Приїхали в готель: у номері можна просто поміняли тільки ліжко, на підлозі сміття (напевно ще з минулого сезону), пил, бруд. . . Ліжка (напевно зі звалища) - немає жодного цілого. З опаленням ще краще - вранці прокидаєшся від холоду - батареї крижані. . . У готелю 2 власники і всім по суті все одно, що там за проблеми на наступному поверсі. . . У нас на 1-му щодня йшов дощ у душі з другого поверху. На прохання усунути проблему нам сказали: "це ж на другому поверсі тече – це їхня проблема, а Вам організували безкоштовний дощ".
Хазяїна побачили тільки один раз. . . персонал відсутній як такий. . . Коротше сервіс на рівні статі. . . А ціни на всі кінські. . .
Але у всьому цьому можна знайти позитив – це природа, лижі – слава богу в номері доводилося тільки ночувати.
Я зробив резервацію за 2 тижні, але коли ми приїхали, нас ніхто не чекав і з важкої дороги нам прийшлось вбивати час з 9 до 17 год, в номерах вночі холодно, гарячої води за 2 дня ми так і не дочекались, шумоізоляція - 0, чути ну просто все - сварки, крикі, плач маленької дитини.... НЕ РЕКОМЕНДУЮ!!!! В Подобовці є місця, де можна зупинитись, є й в Пилипці і Воловці.....
Бронювали два номери, внесли завдаток із банківського переказу за десять днів до приїзду. Приїхали поселятися, але оскільки номери ще не були звільнені, залишили речі та пішли прогулятися (Ігор Анатолійович сказав, що до 12 дня все буде готове у кращому вигляді). Повернулися о 13.20, ще раз випили чаю в барі, ще почекали, погуляли біля готелю і....нарешті, покоївка надала таку послугу, як прибрати в номері, що звільнився (відразу уточню, в одному!!! ! , який ніхто з нас не бронював). Тоді, через годинку, нам, двом парам, дозволили оселитися..... в один великий номер. Уявіть, як почуваєшся в ситуації, коли хочеться переодягтися, і відпочити, а йти нікуди. . . Довелося відпочивати на маленькому матрацику біля вікна. Тепер історія про ванну: заходиш, все красиво зроблено, але зовсім не доглянуто (не розумію коли там прибирали по-людськи востаннє - на дзеркалі потіки, в умивальнику наліт), пробуєш включити світло, а його немає. . . лампочка перегоріла. Пішли раз, попросили Ігоря Анатолійовича хоча б дати іншу (замінили б вже самі), за що отримали звичайну лампочку, замість спеціальної, яка підходить у той світильник. Природно так і залишилися без світла у ванній. . . так, прочекавши в номері чотири години, ще раз підійшли, тоді над нами змилувались і віддали світильник з бару. Такою працею, за стільки часу, досягли світла. Але це був тільки початок. Другий номер, для наших друзів, виділили о п'ятій вечора. Судіть самі, можливо я занадто вибаглива, але один день катання просто випарувався.
Окремо скажу про звукоізоляцію: її взагалі немає, лежиш у ліжку і чуєш як плаче дитина в номері зліва, як хропе чоловік у номері праворуч, як люди у лижних черевиках йдуть коридором на верхньому поверсі. . . Таке враження, ніби все разом в одному номері відпочиваєте. Як то кажуть, на смак і колір товаришів немає, можливо комусь таке подобається.
ВЕЧІРНИЙ душ приніс масу емоцій, втім так само як наступного дня. . . Вода гаряча дістається тільки щасливчикам, решта миється в холодній воді. Там один бойлер на всіх. . . Хто не встиг, той спізнився. Чекати на воду доводилося по три години.
Наступного ранку до нас підійшов господар і сказав, що наш номер уже звільнився і щоб ми перенесли свої речі туди. Довелося знову збирати речі, пакувати сумки (знову годину катання зникла). Але те, куди нас пересилили, це...це просто дар мови пропадає...Мансардна кімната, 3х4, головою в стелю вдаритися - це в порядку речей, збоку сусіди лаються (все одно, що біля ліжка стоять, маленьке віконце на вулицю). . . Люди добрі, у мене комора комфортніша. Потім ризикнули увімкнути телевізор - супутникова антена відмовилася працювати, хоча всі сусіди (це чути було) дивилися телевізор. Знову покликали господаря, прийшов, покрутив проводок, сказав, що піде подивиться, що з ним і повернеться - правда, більше ми його не бачили. Переночувавши ще одну ніч у цій мишачій дірі, прийнявши вранці холодний душ. . . ми з радістю зібрали свої речі, заплатили дівчині-менеджеру 480 гривень (ніяких знижок за вищезгадані обставини ніхто не надав) і пішли. . . так, що ще довго будемо згадувати цей, так званий, сервіс. . . Можливо, комусь до душі так відпочивати, але особисто я не люблю, коли мені роблять ласку у вигляді надання того, за що вже заплачено.
Вибачте, якщо когось зачепила або образила. За кожне слово відповідає. Кожна фраза є суб'єктивною думкою. Але, побувавши в багатьох куточках світу, знаю за що треба платити гроші, не дуже великі чи не дуже.
