Возможно, мой отзыв об Африке будет самым необычным, потому что путешествовала я по ЮАР нехожеными туристическими тропами, на машине, да еще с самым настоящим африканцем!
«ЮАР – мировой лидер по числу убийств и изнасилований.
ЮАР – чуть ли не каждый пятый там ВИЧ-инфицирован.
ЮАР – в самом безопасном и «белом» городе Кейптауне не стоит гулять одному на улице после 19 вечера. А в криминальном Йоханнесбурге – даже днем белые передвигаются исключительно на машинах. »
Все это я узнала из Интернета давным-давно, и, тем не менее, поездка в Африку вот уже много лет оставалась моей голубой мечтой. Поэтому когда меня пригласили туда поехать на целых три недели, я согласилась не раздумывая!
Мой африканец сам разработал маршрут, который должен был явиться для меня «Приятным сюрпризом». Будучи любительницей приключений на пятую точку, я даже не стала пытаться разузнать, что там меня ждет и, собрав вещи, полетела в Дурбан.
Самолет до Москвы, потом до Франкфурта, потом 11 часов до Йоханнесбурга, потом 1.5 часа до Дурбана.
Дурбан – очень интересный город на берегу океана, белоснежный пляж с небоскребами вдоль берега делают его немного похожим на Дубаи, хотя, внутри он совсем другой. Небоскребы, футуристическая архитектура и 95 % чернокожего населения – ощущение, словно находишься на другой планете! Ну очень экзотично!
Дурбан вроде как чуть безопаснее Йоханнеса, но опаснее Кейпа. По городу мы перемещались всегда на машине. Но при этом ночью дома никогда не сидели – там полно отличных ресторанчиков и баров, ночная жизнь кипит! Особенно впечатлил ресторан, где вместо стены стекло, за которым в огромном аквариуме плавают акулы.
Там есть более менее безопасные районы, есть жуткие криминальные улицы, где вдоль дорог тусуются кучки подозрительных личностей. Особенно неприятно ночью останавливаться на светофорах – да, теоретически, на тебя могут напасть. Но все же, вероятность довольно мала. .
Нормальные дома в городе все огорожены заборами, все охраняются сигнализацией. То же самое с виллами за городом: высокие заборы, мотки колючей проволоки, натянутые лески, бьющие током, сигнализация от армии. Дома грабят. Если при этом не убьют – повезло. В относительно безопасном Кейптауне тоже везде заборы и сигнализация. Криминал в Африке - проблема огромная. И все же, и все же меня непреодолимо тянет туда снова и снова…
Из Дурбана мы ездили на три дня (3 часа езды на машине) в заповедник Тула-Тула, где жили в палатке с душем и очень симпатичной ванной комнатой. Мне понравилось там: на природе такая романтика, природа аскетично красивая, вкусная еда, сафари, во время которого мы увидели всяческих рогатых зверушек, а так же слона и бегемота.
Но! Если сравнивать с другими заповедниками, по словам моего африканца, этот был довольно скудным. Потому что в других заповедниках можно увидеть гораздо большее количество зверей, жирафов, зебр, вроде бы даже львов. Самый известный в ЮАР – Крюгер, что находится рядом с Йоханнесбургом. Все рекомендуют именно его!
После Тулы-Тулы мы вернулись в Дурбан, откуда на машине двинулись в сторону города Ист-Лондон. Самое ужасное, что может случиться в ЮАР во время путешествия своим ходом – это свернуть не туда и заблудиться! Никому, никому такого не желаю! С нами это произошло, еще и когда бензин был почти на нуле. Кончилось все хорошо, мы нашли дорогу, оставшись целыми и невредимыми – нам повезло… Очень… Но это отдельная история.
Ист-Лондон я видела мельком и лишь из окна машины. Произвел впечатление симпатичного, ухоженного и вполне безопасного городка. Вообще, чем ближе к Кейптауну, тем менее криминальными становятся города.
