Ваша оцінка готелю:
9.0
з 10
Оцінки готелю за критеріями:
Номери:
7.0
Сервіс:
10.0
Чистота:
6.0
Харчування:
10.0
Інфраструктура:
8.0
Вибирали "Хатки на пеньках" за відгуками - довірилися позитивним і не помилилися)) Класний готель на горі. Першого дня трошки офігелі, піднімаючись туди з важкими рюкзаками, але дуже швидко звикли.
Сподобалося майже все: живність, якої дуже багато (кролики, коти та кошенята, собачки, корівки); запах села; півні нас будили вранці. Як у дитинстві у прабаби). Для нас із чоловіком було важливо знайти місце подалі від трас, і "Хатки на пеньках" - саме таке місце.
На території є ресторан. Годують смачно та багато). Вранці можна замовити сніданок. Млинці Олександри - смакота. А чоловік у захваті від відбивничок)).
А ще є чан. Ми до нього дісталися лише останнього вечора. Якби знали, як там класно, ходили б, мабуть, щодня).
Ще сподобалося гостинність рудого кота Лунтіка та його сірого дружбана з рваним вушком - приходили до нас по балкону, жалібно дивилися круглими очима, вишукували чим би підкріпитися, іноді вкладалися з нами спати)). Купували їм спеціальну ковбаску, гладили та тисали. Коти у відповідь муркотіли, як два маленькі, але дуже потужні трактори.
І ще – в Ореста живе вівчарка Урік. Він добрий та гарний. Спочатку я пригощала його ковбасою, а потім він виніс мені із засіків рибу))). Я, звісно, чемно відмовилася.
І спати добре - повітря чисте, свіже. Єдине - нам дісталося незручне та маленьке ліжко. Щоправда, коли приїжджали ввечері з якоїсь екскурсії чи походу, вирубувалися, як убиті.
Коротше, жити в "Хатках на пеньках" у Ореста – круто. Відпочиваєш від усього. Після Києва, як у казку потрапили). Цілком абстрагувалися від роботи, всяких справ, тривалих переїздів містом, забули про шум і пилюку нашої прекрасної столиці. Виїжджати додому, звичайно, не хотіли взагалі.
Спасибі вам, Орест та Олександра! Ви великі молодці.
Сподобалося майже все: живність, якої дуже багато (кролики, коти та кошенята, собачки, корівки); запах села; півні нас будили вранці. Як у дитинстві у прабаби). Для нас із чоловіком було важливо знайти місце подалі від трас, і "Хатки на пеньках" - саме таке місце.
На території є ресторан. Годують смачно та багато). Вранці можна замовити сніданок. Млинці Олександри - смакота. А чоловік у захваті від відбивничок)).
А ще є чан. Ми до нього дісталися лише останнього вечора. Якби знали, як там класно, ходили б, мабуть, щодня).
Ще сподобалося гостинність рудого кота Лунтіка та його сірого дружбана з рваним вушком - приходили до нас по балкону, жалібно дивилися круглими очима, вишукували чим би підкріпитися, іноді вкладалися з нами спати)). Купували їм спеціальну ковбаску, гладили та тисали. Коти у відповідь муркотіли, як два маленькі, але дуже потужні трактори.
І ще – в Ореста живе вівчарка Урік. Він добрий та гарний. Спочатку я пригощала його ковбасою, а потім він виніс мені із засіків рибу))). Я, звісно, чемно відмовилася.
І спати добре - повітря чисте, свіже. Єдине - нам дісталося незручне та маленьке ліжко. Щоправда, коли приїжджали ввечері з якоїсь екскурсії чи походу, вирубувалися, як убиті.
Коротше, жити в "Хатках на пеньках" у Ореста – круто. Відпочиваєш від усього. Після Києва, як у казку потрапили). Цілком абстрагувалися від роботи, всяких справ, тривалих переїздів містом, забули про шум і пилюку нашої прекрасної столиці. Виїжджати додому, звичайно, не хотіли взагалі.
Спасибі вам, Орест та Олександра! Ви великі молодці.
Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Коментарі (0)
залишити коментар
Показати інші коментарі …