Кропивницький. «Силуети історії»

19 травня 2021 Час поїздки: з 15 травня 2021 до 16 травня 2021
Репутація: +4764
Додати до друзів
Написати листа

Зовсім недавно занесло мене на терени Кіровоградщини на Бал тюльпанів. Але як же бути на балу, і не подивитися на столицю області. Цього я допустити ніяк не могла і поїхала знайомитись із містом. Знайомство виявилося дуже приємним, Кропивницький вразив мене чистотою вулиць, не розбитими тротуарами, відремонтованими дорогами і здивував різноманіттям історичних пам'яток.

Старі двірники підмітають дворики:


Історія виникнення міста не відрізняється різноманітністю, і перегукується з історією виникнення нашого граду. Бо Кропивницький, як і Херсон, був задуманий як оборонна фортеця від набігів турецько-османської імперії. У той час це була просто рівнинна височина на берегах річки Інгул, з якої добре проглядалася вся місцевість, і можна було побачити ворога ще на підступах до кордону, який знаходився всього за чотири кілометри. Правляча на той час імператриця Єлизавета доручає українському гетьманові Кирилу Розумовському побудувати фортецю на землях, де знаходилися зимівлі козаків із Запорізької Січі. Будівництво оборони для держави російської випало на сербів.

Справа в тому, що Сербія в той час, як і Росія, зазнавала позбавлення від турків. Частина сербів втекла в Австрію, але їх не влаштовувало католицьке віросповідання і вони обернули свій погляд на православну Росію, звернувшись до Єлизавети Петрівни за допомогою. А та, не довго думаючи, милостиво погодилася їх прийняти і відправила на будівництво укріплень. Так, у 1754 р. з'явилася фортеця Святої Єлисавети, яку імператриця нібито назвала на честь святої, але я думаю, що вона трішки лукавила, звичайно ж, вона жадала увічнити своє ім'я . Фортеця була побудована у вигляді 6-кінцевої зірки з трьома видами укріплень. Зовні – равеліни, потім бастіони, а в середині була Соборна площа з Троїцькою церквою. Зараз із усього вищезгаданого залишилася тільки гармата, яка самотньо приткнулася в тіні дерев. . .

. . . а від церкви залишився лише дерев'яний хрест.

Тому свою розповідь я назвала «Силуети історії», бо й справді, від тієї історії нам залишилися тільки силуети. Хоча, кажуть, що з висоти пташиного польоту чудово видно і бастіони, і решту всіх фортифікаційних споруд.

А на той час на території фортеці, враховуючи близьке розташування кордонів,  була навіть створена митниця. Відчиняє свої двері і військово-хірургічна школа, а також школа каноністів (якийсь прообраз музичної школи), оскільки армії потрібен був оркестр, який виконував усі військові марші, щоб підбадьорювати солдатів. Найсвітліший князь Григорій Потьомкін і тут будує собі палац із розкішним оздобленням у 40 кімнат. Але, як я вже сказала, нічого з перерахованого вище, до наших днів не збереглося.

Зараз на місці фортеці розташований красивий Парк Слави з меморіалом.


По закінченні будівництва у фортецю св. Єлисавети було переведено три тисячі козаків із Запорізької Січі. Сербів вони не шанували, зі зрозумілих причин, тому між ними весь час виникали сутички та розбіжності. Єлизавета Петрівна, навпаки, дуже вподобала сербів, і недолюблювала козаків. Але, так чи інакше, в 1768 р. до фортеці близько підійшли турки, і вона довгий час була в облозі. Але завдяки саме запорізьким козакам фортеця вистояла. Трохи пізніше, вже Катерина II скасувала фортецю, що втратила своє призначення, і перевела її до міського відомства. А місто наказала назвати Єлисаветградом, яким він і був до 1924 року. Потрібно зауважити, що в цього нещасного міста було безліч імен, його весь час перейменовували, загалом «завдяки» громадсько-політичному ладу, він ніяк не міг знайти собі постійне ім'я.

У 1924 році нібито народ звернувся до Москви з листом, що Бога ж немає, причому тут свята Єлисавета? Вимагаємо назвати місто ім'ям героя революції товариша Зінов'єва. Так, з легкої руки партії місто називають Зинов'євським. І тут раптом з'ясовується, що Зінов'єв не герой, а ворог народу. І знову народне звернення до уряду: "Хочемо носити ім'я героя революції товариша Кірова". І розчерком пера міста перейменовують у Кірово. Та ось невдача, виникає плутанина, бо Кірово виявляється вже є. Ну, тоді, хай буде Кіровоград, на тому й вирішили. Таким він і залишався до 2016 року. Але тут знову переворот, тепер уже декомунізація, і місто одержує ім'я Кропивницький, на честь українського театрального діяча Марка Лукича Кропивницького, який прославився як найяскравіший знавець та виразник життя українського народу.

З його ім'ям пов'язана історія створення першого українського театру, відомого на той час як Зимовий театр. Наприкінці 19 століття в царській Росії Марк Кропивницький разом із відомим письменником і драматургом Карпенко Карім вирішують зібрати театральну трупу українських акторів. Тоді ставили дуже мало вистав, і здебільшого всі вони були нудні і одноманітні. Українські ж актори відрізнялися своїми гарними співочими голосами, і самі спектаклі виходили барвистими та ошатними з веселими танцями та піснями. Навіть імператор, приїхавши в місто і подивившись театральну п'єсу, сказав: «Такого театру в нас ще не було». Слава про український театр Кропивницького рознеслася далеко за межі держави, тому було прийнято рішення за великі заслуги Марка Кропивницького у розвитку української культури назвати місто його ім'ям.


