Самый глубокий и мощный карьер. Самые большие цветочные часы. Самая длинная линия скоростного трамвая. Самый длинный город Европы. Все это и многое другое - Кривой Рог.
У автомобилистов при одном упоминании города начинается тихая паника. Таких кошмарных дорог на подъездах еще поискать нужно. И это при том, что непосредственно в Кривом Роге полно настоящих автомагистралей. Главное преодолеть ту самую незримую границу. Может это специально сделано? Чтобы супостаты не могли пробраться...
Для любителей железных дорог со столицы удобнее всего доехать на фирменном поезде “ Криворожье” . Кроме того в наличии два проходящих и дневной “ Интерсити” . Но, билеты нужно брать заранее. В день отъезда это сделать почти невозможно.
Как не странно спасают положение многочисленные автобусы. Большая часть пути от Киева проходит по вполне комфортным дорогам. А оставшийся ямочный отрезок как раз для того чтобы пассажиры могли проснуться.
И, главное имеется очень удобный интернет сервис по продаже билетов inBus. ua (https://inbus. ua/). Одно из главных его преимуществ является то, что он принадлежит украинской компании КоДрайв. Она поставляет программное обеспечение для автостанций с помощью которого осуществляется продажа билетов и диспетчеризация автобусных маршрутов. И, соответственно, только этот сайт владеет эксклюзивными правами от партнеров-автовокзалов.
Поэтому билеты продаются исключительно с гарантией наличия места и посадки в автобус. К тому же все пассажиры застрахованы. И в стоимость билета входят все обязательные налоги, платежи и сборы, включая автостанционный сбор.
Весь процесс покупки билетов на сайте inBus. ua (https://inbus. ua/) занимает пару минут. И не надо никуда ходить и тратить свое время и нервы. В настоящее время наиболее охвачены маршрутами Киевская, Черниговская, Николаевская, Днепропетровская, Запорожская, Донецкая и Львовская области. И, просто, огромное количество зарубежных рейсов.
Как бы и с какой бы стороны не ехали гости их везде встречают шахты, карьеры и отвалы. Ведь Кривой Рог стоит на железной руде и со всех сторон окружен рудными залежами. На востоке это Червоный пласт, на западе – Тарапаковский, Кандыбинский и Лихмановский, на севере Саксаганский и на юге продолжение Лихмановского пласта.
Приключения начинаются прямо с вокзалов. Неважно с какого именно. Потому, что в любом случае обычно ехать приходится очень долго. Непривычно. Зато, не смотря на раннее утро, в гостинице “ Центральная” уже ждут своих постояльцев. Она действительно центральная. В своем квартале разумеется. В сорок четвертом. Который находится на территории Покровского района города. Их всего семь, - Долгинцевский, Ингулецкий, Металлургический, Покровский, Саксаганский, Терновский и Центрально-Городской.
Гостиница находится на улице Мусоргского. Которая по своей сути является красивейшем бульваром. В данном месте он разливается в обширную площадь. С одной стороны стоит гостиница, с другой дворец культуры Центральный. Он принадлежит опять-таки Центральному горно-обогатительному комбинату. Наискосок через дорогу гипермаркет. В дополнение несколько отделений банков и россыпь разнообразных магазинчиков.
Не смотря на весьма почтенный возраст данное место отдыха очень уютное и комфортное. И видно, что имеется настоящий хозяин. На первом этаже располагаются отделение “ Нова пошта” , парикмахерская, цветочный салон, кафе и ресторан. Они дают гарантированную прибыль. Выше - номера для проживания. Комнаты в современном стиле и очень функциональны. Разумеется в наличии кондиционер и телевизор. Если скучно можно сходить погонять шары на билиарде. Радует, что завтрак предоставляется независимо от времени суток.
Тем временем ко входу подкатывает автобус. Пора на экскурсию. Необычно, что первым объектом является шахта. Вернее учебно-производственный комбинат. Здесь учат рабочих подземщиков. И развлекают любопытных туристов!
Все как в самой настоящей шахте. Только гораздо чище и на глубине всего в несколько метров. В начале обязательный инструктаж. Потом два крутых пролета по ступенькам вниз. И... Попадаешь на рудный двор. Это то самое место под землей, где готовят добытую железную руду к подъему на поверхность. Как ее подгребают можно увидеть своими глазами. Лебедка действующая. Вот только сопровождается процесс изрядным шумом.