Сам Подобовець – чудове місце, гори прекрасні, ціни помірні. Якщо у Вас буде можливість відвідати, навіть не замислюйтесь, а одразу погоджуйте. Тільки ніколи не поселяйтесь у "Вершині пагорба". . .
Вже вдруге зупиняємось у Вершині пагорба і вдруге задоволені, "як слони". І що найприємніше - зустрічати там знайомі особи, які так само оцінили це місце і вкотре приїхали відпочивати саме сюди. Ігореві Анатолійовичу - респект!
Спорт/розваги:
Прокат лижного спорядження, сноубордів.
Снігоходи.
Сезон для сноубордингу — до кінця квітня.
Екскурсії Закарпаттям: дегустації в Берегівському районі, до водоспаду Шипіт, до озера Синевир, в Мукачево, Ужгород, до водосховища, по лінії Арпада.
Походи в гори, збирання грибів та ягід.
Польоти на парапланах.
Рафтинг, риболовля.
Поїздки на позашляховиках.
Информация абсолютно не соответствует действительности. Нас встретили словами: "нам сейчас не до туристов - мы готовимся к приему спортивного детского лагеря". Грамотно, в общем, встретили, с точки зрения отношения к клиентам.
Перед отъездом созванивалась с хозяевами раза три, проплатила комнату на третьем этаже. По приезду оказалось, что нас поселят в другую комнату, на втором этаже. Потому что на третьем живут - цитирую - "люди, которые здесь работают". За комнату с нас брали сумму, меньшую, чем должны - то есть ту сумму, о которой мы договаривались изначально. На этом весь сервис закончился.
Комната темная, убрана плохо - по углам пыль и паутина. Под окном проходит галерея, по которой ходят те, кто живет этажом выше. Внизу, под комнатой - кухня. Все запахи от приготовления еды были у нас в комнате. Стены и перегородки не просто картонные - они бумажные. Когда сосед выше сморкался, ощущение было, что он делает это у нас в ванной. Слышно, простите, каждый пук. Если учесть, что живущие выше спать ложились когда в два, а когда и в четыре утра, можете себе представить это удовольствие.
Никаких обертываний и травяных чаев, о которых заявлено на сайте. Никакого питания по меню - "сегодня у нас есть это, это и это". И все, ешь то, что приготовили. Готовили, правда, вкусно, но без изысков - борщ, жареная рыба, овсянка на молоке, гречка, отбивные.
Магазина поблизости нет. Продукты - яблоки, сок, еще что-нибудь - купить негде. "Мы ездим за закупками, можете заказать, и мы привезем". Как, простите, я могу заказать те же яблоки? Полагаться на вкус хозяина?
Второе заявление - после "нам не до туристов" - звучало так: "экскурсий у нас нет, потому что туристов нет. Хотите - можем заказать такси, оно вас свозит к озеру". За 350 гривен.
Это при том, что говорила еще по телефону: нам интересны именно экскурсии. Они у вас есть? Ответили: да, конечно. Ага, три раза они там есть. Так же, как и полеты на парапланах... Один раз хозяин договорился о том, чтобы нас свозилим в Мукачево - и то только потому, что семьи рабочих, которые там тоже живут, тоже захотели поехать. То есть народ собрался. Хозяин, видимо, и сам слегка удивился...
Хозяин - Игорь - занят исключительно стройкой. На третий день мы просто собрались и пошли по трассе на станцию - если кто-то думает, что нас вообще спросили, куда мы идем, тот глубоко ошибается. В Воловце нашли прекрасную гостиницу, и в тот же день переехали. Кстати, когда мы вернулись в Вершину, чтобы собрать вещи, оказалось, что Игорь, Марина и их друзья уехали на водопад. Отдыхать. А действительно, кого колышут туристы?:) Хорошо, что одна из живущих в Вершине осталась дома - а так бы мы вообще стояли перед закрытым коттеджем. Кстати, до Игоря я так дозвониться и не смогла. Он трубку не взял. А потом перезвонил той самой девочке, что осталась и с ними не поехала - передал мне, сколько денег я должна оставить. Элементарная вежливость не подсказала, что можно было перезвонить мне, а не кому-то другому.
В Вершине холма только одно хорошо - их баня. Но даже ради бани терпеть такое отношение - увольте... Впечатление такое, что мы нелюбимые дальние родственники, которые свалились нежданно-негаданно хозяевам на шею. Ну заняты вы подготовкой к лагерю - ну скажите по-человечески: не принимаем мы сейчас туристов. Тем более, повторяю, что разговаривали по телефону не один раз.
Вершину холма вспоминаем как страшный и неприятный сон. Ехать туда имеет смысл веселым компаниям, которым хочется оттянуться на природе. Категорически не для семейного отдыха. Либо зимой, чтобы кататься на лыжах. Хозяевам - незачет: о таких вещах, как "не до туристов", следует предупреждать заранее. Я уже не говорю о размещении лживой инфы в сети.
Готель порадував своєю гостинністю. Господарям вдалося створити в ньому теплу дружню атмосферу, що приваблює багато цікавих людей. Такого заряду позитивної енергії я не отримувала давно. . . Це були чудові вихідні!