Порадила як краще дістатися авто, попередила про правила паркування в ПК Утьос. Після приїзду зустріли гостинно навіть по келиху шампанського, а дітям запропонували сік чи квас! Такого я не зустрічав тим більше у Криму. У готелі та номері чисто, прибирання щодня. Ліжка зручні, діти спали на величезному дивані - всі добре висипалися. Ми замовляли сніданки – все смачно по домашньому, за бажанням замовляли обід та вечерю. Показник – діти їли все і без примх! По набережній багато кафе та ресторанчиків, але після порівняння поверталися до свого готелю покуштувати відмінного борщу, гарних порцій салатів тощо. Поруч із готелем невеликий базарчик та винний магазин. Відпустка вдалася, настрій відмінний! Хочеться подякувати всім співробітникам за чуйне та уважне ставлення! обов'язково приїдемо наступного року!
Відпочивали у п. Утьос 4 дні, що співпали зі святкуванням Дня молоді та Дня Конституції України.
Відразу планували провести ці 4 дні у Сімеїзі чи Алупці. Шукали пристойний (люкс, преміум класу) готель-елінг на цей час на березі моря. І якось все не складалося, то далеко, то високо, то дуже вже дорого.
Читаючи відгуки про готелі та елінги Сімеїзу натрапили на хороший відгук про п. Утьос, зокрема готель Санта-Барбара. Відпочивальник писав про високий рівень готелю, деяку екзотичність (у порівнянні з іншим Кримом) місцевого селища, та й порівнянність цін у простих готелях Сімеїзу і класних готелях Утьоса.
Про готель. Зацікавилися, подивилися, почитали відгуки (шкода їх трохи). Вирішили їхати. За два дні до від'їзду вдалося забронювати номер в готелі Індіго. Всі інші готелі були зайняті, або звільнялися номери тільки наступного дня після нашого приїзду. Насправді все так і було, після приїзду обійшли всю берегову лінію і знайшли лише один вільний номер в іншому едлінгу, але вирішили зупинитися в Індіго.
Дуже сподобався сайт вибраного готелю. Готель новий, всі номери різні, але всі дуже гарні. Нам запропонували 2-х кімнатний номер у червоно-білій гамі з великим портретом Мерлін Монро. Мій чоловік у номер закохався відразу. У номері 4 спальних місця + великий диван. Т. к. нас було лише двоє, господиня готелю зробила нам гарну знижку. Єдиний недолік цього великого номера був без балкона. Два великі вікна номера виходили на кут вулиці (дуже мальовничий кут, мальовничої маленької вулички). У номері холодильник, великий плазмовий телевізор з кабельним ТБ, безкоштовний Wi-Fi, 2 кондиціонери (по одному в кожну кімнату). Питання харчування в готелі вирішуються самостійно, але для їх вирішення є чудова сучасна кухня. На даху готелю чудова веранда, з шезлонгами, лавочками, стільцями та столиком, де можна випити кави, чай, вино та помилуватися верхівками прилеглих готелів та послухати шум моря.
про харчування. Дуже сподобалася піца у кафе готелю Верона. Сам готель також сподобався (зовні). У готелю чудова тераса та басейн.
Про море. Пляж і море дійсно дуже близько 10-12 метрів. В Утьосі 2 галькових пляжі, і багато бетонних бун, де-не-де з дитячими басейнами, з шезлонгами і парасольками. Думаю, місця для засмаги вистачає всім : )
Набережна в Утьосі досить вузька (метра 4 завширшки), але досить довга для 10-15 хвилинного променаду : ) Істотний недолік, що по цій красивій, але вузькій набережній не тільки їздять машини (дуже дорогі), але ще й стоять і займають велику її половину.
Про якість берега багато сказати не можу (бо купатися не довелося у зв'язку з досить прохолодною погодою і швидко охолодженим до 10 градусів морем), але бачила, що заходити в море босоніж важко. Краще скористатися для цього спеціальним взуттям. Саме море дуже чисте та прозоре. Пляжі чисті.
У морі неподалік берега метрів 100-150 красиво розкинулися кілька мальовничих скель.
Про природу. Саме елінгове селище майже позбавлене будь-якої зелені та рослинності, але всі елінги намагаються прикрасити готель яскравими квітами.
Якщо піднятися (150-200 метрів вгору) до санаторію Утьос, то там можна поблукати красивим старим парком маєтку княгині Гагаріної, помилуватися палацом Гагаріною (на жаль усередині мало що можна подивитися, там зараз адміністративний корпус санаторію Утьос та їх їдальня (де, до речі можна поїсти за системою шведський стіл). Добре збереглася домова церква княгині Гагаріної. Прекрасний вид на Партеніт і Ведмідь-гору відкривається з мису Плака (це все там же), А якщо спуститися з парку вниз на велику широку набережну, то гуляю до Партеніту Широку бетонну набережну у бік санаторію "Карасан" супроводжує безліч галькових пляжів. На цій набережній, до речі, гуляє публіка значно простіше, ніж в елінговому селищі : ) І ціни на цій набережній і в парку в 2 рази нижчі.
Про ціни. Ціни на номери в елінгах найрізноманітніші, залежно від самого елінгу, є простіше-подешевше, є хитромудрішим. . . Нам номер у готелі (зі знижкою) обійшовся в 600 грн/добу. Повторююсь, є номери і дешевші, але на той момент усі елінги та готелі були забиті.
На маленькому продуктовому риночку персики коштували 50 грн/кг (для порівняння в Алушті на автовокзалі 25), черешня від 30 до 40 грн (красива, щоправда, велика), у парку санаторію ми купили не таку велику, але теж соковиту та смачну за 20 ; абрикоси – 35-37 грн (у парку 20-22). Качан вареної кукурудзи 10 грн (набережна Алушти – 7).
Магазинчиків продуктових є в достатній кількості різних: і з демократичними цінами, і з елітними. Загалом, хто шукає.
Про транспорт. Переважно народ у це селище приїжджає елітним дорогими машинами. Але й для людей, які люблять пересування на поїздах-маршрутках, теж створені умови. З вокзалу Сімферополя прямий до селища згідно з розкладом ходять маршрутки через Алушту, вартість від Сімферополя до Утьоса близько 25 грн. В Алушту та Ялту маршрутки ходять не так часто (близько трьох разів на день). Але якщо не хочеш залежати від цих маршрутів, то варто лише вибратися до траси. Пішки підніматися ну дуже втомлює (3 км по крутій дорозі). Маршрутка до траси довезе за 5 грн. А на трасі сам обираєш собі напрямок та транспорт (маршрутка, тролейбус).
P. S. У відгуках пишуть про запах каналізації. Скажу чесно, першого дня запах був чітко чути в кінці набережної (в бік Алушти), потім ми нічого не чули. Кажуть смердить, коли спускаю каналізацію. . . У тому місці, де ми жили, не пахло ні чим.