Відгук про поїздку «Королівський Кам'янець» з Анга-Тревел або all inclusive українською
Звичайно, багато хто може дорікнути мені за те, що минув час, а чому так довго не писала? і т. д. , але хоч минуло вже 2 роки з тієї поїздки, враження свіжі, як і раніше, це не забувається. І наші знайомі, які їздили в цей тур пару місяців тому, залишилися в такому ж «поросячому» захваті, оскільки тур добре обкатаний. Щоправда, нам пощастило трошки більше. Тоді в цьому турі давали ще й печеру «Кришталеву» у Кривчі. Але, мабуть, вирішивши, що тур «королівський» залишили тільки екскурсійні об'єкти без екстриму.
Отже, у програмі туру: Кам'янець-Подільський, Чернівці, Хотин та Кривче.
Скажу чесно, їхали не стільки через Кам'янець, як хотілося подивитися Чернівці. На кожному кроці чуємо «маленький Відень», а оскільки на той момент до великого Відня ми ще не дісталися, то дуже хотілося побачити хоча б маленький.
Але, як завжди буває, передбачали побачити щось одне, а побачили щось інше.
Тур був спланований так, що виїжджали ми з Києва о 22.00 мікроавтобусом Мерседес-спринтер з Південного вокзалу у четвер увечері, а прибували до першого пункту нашої програми Кам'янець-Подільський о 6-й годині ранку (нічний переїзд перенесли дуже легко). І ось це перше враження від прибуття в Кам'янець не зітреться з пам'яті ніколи: ми, сучасні люди, виїхали з Києва ХХ1 століття і раптом, наче на машині часу, опинилися в Кам'янці століття так 18-го. Темно, туман, переїжджаємо старовинний міст,
Горять самотні ліхтарі, на вулицях ні душі і ці бруковані мостові!
Бракує тільки цокання кінських копит! Передати вам не можу, наскільки це всіх вразило!
Ми вийшли з автобусу та ахнули! Краси! Але, мабуть, Кам'янець вирішив нас «добити» своєю красою, оскільки поселили нас у центрі старого міста в шикарному готелі «Клеопатра» 4 зірки (золота та срібна таблички від «Ревізора» Ольги Фреймут).
Навіть у голові не вкладалося, що у нас можуть бути такі готелі!
Номери великі, стелі високі, скрізь килими, автономне опалення, кондиціонер, термодушова кабіна, все туалетне приладдя, махрові халати з вишитими вензелями та одноразові махрові тапочки. А із цих ліжок вставати не хочеться ніколи. Вони кожна двоспальна, з двома подушками та вензелями з логотипом готелю. На повноцінний сон ми залишалися ще 3 години, але в такому номері ми відпочили повноцінно. Вранці сніданок вищий за усілякі похвали! Це Туреччині та Єгипту у нас треба повчитися, що і скільки подавати на шведський стіл. Не буду все перераховувати, але в нашому варіанті були навіть печені яблука, копчене сало та солоні огірочки! Загалом, за цим столом можна було поснідати, пообідати та повечеряти за один раз.
Добре підкріпившись, група вирушила на пішохідну екскурсію містом.
Незважаючи на похмуру та прохолодну погоду, там дійсно є що подивитися крім широко розрекламованої фортеці.
Місто розташоване на високих берегах гранітного каньйону,
річка Смотрич виточувала його багато століть поспіль. Розумієш, який це був масштаб, тільки-но спустившись ближче до річки в низину. Тепер і там є житлові райони, а річка перестала бути такою потужною, як раніше, а старе місто зберегло свій вигляд до наших часів і оголошено державним історико-архітектурним заповідником.
Місто надзвичайної архітектури, адже всяка влада та завойовники залишали в ньому свій слід. Під ким він тільки не був! І під турками, і під німцями, і під поляками, і під росіянами!
За всю свою історію взяти фортецю облогою не вдалося жодної армії,
влада змінювалася лише за допомогою банального обману та військових диверсій.
Є у місті і католицький костел,
колись перероблений у мечеть, а тепер повернений у католицьку віру,
і німецька кірха,
і православні церкви різних патріархатів, і єврейська синагога, і вірменська церква. Є церква, де вінчався Богдан Хмельницький. І, звичайно ж, фортеця, в якій відбував покарання Устим Кармелюк.
Щоправда, легенди легендами, а от по правді не так погано йому там і сиділося, оскільки був він чоловіком популярним, частково за це й сидів, але й там не відчував себе самотнім, бо всі відомі та не дуже панянки його навідували. та у фортеці. Скажімо чесно, фортеця також вражає не так архітектурою, як умінням людей все облаштовувати, особливо добувати воду, щоб витримувати облогу. Колодязь у фортеці глибиною 58 метрів!
Наша пішохідна екскурсія завершена і в цей день за програмою факультативна поїздка на Подільські Товтри, але гід чесно попереджає нас, що в туман ми нічого там не побачимо, а по ковзанні не спустимося до печерного монастиря, тому немає сенсу їхати. І ми залишаємось у Кам'янці.