Но это ничто по сравнению с работой перфораторов. Они похожи на гигантские отбойные молотки. И весят килограммов пятьдесят. Поддерживаются специальным упором. Хотя, говорят, были такие молодцы, что на руках их держали.
В наличии отечественного производства и китайского. Как же без них! Правда наши умельцы дорабатывают китайское чудо до наших требований. Устанавливают виброзащитные ручки. Помогает. Но не на все сто. И у бурильщиков с годами зарабатывается профессиональная болезнь. Когда пальцы буквально скручиваются и теряют свою чувствительность.
Неподалеку полуавтоматический комплекс. Это уже совсем другая лига. Настроил и можно отойти и спокойно наблюдать за процессом. Машина отработала свое, - передвинуть и снова отдыхать. Красота!! !
Есть под землей и своя монорельсовая дорога. Железная балка профиль крепится к потолку. И по ней движется подвесные вагончики. Но, главную работу выполняют горные поезда. Непривычные для непосвященных. Высотой ниже человеческого роста. Электровоз с мощнейшей железной крышей. Если произойдет обвал, то человек останется жив. Сделаны все машины на совесть и работают десятилетиями. О чем и свидетельствуют таблички на из бортах.
А на улице жара. Хотя ехать то совсем недалеко. Минут десять и остановка у Покровского райисполкома. Перед ним шикарный сквер и пятиметровая бронзовая статуя богородицы. Мастер расширил церковное видение Покровы и сделал памятник более современным.
“ Покрова засияла, как солнце, как космический огонь. То есть в этой композиции я изобразил это видение сияния солнца, такого космического огня. Она поднялась над людьми, которые собрались” , – сказал скульптор Владимир Токар
В паре десятках метров мемориал воинов интернационалистов. Его открыли в 2014 году. Солдат и его раненый товарищ. На фоне гигантских каменных глыб. И гранитные таблички с именами погибших.
За сквером виднеется портик и фасад храма искусств. Криворожский академический театр музыкально-пластических искусств “ Академия движения” открыл свои двери в 1994 году. Хотя, его история началась гораздо раньше.
Еще в 1974 году начала свою работу независимая экспериментальная студия - " Театр Двух А" , под руководством Александра и Антонины Бельских. Ее называли театром новых форм – философского направления и пластической метафоры. И можно смело говорить, что Театру музыкально-пластических искусств « Академия движения» - семнадцать лет, а Театру Бельских – 37!
За все эти годы его руководители получили много наград самых престижных фестивалей и конкурсов. Театр был участником 11-ти международных и 4-х всемирных фестивалей. Он презентовал свое искусство, в частности, на 12-ом Всемирном фестивале молодежи и студентов в Москве (1985) и международном фестивале “ Караван Мира” в Ленинграде (1989). О неповторимом искусстве театра писали газеты не только Украины, но и Франции, Дании, Германии, Латвии.
Сегодня это муниципальный театр. И город заботится о своем детище. Заканчивается реставрация бывшего дома культуры, а теперь собственного здания театра. Но репетиции и спектакли не прерывались ни на миг. Вот и сейчас на сцене разыгрывается пантомима движения. Как раз тот случай, когда молчание дороже золота.
А всего в нескольких сотнях метров совсем другая жизнь. Дорога выводит к дамбе Кресовского водохранилища. Собственное море Кривого Рога. Его создали люди на старинной речушке Саксагань. Что в переводе с тюркского означает сорока. Видно много этих птичек летало над тихими водами.
Крутая тропинка выводит в заросшую деревьями и кустарниками балку. Отсюда прекрасно видно жерло в плотине откуда и вытекает вода. Интересно, что на участке шахта « Саксагань» — Черногорка река Саксагань течет в подземном коллекторе. В процессе строительства карьеров русло реки в нескольких местах искусственно изменяли. И сейчас рассматривается очередной поворот.
Тем временем хорошо натоптанная дорожка выводит к пешеходному мостику через реку. А с той стороны сразу же начинается подъем. И уже с вершины холма открывается захватывающая дух картина. Там, внизу среди каменных склонов раскинулось голубое озеро. Бывший небольшой карьер превратился в одно из самых любимых жителями города уголков отдыха. Чистейшая вода, солнце и зеленая трава. Что еще можно пожелать.
И совсем недалеко до остановки городского транспорта. Каких-то минут двадцать неспешной ходьбы и снова город. Удивительное превращение!
(Окончание следует)
Найглибший і найпотужніший кар'єр. Найбільший квітковий годинник. Найдовша лінія швидкісного трамваю. Найдовше місто Європи. Все це та багато іншого - Кривий Ріг.