Зимовий театр будувався за образом та подобою знаменитого міланського «Ла Скала». Але за СРСР його всередині перебудували, прибрали ложі та балюстради, замінивши їх простими стільцями, кудись зникла акустика і зник увесь шарм. Люди розлюбили театр, і довгий час він тягнув жалюгідне існування. І тільки порівняно недавно йому повернули колишнє оздоблення і атмосферу. Зараз на театральних підмостках Українського академічного музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького виступають знамениті національні та закордонні колективи, і численні спектаклі радують вдячного глядача.

Подивитися внутрішнє оздоблення мені не вдалося, оскільки йшла вистава, і мене туди просто не пустили. Але насолодитися грою його акторів мені подвоїлося неодноразово. У нас у Херсоні проходить щорічний міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії», куди приїжджають багато знаменитих театральних колективів зі своїми постановками.

Перед будівлею встановлено скульптурну композицію «Наталка-Полтавка» (в образі героїні Марія Заньковецька):

Міська філармонія – тут давав свої концерти знаменитий Ференц  Аркуш:

У місті навіть є свій Поділ. Тут на вулиці Велика Перспективна в 1812 р. була побудована Грецька Церква, нині Кафедральний Собор Пресвятої Богородиці, де на хорах співав Йосип Петров, тоді простий сирітський хлопчик, а згодом знаменитий оперний бас, що підкорив серця мільйонів глядачів Природно, його одразу ж перевели в Петербург, і досі вважають дідусем російської опери.

Гордістю міста було Юнкерське кавалерійське училище.   Справа в тому, що на початку 19 століття Єлисаветград стає військовим центром на півдні Російської імперії, і імператору Миколі I довелося розгорнути масштаб воєнного комплексу. Училище мало дуже велике значення. У другій половині 19-го століття сюди зачастили царські особи – паради, маневри на Олександрівському плацу, яким марширували юнкера в білосніжній формі та білих рукавичках.

Тому рядом будується  Палацовий комплекс, який нібито належав військовим, але коли до міста приїжджали імператори або їх оточення, будівлю відповідно меблювали і перетворювали на палац для монарших осіб.

Наразі тут розташована діюча військова частина і всередину туристів не пускають. З легкої руки імператора вулицю, де розташований військовий комплекс, стали називати Палацовою.

На вулиці Дворцовій усі будівлі без перебільшення унікальні та самобутні. Перший і найстаріший будинок купця Соколова-Бородкіна, ватажка повітового дворянства.

Навпроти перебуває ще один старовинний особняк:


Слід зазначити, що загальна безпека міських кварталів дореволюційної епохи досить висока.

Будівля у стилі модерн (нині міське управління СБУ):

Дуже популярна пам'ятка Кропивницького – Будинок купця Барського. Розбагатів цей товариш на торгівлі борошном. Але йому не пощастило, як кажуть, «жадібність фраєра згубила», бо він став жертвою тодішнього рекету в особі анархістів, більшовиків та інших лівих. Барський «мав на увазі» всю цю братію, за що й був убитий одним із бандитів Ведмедика Япончика. Тож пожити в такому розкішному особняку йому навіть не довелося, бо будинок на той час ще не був добудований. Зараз тут знаходиться Краєзнавчий музей Кропивницького.

Барському ж і належав шикарний готель "Південний" (нині міське казначейство):

Без перебільшення тут кожен будинок є унікальним. Можна нескінченно тинятися цими вулицями і насолоджуватися шедеврами архітектури. Особливо багаті на історичні пам'ятки вулиці Палацова та Велика Перспективна.

Колишнє будівля Петроградського міжнародного банку або будинок Харлаба (на ім'я першого власника):

Колишній особняк Марущака(нині бібліотека для юнацтва):

Земська аптека:

Собор Благовіщення Пресвятої Богородиці:

Храм побудований порівняно недавно, навколо собору дуже гарна територія.

Внутрішнє оздоблення собору також тішить око:

Центральною площею міста є площа Героїв Майдану.

Будівля Національного банку (тут планується розмістити арсенал):

Біля будівлі мерії городяни увічнили свого градоначальника Олександра Пашутіна, який 27 років був міським головою. Пашутін користувався величезною повагою мешканців міста за активну участь у благодійності та роботі «Червоного хреста». За його правління Єлисаветград пережив свій розквіт, при ньому було запущено водогін, відкрито перший театр і навіть запущено міський трамвай.

Чудовий зразок мавританського стилю –водолікарня Гольденберга. Побудована наприкінці 19 століття коштом невропатолога – доктора Гольденберга лікарня отримала його ім'я. Будівля красиво прикрашена декоративною плиткою та різьбленою штукатуркою. Наразі тут знаходиться міська лікарня.


Загалом і загалом, навіть за побіжного знайомства з обласним центром хочу зазначити, що Кропивницький заслуговує назви найцікавішого міста Центральної України з погляду історії та архітектури. Мені здається, що він навіть сумує за туристами.

Для трапези рекомендую непогане кафе поряд із пам'ятником «Птах щастя Бабка».

Я дякую місту Кропивницькому та його мешканцям за Бал, за красу , за доставлене задоволення від прогулянок чистими, вмитими вуличками та за гостинність!

З циклу «Дивовижна Україна»

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді