Часть 4. Хошимин-Далат. Частина 4. Хошимін-Далат.

Початок тут:

1. Предмова до розповіді про те, як я до В'єтнаму їздила

2. Ранок серед ночі або Привіт, товаришу Пекін!

3. Хошимін - місто смачне.

День вийшов безглуздим, неорганізованим, розсмикнутим на дрібні приємності і нудності, і був розведений сидінням у різних місцях так, що весь разом не збирається у мене в голові. Я намагалася написати пост, щоб він був цікавий ще комусь, окрім мене, але цей день застопорив мене, я не можу ні описати його нормально, ні перескочити.

Чим далі важче відтворювати події і дуже шкода, що загубиться все це в надрах моєї пам'яті. Що я потім на пенсії перечитуватиму? ) Давайте швиденько переглянемо вже цей день і рухатимемося далі)

6 грудня 2015 року. В'єтнам. День другий, безглуздий.

Прокинулася я в Хошимині,  дуже рано, годині о 6-й, чомусь мені весь час хотілося рано прокидатися. Причому, коли у В'єтнамі було 6 ранку, в Україні було годину ночі, я зазвичай навіть не сплю ще в такий час. Як так цікаво перебудовується мій внутрішній годинник, розуму не прикладу.

О 11.25 ми відлітали в Далат, часу ще був вагон.

Смачно поснідали незвичайностями, здається з манки)

Пішли насититися колоритом на місцевий ринок Бень Хань.

У мене була мета прикупити легких штанців, вони продаються по всій ЮВА і дуже добре підходять для подорожі нею ж)

На ринку ми загубилися. Там багато входів і все здається таким однаковим! ) Будете на ринку Бенхань - відразу фотографуйте номер виходу, біля якого плануєте зустрітися. Нам пощастило, ми все ж таки швидко знайшли один одного інакше ризикували на літак не встигнути.

Перельоти по В'єтнаму-особливе задоволення. По-перше, це дешево. По-друге, чисто) Ну і, звісно, ​ ​ швидко. В'єтнам досить велика країна, розтягнута узбережжям Південно-Китайського моря і їздити ній хоч і було б цікаво, але довго і важко. У Далат, наприклад, куди ми прямували якраз, іде автобус близько 7 години, дорога складна, місцями серпантин, а поїзд не ходить туди взагалі. А так ми ще й дельту Меконга побачили)

У Далаті маленький аеропорт ми швидко отримали багаж і пішли до виходу. Але не тут було! ) Нам перегородили дорогу і попросили показати талончики на багаж. Зазвичай їх клеять до квитків, потім квиток відривають під час посадки в літак, а корінець залишається. Ніде, крім В'єтнаму, у мене цей корінець не перевіряли. У В'єтнамі практично в кожному аеропорту просили нас ці коріння пред'являти. Ми довго шукали талончики, але, на щастя, знайшли і нас випустили з аеропорту. А якби не знайшли? )

Аеропорт знаходиться досить далеко від міста Далат, приблизно годину їзди автомобілем. Напевно, там є й автобуси, але ми взяли таксі, на трьох це часто виходить не набагато дорожче, ніж їхати міським транспортом. Хоча, з приводу В'єтнаму сказати важко, на громадському транспорті ми їздили лише кілька разів і в тих місцях, де таксі просто не ходить.

Ще з дому у мене був план або залишити багаж в аеропорту (до речі, я дуже сумніваюся, що там є камера зберігання, ми її принаймні не бачили), або закинути багаж у таксі і їхати прямо з речами на водоспад Понгур.

(Фото з інтернету)

Він знаходиться недалеко від аеропорту та в інший бік від міста. Я дуже хотіла побачити цей водоспад, але мої попутники відмовилися ризикувати своїми валізами, а я не ризикнула їхати туди одна.

Тому ми всі поїхали до готелю.

Красиві руді гори навколо

Ми вибрали дуже незвичайний готель-Крейзі Хаус. Це місцева визначна пам'ятка. Докладніше про нього розповім у наступному пості.

У Крейзі Хаусі було дуже багато людей, персонал бігав туди-сюди, метушився. Номери наші були не готові, ми залишили валізи на рецепшені та пішли шукати центр.

Але дорога не здалася нам цікавою і ми зловили таксі.

У В'єтнамі таксі їздять по лічильнику, що дуже тішить, і ціну можна визначити на вигляд таксі. Найекономніші таксі Майлін, але вони без кондиціонера.

Ближче до центру місто ставало все колоритнішим

І колоритніше)

Тут ми пообідали смачним супом

У мене досі котяться слинки, коли я згадую в'єтнамські супи. Це супний рай)

Найсмачнішою стравою вважається суп Фо, але повірте, там немає несмачних супів, всі вони просто їжа богів)

Наситившись і напившись прекрасної в'єтнамської кави, ми пішли кудись сильно вгору і вийшли прямо до центрального ринку. Це центр.

Я не дуже добре себе почувала - акліматизація, кава у величезних кількостях, незвичні для мене навантаження. Загалом, я здулася і замість того, щоб радіти колориту і пошукати де купити нормальної полуниці (полуниці в грудні, Карл! ) я просто тяглася за своїми попутниками, мріючи про ліжко)

Від побаченого мене трохи нудило.

До речі про полуницю. Біля готелю її продавали в невеликих лоточках, таку гарну і принадну, але залишити її було ніде, а потім я більше не бачила таку. На ринку полуниці була відверто поганою-дрібною, зеленуватою, прим'ятою.

Вийшли до озера.

Трохи посиділи в кафе, їсти нам ще не хотілося, а з озера дув холодний вітер, тому ми швидко поїхали додому.

У Далаті взагалі досить холодно та сиро. А в Крейзі Хаус особливо, адже практично все зроблено з бетону. Але там є камін! ) Розтопили його на першу вимогу.

Повечеряла я драконфруктом. А хотілося полуниці!

Слава Богу, цей день закінчився, а наступного дня було дуже багато цікавого та красивого!

1. Предмова до розповіді про те, як я до В'єтнаму їздила

2. Ранок серед ночі або Привіт, товаришу Пекін!

3. Хошимін - місто смачне.

4. Частина 4. Хошимін-Далат.  

5. Частина 5. Яким може бути день, якщо він починається в божевільні?

6. Частина 6. Дананг. Мармурові гори.

7. Частина 7. Душевне місто Хой Ан.

8. Частина 8. Навіщо розвалили Мішон?

9. Частина 9. По повітрю, по морю, по землі.   

10. Частина 10. Мust see. Бухта Халонг.

11. Частина 11. І знову в дорозі. Катба Ханой.

12. Частина 12. Ханой. Тільки старе місто.