У автомобілістів за однієї згадки міста починається тиха паніка. Таких жахливих доріг на під'їздах ще пошукати треба. І це при тому, що безпосередньо у Кривому Розі повно справжніх автомагістралей. Головне подолати той самий незримий кордон. Може це спеціально зроблено? Щоб супостати не могли пробратися. . .
Для любителів залізниць зі столиці найзручніше доїхати на фірмовому поїзді “Криворіжжя”. Крім того в наявності два денні "Інтерсіті". Але квитки потрібно брати заздалегідь. У день від'їзду це майже неможливо.
Як не дивно рятують становище численні автобуси. Більшість шляху від Києва проходить цілком комфортними дорогами. А ямковий відрізок, що залишився, якраз для того, щоб пасажири могли прокинутися.
І, головне є дуже зручний інтернет сервіс з продажу квитків inBus. ua (https://inbus. ua/). Однією з головних його переваг є те, що він належить українській компанії КоДрайв. Вона постачає програмне забезпечення для автостанцій за допомогою якого здійснюється продаж квитків та диспетчеризація автобусних маршрутів. І, відповідно, лише цей сайт має ексклюзивні права від партнерів-автовокзалів.
Тому квитки продаються виключно з гарантією наявності місця та посадки в автобус. До того ж усі пасажири застраховані. І у вартість квитка входять усі обов'язкові податки, платежі та збори, включаючи автостанційний збір.
Весь процес покупки квитків на сайті inBus. ua (https://inbus. ua/) займає кілька хвилин. І не треба нікуди ходити і витрачати свій час та нерви. Нині найбільше охоплені маршрутами Київська, Чернігівська, Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька та Львівська області. І просто величезна кількість закордонних рейсів.
Як би і з якого боку не їхали гості їх скрізь зустрічають шахти, кар'єри та відвали. Адже Кривий Ріг стоїть на залізній руді та з усіх боків оточений рудними покладами. На сході це Червоний пласт, на заході – Тарапаківський, Кандибінський та Ліхманівський, на півночі Саксаганський та на півдні продовження Лихманівського пласта.
Пригоди починаються прямо з вокзалів. Не має значення з якого саме. Тому що у будь-якому випадку зазвичай їхати доводиться дуже довго. Незвично. Зате, не дивлячись на ранній ранок, у готелі “Центральний” вже чекають на своїх постояльців. Вона справді центральна. У своєму кварталі зрозуміло. У сорок четвертому. Що знаходиться на території Покровського району міста. Їх всього сім, - Довгинцівський, Інгулецький, Металургійний, Покровський, Саксаганський, Тернівський та Центрально-Міський.
Готель знаходиться на вулиці Мусоргського. Яка за своєю сутністю є найкрасивішим бульваром. У цьому місці він розливається в велику площу. З одного боку стоїть готель, з іншого – палац культури Центральний. Він належить знов-таки Центральному гірничо-збагачувальному комбінату. Навскоси через дорогу гіпермаркет. На додаток кілька відділень банків та розсип різноманітних магазинчиків.
Незважаючи на дуже поважний вік це місце відпочинку дуже затишне та комфортне. І видно, що є справжній господар. На першому поверсі розташовані відділення "Нова пошта", перукарня, квітковий салон, кафе та ресторан. Вони дають гарантований прибуток. Вище – номери для проживання. Кімнати у сучасному стилі та дуже функціональні. Зрозуміло в наявності кондиціонер та телевізор. Якщо нудно можна сходити поганяти кулі на біліарді. Тішить, що сніданок надається незалежно від часу доби.
Тим часом до входу підкочує автобус. Час на екскурсію. Незвичайно, першим об'єктом є шахта. Точніше навчально-виробничий комбінат. Тут навчають робітників підземників. І розважають цікавих туристів!
Все як у справжнісінькій шахті. Тільки набагато чистіше і на глибині лише кілька метрів. Спочатку обов'язковий інструктаж. Потім два круті прольоти сходами вниз. І. . . Потрапляєш на рудне подвір'я. Це те саме місце під землею, де готують залізну руду до підйому на поверхню. Як її підгортають можна побачити на власні очі. Лебідка діє. Ось тільки супроводжується процес неабияким шумом.
Але це ніщо в порівнянні з роботою перфораторів. Вони схожі на гігантські відбійні молотки. І важать кілограмів п'ятдесят. Підтримуються спеціальним упором. Хоча, кажуть, були такі молодці, що їх тримали на руках.
