Різдвяні канікули, або Як дівки колядували (продовження, воно ж і закінчення))

19 Січня 2022 Час поїздки: з 06 Січня 2022 до 09 Січня 2022
Репутація: +4765
Додати до друзів
Написати листа

Різдвяні канікули, або Як дівки колядували >>>

Місцем нашого проживання ми обрали місцевий курорт Моршин, а саме готель «Боніфацій», який нам сподобався ще минулого разу. Нічого з того часу не змінилося, навіть оленятко знов зустріло нас біля входу.

Дівчата, закинувши речі у номер, попхалися кружляти по нічному Моршину, але я категорично відмовилась, бо назавтра дуже хотіла покататися на лижах, а ресурс моєї енергії вже скінчався. Найкращим рішенням було якомога краще виспатись, щоб зранку відчувати свіжість та бадьорість.

Встала раненько і здивувалась – вчора у Львові було дуже сонячно, але не сніжно, а тут у ніч випав сніг, землю вкрило білосніжним покровом, легкий морозець щипав за щічки, що викликало підйом святкового настрою.

Сніданок теж був традиційним для Різдва, не дуже корисним з точки зору збереження фігури, але смачним. А духмяний карпатський чай  додав сил та енергії.


Так як ввечері  ми планували поїхати до ресторану на різдвяні колядки, то зранку вирішили заїхати до бювету з «моршинською», наївно сподіваючись, що вона стане нам в нагоді і врятує після святкового застілля. В бюветі окрім нас чомусь нікого не було, і куди поділися відпочиваючі було незрозуміло.

В холі навіть нарядили ялинки:

Для зимових розваг ми обрали гірськолижний курорт «Плай», так як ціни на  розпіареному курорті «Буковель» не лізли вже ні в яку хвіртку.

Та і бажаючих опанувати лижні траси було значно менше:

Не повірите, але тут також колядували!

Варіантів взяти напрокат обладнання є два. Один офіційний, де ви сплачуєте за оренду і віддаєте свій паспорт у заклад, бо якщо, ви щось поламаєте, то з вас стягнуть повну вартість комплекту. І неофіційний, тобто у нелегалів, яким ваш документ по цимбалах, їм потрібні лише ваші гроші. Чи то я побоялася віддати свій єдиний ідентифікатор, чи то вирішила зекономити, чи то просто захотілось пустощів , але я вирішила замість лиж взяти напрокат санчата і політати з гори як в дитинстві (вартість санчат з рулем – 150 гривень, лижного комплекту – 500 гривень).

З гори летіти було класно!  А от нагору… Перші рази підйоми  далися більш менш… Далі я вже пихтіла як той самовар, але уперто тягла  санчата нагору. Згодом моя фізіономія стала червоною як кавун, а тиск вочевидь  зашкалював, я відчула легке запаморочення, і мої подружки відібрали в мене транспортний засіб, повернувши його власнику. Це було розумне і своєчасне рішення, бо ще пару підйомів, і довелось би  викликати швидку. Ось де я зрозуміла приказку «полюбляєш кататися, то люби і саночки возити». Не так то воно вже й легко (а подруги саркастично зауважили, що їсти треба менше).

Набігавшись вгору безкоштовно, пішли купувати квиток на підйомник, бо дехто лижі таки взяв.

Правда незрозуміло для чого. Бо вони так і простояли майже весь час нагорі...

 ...ну може пару раз пані спустилася донизу.

Нагорі було гарно! Засніжені смереки, яскраві білі простори надавали змогу просто кайфонути від зимової казки і ми таки кайфонули. Це були дитячі розваги поважних пані, але нам на то було байдуже.

Досхочу погравши в дурника, пішли обідати до колиби, яка тут в єдиному екземплярі.


Правда замовили ми тільки карпатський чай та каву, сам же обід був доволі скромним, сформованим з сух.пайка з нашого рюкзаку.