Затем последовало несколько дней на очень красивом острове Книсна. Смотреть там особо нечего, спокойный и расслабленный отдых, дорогие дома, очень красивая природа, и что впечатлило больше всего – это ночное небо! Вот именно таким оно и должно быть! Можно разглядеть миллиарды звезд, а самое главное – отчетливо виден млечный путь, волшебное зрелище!! ! !
Последней точкой нашей поездки явился Кейптаун, столица ЮАР. Мы сняли номер в одном из самых престижных районов города, Кепмс-бее: пальмы, дорогие рестораны, белоснежные виллы на берегу океана - если рай на земле существует, то это Кемпс-бей!
Эксркурсии –я поднималась на Столовую гору на фуникулере. Красивый вид с горы на город.
Я облетела на вертолете за полчаса весь Кейптаун – тоже потрясающе красивый вид!
Я ездила смотреть (часа полтора на машине) карликовых пингвинчиков, которые живут на самом краю света, то есть на самой южной точке Африки. Пингвинчики – прелесть!! !
И еще в целом о ЮАР:
1) Прививки – не нужно никаких прививок! Таблетки от малярии? Бред! Мы не видели там ни одного комара. Малярия если и есть, то только в некоторых, самых диких местах ЮАР. Зато сколько, говорят, побочных эффектов от этих таблеток… И вообще, я ела не раз там сырое мясо, или полупрожареное, пила воду из под крана – и ничего со мной не случилось. ЮАР в этом плане безопасная страна. Разумеется, не нужно покупать ничего в подозрительных забегаловках, нужно соблюдать элементарные правила гигиены, как и в других нормальных странах. ЮАР – это не Конго, не Зимбабве. .
2) Еда – качество лучше, чем где-бы то ни было! Такого вкусного мяса вы не найдете ни в одной Европейской стране! То же самое можно сказать о рыбе и фруктах. ЮАРовцы не едят ни акул, ни крокодилов. Кухня там интернациональная, очень много индийских блюд из курицы. Самое экзотическое, что мне там довелось попробоват – карпачио из куду.
Еще в ЮАР необыкновенно вкусное вино, тоже лучше европейского, очень сильный, насыщенный вкус. Ах, какое там вино!
3) Шоппинг – можно накупить множество местных сувениров вроде расписных тарелок и деревянных жирафов. В плане шмоток выбор ужасный. Цены в ЮАР высокие.
4) Природа очень красивая! За много часов путешествия на машине я имела возможность наблюдать, как поразительно она меняется, насколько разнообразный в ЮАР ландшафт.
5) Местное население – довольно приветливое! Это я об официантах, продавцах, парковщиках и т. п.
6) Трущобы – еще одна из достопримечательностей ЮАР, на которую я вдоволь «налюбовалась» во время моих странствий. Когда видишь роскошные виллы, буквально в нескольких метрах от которых ютятся в картонных будках нищие, начинаешь гораздо лучше понимать, истоки этого криминала…
5) Безопасность – мы гуляли вечерами. Мы гуляли по Кейптауну, третьей мировой столице геев, ночью, там есть одна тусовочная улица, где сплошь бары и дискотеки – столько необычного народу там можно встретить, очень экзотичное место!
Но все-таки, в этой стране небезопасно. Криминал – большой недостаток. Зато единственный в ЮАР. Во всем остальном, еще раз повторюсь, Южная Африка – это рай на земле.
Не смотря на то, что я ездила не по турпутевке, думаю, прочитавшие мой отзыв, все же найдут здесь что-то полезное для себя. 3 страницы слишком мало, чтобы описать все, что я там увидела и пережила. Постаралась описать основные моменты.
Подводя итоги: не пытайтесь это повторить!! ! )))В том смысле, что если ехать в ЮАР – то только от турагентства, по причинам безопасности.
Не выходите нигде гулять пешком после 19 вечера. Я была готова рисковать, но другим бы этого не посоветовала.
А в остальном – наслаждайтесь этой самой красивой и экзотичной страной мира : )
Можливо, мій відгук про Африку буде незвичайним, тому що подорожувала я ПАР нехоженими туристичними стежками, на машині, та ще з справжнісіньким африканцем!
