Харчування можна замовляти у них (2 в обов'язковому порядку). Особисто я мав претензії. Фруктів майже дають, кисломолочного теж немає, лише 2 разу дали сир. Адже можна на вечерю давати кефір чи йогурт, тим паче відпочивають майже всі сім'ї з дітьми. А загалом їдальні працюють приємні жінки. Втім якщо ще поїдемо до Східниці, то шукатимемо інше місце.
Спочатку про хороше. З хорошого можу виділити 1) територію (трохи роздовбано, але в цілому непогано), 2) інтернет (для села справді непогано) та 3) матрац на ліжку (жорсткий, як і має бути). З великою натяжкою з хорошого можна відзначити адміністратора Андрія, але поки що не доходить до грошей, у цьому випадку він переходить у режим колектора.
Поганого, на жаль, виявилося набагато більше. По порядку.
1. Номер (жили у 34). По-перше, ми домовлялися за 370 грн. і говорили, що у нас двоє дітей, по приїзді з нас зажадали 420 грн. , мотивуючи це тим, що у нас двоє дітей, а з двох дітей (другому півроку) належить доплачувати. Логіку не зрозумів, але лаятися через 550 грн. (їхали на 11 днів) не став.
По-друге, двокімнатний номер насправді виявився поділеним навскіс однокімнатним (родичі жили в сусідньому однокімнатному) і не сказав би що двокімнатний краще.
По-третє, зрозуміло, що номер за 420 грн. не виглядатиме так само як номер за 1000 грн. у плані меблів, штор, сантехніки чи ще чогось. Проте за 420 грн. все можна зробити чистенько і акуратно, тут же все роздовбано і обдерти, штори на одному вікні взагалі немає, телевізор доісторичний і не показує, диван розкладається сам коли на нього сідаєш.
Апофеозом всього став санвузол, який смерділ, вибачаюсь, лайном. Причому смерділо так, що в сусідній кімнаті перебувати було неможливо. Проблему більш-менш перемогли на п'ятий день і вистрактували як «форс-мажор».
2. Їжа. Їжа начебто нормальна (чому начебто напишу нижче), але сама організація докорінно незрозуміла і здійснена в стилі совкових пансіонатів. Тобто є меню на два тижні і заселяючись потрібно розповісти на весь термін, що і коли ви будете їсти. Довести щось зверху неможливо, аж до того, що не можна отримати додаткові два шматки ковбаси, навіть якщо ви згодні за це заплатити (неодноразово спостерігали картини «Дайте мені ковбаси, я заплачу»). Чому так, незрозуміло: начебто люди хочуть платити гроші, але їм такої можливості не дають. Порції невеликі, переважно каші, макарони, картопля.
Тепер з приводу начебто. Дружину нагодували якісь тефтелі на вечерю, якою вона отруїлася так, що два дні не могла нічого їсти. Довести, звичайно, неможливо, але нічого іншого підозрілого вона не їла.
3. Персонал. Кухарі-прибиральники начебто нормально, єдине що кухарі постійно плутали хто коли їсть/не їсть. Адміністратори це, звісно, щось. Як написав вище Андрій ще сюди-туди, а ось Ігор це клініка, людина просто не вміє спілкуватися з людьми. Плюс у них якась установка на те, щоб вибивати гроші – Ігор приїхав за нами до Дрогобича, щоб отримати гроші сьогодні ввечері, а не завтра вранці. При спробі вирішити історію із смердю у санвузлі Ігор просто пішов у відмову (знижки не буде) і щось пояснити було неможливо, а Андрій сказав, що можуть компенсувати 200 грн. У моєму розумінні така ситуація це мало не приводу повернути все, я хотів 20%, у результаті господарі залупилися за 1000 грн. , хоча вони на 200% не мають рації.
Загалом якось так. Може це нам так «пощастило», але більше ми в Юран не ногою, хоча знову ж таки їхали за позитивними відгуками.
P. S. Окрема «пісня» – це батут для дітей (такий великий у вигляді замку). Його спочатку надули, але він був брудний до жаху (що з ним робили – незрозуміло). Була думка, що його зараз зі шланга помиють і діти радісно на ньому скакатимуть. Але не тут було, вийшла тітонька зі шваброю і розвазякала бруд по всьому батуті. Потім його здули, він майже добу лежав здутий. Потім знову надули, але бруд, звичайно, нікуди не подівся. Прийшов адміністратор, подивився та здув. Коли ми від'їжджали його знову такий же брудний надули. І так, ніякого заявленого басейну там німа.