Культурно-історичний гастро-алко екстремальній тур. 7-й день: знов Мукачево. Замок Паланок

07 вересня 2023 Час поїздки: з 12 серпня 2023 до 19 серпня 2023
Репутація: +3220½
Додати до друзів
Написати листа

Повертаємося до Мукачево.

Забігаємо на дегустацію пельменей в «Крафтову пельменну», що в самому центрі біля Ратуші. Неймовірно смачно.

А сил нам потрібно багато для відвідин символу та колиски Мукачево – Замку Паланок, що велично височіє над містом. Маршрутка з центру кожні 20 хвилин, їхати також хвилин 20.

Замок Паланок – це серце Мукачево. Саме місто будувалося разом із замком та навкруги нього. Він побудований на горі, що має вулканічне походження, висотою 68 м та має площу 1.930 кв. м. Точний період побудови невідомий, але про нього є згадки в окремих документах, які позначаються XI століттям.  Це унікальний зразок середньовічної фортифікаційної архітектури, що має поєднання різних стилів, замок Паланок - пам’ятка архітектури національного значення.  


У Мукачівському замку туристи мають змогу побачити відреставровану середньовічну фортифікаційну архітектуру, старовинні двори та галереї з виставками сучасної скульптури. Є тут і експозиції історичного музею, які знаходяться у залах Верхнього замку. Експонуються рідкісні предмети кам’яної та мідно-бронзової доби, зброя та знаряддя із заліза, знайдені під час археологічних розкопок на теренах Закарпаття, зокрема і зброя захисників замку. Широко представлена етнографія та побут мешканців Мукачева й області.

А у картинній галереї музею експонуються полотна видатних живописців Закарпаття минулого століття, колекція ікон XVI–XIX ст. , розгорнуто й виставку сучасного живопису українських, угорських та польських майстрів.

Звісно, замок оповитий легендами.

Та й сама назва замку має походження-легенду. Навколо замкової гори ще у XVI ст. був викопаний водяний рів, який наповнювався водою з річки Латориця. У XVII ст. рів був укріплений дубовим частоколом – паланком. Тож назва „Паланок” збереглася до наших днів, хоч сам рів і частокіл давно вже зруйновані.

Намилувавшись замком досхочу, втомлені, але задоволені заселяємся в готель «Злата Прага». По дорозі купляємо «сувеніри» в фірмовому магазині «Тиса».  Вечеря чекає у легендарному ресторані з загадковою назвою «Бограч».  

Здогадайтеся, що ми там замовили? Вірно. Бограч був надзвичайно смачним, а подача оригінальною.

Замовили салати, нічого особливого. Взагалі, салати – це не сильний бік закарпатської кухні. А от основна страва виявилася просто приголомшливою на смак – величезний дерун, фарширований м’ясом та грибами. Дуже раджу скуштувати.

Культурно-історичний  гастро-алко, екстремальній тур.   8-й день: Мукачево - Київ. Повернення в Суми.

Потяг в Мукачево прибув з запізненням більше ніж на 3 години, і це поламало всі наші плани. Виявилося, що для цього потяга це сумна норма, до нього чіпляють вагони, що прибувають з Європи, а затримки через проходження митниці стаються дуже часто. 10 вагонів, повних людей в Україні,   годинами чекають на  2 вагони із закордону. На останню маршрутку в Суми ми не встигли. Через комендантські години рух транспорту обмежений.

Доведеться або ночувати в Києві, або… Несподівано додаток «Укрзалізниці» запропонував альтернативне рішення. Є 2 квитки в вагоні «Люкс» на 3-00 ночі.

Залишаємо речі на вокзалі, йдемо гуляти по Києву вдруге. Милуємося вечірнім Хрещатиком та Майданом.


Вирішили знайти в Києві львівську «П’яну вишню». Заклад розгорнув вже цілу мережу в Україні та в деяких країнах Європи.  Знайшли, від львівської київська «Вишня» нічим не відрізняється, так само п’яна. Згадали Львів на смак.

Поблизу ціла низка кафе та ресторанів. Обрали на вечерю затишний ресторан Грузинської кухні «Georgia». Ціни вище, ніж «Гогі», але дуже смачно.

Салат от саме традиційний грузинський, а хінкалі величезні, соковиті та неймовірні на смак.

Повертаємося на вокзал через Арку Свободи. На мосту слухаємо дуже потужне виконання українських пісень.   Без запізнення о 3-й ночі відправляємося додому.   

От і промайнула, як мить, наша відпустка. Чесно кажучи, через брак часу мандрівка була дуже насиченою. За цей тиждень ми відкривали для себе та вивчали незрівнянні місця нашої Батьківщини, знайомилися з дуже цікавими людьми, пізнавали особливості різних регіонів з географічного, історичного, культурного та кулінарного погляду. Крокомір показував 10-12 пройдених км щодня, 10-12 км краси та пригод. Україна неймовірна та вражаюча, вона варта того, щоб за неї боротися та перемагати!

Сподіваюся, комусь наш досвід стане в нагоді. Будуть питання, пишіть, обов’язково відповім.

Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді