Здесь на древней земле,
Сны цветные снятся мне.
Как у синего порога
Величают меня строго.
Вот с Небес раздался глас.
Все открылись тайны враз.
И над мирною землею
Луч я вижу над собою.
Красотой наполнен он
Облекает светом дом.
И разносятся над миром
Звуки стройные в эфире.
Радость в сердце и покой
Луч зовет меня Домой.
Там у синего порога
Открываю Книгу Бога.
Строчки льются пред глазами
Омывая всю слезами.
И горит огонь священный.
Над Кораном преклоненный
Вижу образ рядом я.
Здесь живет моя семья.
Сквозь века перелистаю.
Книгу жизни я верстаю.
О былых делах великих,
И о ханах луноликих.
О событиях тех дней
Слышу сказ души моей.
Средняя Азия Самарканд. Цитадель Великого хана Амира Темура Тамерлана
Эта моя мечта родилась из детских снов с караванами верблюдов, бредущих по пустыне, с увлечения историей династии Тимуридов и великого полководца Тамерлана,
с изучения маршрута Великого Шелкового Пути, ключевым пунктом которого был город в Средней Азии Самарканд, а начало свое Шелковый Путь брал в Феодоссии(Каффе) Крым
Именно отсюда, из Феодосии когда то шли караваны верблюдов на Китай или Индию, через Фергану, Самарканд, Бухару, имеено отсюда я начала свои поиски возможностей побывать в удивительном, древнем городе, полном загадочных историй, величественных зданий и разнообразием национального быта. И вот мечта стала явью. Мне было мало 7дневнлгл тура, хотелось пожить там дольше, окунутся в атмосферу мусульманской страны, пообщаться с ее жителями, прочувствовать энергетику этих мест, влится в быт и культуру этого народа и такая возможность появилась благодаря знакомству с прекрасным человеком, который распахнул двери в восточный мир и показал изнутри всю его прелесть и незабываемую яркость.
Перелет был 4часа и я приземлилась в Ташкенте(Билеты были на рейс с пересадкой). Тут меня ждал сюрприз, Необходимо ехать в другой аэропорт местного назначения в три часа ночи для пересадки на другой самолет до Самарканда, а я думала, что лететь отсюда же придется. Помогли работники аэропорта, на служебной машине ехавшие на смену, взялись подвезти меня до места посадки в др. аэропорту, даже отказавшись от оплаты. . А рано утром меня встречали в Самарканде. Находиться в стране можо 90 дней без визы, но обязательна регистрация в трехдневный срок(это строго)
И вот я здесь, в самом сердце Узбекистана, в столице Тамарлана-Самарканде.
Каждое здание поражает своей грандиозностью и величиной. Амир Темур увековечил свой город в памяти народа и почитаем здесь повсеместно. Очень много памятников архитектуры Самарканда занесено в списки наследия ЮНЕСКО. В городе обилие фонтанов, зелени, красивых мест отдыха, ну и конечно туристов изо всего мира.
Поэтому после всего этого великолепия мне вспомнилась Феодосия, Крым с его природой и захотелось за город на природу. В Самарканде тоже есть, горы Туда можно доехать на такси(это недорого)
Я не буду перечислять всех увиденных чудесных мест, они поражают взгляд своей красотой, величественностью. И стоит их все посетить и площадь Регистан, и Мавзолей Гур Эмир и Мечеть Биби Ханым, а если вам из шумного города снова захочется на природу, поедьте на развалины древнего города Афросиаб.
Здесь вы еще глубже сможете погрузиться в века, историю, побродите по развалинам, прикоснетесь к стенам крепости, услышите шум ветра на холмах и может быть откроете для себя удивительный восток, так же, как и я.
Вот живых верблюдов я здесь не встретила, эта встреча произошла позже в Бухаре, зато посидела на запечатленном в памятнике
почувствовав, что мои детские сны оживают и становятся явью.
Еще расскажу о восточных базарах, это что то. От такого обилия сладостей, выпечки, овощей, фруктов разбегаются глаза и хочется все попробовать(цены доступные, продавцы приветливые, не даром в Узбекистане любят пословицу Гость в доме, радость в доме. )
А еще я побывала на празднике Си Маляк, в честь рождения дочери хозяев, где мы проживали. Очень интересное действо приготовления национального блюда из пшеницы, готовится сутки под песни, танцы, тихие разговоры, с приходом соседей поучаствовать в ритуале. Мне тоже оказали честь, позволив мешать в котле это волшебное варево, по цвету напоминающее яблочное повидло, с непередаваемым вкусом. Восток -дело тонкое-неспроста говорил товарищ Сухов в фильме Белое солнце пустини. Так и этот ритуал Си Маляк оказался тонким и увлекательным времяпрепровождением.
Женщины к действу допускаются только в платках.