«ПАР – світовий лідер за кількістю вбивств та зґвалтувань.
ПАР – чи не кожен п'ятий там ВІЛ-інфікований.
ПАР – у найбезпечнішому та найбілішому місті Кейптауні не варто гуляти одному на вулиці після 19 вечора. А у кримінальному Йоганнесбурзі – навіть вдень білі пересуваються виключно на машинах. »
Все це я дізналася з Інтернету давним-давно, проте поїздка в Африку ось уже багато років залишалася моєю блакитною мрією. Тому коли мене запросили туди поїхати цілих три тижні, я погодилася не роздумуючи!
Мій африканець сам розробив маршрут, який мав стати для мене «Приємним сюрпризом». Будучи любителькою пригод на п'яту точку, я навіть не стала намагатися дізнатися, що там на мене чекає і, зібравши речі, полетіла в Дурбан.
Літак до Москви, потім до Франкфурта, потім 11 години до Йоганнесбурга, потім 1.5 години до Дурбану.
Дурбан - дуже цікаве місто на березі океану, білий пляж з хмарочосами вздовж берега роблять його трохи схожим на Дубаї, хоча всередині він зовсім інший. Хмарочоси, футуристична архітектура та 95% чорношкірого населення – відчуття, ніби знаходишся на іншій планеті! Ну, дуже екзотично!
Дурбан ніби трохи безпечніший за Йоханнеса, але небезпечніший за Кейпа. Містом ми пересувалися завжди на машині. Але при цьому вночі вдома ніколи не сиділи - там повно відмінних ресторанчиків та барів, нічне життя вирує! Особливо вразив ресторан, де замість стіни скло, за яким у величезному акваріумі плавають акули.
Там є менш безпечні райони, є страшні кримінальні вулиці, де вздовж доріг тусуються купки підозрілих особистостей. Особливо неприємно вночі зупинятись на світлофорах – так, теоретично, на тебе можуть напасти. Але все ж таки, ймовірність досить мала.
Нормальні будинки у місті всі обгороджені огорожами, всі охороняються сигналізацією. Те саме з віллами за містом: високі паркани, мотки колючого дроту, натягнуті волосіні, що б'ють струмом, сигналізація від армії. Вдома грабують. Якщо при цьому не вб'ють – пощастило. У відносно безпечному Кейптауні теж скрізь огорожі та сигналізація. Кримінал в Африці – проблема величезна. І все ж таки мене непереборно тягне туди знову і знову.
З Дурбана ми їздили на три дні (3 години їзди машиною) до заповідника Тула-Тула, де жили в наметі з душем і дуже симпатичною ванною кімнатою. Мені сподобалося там: на природі така романтика, природа аскетично красива, смачна їжа, сафарі, під час якого ми побачили всіляких рогатих звірят, а також слона та бегемота.
Але! Якщо порівнювати з іншими заповідниками, за словами мого африканця, цей був мізерним. Тому що в інших заповідниках можна побачити набагато більшу кількість звірів, жирафів, зебр, начебто навіть левів. Найвідоміший у ПАР – Крюгер, що знаходиться поруч із Йоганнесбургом. Усі рекомендують саме його!
Після Тули-Тули ми повернулися до Дурбана, звідки на машині рушили у бік міста Іст-Лондон. Найжахливіше, що може статися в ПАР під час подорожі своїм ходом – це звернути не туди і заблукати! Нікому, нікому такого не бажаю! З нами це сталося, ще коли бензин був майже на нулі. Скінчилося все добре, ми знайшли дорогу, залишившись цілими та неушкодженими – нам пощастило… Дуже… Але ж це окрема історія.
Іст-Лондон я бачила мигцем і лише з вікна машини. Справив враження симпатичного, доглянутого та цілком безпечного містечка. Взагалі, чим ближче до Кейптауна, тим менш кримінальними стають міста.
