарного посуду, який використовували як дитячу забавку. На ярмарках  вона зазвичай коштувала одну копійку, звідси й пішла її назва.

Колекція посуду з різних регіонів України по яким можна дослідити територіальні відмінності в кольоровій гамі та оздобленні.

Йдемо далі.

Ольга Плоха "Фаянсовий цвіт". На виготовлення композиції пішло 72 тарілки, які були виготовлені в минулому столітті на заводі Харківщини.

Арт-об’єкт "Вежа":

Зверху можна насолодитися краєвидами та спробувати нарахувати сім пагорбів, на яких розташувалося Опішне.

А можна, сидячі в автентичній гойдалці, згадати власне дитинство :))

Зінаїда Близнюк "Птахи":

Суворі місцеві охоронці:

Сергій Радько "Трисуття":

Ірина Норець "Бджола":

На першому плані робота Сергія Курило "Квіти війни", на другому – Сергія Радько "Триєдині":


Мистецький проект "ПереХІД" від Гія Міміношвілі та Володимира Мороховця:

Владислав Димйон "Передчуття громадянського кохання":

Віра Чернієнко "Відпочинок":

Ще один варіант гойдалки:

Майстер-класи з гончарства:

Марк Чатерлі "Українська медитація":

Микола Вакуленко "Цитьте, жаби, я ваш пан":

Яскраві роботи Зінаїди Близнюк "Риби-здиваки", "Хамелеон" та "Поцілуйні гуси":

Котик відпочиває ))

Яна Петрова "Алхімія душі":

Дануте Гарлавічене "Цвях ноя":

Олександр Сердюк "Веселка":

На цьому зупиняють та сподіваюсь, що змогла гідно прорекламувати Музей гончарства )) Тож, фіналізуємо нотатки по Опішні: борщовий фестиваль – ні, ні, ні, Музей гончарства – так, так, так :))

Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
На першому плані робота Сергія Радька
На жаль, ми проґавили табличку з автором і назвою скульптури, тому поки
Сергій Радько
Лариса Антонова
Філіп Чорнобров
Василь Огородник
Микола Вакуленко
Федір Богинський
Фрагмент композиції Андрія Ільїнського
Тетяна Потапенко
Іван Фізер
Ольга Безпалків
Василь Омеляненко
Будівля з колекцією глиняного посуду
Співаючи козаки :))
Мисник
Робота Юрія Пошивайло
Колекція посуду з різних регіонів України
Колекція посуду з різних регіонів України
Колекція посуду з різних регіонів України
Мисник. Знайдіть: молочник, ринку з тулійкою, горщики - близнюки, барило, плесканець та куманець :))
Територія Музею гончарства в Опішні
Ольга Плоха
Арт-об’єкт
Зінаїда Близнюк
Сергій Радько
Ірина Норець
На першому плані робота Сергія Курило
Мистецький проект
Віра Чернієнко
Майстер-класи з гончарства
Марк Чатерлі
Микола Вакуленко
Зінаїда Близнюк
Зінаїда Близнюк
Зінаїда Близнюк
Котик на відпочинку
Яна Петрова
Олександр Сердюк
Сувенірна лавка в Опішне