В музеї безкоштовно... Саїнська зозулька, золоті скарби та рецепт паски з родини Михайла Грушевського… Завершення. Неочікуване.
На годиннику 16:35. Чудово, ще встигаю подивитись на золоті коштовності: музеї працюють до 18:00, а відвідувачів припиняють впускати о 17:00. Тож час ще є.
Чи то у мене звичка починати огляд з правого краю, а далі рухатись по колу вліво, ну а може тому, що більшість відвідувачів повертали саме в ліве крило музею, я пішла направо і потрапила на виставку предметів з життя кримських татар «Miras. Спадщина». Це спільний проект музею історії України і ГО «Алєм», яка опікується захистом і популяризацією кримськотатарської нематеріальної культурної спадщини.
В експозиції представлено понад 200 унікальних предметів, зокрема к'ушаки (жіночі пояси) та топеліки (навершя жіночих головних уборів), футляри для Корану, чоловічі амулети, зразки вишивки золотом, традиційний одяг та посуд для кавування. Більшість експонатів походять з XIX — початку XX століття й демонструють витончену техніку кримськотатарської філіграні та орнаментальні композиції.
В другому залі виставки – літографії Фрідріха Гросса, які зображують Крим першої половини XIX століття. Ці твори передають атмосферу традиційного кримськотатарського світу, частина якого була втрачена під час російської колонізації.
Посилання на коротке відео від ГО Алєм про виставку
В лівому крилі будівлі – експозиція історичних коштовностей з музейної колекції, серед яких найвідоміша золота пектораль з кургану Товста Могила. Одразу розчарую тих, хто сподівається побачити в моїй розповіді фото звідти – їх не буде. По-перше, біля кожної шафи багато відвідувачів, і треба довго чекати, аби підійти ближче. Плюс усе навколо віддзеркалюється у склі, то переважно виходить фото людських відображень.
По-друге, інформація, що деякі експонати на час війни представлені копіями (оригінали евакуйовані в безпечне місце), якось звели нанівець бажання надовго зупинятись в цих залах.
Поступово слідую за потоком відвідувачів до дверей з написом «Вихід/Exit». Тільки за дверима виявляється не вулиця, а сходини кудись вниз. І тут на мене чекає сюрприз.
Виставка «Скарби Криму. Повернення».
Це ті скарби Криму, які в 2013 році вивезли на виставку до Німеччини експонувати в Рейнському земельному музеї Бонна. А звідти у лютому 2014 року перевезли в Нідерланди до Музею Алларда Пірсона в Амстердамі, де їх і застала окупація півострова росіянами.
Це понад 2000 музейних предметів, поверненню яких передували 10 років судової тяганини за право власності між Україною та музеями, розташованими на підконтрольній росії території, які де-факто контролює російська влада.
Впевнена, що більшість українців слідкували за подіями і переживали за результат судового процесу.
У листопаді 2023 року колекція повернулась в Україну. А 5 липня 2024 року відкрилась постійно діюча виставка. «До деокупації Криму» – зазначено на сайті Національного музею історії України.
В кількох залах представлені 565 експонатів з Бахчисарайського історико-культурного заповідника, Центрального музею Тавриди (Сімферополь), Керченського державного історико-культурного заповідника та Херсонесу Таврійського (Севастополь).
«Скарби Криму. Повернення» — це виставка про потужну перемогу в боротьбі за культурну спадщину України, свідчення нашої тисячолітньої історії, що розкривається через культури багатьох народів, та утвердження верховенства права.
І знову багато людей. І площа для такої кількості експонатів доволі невелика. Фотографувати не дуже зручно, але стараюсь.
В центрі залу – акротерій (скульптурна прикраса фронтону будівлі) із двобічним зображенням богині. Кам’яна фігура жінки переходить у два рослинних паростки – ніби проросла корінням у землю. Припускають, що ця скульптура уособлює богиню родючості та природи, а ще була символом, захисником будинку, на якому стояла. Торс знайшли 1883 року, а голову й частину рослин – 1891 року.
Серед експонатів артефакти скіфського і сарматського часу.
В першому залі переважно предмети з кераміки чи з каміння: різноманітний посуд, фігурки, театральні маски з теракоти, великі надмогильні плити з сюжетними зображеннями або лише з символічними позначеннями яка людина була похована під нею.
В інших залах золоті і срібні вироби, інкрустовані коштовним камінням: сережки, пряжки, фібули, браслети, деталі нагрудних прикрас (датовані V-VII ст. н. е. ), золоті поховальні прикраси (І ст. н. е. ).
Частина була знайдена в некрополі Джурга-Оба неподалік від Керчі. Цей могильник пов'язаний з готами чи іншими германськими народами.
Про різноманітну торгівлю на території Північного Причорномор’я свідчать китайські лакові скриньки, які були знайдені у похованнях в некрополі Усть-Альми, вони датуються I століттям н. е.
Шкатулки цікаві не лише через екзотичне походження, а й тому, що через кліматичні умови на території півдня України знахідки з дерева, яким дві тисячі років, – велика рідкість.
Шкатулки виготовили з дерева, а потім вкрили лаком чорного і червоного кольорів. Такі вироби використовували зокрема для зберігання косметики. Серед речей, які знаходилися у шкатулках з Криму, були різноманітні амулети та косметичні засоби.
Дерево пережило час погано, і на момент розкопок шкатулки перетворилися на сотні дрібних фрагментів, але збереглися фрагменти лакового покриття із залишками візерунка.
Пошук фахівців, які зможуть їх відреставрувати, тривав десять років. Зрештою, це зробила команда реставраторів із Японії під керівництвом Шосаї Кітамура – вони відтворили одну скриньку і реконструювали ще одну. Тобто ми маємо дві скриньки, яким близько двох тисяч років, і подібних більше ніде у світі.
Виставка закінчується.
Я виходжу на вулицю неймовірно задоволена. Побачила більше, ніж сподівалась. Наостанок все ж заходжу в церкву Спаса на Берестові…
Сонечко досі висить на небосхилі. Неспішно прогулююсь через парк Вічної Слави… Повз монумент, присвячений голодомору…
Наостанок роблю кілька знімків і поспішаю до метро…