Після снігового фітнесу можна було вже їхати на святкові різдвяні вечорниці, поповнювати спалені калорії. Заїхавши в готель та причепурившись, рушаємо до  ресторації, де ми зарезервували собі місця. Ресторанчик виглядав доволі симпатично.

Внутрішнє оздоблення теж було святково – веселим з цікавими фото зонами, які ми відразу ж окупували, щоб все як слід – фас, профіль.

Не встигли ми закінчити фотосесію, як звичайно ж до зали звітали колядники. В них була така нудьга й туга на обличчі, що я зрозуміла, що це вже мабуть надцята вечірка, і ці бідні дітлахи вже втомилися колядувати й розважати відпочиваючу публіку.

Хлопці дуже жалісно щось співали, але тут до них приєдналися царі і воєводи і діло пішло веселіше, мабуть в цій віковій категорії вже наливали щось міцніше за узвар.

Надалі ставало все веселіше та веселіше. З’являлись нові персонажі, на кшталт  відьмаків, нетверезих поліцаїв та вурдалаків. Під кінець взагалі прийшла нечиста з косою, і вже було незрозуміло, чи це свят вечір з колядками, чи то якесь відьмацьке шоу.

Так що дівки, якщо ви колядуєте з гуцулами, то пантруйте одна одну, а то вуйки повикрадають.

Хто заморився щедрувати та танцювати, мали змогу подихати чистим повітрям, завітавши до саду чи прогулявшись до озера.

Надалі з’являлись все нові та нові персонажі – якісь зайці, які вчили нас вправно повторювати танцювальні па та пліє, місцевий Дзідзьо, циганський табір, коротше кого тільки не було в цьому вертепі. Веселуха та й годі! Зазначу, що після такої коляди «моршинська» була вже до одного місця, на який ляд ми її тільки тягли (запізно пити боржомі, якщо печінка відвалилася). 

Наступного дня ми запланували поїздку в гори, а саме в національний парк «Сколівські Бескиди», щоб помилуватися горяними  вершинами  з середньовічної фортеці Тустань.


Я вже розповідала про цю унікальну пам’ятку  архітектури  минулого разу. Нагадаю, що при будівництві фортеці було використано природній скельний ресурс до якого прибудовували дерев’яні приміщення. На даний час дерев’яні конструкції  майже не збереглися, а скелі  виглядають доволі монументально.

Зверху відкриваються дуже гарні краєвиди:

Наша банда також видряпалася на самий верхній оглядовий майданчик, не дивлячись на те, що декого трохи штормило.

Тут же в «Сколівських Бескидах» знаходиться не менш унікальний природній об’єкт – водопад «Кам’янка». Їдемо до води.

Хтось мабуть переплутав Різдво з Водохрещенням і вирішив пірнути у крижану воду.

Не рекомендую нікому повторювати цей трюк, тому ще це дуже небезпечно!

Краще милуватися водоспадом здалеку, явище просто дивовижне:

Дивіться як гарно застигають бурульки, ніби невидимий склодув створює витвір мистецтва.

Навкруги дуже гарні краєвиди…

…але час обідати. Людина може милуватися красою в цілковитому задоволенні тільки після смачної трапези. А відтак прямуємо до вже перевіреного нами шинку до пані Наді. Замовляємо неперевершену карпатську грибову юшку та незмінний у наших вподобаннях смачнючий шашлик.

Вся ця смакота під гуцульську наливочку створює ще більш святковий настрій. Дівочі колядки добігають свого логічного кінця, але нам дуже кортить зостатися тут ще на якийсь час.

Та не все коту Масниця. Потрібно повертатися в колектив, в  родину, в роботу. Дякуємо Західній Україні за такий теплий прийом і прощаємось з Карпатськими краєвидами до нових зустрічей!

Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Схожі розповіді
Коментарі (12) залишити коментар
Показати інші коментарі …
аватар