Потім було кілька днів на дуже красивому острові Книсна. Дивитися там особливо нічого, спокійний і розслаблений відпочинок, дорогі будинки, дуже гарна природа, і що найбільше вразило – це нічне небо! Ось саме таким воно й має бути! Можна розглянути мільярди зірок, а найголовніше – чітко видно чумацький шлях, чарівне видовище! !
Останньою точкою нашої поїздки став Кейптаун, столиця ПАР. Ми зняли номер в одному з найпрестижніших районів міста, Кепмс-бее: пальми, дорогі ресторани, білі вілли на березі океану - якщо рай на землі існує, то це Кемпс-бей!
Екскурсії - я піднімалася на Їдальню гору на фунікулері. Гарний вид з гори на місто.
Я облетіла на гелікоптері за півгодини весь Кейптаун - теж дуже красивий вигляд!
Я їздила дивитись (години півтори на машині) карликових пінгвінчиків, які живуть на самому краю світу, тобто на самій південній точці Африки. Пінгвінчики - чарівність!
І ще загалом про ПАР:
1) Щеплення – не потрібно жодних щеплень! Пігулки від малярії? Маячня! Ми не бачили там жодного комара. Малярія якщо і є, то тільки в деяких найдикіших місцях ПАР. Зате скільки, кажуть, побічних ефектів від цих пігулок. . . І взагалі, я їла не раз там сире м'ясо, або напівпросмажене, пила воду з-під крана – і нічого зі мною не трапилося. ПАР у цьому плані є безпечною країною. Зрозуміло, не потрібно купувати нічого в підозрілих забігайлівках, потрібно дотримуватися елементарних правил гігієни, як і в інших нормальних країнах. ПАР – це не Конго, не Зімбабве.
2) Їжа - якість краща, ніж де-небудь! Такого смачного м'яса ви не знайдете у жодній Європейській країні! Те ж саме можна сказати про рибу та фрукти. ПАРівці не їдять ні акул, ні крокодилів. Кухня там інтернаціональна, дуже багато індійських страв із курки. Найекзотичніше, що мені там довелося спробувати – карпачіо з кудись.
Ще в ПАР надзвичайно смачне вино, теж краще за європейське, дуже сильний, насичений смак. Яке там вино!
3) Шопінг - можна накупити безліч місцевих сувенірів на кшталт розписних тарілок та дерев'яних жирафів. У плані шмоток вибір страшний. Ціни в ПАР високі.
4) Природа дуже гарна! За багато годин подорожі машиною я мала можливість спостерігати, як разюче вона змінюється, наскільки різноманітний в ПАР ландшафт.
5) Місцеве населення – досить привітне! Це я про офіціантів, продавців, паркувальників тощо.
6) Нетрі - ще одна з визначних пам'яток ПАР, на яку я вдосталь «налюбувалася» під час моїх мандрівок. Коли бачиш розкішні вілли, буквально за кілька метрів від яких туляться у картонних будках жебраки, починаєш краще розуміти, витоки цього криміналу…
5) Безпека – ми гуляли вечорами. Ми гуляли Кейптауном, третьою світовою столицею геїв, уночі, там є одна тусовочна вулиця, де суцільно бари і дискотеки – стільки незвичайного народу там можна зустріти, дуже екзотичне місце!
Але все-таки в цій країні небезпечно. Кримінал – великий недолік. Натомість єдиний у ПАР. У всьому іншому, ще раз повторюся, Південна Африка – це рай землі.
Не дивлячись на те, що я їздила не по турпутівці, думаю, що прочитали мій відгук, все ж таки знайдуть тут щось корисне для себе. 3 сторінки замало, щоб описати все, що я там побачила і пережила. Намагалася описати основні моменти.
Підбиваючи підсумки: не намагайтеся це повторити!! ! ))) У тому сенсі, що якщо їхати в ПАР - то тільки від турагентства, з причин безпеки.
Не виходьте ніде гуляти пішки після 19-ї вечора. Я була готова ризикувати, але іншим би цього не порадила.
А в іншому – насолоджуйтесь цією найкрасивішою та найекзотичнішою країною світу : )