В наявності вітчизняного виробництва та китайського. Як же без них! Щоправда, наші умільці допрацьовують китайське диво до наших вимог. Встановлюють віброзахисні ручки. Допомагає. Але не на всі сто. І у бурильників із роками заробляється професійна хвороба. Коли пальці буквально скручуються та втрачають свою чутливість.
Неподалік напівавтоматичний комплекс. Це вже зовсім інша ліга. Налаштував і можна відійти та спокійно спостерігати за процесом. Машина відпрацювала своє - пересунути і знову відпочивати. Краса!! !
Є під землею і своя монорейкова дорога. Залізна балка профіль кріпиться до стелі. І нею рухаються підвісні вагончики. Але головну роботу виконують гірські потяги. Незвичні для непосвячених. Висотою нижче за людський зріст. Електровоз із найпотужнішим залізним дахом. Якщо відбудеться обвал, то людина залишиться живою. Зроблено всі машини на совість та працюють десятиліттями. Про що і свідчать таблички на бортах.
А на вулиці спека. Хоча їхати щось зовсім недалеко. Хвилин десять і зупинка біля Покровського райвиконкому. Перед ним шикарний сквер та п'ятиметрова бронзова статуя богородиці. Майстер розширив церковне бачення Покрови та зробив пам'ятник сучаснішим.
“Покрова засяяла, як сонце, як космічний вогонь. Тобто в цій композиції я зобразив це бачення сяйва сонця, такого космічного вогню. Вона здійнялася над людьми, які зібралися”, – сказав скульптор Володимир Токар
У парі десятків метрів меморіал воїнів інтернаціоналістів. Його відкрили у 2014 році. Солдат та його поранений товариш. На тлі гігантських кам'яних брил. Та гранітні таблички з іменами загиблих.
За сквером видніється портик та фасад храму мистецтв. Криворізький академічний театр музично-пластичних мистецтв “Академія руху” відчинив свої двері у 1994 році. Хоча його історія почалася набагато раніше.
Ще у 1974 році розпочала свою роботу незалежна експериментальна студія - "Театр Двох А", під керівництвом Олександра та Антоніни Бєльських. Її називали театром нових форм – філософського спрямування та пластичної метафори. І можна сміливо говорити, що Театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху» - сімнадцять років, а Театру Бєльських – 37!
За всі ці роки його керівники отримали багато нагород найпрестижніших фестивалів та конкурсів. Театр був учасником 11-ти міжнародних та 4-х всесвітніх фестивалів. Він презентував своє мистецтво, зокрема, на 12-му Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Москві (1985) та міжнародному фестивалі “Караван Миру” у Ленінграді (1989). Про неповторне мистецтво театру писали газети не лише України, а й Франції, Данії, Німеччини, Латвії.
Сьогодні це муніципальний театр. І місто дбає про своє дітище. Закінчується реставрація колишнього будинку культури, а тепер власного будинку театру. Але репетиції та спектаклі не переривалися ні на мить. Ось і зараз на сцені розігрується пантоміма руху. Саме той випадок, коли мовчання дорожче за золото.
А лише за кілька сотень метрів зовсім інше життя. Дорога виводить до греблі Кресівського водосховища. Власне море Кривого Рогу. Його створили люди на старовинній річечці Саксагань. Що у перекладі з тюркської означає сорока. Видно, багато цих пташок літали над тихими водами.
Крута стежка виводить у зарослу деревами та чагарниками балку. Звідси чудово видно жерло в греблі звідки і витікає вода. Цікаво, що на ділянці шахта «Саксагань»-Чорногорка річка Саксагань тече у підземному колекторі. У процесі будівництва кар'єрів русло річки у кількох місцях штучно змінювали. І зараз розглядається черговий поворот.
Тим часом добре натоптана доріжка виводить до пішохідного містка через річку. А з того боку одразу починається підйом. І вже з вершини пагорба відкривається картина, що захоплює дух. Там, унизу серед кам'яних схилів, розкинулося блакитне озеро. Колишній невеликий кар'єр перетворився на один із найулюбленіших жителями міста куточків відпочинку. Найчистіша вода, сонце та зелена трава. Що ще можна побажати.
І зовсім недалеко до зупинки міського транспорту. Яких-то хвилин двадцять повільної ходьби і знову місто. Дивовижне перетворення!
(Закінчення слідує)