Об Узбекистане можно рассказывать часами, здесь столько много удивительных мест, в одном рассказе все не вместить, как и не увидеть всего даже за три месяца. . Мое первое путешествие сюда состоялось весной 2014года, сейчас в 2017-18 я снова хочу побывать в этих краях. Потому и захотелось написать этот рассказ. вспомнить где была и подумать о том, что еще хотелось бы увидеть.
Пусть этот мир откроется и вам всей своею неповторимостью, яркостью, разнообразием, теплотой сердец и гостеприимством его жителей, если вы так же надумаете посетить эти места.
Приятных вам впечатлений, дорогие читатели -путешественники.
Бухара
До новых встреч.
Тут на давній землі,
Сни кольорові мені сняться.
Як у синього порога
Величать мене суворо.
Ось з Небес пролунав голос.
Усі відкрилися таємниці враз.
І над мирною землею
Промінь я бачу над собою.
Красою наповнений він
Надягає світлом будинок.
І розносяться над світом
Звуки стрункі в ефірі.
Радість у серці та спокій
Промінь кличе мене Додому.
Там біля синього порога
Відкриваю Книгу Бога.
Рядки ллються перед очима
Обмиваючи всю сльозами.
І горить огонь священний.
Над Кораном похилий
Бачу образ поряд я.
Тут мешкає моя сім'я.
Крізь століття перегортаю.
Книгу життя я верстаю.
Про колишні справи великі,
І про ханів луноликих.
Про події тих днів
Чую оповідь душі моєї.
Середня Азія Самарканд. Цитадель Великого хана Аміра Темура Тамерлана
Ця моя мрія народилася з дитячих снів з караванами верблюдів, що блукають пустелею, із захоплення історією династії Тимуридів і великого полководця Тамерлана,
з вивчення маршруту Великого Шовкового Шляху, ключовим пунктом якого було місто в Середній Азії Самарканд, а початок свого Шовкового Шляху брав у Феодосії(Каффі) Крим
Саме звідси, з Феодосії колись йшли каравани верблюдів на Китай чи Індію, через Фергану, Самарканд, Бухару, саме звідси я почала свої пошуки можливостей побувати в дивовижному, стародавньому місті, повному загадкових історій, величних будівель та різноманітності національного б. І ось мрія стала дійсністю.
Мені було мало 7денлгл туру, хотілося пожити там довше, поринути в атмосферу мусульманської країни, поспілкуватися з її жителями, відчути енергетику цих місць, влитися в побут і культуру цього народу і така можливість з'явилася завдяки знайомству з прекрасною людиною, яка відчинила двері у східний світ і показав зсередини всю його красу і незабутню яскравість.
Переліт був 4години і я приземлилася в Ташкенті(Квитки були на рейс з пересадкою). Тут мене чекав сюрприз, Потрібно їхати в інший аеропорт місцевого призначення о третій годині ночі для пересадки на інший літак до Самарканда, а я думала, що летіти звідси доведеться. Допомогли працівники аеропорту, які на службовій машині їхали на зміну, взялися підвезти мене до місця посадки в ін. аеропорту, навіть відмовившись від оплати. А рано вранці мене зустрічали в Самарканді.
Перебувати в країні можна 90 днів без візи, але обов'язкова реєстрація в триденний термін(це суворо)
І ось я тут, у самому серці Узбекистану, у столиці Тамарлана-Самарканде.
Кожен будинок вражає своєю грандіозністю та величиною. Амір Темур увічнив своє місто у пам'яті народу і шануємо тут повсюдно. Дуже багато пам'яток Самарканда занесено до списків спадщини ЮНЕСКО. У місті велика кількість фонтанів, зелені, прекрасних місць відпочинку, і туристів з усього світу.
Тому після всієї пишності мені згадалася Феодосія, Крим з його природою і захотілося за місто на природу. У Самарканді теж є гори Туди можна доїхати на таксі(це недорого)
Я не перераховуватиму всіх побачених чудових місць, вони вражають погляд своєю красою, величністю. І варто їх все відвідати і площу Регістан, і Мавзолей Гур Емір і Мечеть Бібі Ханим, а якщо вам із галасливого міста знову захочеться на природу, поїдьте на руїни стародавнього міста Афросіаб.
Тут ви ще глибше зможете зануритися в століття, історію, побродіть по руїнах, доторкнетесь до стін фортеці, почуєте шум вітру на пагорбах і можливо відкриєте для себе дивовижний схід, так само, як і я.
От живих верблюдів я тут не зустріла, ця зустріч відбулася пізніше у Бухарі, зате посиділа на зображеному у пам'ятникі
Відчувши, що мої дитячі сни оживають і стають дійсністю.
Ще розповім про східні базари, це щось. Від такої великої кількості солодощів, випічки, овочів, фруктів розбігаються очі і хочеться все спробувати (ціни доступні, продавці привітні, недаремно в Узбекистані люблять прислів'я Гість у домі, радість у домі. )
Бухара
До нових зустрічей.