У вартості туру обіди та вечері, «все включено». Знову ґрунтовно підкріпившись у ресторані нашого готелю, ми йдемо досліджувати місто самостійно. Гуляємо із задоволенням, заходимо до церкви,
відвідуємо красивий парк зі штучними каскадними озерами та парами лебедів білих та чорних.
Але на дворі листопад і швидко темніє, ми повертаємось у старе місто і знаходимо на паралельній від готелю вулиці приголомшливу «львівську» каверню з авторськими рецептами приготування кави, смачними десертами та живою музикою.
Все, Кам'янець, це був останній акорд, ти нас закохав у себе назавжди.
Оскільки у туристів звільнився час, ми всією групою пішли хлюпатися в басейн при готелі.
Басейн, треба сказати, знатний: з гідромасажем, усякими там хвилями і входить у вартість. Плюскалися там цілу годину однією великою компанією.
У вартості номера також і боулінг, але на нього нам уже банально не вистачило сил.
Тим більше, що на нас чекала ще й вечеря! Після вечері біжимо дивитися фортецю у підсвічуванні практично всією групою. У вечірньому підсвічуванні фортеця нагадує казковий замок із мультиків Уолта Діснея.
День другий – Чернівці.
Місто, куди ми прагнули, адже все потрібно побачити своїми очима. Але, вставши раніше, до сніданку біжимо в костел, щоб послухати живий орган.
Йде служба польською, грає орган і ці відчуття не порівняти ні з чим.
Отже, Чернівці. Погода зжалилася і дала нам ще 2 сонячні дні, у Чернівцях +15. Спочатку дивимось Чернівецький Університет,
Найбільшу визначну пам'ятку міста. Колись він був резиденцією митрополитів.
Заздримо студентам, адже всередині коридори Університету нагадують «Хогвардс» із фільмів про Гаррі Поттера.
Викладач пан Володимир, який веде екскурсії по Університету, зачаровує нас своїм почуттям гумору, а також найцікавішими деталями з історії Університету, водить нас також лекційними залами
і обов'язково заходимо до університетської церкви. Біля Університету чудовий парк з клумбами та алеями.
Далі у нас що б ви думали? Обід за розкладом в одному з кафе. Чудова українська кухня не залишить шансів на схуднення! Ну, а після обіду оглядова екскурсія містом. Місто дійсно дуже «європейське»,
на центральних вулицях будинку відреставровано, всі нетипові архітектури, змішування культур також помітно на кожному кроці.
Загалом до Чернівців варто їхати. Він більш камерний, порівняно зі Львовом, але від цього не менш чарівний.
П'ємо каву в звичайному гастрономі, але смак її настільки хороший, що не витримую і чесно кажу продавщиці, що в Італії кава мені сподобалася набагато менше. Можемо, якщо захочемо!
Повернувшись до Кам'янця, знову біжимо дивитись на фортецю у підсвічуванні і до ночі гуляємо красиво освітленим старим містом.
Третій день найнасиченіший: зранку виїжджаємо до села Кривче в печеру «Кришталеву». Треба сказати, що ми не великі фахівці з печер, але ця радикально відрізняється від кримських та абхазьких, раніше нами бачених. Дуже незвичайна, склепіння печери нависають досить низько, йти доводиться зігнувшись.
Шлях по печері не простий, більше схожий на лабіринт із перешкодами.
У печері багато природою вирізаних фігур (і голова дельфіна, і буйвол, і хвіст крокодила, і ще багато чого), над головами гасають кажани.
А «Кришталева» вона тому, що у світлі переливається і блищить дрібними вкрапленнями якоїсь слюди, мабуть.
Хлопці-охоронці у печері пожартували – вимкнули нам світло! У цей час було до сміху, т. к. від виходу ми були ще далеко, «архітектура» не передбачала просування у темряві, можна було розбити голови, діти з нашої групи стали пищати, благо, тривало все це недовго, світло швидко включили.
А після печери у нас останній екскурсійний об'єкт – фортеця у Хотині.
Тепер, коли її щодня показують по телевізору, я з гордістю говорю: «Ми там були». Фортеця добре збереглася, вона добре підтримується, на її території є найцікавіші споруди, а довкола неприступні рови та русло річки Дністер.
Цікаво зазирнути і в підвали фортеці, якщо не боїтеся крутих щаблів, там колекція старовинної зброї, і піднятися на галереї.
Загалом, день вдався і фотографії теж.
На зворотному шляху знову заїжджаємо до Кам'янця за своїми речами і, звичайно, пообідати «на доріжку».
Наш тур закінчено. У чудовому настрої повертаємось додому. Із додаткових витрат: кава у кавярні у Кам'янці, кава у Чернівцях та дерев'яні намисто в українському стилі аж за 15 гривень. Гріх не купити! Стільки вражень! Скільки ж у нас у країні всього цікавого, історичного! Скільки ж ми не знаємо! Потрібно більше подорожувати своєю країною, щоб не соромно було за незнання своєї історії.
